Замовлення і складування матеріалів

Замовлення  і складування матеріалів

    Переміщення матеріального потоку починається  з отримання замовлень від  клієнта. Одна із функцій логістики - обробка замовлень, що сприяє просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої лінії  переводяться в потреби замовлення. Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спосіб доставки. Постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.

    Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення специфікує кількість продукції  та можливі методи Її доставки, з  нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюють за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.

    Рух товару, як уже зазначалося, починається  з отримання замовлень від  клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та відправляє їх різним підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких немає в наявності, записують у заборгованість. На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії виконуються швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів у найкоротші строки. У мінімальні терміни також оформляються і виставляються рахунки. Для прискорення циклу «замовлення – відвантаження - оформлення рахунку» використовують комп'ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних товарів на складі. Комп'ютер менш як за 15с видає розпорядження на відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане і перебуває в дорозі.

    Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту  його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикл виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втрати матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції збільшують собівартість продукції.

    Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена:

      а) наявністю широкого контингенту  споживачів, витратами багатьох  видів матеріальних ресурсів;

    б) недостатністю складського товарообороту  деяких видів продукції виробничо-технічного призначення;

    в) збільшенням мінімальних норм транзитного  відвантаження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва у суспільному господарстві;

      г) подальшим розвитком засобів  виробництва; 

    д) впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій;

    є) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання.

    Фірма повинна вирішити питання щодо необхідної для неї кількості пунктів зберігання. Чим більше, таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам, однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати, пов'язуючи між собою проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємстві або недалеко від нього, а інші - на складах у різних частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місце на складах громадського користування. Можливості контролю значно виші, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв'язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень.

    Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На складах тривалого  зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізка часу. На транзитні склади надходять  товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення.

    Технічна  політика в умовах ринкової економіки  має бути спрямована на підвищення рівня механізації та автоматизації  складських процесів і приведення Їх у відповідність з рівнем розвитку основного виробництва промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських операцій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання; підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали й конструкції при зведенні об'єктів; удосконалювати об'єкти з урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

    Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів —ще одна проблема у сфері  логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми є нерентабельним, У міру підвищення сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи недостатньо зростають збут і прибутки, для того щоб виправдати збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і визначити їх кількість.

    У системі логістики розрізняють  запаси у виробництві, страхові та сезонні. Запаси у виробництві поділяються  на запаси, необхідні безпосередньо  для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів. Їх обсяг визначають за формулою

    /= 5Т,

де   / — транзитні запаси,

    5 — середній рівень продажу,

    Т – транзитний час (середній).

    Страхові  запаси необхідні для того, щоб  вирівняти коливання попиту. Вони виконують буферну функцію, а  поповнюються тоді, коли рівень їх спадає до або нижче тих обсягів, які  визначають необхідність поновлення замовлень  ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період. У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення кількості запасів, а при підвищенні попиту - зростання. Кількість запасів при використанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення, транспортної моделі надійності обслуговування, витрат на складську обробку запасів.

    Розрахунок  площі складських приміщень

      Вихідними даними для визначення  прощі складу є номенклатура, властивості та кількість матеріальних  цінностей які необхідно зберігати.

      Розрахунок площі складу включає  такі процедури: 

     -          визначення  корисної площі (площі на якій  безпосередньо будуть зберігатися  вантажі);

     -          оперативної  площі до якої відносять приймально-сортувальні,  відпускні, вагові площадки, проходи, проїзди й т.д.;

     -          конструктивної  площі на якій розташовуються  перегородки, колони, сходові клітки  й т.д. 

      Розрахунок площі складських  приміщень може проводитись двома  методами: методом навантажень або  точним методом.

    Метод навантажень застосовується для  визначення площі універсальних  складів або на першій стадії проектування складських приміщень.

      Розрахунок площі складського  приміщення за методом навантажень  визначається за допомогою наступної  формули: 

    ,                                                     (1)

      де  - загальна площа складу, м2; 

• – максимальна норма зберігання i-того вантажу на складі, т.;
• – коефіцієнт нерівномірності надходження вантажів на склад;
• - середнє розрахункове навантаження на 1 м площі складу, т/м2;
•   – коефіцієнт використання площі складу.

      Коефіцієнт нерівномірності надходження  вантажу на склад визначається  за формулою:

    ,                                              (2)

      де  – максимальний добовий обсяг вантажу, що надходить на склад, т/добу; 

• – середньодобовий обсяг вантажу, що надходить на склад, т/добу.

      Максимальна норма зберігання  вантажу на складі дорівнює  наступному:  

    ,                                            (3)

      де  – річний обсяг надходження на склад i – го вантажу, т/ рік;

      – максимальна норма запасу і – го вантажу, діб;

• – кількість найменувань вантажів, що надходять на склад.

    Точний  метод використовується при детальному проектуванні складських приміщень. Розрахунок точним методом потребує детальних характеристик матеріалів, що будуть зберігатися на складі. Розрахунок площі складу у відповідності з точним методом здійснюється у наступній послідовності:

     1)                за каталогом на основі урахування  характеристик вантажів вибирається  складське обладнання;

     2)                визначається потреба в обладнанні;

     3)                визначається корисна площа складу  виходячи із площі, що займає  обладнання;

     4)                далі розраховується оперативна  та конструктивна площі. 

    Складське обладнання складається з таких основних компонентів:

      –              допоміжні пристрої для навантаження-розвантаження; 

      –              внутрішньоскладські транспортні  засоби;

      –              полиці, стелажі, ящики та ін.

      Для обслуговування складів використовують різноманітні підйомно-транспортні машини і механізми, їх вибір тісно пов’язаний з уже переліченими підсистемами і залежить від характеристик самих технологічних засобів і загальної спрямованості технічної оснащеності складу. Найбільш розповсюдженими на механізованих складах є такі види підйомно-транспортних засобів, як електронавантажувачи та електроштабелери, а на автоматизованих складах – міжстелажні крани-штабелери.

      Для досягнення ефективності  обороту важливим є вибір відповідних  видів внутрішньоскладського транспорту.

      Внутрішньо-складський транспорт  охоплює: мостові крани, монорейки,  транспортери, автокари, штабелери,  пристрої для вертикального переміщення  вантажів, ручні підйомники, електроталі,  рольганги і т.д. 

    Тара  та упаковка при зберіганні вантажів.

    Тара  – особливий вид промислових  виробів, призначений для укладання  і упаковування різних вантажів. У  тарі вантажі передаються до перевезення  транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні  і зберіганні на складах.

      Основне призначення тари:

     1)    запобігання пошкодженням  від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забрудненню та псуванню  вантажів від впливів атмосферних  опадів, температури, тобто збереження  фізико-хімічних якостей вантажів  та їх кількості при переміщенні і складуванні;