Філософське питання про сенс життя і всемогутність людини у п’єсі М. Метерлінка „Синій птах”

    Символ  Синього птаха багатоликий, багатозначний; він відкритий для численних тлумачень. Цей птах — образ польоту, висоти й недосяжності, але також і образ буденний, звичайний. Це — Синій птах, його синява, хоч і неземна, казкова, бездонна, а все-таки підказана блакиттю рідного неба, що простирається над усіма людьми. 
 
 
 
 
 
 

Розділ II

Методичні рекомендації

до  вивчення творчості  М.Метерлінка у школі

2.1. Хронологічна таблиця 

 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Опорно-логічна схема у вигляді сходинок,

які ведуть до щастя 
 

                        Так!

                           Він у батьківському домі. 

                   Чи існує він?

                                           Невловимий Синій птах 

                 Країна Майбутнього

                  Птах став червоним 

             Ліс

                Птаха не впіймали 

          Палац Ночі

             Птахи померли 

    Країна  Спогадів

         Птах почорнів 
 
 
 
 
 
 
 

2.3. Кросворди

Кросворд  1. „Моріс Метерлінк”

                                                                 

                                                          
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1). Місто, у якому народився бельгійський  драматург.

    2). Ім’я поета, драматурга, лауреата Нобелівської премії з літератури.

    3). Назва першої збірки драматурга.

    4). Що вивчав Моріс у Франції,  закінчивши у Генті коледж?

    5). Чим займався драматург, коли повернувся з Парижа?

    6). Як називається принцеса у  першій його п’єсі?

    7). Одна з „маленьких драм” бельгійського  драматурга.

    8). Головний герой п’єси „Смерть  Тентажіля”.

    9). Місто, у якому помер драматург. 
 
 
 

Кросворд  2. „Синій птах” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1). Як називається п’єса, заснована на ефектах магії, дива, яскравої видовищності, яка включає вигаданих персонажів, що мають надприродну силу?

    2). Провідна тема п’єси-казки.

    3). У якій країні Тільтіль і  Мітіль зустрілися зі своїми  бабусею, дідусем, братиками і сестричками?

    4). Який камінчик дала дітям фея?

    5). У якому царстві діти спілкуються  з Материнською Любов’ю?

    6). Як звали сусідку Тільтіля  і Мітіль?

    7). Як називається остання картина  п’єси?

    8). Хто потребував допомоги у птаха?

    9). Як Метерлінк називає у п’єсі житло дроворуба? 
 

2.4. Твір на тему: „Хочу  бути вашим Синім  птахом”

    „Головні герої п'єси-казки М. Метерлінка "Синій птах" дівчинка Мітіль і хлопчик Тільтіль шукають Синього птаха — образ щастя. У дітей чисті душі, вони сміливі, благородні. Лише наприкінці подорожі вони розуміють безмежність пізнання істини, яку не можна спіймати, як птаха. Усвідомлюють, що сенс життя — дарувати людям добро і любов, допомагати безкорисливо іншим.

    ... Я хочу бути Синім птахом. Хочу злетіти, як і він, купатися в перших променях, які сонце лагідно дарує землі на світанку. Хочу мчати, мов вітер, над полями, серед білосніжних гір, граючись, злітати до хмар і знову легко спускатися до дерев, розуміючи й підслуховуючи гомін їхнього листя... Зоряної ночі хочу спати не в білій постелі, а в білих хмарах, як він, Синій птах. Хочу приносити в людське життя бажання й острах утрати, підлітати близько-близько й одразу ж випурхувати з тремтячих від щастя рук. Чуєте, люди? Я хочу бути вашим Синім птахом. Вашою істиною і надією. Озирніться, погляньте одне одному у вічі, адже ж ми тут не просто так!.. Кожен приносить на землю свій талант, кожна людина — Велика. Ми не маємо права чинити гріх, адже невідомо нам, на землі, скільки їх іще там, у Царстві Майбутнього, — наших дітей та онуків.

    Озирнися  назад: ти ще не виростив своє дерево, не збудував свій храм, не написав свою найкращу пісню. Що народжував ти всі ці роки, кого любив і що створював? У тумані минулого рояться образи та обличчя, які оживають знову й знов у твоєму серці й уяві щоразу, коли ти думаєш про них — ти, можливо, єдине серце, в якому вони ще живуть. Пам'ятай про них. Ну, а зараз... подумай, спробуй згадати, для чого ти летів на цю землю, що обіцяв принести на неї... Послухай своє серце, довірся йому, лише воно тихо-тихо проспіває тобі про твого Синього птаха — твоє покликання... і, можливо, тоді Синій птах злине з голубого неба тобі на плече.

    ...Синій  птах може бути де завгодно, можливо, він живе в комусь із нас. Озирніться, люди, озирніться... Ми — щастя одне одного!” [12; 29 ].

Висновки 

    Працюючи  над  нашим  дослідженням,  предметом  якого  є п’єса „Синій птах” М.Метерлінка,  а об’єктом – філософське питання про сенс життя і всемогутність людини у п’єсі,  ми  досягли поставленої  перед нами  мети, а саме: дали відповідь на питання – в чому сенс життя та всемогутність людини за п’єсою.

    Для  досягнення  поставленої  мети   ми  виконали  ряд  завдань.  Насамперед  ми дослідили  навчально-методичну  та  наукову  літературу:  підручники та  посібники  українських  і російських  видавництв, журнальні статті, критики. Опрацювавши  навчально-методичну та  наукову  літературу,  ми  систематизували  погляди  літературознавців А.В.Градовського, В.Н.Назарця, О.М.Ніколенко, С.В.Рудаківської, Л.Г. Андреєва, Л.Грисенка та  багатьох  інших   на  дану  проблему і дійшли певних висновків.

      Таким  чином,  Моріс Метерлінк як справжній митець не виписує рецептів для зцілення людства, які він вважав "хворими" і на початку свого творчого шляху ("театр смерті"), і в свою зрілу пору. Змінилася лише точка зору — як зауважує Юрій Мільошин, "від крайнього песимізму Метерлінк прийшов до усвідомленого оптимізму, від безмежного трагізму життя до віри у можливість знайдення людством щастя".

    Метерлінк допомагає зрозуміти нам вищу істину — немає ні смерті, ні забуття, тому що в безмежному океані буття минуле, теперішнє і майбутнє зв'язані тисячами нерозривних уз. Тому в Країні Спогадів не знають слова «померли», там сплять, допоки спогади живих їх не розбудять. Устами своїх героїв автор нагадує про наш моральний обов'язок: «Так, ми немало спимо, поки нас не розбудить думка кого-небудь із живих... Добре спати, коли ти прожив життя... Але й прокидатися час від часу теж приємно...» - зауважує Дідусь Тіль і далі нагадує про ще один святий обов'язок: «Молитися — означає згадувати...»

    Велика  мудрість заключається в словах Феї: «Якщо 
вони живуть у вашій пам'яті, значить не вмирали».

    П'єса Метерлінка — своєрідний гімн людині. З особливою силою він звучить у картині, в якій Тільтіль і Мітіль потрапляють до казкового блакитного Царства Майбутнього, в країну ще не народжених дітей. Маленькі істоти, що живуть, розкривають перед ними таємниці людського буття. Що ж розповідає Тільтіль про життя на Землі? – „Що там буває холодно, а дров немає, тому що вони дорогі; що одні гроші мають, а інші не мають; що Земля прекрасна; що краще Мами немає нікого на світі, а Бабусі теж добрі, але вони дуже скоро помирають; а ще на Землі плачуть” [9; 122].

    Коли-небудь діти із Країни Майбутнього з'являться на Землю, щоб винайти Машину Щастя, тридцять три способи продовження життя, небачене на Землі світло, машину, що літає, як птах... Вони виростять нові сорти квітів, винограду, яблук, динь, інші створять Загальну Конфедерацію Планет Сонячної Системи, знайдуть Вогонь, який буде зігрівати Землю, коли згасне Сонце, знищать Несправедливість, переможуть Смерть... Стежить за всім Час, високий, старий, з бородою. Він не допустить, щоб люди пізнали нове раніше зазначеного строку.

    Царство Майбутнього — це гімн могутній душі Людини, її безмежним можливостям на шляху пізнання істини. Тому ця картина є кульмінаційною. Письменник-гуманіст вірить у те, що кожна Людина має своє призначення в житті, вона мусить прожити життя немарне і залишити свій слід на землі.

    Законом, за яким будується життя в світі Тільтіль і Мітіль, є безкорисливість. Лише вона є запорукою щастя, яке завжди з нами, тільки не бійтеся його шукати.

    Це  головний підсумок драми Метерлінка і нашого дослідження. Незаплямована свідомість Тільтіля і Мітіль — символ перемоги добра над злом і перемоги над Долею, яка можлива, якщо Людина зможе повернути собі згаслий зір, яким володіє дитина. 

Список  використаної літератури: 

    1. Андреев Л.Г. Морис Метерлинк. Сто лет бельгийской литературы. – М., 1967.

    2. Аникст А. Морис Метерлинк. Теория драмы на Западе во второй половине XIX века. – М., 1988.

    3. Градовський А.В. Людина – найвище божество: урок-подорож за феєрією Моріса Метерлінка „Синій птах”. // Зарубіжна література в навчальних закладах України. – 2002. – №3. – С.25-27.

    4. Градовський А.В. Людина – найвище божество: до уроку за феєрією Моріса Метерлінка „Синій птах”. // Зарубіжна література в навчальних закладах України. – 2004. – №3. – С.39-41.

    5. Градовський А.В. Людина – найвище  божество: до уроку за феєрією  Моріса Метерлінка „Синій птах”. // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2002. – №6. С.27-29.

    6. Грисенко Л. Урок-роздум за  п’єсою М.Метерлінка „Синій птах”. // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2002. – №5. – С.25-28.

    7. Зингерман К.Й. Очерки истории  драмы XX века. Чехов, Стиндберг,  Ибсен, Метерлинк, Брехт, Гауптман, Лорка. – М., 1979.