Конверсія як засіб словотворення в англійській мові

gn="justify">      Конверсія інколи уникає слів, що набули якогось  словотвірного афікса (особливо, префікса). З цієї причини, наприклад, не конвертуються іменники типу an area, а задля морфологічних потреб входять до відповідних словосполучень.

      Характерною ознакою конверсії є те, що їй підвладні, головне, широковживані  слова з простою морфологічною структурою.

      Конверсія – переважаючий тип дієслівного  словотвору. Нові дієслова утворюються  часто від іменників. Утворення  іменника від прикметника – процес набагато складніший, ніж конвертування  прикметника від іменника. Це пов’язано  з суттєвими змінами семантичної структури прикметника: значення якості нелегко перетворити на значення предмета. Субстантивація власних назв – явище досить поширене в англійській мові. В наслідок опредмечування утворені назви мешканців країни, міст, континентів.

      Іменники  можуть утворюватися від прикметниково-прислівникових сполучень.

      Існують певні морфологічні перешкоди, через  які відповідне слово не може конвертуватися. Так, раніше майже не конвертувалися складні іменники – до конверсії  не спонукала сама складність структури слова. Дієслівна конверсія не здійснюється стосовно географічних та власних назв.

      Не  конвертуються віддієслівні іменники та іменники, що мають закінчення – ation, – ing, – ty, окремі загальні назви  з високою мірою конкретності.

      Найактивніший процес конверсії у межах іменника і дієслова. Конверсія має кілька критеріїв похідності, що визначають первинність однієї форми і вторинність другої Конверсія на сьогодні практично не має обмежень стосовно різних частин мови, супровідних видів словотвору на походження слів.

      Нові  дієслова часто утворюються від:

      1)         іменників: a bill – to bill, a garage – to garage.

      2)         прикметників: bare – to bare, empty – to empty.

      3)         скорочень: a bach (bachelor) – to bach. [9]

      Конверсія має свої підвиди:

      1)         реконверсія – мовне явище, коли одне із значень похідного за конверсією слова є джерелом утворення нового значення основи, від якого воно походить: cable – to cable.

      2)         часткова конверсія. Шляхом конверсії від дієслівної основи починає утворюватися іменник, але потім цей іменник входить до складу словосполучень з дієсловами give, have, make, take тощо: to have a bite, to take a look.

      3)         субстантивація прикметників – це процес словотвору, при якому прикметник набирає характерних ознак іменника, при цьому новий іменник з’являється не відразу, а поступово: a beloved, a female.

      Термін  «конверсія», який деякі лінгвісти  знаходять неадекватним, відноситься до багатьох випадків фонетичної тотожності словоформ, так-названих початкових форм двох слів, що належать до різних частин мови. Це може бути проілюстровано таким прикладом: «work» – «to work»; «love» – «to love»; «paper» – «to paper»; «brief» – «to brief» і т.д. Зазвичай ми маємо справу з простими словами хоча є і виключення, на пр.: «wireless» – «to wireless».

      Справедливо зазначено, що у випадку іменника і дієслова не тільки, так-названі, початкові  фонетично-тотожні форми, але всі  інші іменникові форми мають омоніми включаючи дієслівну парадигму: (my) work [wэ:k]) – (I) work [wэ:k]; (the) dog’s [dogz] (head) – (many) dogs [dogz] – (he) dogs [dogz]. [13]

      Певна різниця  є на морфологічному рівні між  різних частин мови, в основному  між іменником і дієсловом. Наприклад є явно-виражена різниця в сучасній англійській мові, між іменником doctor і дієсловом to doctor – кожне слово в мові існує як єдність його словоформи і варіанта, а не тільки як одна форма – doctor. Деякі з форм – співзвучні (омоніми), але між ними велика різниця, так як вони є граматично і семантично різні.

      Конверсія як засіб формування нових слів через  зміну в їх парадигмі.

      Якщо  ми звернемо увагу на такі пари слів як «doctor» – «to doctor»; «water» –  «to water»; «brief» – «to brief» з кута їхньої морфемної структури то бачимо, що всі вони є спільнокореневими словами. На дериваційному рівні, однак, одне з них має відноситись до похідних слів, так як воно належить до різних частин мови і розпізнається через семантичні і структурні відносини з іншими словами. Отже, постає питання: що слугує словотвірним засобом в цьому випадку? Виявляється, що іменник формується з дієслова (або навпаки) без допомоги будь-якої морфологічної зміни, але якщо роздивлятися проблему глибше, ми неминуче прийдемо до висновку, що два слова відрізняються в парадигмі. Звідси, саме парадигма виступає словотвірним засобом. Тобто, можемо визначити конверсію як засіб формування нових слів через зміни в їх парадигмі.

      Важливо звернути увагу на той факт, що парадигма грає визначну роль у процесі словотворення англійських слів і не тільки у випадку конверсії. (Парадигма в мовознавстві – система форм одного слова, що відбиває видозмінення слова за належними йому граматичними категоріями). Таким чином іменник «cooker» сформований від слова «to cook» не тільки з допомогою приєднання суфікса – er, але також через зміну його парадигми. Однак, у цьому випадку, роль, що грає парадигма як словотвірний засіб є менш зрозумілою, ніж словотвірний суфікс – er, що йде на першому місці. Отже, конверсія характерна не просто вживанням парадигми як словотвірного засобу, але також формуванням нового слова виключно способом зміни йог парадигми. Звідси розуміємо, що зміна в парадигмі являється єдиним словотвірним засобом у конверсії. Так як парадигма є морфологічною категорією, то конверсія може бути описана, як морфологічний засіб формування слів. Наступні беззаперечні випадки конверсії обговорювались у лінгвістичній літературі.

      1)  Формування дієслів з іменників і рідше – з інших частин мови.

      2)  Формування іменників з дієслів і рідше – з інших частин мови.

      Субстантивація  як приклад конверсії

      Субстантивація  – це процес у якому прикметники  приймають парадигму і синтаксичні  функції іменника. Розрізняють два  типи субстантивації: повна і часткова.

      Повністю  субстантивовані прикметники приймають  парадигму іменника, форми однини та множини. Вони можуть асоціюватись з різними визначеннями (означений, неозначений та нульовий артиклі, вказівний  та присвійний займенники, та ін.), напр.: an official, the official, official, official’s, officials’, this official, our official тощо. Повна субстантивація зазвичай розглядається як приклад конверсії (A→N, конвертування з прикметника в іменник), хоча це може підлягати сумніву, оскільки, зазвичай вона є результатом еліпсису атрибутивних словосполучень.

      У випадку часткової субстантивації, прикметники не приймають повну  парадигму іменника. Вони підлягають поділу на декілька структурно-семантичних  груп:

      1) частково-субстантивовані прикметники  (ЧСП), котрі стоять у формі однини, хоча означають множину. Вони вживаються з означеним артиклем і можуть визначати групу чи клас людей, напр.: the rich, the accused, the English, the blind, the living тощо;

      2) ЧСП, більш  за все, використовуються в  множині, коли визначають групу чи клас людей, напр.: reds, greens, buffs, blues тощо;

      3) ЧСП також  використовуються для того, щоб  передати ознаки неживих речей  у множині, напр.: sweets, ancients, eatables тощо;

      4) ЧСП показують  присвоювання, як субстантивне абстрактне  поняття, напр.: the good, the evil, the beautiful, the singular тощо;

      5) ЧСП показують  назви мов, напр.: English, German, Ukrainian, Italian тощо. [8]

      Конверсія як безафіксний тип творення слів. Омонімія.

      Одні  лінгвісти визначають конверсію  як безафіксний тип творення слів, вказуючи на те, що характерною рисою  є те, що певна основа вживається для формування різних слів різних частин мови, без приєднання похідного афікса. Інші ж притримуються думки, що конверсія формує нові слова з допомогою нульової морфеми.

      Визначення  конверсії як засобу формування за допомогою нульової морфеми заслуговує на увагу. Засновники цього тлумачення конверсії віддають деяку увагу аналогії між афіксацією та конверсією. Серед них є схожість на семантичному рівні між похідним словом і його основою, з одної сторони, і між словами в межах видозміненої конверсією пари, з іншої. Пр.: дія – виконувач дії: 1) «to walk» – «a walker» (афікс) «to tramp» – «a tramp» (конверсія); 2) дія – результат дії: to agree – agreement (афікс), to find– a find (конверсія). [13]

      Після норманського завоювання більшість  суфіксів загубили свою продуктивність і зникли. У середньо-англійський період відбувається вирівнювання закінчень. Граматичні закінчення, що давали розбіжність в кількості, відмінку і роді, стають схожими у вимові і із-за цього непотрібними. Те ж саме відбувається з дієслівними закінченнями. Після того, як більшість закінчень відпадають, однокореневі слова, що відносяться до різних частин мови, стають омонімічними. Так наприклад давньоанглійські: «lufian» – кохати, «lufu» – кохання, «slæpan» – спати, «slæp» – сон, стають омонімічними у результаті нівелювання і відпаду закінчень, так що у сучасній мові: «love» кохання і кохати, «sleep» сон і спати. [13]

      Їхні  граматичні форми також виявляються  частково омонімічними, тобто виникають  омоформи.

      Подібних  пар, де різні, у давньоанглійській мові, дієслово та іменник стали омонімами, у сучасній мові дуже багато. Ось деякі найбільш поширені: аnger – гнів, сердитись; shame – сором, соромитись; rest – відпочинок, відпочивати; answer – відповідь, відповідати; та багато інших.

      Аналогічні приклади можна привести для прикметників і дієслів.

      Схожа омонімія дієслів та іменників виникла  також в результаті запозичення  з французької мови однокореневих  слів, що у французькій мові належали до різних частин мови і там відрізнялися одне від одного, але фонетично співпадали після запозичення і асиміляції. Такі наприклад: comfort – утіха, тішити; cover – кришка, накривати; escape – втеча, тікати; cry – крик, кричати, та ін.

      Для розділення конверсії та омонімії важливо  мати на увазі, що перша є засобом словотворення, тобто творення нових слів, а тому належить до області діахронії; друга характеризує відношення між існуючими у мові словами, неналежно до того, як вони виникли, а, тому належить до синхронії.

      Тому  при описі сучасних відносин між  такими парами як love, v. і love, n. чи beam, n. і beam, v., доведеться констатувати, що обидві пари є омонімами. На даному етапі розвитку мови це елементи однієї системи і виявлення однієї і тієї ж характерної для англійської мови риси, а саме збіг основних форм багатьох однокореневих слів, що належать до різних частин мови.

      При роздивлянні тих же слів у плані  їх історичного розвитку, тобто діахронно, дослідник натрапляє на дві різні  за походженням групи. В одній  групі, що сходить до афіксального словотворення, основні форми співпали в результаті відпадання закінчень, а інша пара створювалась за прикладом першої вже після того, як в англійській мові з’явились слова, в котрих границя слова співпадала з границею кореня. У цій другій групі словотворення з самого початку було безафіксним, основна форма висхідного слова із самого початку з основою формою нового слова, але система фор, синтаксичні функції і значення були різними. Таке словотворення і називається конверсією.

      Іншим характерним для англійської  мови типом утворення є часткова конверсія, коли вживання віддієслівного іменника пов’язано з визначеним дієсловом чи групою дієслів: have, take, give, get і утворення передає видове значення є фразеологізмом: to have a drink, a nap, a smoke, a bathe, to break into a run, to have a brush up – випити, трохи поспати, покурити, викупатися, почати бігти, почиститись. [13]

      Таким чином, ми переконалися в тому, що в  англійській мові в конверсійних відношеннях можуть знаходитись  слова з різних частин мови, але  основною групою є дієслова та іменники. Не дивлячись на те, що конверсія є в багатьох мовах, із-за практично повної відсутності морфологічних показників частин мови в англійській мові вона має велике розповсюдження.

      Дієслова  конвертовані з іменників (denominal verbs)

      Це  найбільша група слів, що пов’язані з конверсією. Семантичні відносини між іменниками і дієсловами дуже різняться. Якщо іменник відноситься до якоїсь речі в дійсності (також до живих та неживих речей) конвертоване дієслово може означати:

      1)         діяльну характеристику речі, наприклад: ape n – ape v – імітувати в дурній манері; butcher n – butcher v – вбивати тварин для їжі, потрошити вбитих тварин;

      2)         інструментальне використання речі, наприклад: screw n – screw v – прикручувати гвинт; whip n – whip v – сікти (бити пліткою);

      3)         надбання чи додавання предмета, наприклад: fish n – fish v – ловити рибу, чи намагатися зловити рибу; coat n – шар фарби, coat v – наносити фарбу на;

      4)         пересування предмета, наприклад: dust n – dust v – стирати пилюку з чогось; skin n – skin v – здирати з чогось шкіру. [13]