Психологічні аспекти діяльності працівників органів ДПС

     Державна податкова служба України

     Національний  університет державної  податкової служби України 
 
 
 
 
 
 
 

     Доповідь

     З курсу: «Охорона праці  в органах ДПС  та основи режимної роботи»

     На  тему: «Психологічні аспекти діяльності працівників органів ДПС» 
 
 
 
 
 

     Виконала:студентка

       групи ФМЦ-51

     Шаповалова Ірина 
 
 
 
 
 
 
 

     Ірпінь, 2011 

     Діяльність  працівника державної податкової служби України надто різноманітна та складна. Вона вимагає великого напруження, терпіння, добросовісності, знань і високої відповідальності, суворого додержання норм закону і регулюється правом, що позначається на особистості кожного працівника.

     Однією із сторін праці працівника податкової служби є комунікативна діяльність, яка містить у собі спілкування, найчастіше в умовах правового регулювання. Воно займає важливе місце в безпеці працівників державної податкової служби України і характеризується умінням вести себе у будь-якій ситуації з гідністю та повагою до інших та умінням повністю контролювати свою поведінку при різних умовах та обставинах, навіть у екстремальних ситуаціях.

     Культура  спілкування припускає уміння організувати спілкування, знайти правильний тон, намагання дати можливість іншому вільно виразити і показати свою культуру поведінки.

     Для більшості професій податкової служби характерна висока емоційна напруженість. У зв'язку з тим, що у багатьох випадках діяльність працівника податкової служби стосується найбільш уразливої галузі платника податків - їх фінансів, то найчастіше ця діяльність пов'язана з негативними емоціями, з необхідністю їх пригнічувати.

     Праця працівників державної податкової служби України пов'язана із здійсненням особливих владних повноважень, з правом і обов'язком застосовувати владу від імені закону. Тому у більшості працівників розвивається професіональне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій.

     Для ряду професій податкової служби характерна необхідність подолання протидії з боку осіб та груп, які не бажають чесно вести бізнес та сплачувати податки до державного бюджету. Вони здійснюють протиправні дії щодо податківців: шантаж, погрози та інші неправомірні методі впливу.

     Сьогодні жодний працівник податкової служби не застрахований від того, що може стати об'єктом протиправних дій з боку злочинних елементів. Вивчаються інтереси, уподобання, слабкості, щоб у подальшому втягнути працівника податкової служби у протиправну діяльність, а коли це не вдається, кримінальні елементи не відмовляються від старих злочинних методів - залякування і фізичного насильства.

     Трудова діяльність працівників податкової служби носить різноманітний характер, який обумовлений специфічними для кожної професії предметами, знаряддям праці, а також професійними завданнями.

     У кожній професії, незалежно від ступеня небезпеки, людина стикається з різними режимами роботи, які пред'являють різні вимоги до використання її індивідуальних ресурсів. У діяльності працівників податкової служби можна виділити такі три режими: мінімальний, оптимальній, екстремальний.

     Мінімальний режим пов'язаний із вирішенням найбільш простих завдань у сприятливих умовах за невисокої ціни помилки.

     Оптимальний режим найбільш типовий для праці. Він відрізняється великою тривалістю, широким використанням навичок та умінь, потребує уваги, зібраності. У такому режимі використовується приблизно 40—60 % ресурсів організму.

     Екстремальний режим виникає при значному ускладненні професійних задач (сильному рості зовнішніх обмежень або значному зниженню внутрішніх можливостей людини, при появі високих небезпек), коли людина без сильної вольової регуляції і широкого використання резервів організму, як правило, вже не може задовільно справлятися з виконанням своїх професійних функцій.

     Для кожного із цих режимів праці характерні свої типові помилки та пов'язані з ними трудноті і неприємності (зокрема і нещасні випадки).

     У мінімальному режимі помилки і події найчастіше породжуються мотиваційною сферою і недооцінкою важливих завдань. Низька мотивація, мале навантаження, невисока ціна помилки викликають розслаблення і зменшення інтересу до діяльності, знижують рівень уваги.

     Все це призводить до помилок у найпростіших діях, а раптове ускладнення ситуації тут дуже часто застає працівника зненацька, і він може не вирішити завдання, яке без особливих зусиль вирішує в оптимальному режимі.

     У продовженому оптимальному режимі роботи типовою причиною помилок є нестача ресурсів організму, яка обумовлена зниженням внутрішніх можливостей людини через її втому.

     При екстремальному режимі часто виникають помилки, обумовлені нестачею ресурсів або внаслідок високої емоційної напруженості. Потрапляючи в небезпечну ситуацію, працівник податкової служби стикається саме з таким режимом.

     Але небезпечні ситуації можуть виникати і в інших режимах праці і тим самим перетворювати їх в екстремальні.

     Дослідами установлено, що на результати трудової діяльності й особливо на поведінку в екстремальних ситуаціях впливають якості темпераменту й слабкості нервової системи. Так, у працівника, який має більш слабку нервову систему, небезпечні ситуації викликають стан "загальмованості", блокування уваги, розлад процесів мислення і пам'яті. В інших, більш легких режимах людина здатна комплексу вати недоліки функцій нервової системи розвитком інших якостей.

     В екстремальних же ситуаціях, які пред'являють особливо високі вимоги до працівника, такої компенсації вже не вистачає, і тут, скоріше за все, виявляються недоліки консервативних якостей людини, зокрема і темпераменту. Від сили нервової системи залежить здатність працівника до екстреної мобілізації в небезпечній ситуації, здатність успішно діяти, незважаючи на фактори, що його відволікають, здатність до переключення уваги і швидкого реагування на небезпечні сигнали. До якостей темпераменту належить емоційна неврівноваженість, від якої також залежить безпека праці.

     До  факторів, які створюють стійку схильність до небезпек, належать функціональні зміни в організмі людини, недоліки органів чуття, функціональні порушення зв'язків між сенсорними і моторними процесами.

     Функціональні зміни в організмі не призводять до непрацездатності, але заважають у роботі і підвищують схильність людини до небезпечних ситуацій.

     До  таких змін належать серцево-судинні захворювання, захворювання дихальних шляхів, діабет, відхилення у психіці тощо.

     Недоліки органів чуття (в основному погіршення зору, слуху) можуть стати причинами нещасних випадків. Порушення зв'язків між сенсорними і моторними процесами призводять до повільного або надто квапливого реагування на сигнальні подразники.

     Порушення координації часто проявляється у нездатності виконувати тонкі та складні рухи рук. Працівники з подібними порушеннями інколи випускають деякі елементи складних комбінованих рухів, включають непотрібні елементи. У повсякденному житті їх звичайно називаютьнезграбними.

     Пристрасть до алкоголю, наркотиків стійко підвищують схильність до небезпечних ситуацій та травматизму. Слід зауважити, що і надалі, коли люди звільняються від цих вад, у них дуже часто зберігається така схильність.

     Схильність до небезпечних ситуацій породжує не тільки стійкі якості людини, але і тимчасові перехідні стани, до яких належать: недосвідченість, необережність, втома, перевтома, стан монотонності, емоційне напруження, стресові стани.

     Недосвідченість - це відсутність у працівників навичок і вмінь, достатніх для реалізації одержаних при навчанні знань у конкретній праці. Недосвідченість породжує помилки і небезпечні ситуації з ряду причин.

     По-перше, доки не напрацьовані необхідні трудові навички, працівникові доводиться виконувати більшість трудових операцій під свідомим контролем, що заважає розподілу уваги: працівник не враховує багато трудових факторів, які він повинен ураховувати в своїх діях.

     По-друге, необізнаність у багатьох особливостях роботи може призвести до помилкових дій.

     По-третє, невпевненість у собі, побоювання з приводу можливих помилок, своєї безпеки змушують працівника діяти з високою концентрацією уваги, що при довготривалій роботі породжує стан напруженості і розвиток втоми. Всі ці причини, разом взяті, створюють тимчасову схильність працівника до небезпечних ситуацій.

     Одним із психічних станів, який сприяє підвищенню схильності працівника податкової служби до небезпечних ситуацій, є втомлення.

     Це відповідні тимчасові зміни в організмі, які проявляються у зниженні працездатності при інтенсивній та тривалій роботі. Для підтримки необхідних результатів праці в умовах зниження працездатності людині доводиться використовувати вольову саморегуляцію, включаючи в дію свої резерви.

     Одним із компонентів утомления є розлад увага. Це одна з психічних функцій, яка найбільше підлягає втопленню. У випадку втомлення увага легко відвертається, стає млявою, малорухомою або, навпаки, хаотично руховою, нестійкою.

     Утомлення призводить до розладу у сенсорній області, порушення у моторній сфері, до дефектів пам'яті і мислення, ослаблення волі, сонливості.

     У стані сильної втоми можуть виникати дефекти пам'яті та мислення. Працівник і втоми може забути інструкції, але одночасно добре пам'ятати все те, що не має відношення до роботи. Процеси мислення особливо порушуються при втомі від розумової праці, але і при фізичній праці працівники скаржаться на зниження кмітливості та розумової орієнтації.

     При втомлені у працівника послабляється воля, рішучість, витримка і самоконтроль, відсутня наполегливість.

     При сильній втомленості виникає сонливість як виявлення оберігаючого гальмування. Потреба у сні при роботі, яка виснажує організм, така, що людина може заснути у будь-якого у положенні, наприклад, сидячи.

     Надмірна втомленість призводить до різкого зниження працездатності та безпеки діяльності і приймає форму перевтомлення. Працівник при цьому переживає хворобливий стан і відчуває неможливість продовження роботи.

     У роботі працівників податкової служби дуже часто виникають ситуації, за яких вони можуть опинитися в особливих психічних станах, які не є постійними якостями особистості, але, виникаючи спонтанно або під впливом зовнішніх факторів, призводять до небезпечних ситуацій. До них належать тривога, страх, переляк, паніка.