Феноменологія романтичного еросу

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана на кафедрі  зарубіжної літератури Інституту 

філології Київського національного  університету імені Тараса Шевченка.

 

Науковий керівник  доктор філологічних наук, професор

Бовсунівська  Тетяна Володимирівна,

професор кафедри зарубіжної

літератури Інституту  філології 

Київського національного  університету імені Тараса Шевченка.

 

Офіційні опоненти:  доктор філологічних наук, професор

Гром’як Роман  Теодорович,

завідувач кафедри теорії літератури і 

порівняльного літературознавства

Тернопільського національного 

педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка;

 

кандидат філологічних наук

Арендаренко Ірина  Володимирівна,

науковий співробітник відділу 

компаративістики Інституту літератури

ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

 

Захист відбудеться «___» ____________ 2008 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 14.

 

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

 

Автореферат розісланий «___» __________________ 2008 р.

 

 

Вчений секретар       

спеціалізованої вченої ради      Ткаченко Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Останнім часом у  річищі компаративістики спостерігається  звернення до нових форм ідентифікації міжнаціональних літературних  взаємин. До числа новітніх підходів належить і застосування теорії феноменологічних рецепцій всередині всієї культури романтизму. Однією з площин такої рецепції є ерос, який ми пропонуємо розглянути на основі текстів лейкістів та романтиків харківської школи. Новітні літературознавчі концепції, спираючись на філософсько-теоретичні праці романтиків Західної та Східної Європи, актуалізували спрямованість культури романтизму на засадах сакрального світовідчування, поривання романтичної особистості до Бога, божественної Краси і Мудрості.

Актуальність теми дослідження. До недавнього часу інтимна лірика українських романтиків трактувалась лише у річищі фольклорного сприйняття, зокрема, поза існуючими феноменологічними тлумаченнями аналогічних явищ у творчості романтиків «озерної школи». Дане дослідження спрямоване на узгодження світоглядної парадигми еросу українських та англійських романтиків. Типологія художніх втілень еросу у поезії романтиків харківської та «озерної» шкіл є одним із аспектів актуалізації типологічної спільності романтичного художнього поля, вивчення якого на часі.

Понад століття у вітчизняних та зарубіжних авторів романтизм досліджувався як багатогранний історико-культурний та літературно-філософський феномен. Започатковані у ХХ ст. М. Зеровим, В. Жирмунським, В. Петровим, П. Филиповичем, А. Шамраєм, В. Щуратом дослідження специфіки літературних взаємин між західноєвропейськими та слов’янськими літературами доби романтизму були згодом продовжені Т. Бовсунівською, Р. Гром’яком, Д. Наливайком, Г. Нудьгою, А. Нямцу, С. Пригодієм, та ін. Проте не була утворена типологія художніх модифікацій еросу в поезії англійських та українських романтиків, як не існувало її і у парадигмі інших компаративних досліджень українського романтизму.

У дисертації здійснено спробу декодування  романтичного еросу як поетично втіленого  варіанту сакрального еросу, що має  посприяти уточненню загальної картини романтизму, його світоглядних засад, увиразнити параметри ідентифікації саме українського романтизму, зокрема у його концепції ліричного героя-шукача любові, романтичної туги, любовного страждання тощо. Дослідження даного світоглядного аспекту романтизму засвідчило ієрархізованість форм сакрального сприйняття, складну структуризацію сакрального у світоглядній картині як західного, так і українського романтизму, яка мотивується традицією християнського тлумачення еросу. Любов є формою активізації медитативно-рецептивного рівня поетичного мислення романтиків, що спирається та тривку традицію середньовічного теологічного тлумачення цього поняття, сягає до платонізму, містеріальних культів та архетипних впливів. Актуальним є дослідження цих смислових пластів тексту, а його змістові рівні проявляються у творчості романтиків у залежності від того рецептивного кореня, який у кожному конкретному творі виявляє свою силу. Тож з’ясування та впорядкування цих смислових витоків романтичного еросу додасть нове до уявлень про художню природу романтизму.

Предмет дослідження – романтичний ерос, феноменологія та рівні його художнього втілення, джерела та форми виявлення якого досліджуються за текстами поезії лейкістів та харківської школи романтиків. Поетика романтичного еросу спрямовується на вираження внутрішнього я автора, тому для аналізу взято переважно інтимну лірику поетів-романтиків, у якій відображено повний спектр романтичних почуттів.

Об’єктом дослідження слугувала поезія харківської школи романтиків (Л. Боровиковського, А. Метлинського, М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка, О. Корсуна, О. Афанасьєва-Чужбинського, О. Шпигоцького, С. Писаревського та інших) та поезія «озерної школи» (В. Вордсворта, С.Т. Колріджа, Р. Сауті). Залучення теоретичних розвідок романтиків, зокрема, М. Костомарова («Про історичне значення руської народної поезії», «Дві руські народності»), А. Метлинського («Замітки відносно южноруської мови», «Погляд на історичний розвиток поезії і прози»), С.Т. Колріджа («Biographia Literaria»), авторських передмов до збірок («Ліричні балади» С.Т. Колріджа і В. Вордсворта, «Що було на серці» О. Афанасьєва-Чужбинського тощо) та приватного листування, посприяло з’ясуванню світоглядних настанов поетів, почасти внутрішньої мотивації їх творчої діяльності, що відбились також на інтимній ліриці.

Метою дисертації є визначення та характеристика провідних параметрів романтичного еросу в поезії романтиків «озерної школи» і харківської школи та концептуалізація його основних рівнів, образних структур та інших форм художнього втілення. Окреслення типологічних сходжень та розбіжностей має на меті виявити найбільш ґрунтовні закономірності функціонування формовтілень еросу в романтизмі та з'ясування їх походження у світлі феноменологічної рецепції еросу.

Задля досягнення мети визначимо  коло завдань:

• з’ясувати рецептивну природу  романтичного еросу як сакрального духовно-естетичного феномена у творчості лейкістів та харківської школи романтиків;
• зіставити поетичні коди еросу, що функціонували у художніх світах українських та англійських поетів-романтиків;
• виявити оригінальність трактування романтичного еросу у поезіях представників «озерної» та харківської шкіл із врахуванням національних відмінностей у традиційній християнській ментальності (православної та євангелістської) та фольклорному підґрунті;
• висвітлити ґенезу та формування мотивної структури у площині «образного поля» романтичного еросу;
• виявити та проаналізувати явище інтимізації романтичного універсуму у поезіях лейкістів та харківської школи романтиків.

Наукова новизна. Західне літературознавство має значний доробок у дослідженні феномена любові у творах англійських поетів-романтиків, у той час, як у вітчизняній науці аналіз феноменології романтичного еросу як явища, притаманного світовідчуттю українських поетів-романтиків здійснювався спорадично Т. Бовсунівською, В. Луковим, Є. Нахліком. Праці, спрямовані на компаративне вивчення феномена еросу в поезії лейкістів та харківської школи романтиків, взагалі відсутні.

(1) Особливості романтичного еросу вперше розглянуто на матеріалі творчості лейкістів та романтиків харківської школи.

(2) У дисертації вперше  проведене таке компаративне  дослідження з наміром ідентифікувати / впорядкувати типологію художніх  втілень романтичного еросу.

(3) Наукову новизну  даного дослідження складає спроба  подати градацію смислових розгалужень  романтичного еросу, яка у річищі  методології структуризації сакрального становить одну із малодосліджених сторінок.

(4) Вперше на матеріалі  двох різних національних шкіл романтизму аналізується медитативно-рецептивна природа тексту, з'ясовуються закономірності функціонування образного поля еросу.

(5) Вперше обґрунтовуються  прийоми та засоби інтимізації  тексту в творчості романтиків  харківської школи та лейкістів. Дослідження романтичного еросу пов'язується передусім з феноменом інтимізації різних рівнів романтичного універсуму.

(6) Здійснюється спроба  утворення типології комунікативних  актів, репрезентованих інтимною лірикою лейкістів та романтиків харківської школи.

(7) У дисертації пропонується  ієрархічно організована структура  художніх втілень еросу у творчості  романтиків, з огляду на сакральне  походження романтичного еросу.

Метод та методика. Дисертація виконана у річищі літературної компаративістики І. Арендаренко, Р. Гром'яка, Д. Наливайка, А. Нямцу, С. Пригодія, а також західних сучасних компаративістів Г. Блума, К. Коелба і С. Ноейкес, Дж. Крнкович, М. Маковскі та ін., із застосуванням кількох сучасних методик літературознавчого аналізу: когнітивної теорії «образного поля» Л. Гудкова, І. Осиновської, розширеної синтезом феноменологічного (Г.-Г. Гадамер, Г. Зіммель, Ф. Шеллінг,) та герменевтичного (переважно біблійна герменевтика М. Вайса, Е.Д. Хірша, Ф. Шлейєрмахера та ін.) підходів. Використані також здобутки біографічного та культурно-історичного підходів при вивченні феномена романтичного еросу на матеріалі поезії лейкістів та харківської школи романтиків. У дисертації широко застосований контекстуально-інтерпретаційний метод реконструкції авторського задуму оригінального поетичного матеріалу. Обрана літературознавча методика дозволила з'ясувати ґенезу та типологію поетичних кодів романтичного еросу.

У дисертації також були використані праці українських  та зарубіжних дослідників, які вивчали різні аспекти сакральної типології, архетипної подібності, рецептивних сходжень у площині романтичного еросу: М. Абрамса, К. Беррі, Дж. Барта, Ф. Біті, Дж. Веллі, М. Джейкобас, Е. Джей, Дж. Енскоу, В. Жирмунського, А. Калхеда, К. Коеніг-Вудіарда, А. Ліндгрен, Н.Дж. Перелли, Р. Полхемуса, Х. Ріда, Д. де Ружмона, Дж. Хагстрам, А. Хардінга, К. Хоуелса та ін.

Теоретичну  базу дослідження склали філософські, теологічні, культурологічні, психологічні та літературознавчі студії, предметом наукового аналізу яких став феномен любові у європейській культурі. Теоретичні аспекти розроблені в працях Платона, Плотіна, Псевдо-Діонісія Ареопагіта, Симеона Нового Богослова, Бернара Клервоського, Ріхарда Сен-Вікторського, Раймунда Луллія, Г. Сковороди, А. Сурожського, М. Бердяєва, В. Соловйова, Б. Вишеславцева, М. Шелера, Г. Зіммеля, Д. фон Гільдебранда, П. Тілліха, Х. Яннараса та інших, сприяли виробленню концепції дослідження феноменології романтичного еросу у творах лейкістів та романтиків харківської школи. При осмисленні сакральної природи романтичного еросу враховуємо, що релігійні уявлення поетів були органічною складовою створеної ними поетичної картини світу.

Теоретично вагомою  для даного дослідження є також  розробка у річищі сучасної філософської думки поетики «образного поля» еросу І. Осиновською та спостереження над феноменом «інтимізації» культури та світогляду у працях Б. Шифріна, Ю. Лотмана, І. Кона.

Зв'язок із науковими  програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі зарубіжної літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України в річищі комплексної  науково-дослідної  теми “Історія та полікритика зарубіжної літератури”, затвердженої вченою радою Інституту філології КНУ протокол №3 від 15 листопада 2004 року.

Практична цінність праці. Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів з історії зарубіжної літератури та історії української літератури доби романтизму, у спецкурсах і спецсемінарах присвячених проблемам інтерпретації поетичного тексту.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювалися під час роботи науково-практичних конференцій і наукових читань: «Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації» (12 квітня, 2005. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології), «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (11 жовтня, 2005. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології), наукові читання присвячені 130-річчю від дня народження професора І.В. Шаровольського (3 жовтня, 2006. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології), «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (11 квітня, 2007. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології). Матеріали дослідження представлені у чотирьох публікаціях автора у фахових виданнях ВАК України та однієї міжнародної публікації.

Обсяг і структура  роботи. Пропонована дисертація складається зі вступу, основної частини, загальних висновків та списку використаної наукової літератури. Основна частина складається з трьох розділів: розділ І «Сакральний ерос – епістемологія священного», розділ ІІ «Інваріантні структури романтичного еросу та специфіка їх художнього формовтілення у поезії лейкістів та харківської школи романтиків», розділ ІІІ «Інтимізація романтичного універсуму». Бібліографічний список містить 287 джерел. Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки комп’ютерного набору.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ  ДИСЕРТАЦІЇ

 

У вступі стисло характеризується загальний стан дослідження феномена романтичного еросу, обґрунтовується актуальність дослідження, розкривається наукова новизна, визначаються методологічні засади, формулюється мета й основні завдання, вказуються форми апробації результатів дослідження та визначаються можливості їх практичного застосування, подаються відомості про структуру та обсяг дослідження.