Звіт по практиці в ООО «Аквілон – Трэйдинг»

Один з найбільш вражаючих  доказів того, що хлор дійсно є агентом, відповідальним за появу озонової діри, з’явився у вересні 1987 р., коли вчені пролетіли на літаку з Південної Америки прямо до Південного полюса, у зону озонової діри. Збільшення й зменшення концентрації озону є майже точним дзеркальним відбиттям зменшення й збільшення концентрації ClО. Більш того, концентрація Cl у самій озоновій дірі в сотні разів перевищує будь-який рівень, який можна було б пояснити з погляду атмосферної хімії. Це явище часто називають «димовою рушницею». Навіть виробники ХФВ переконалися в тому, що озонову діру не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення глибоких змін в атмосфері, викликаних штучними хлоровмісними забруднювачами.

Ученим треба було кілька років, щоб знайти пояснення  появі озонової діри. Коротенько воно таке.

Оскільки Антарктида оточена океаном, вітри можуть безупинно  циркулювати навколо континенту, на якому немає гірських ланцюгів. Під час південної зими вони утворять навколо полюсний вихор, лійку з  вітрів, що збирає повітря над Антарктидою й утримує його, не дозволяючи змішуватися з іншою атмосферою. Цей вихор служить ізольованим «реакційним казаном» для полярних атмосферних хімічних сполук (він значно сильніше того, що утворюється над Північним полюсом, тому північна озонова діра проявляється значно слабше)

 

Під тиском аргументів, наведених  вище, багато країн почали вживати  заходи, спрямовані на скорочення виробництва  й використання фреонів. З 1978 р. у  США було заборонене використання фреонів  в аерозолях. На жаль, використання фреонів в інших галузях обмежене не було. У вересні 1987 р. 23 провідні країни світу підписали в Монреалі протокол, що зобов’язує їх знизити споживання ХФВ. Сьогодні під ним підписалося близько 150 країн.

 

 

До того, в 1985 р. було підписано  Віденську конвенцію про охорону озонового шару, у якій розвинені країни визнавали факт проблеми руйнування озонового шару.

 

Відповідно до досягнутої домовленості в Монреалі розвинені  країни повинні були до 1999 р. знизити  споживання хлорофторовуглеців до половини рівня 1986 р. Для використання в якості пропеллента (тобто інертної хімічної речовини, за допомогою якої створюється надлишковий тиск) в аерозолях уже знайдений непоганий замінник фреонів – пропан-бутанова суміш. За фізичними параметрами вона практично не поступається фреонам, але, на відміну від них, вогненебезпечна. Проте, такі аерозолі вже виробляються в багатьох країнах. Складніша справа з холодильними установками – другим за величиною споживачем фреонів. Річ у тім, що через полярність молекули ХФВ мають високу теплоту випаровування, що дуже важливо для робочого тіла в холодильниках і кондиціонерах. Кращим відомим на сьогодні замінником фреонів є аміак, але він токсичний і все-таки поступається фреонам за фізичними параметрами. Непогані результати отримані для повністю фторованих вуглеводнів. У багатьох країнах ведуться розробки нових замінників і вже досягнуті непогані практичні результати, але повністю ця проблема ще не вирішена.

 

Хочеться сподіватися, що проблема озонового шару навчить  із більшою увагою й побоюванням ставитися до всіх речовин, що потрапляють в атмосферу в результаті антропогенної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасний стан транспортної системи України.

 

Починаючи з 1990 року обсяги перевезень вантажів та пасажирів на всіх видах транспорту (без трубопровідного) зменшились у 3-5 разів. Це пов’язано з глибокою економічною кризою в усіх країнах СНД та безпосередньо в Україні –обсяги відправлення вантажів у 1999 році порівняно з 1991р становили 25,4%[1]. Темпи скорочення внутрішніх перевезень були значно більшими. Зменшення обсягів перевезень призвело до значного скорочення доходів та відповідного занепаду інфраструктури транспортної галузі.

 

Розглянемо стан та проблеми, що існують в цій галузі більш  детально. Транспортний комплекс України , як і майже будь – якої країни, скрадається з залізничного, автомобільного, морського, річкового, повітряного, космічного та трубопровідного транспорту.

 

Залізничний транспорт

 

Залізничний транспорт  є найрозвинутішим в Україні. Залізницею здійснюється 46% від загальних перевезень, але закордонних перевезень – лише 14%. Перевагами цього виду транспорту є велика розгалуженість та низькі тарифи. Пропускна спроможність залізничної мережі значно перевищує поточні обсяги руху. Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс'європейські коридори: Схід — Захід, Балтика — Чорне море. Зокрема, транс'європейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок в Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська — Львів — Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається з швидкісними магістралями Е-59 та Е-65 і створює можливість швидкісного залізничного сполучення практично між усіма державами Європи.

 

Проблемами галузі є:

 

застарілість основних засобів

 

невідповідність ширини колії європейським стандартам

 

значна частина колій  є не електрифікованою (більше 70%)

 

середня швидкість пересування  становить 20 км/год.

 

Неможливість встановлення рентабельних тарифів на перевезення  пасажирів через соціальні причини.

 

Автомобільний транспорт

 

Автомобільний транспорт  переважає у перевезенні пасажирів  та перевезенні вантажів на короткі дистанції “від дверей до дверей”. Автотранспорт має розвинену інфраструктуру та непогану базу технічного забезпечення. Якщо брати до уваги лише географічне положення України, то обсяги транзитних перевезень мали б постійно зростати, але цього не відбувається. Можна виділити декілька проблем, які перешкоджають розширенню розмірів транзиту:

 

поганий стан доріг України

 

митна інфраструктура

 

тарифна політика

 

транспортні термінали, точніше їх відсутність

 

Морський транспорт

 

Морський транспорт  займає незначне місце в структурі внутрішніх перевезень але має великий транзитний потенціал. У 1999 році 95% товаропотоку через порти України становили транзитні перевезення. Через морські порти відбувається експорт російської нафти до Європи, а також контейнерні перевезення.

 

Комплекс морського  транспорту складається з кораблів та морських портів.

 

Зараз морський флот України  нараховує близько 240 суден, але всі  вони є морально та фізично застарілими, потребують значних капіталовкладень.

 

Морських портів в Україні налічується 18, але прибутково з них діють не більше п’яти. Інші змушені майже щорічно скорочувати обсяги основних засобів виробництва. Проблеми цієї галузі:

 

відсутність в Україні  портів третього покоління

 

не використання або  погане використання в роботі останніх досягнень логістики

 

порти є державними підприємствами, тому до них до сих пір застосовується практика “навішування” соціальних об’єктів (дитсадок, лікарні), що звичайно збільшує видатки підприємств та зменшує їх рентабельність.

 

скорочення обсягів контейнерних перевезень.

 

відсутність молодого менеджментського складу.

 

Річковий транспорт

 

Річковий транспорт, як це не дивно є найприбутковішим та постійно нарощує обсяги перевезень. Зараз компанія “Укрічфлот” здійснює перевезення по басейнах річок Дніпро та Дунай а також вздовж берегів Чорного моря. Серед транзитних вантажів переважають вугілля та руда.

 

До проблем річкового  виду транспорту належать:

 

застарілість флоту

 

застарілі навантажувально- розвантажувальне обланання

 

сезонність перевезень

 

недостатість гарантованих проектованих глибин на ділянці Дніпродзержинськ – Запоріжжя через відпрацьованість Запорізького водосховища

 

обміління каналу Прірва, через що виникають проблеми з  перевезенням вантажів з гирла Дніпра до Дунаю по території України.

 

недостатні обсяги перевезень з використанням системи «буксир-штовхач/баржа».

 

Авіатранспорт

 

Сьогодні в Україні  налічується понад 1,5 тис повітряних суден, які об’єднано в 67 авіакомпаній. Літаки українських авіакомпаній виконують  польоти до 35 країн світу за 105 маршрутами. 28 іноземних компаній здійснюють регулярні перевезення до 9 міст України. На території України функціонують 36 аеропортів в 17 з яких відкрито міжнародні пункти перепуску.

 

Перевагою авіатранспорту

 

Проблемами галузі зараз  є

 

в останні роки експлуатаційна діяльність була збитковою

 

парк літаків морально та фізично застарів

 

погіршення стану аеродромної  сітки

 

світова криза авіатранспорту

 

вартість перевезення  літаками є дорожчою порівняно з  іншими видами транспорту

 

Трубопровідний транспорт

 

Трубопровідний транспорт  в Україні є одним з найрозвинутішим  і складається з двох частин –  газопроводу та нафтопроводу. Зараз  потужності мережі газопроводів становлять 170 млрд. метрів кубічних газу на рік. Україна  є найбільшим постачальником російського газу в Європу, але з іншого боку – вся трубопровідна система України є залежною від одного замовника.

 

Зараз можливості системи  на вході перевищують можливості на виході, тому планується розширення сітки трубопроводів, побудова нових  ниток, побудова нових компресорних станцій на вже існуючих нитках. Таке розширення має повністю задовольнити потреби Росії у збільшенні обсягів експорту газу. Нафтопровідна система України представлена нафтопроводом “Дружба”, довжина якого становить 4 тис км. Він дозволяє не лише перекачувати російську нафту до Європи, а й створює унікальну систему подачі нафти до Кременчуцького, Одеського. Херсонського та Аксичанського нафтопереробних заводів.

 

Зараз в цій галузі існують певні проблеми:

 

фізичне старіння трубопроводів та великі фіксовані витрати, зокрема на підтримку системи в належному стані. Саме через фіксовані витрати загроза зменшення обсягів експорту майже рівнозначна загрозі припинення транзиту.

 

плани Росії щодо скорочення обсягів транзиту газу через територію України. Причиною таких планів є постійні крадіжки газу на території України. Зараз Росією розглядаються два альтернативні маршрути транзиту – через Прибалтику і далі по дну Балтійського моря та до Туреччини по дну Чорного моря.

 

Аналіз проблеми

 

Залізничний транспорт

 

Застарілість основних засобів, значна частина колій є  не електрифікованою (більше 70%), середня  швидкість пересування становить 20 км/год.

 

Зараз значна частина  залізничних колій та залізничних  терміналів не відповідає європейським стандартам. Якщо розглядати пасажирські перевезення, то проблемою є відсутність належного рівня сервісу на залізничних вокзалах та в самих поїздах, поганий санітарний стан вагонів, відсутність розваг протягом тривалої дороги (відеозал, дитячі вагони). Все це робить подорож залізницею малоприємною для пасажирів. Щодо вантажоперевезень, то тут проблемою є неефективні схеми навантаження та розвантаження потягів, занепад гілок. Що рідко використовуються. Вирішення цих проблем потребує значних капіталовкладень, але основною проблемою є пошук необхідних коштів.

 

Для залізниці перевезення  пасажирів є збитковою діяльністю, яка має фінансуватись за рахунок  вантажоперевезень, але рентабельності вантажоперевезень донедавна заважав  високий рівень бартеру у розрахунках, тому залізниця весь час відчувала брак “живих” коштів. За останній рік було зроблено багато для вирішення цієї проблеми. Так обсяг бартерних розрахунків скоротився з 85% до 8,7%[2], що дозволило погасити заборгованість перед бюджетом та працівниками та розпочати оновлення основних засобів.

Хоча є ділянки залізниці, де швидкість пересування потягів  становить 160 км/год. Але середня  швидкість пересування становить 20 км/год. Причинами цього є низький  ступінь електифікованості шляхів; великий відсоток двоколійних шляхів, що робить вимушеними довгі стояння на станціях та пропускання більш термінових потягів; часом причиною є незахищеність колій від впливу природних катаклізмів.

 

Невідповідність ширини українських колій ширині європейських колій 

 

Від Радянського Союзу Україні у спадок серед всього іншого залишилась система залізничних колій, ширина яких не відповідає ширині європейських. Це наносить відчутний удар по транзитним перевезенням, оскільки на кордоні вагони потрібно або перевантажувати, або міняти колеса. Це створює додаткові труднощі та затримку в часі.

 

Автомобільний транспорт

 

Поганий стан доріг України

 

Зараз стан шляхового  покриття доріг України залишає  бажати багато кращого. Досить часто  воно не відповідає не лише міжнародним  вимогам (їм воно не відповідає завжди), але й внутрішнім стандартам держави. Такий стан шляхового покриття спричиняє потрійний ефект: по-перше, це збільшує час проходження транспорту по території країни, по-друге, призводить до більшого зносу автотранспорту, і по-третє, збільшує використання пального на провезення вантажу. Все це збільшує собівартість транзитних перевезень по території України та робить українські автошляхи нерентабельними порівняно з європейськими.