Шляхи по оптимізації впливу факторів зовнішнього середовища на ефективність функціонування системи управління

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Сентября 2011 в 00:07, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є вивчення впливу зовнішнього оточення організації на діяльність фармацевтичної компанії “ ЛПМ ”.

Методологічною базою курсової роботи, є праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблеми зовнішнього середовища та його вплив на фармацевтичну компанію “ЛПМ”.

Інформаційною базою курсового дослідження є статут фармацевтичної компанії “ ЛПМ, статистична звітність, баланс, фінансові результати та інші документи, Конституція України, закони, постанови, та рішення Уряду які є законодавчою базою.

Содержание

Вступ

1. Фактори зовнішнього середовища.

1.1. Сутність і характеристики зовнішнього середовища

1.2. Фактори середовища прямої дії (мікросередовища)

1.3. Фактори середовища непрямої дії (макросередовища)

2. Загальна характеристика фармацевтичної компанії “ ЛПМ ” як об’єкта менеджменту

2.1 Інформація про компанію, її місія та цілі.

2.2 Аналіз зовнішнього середовища за методикою структурного аналізу п’яти конкурентних сил М.Портера

2.3 Обґрунтування конкурентних стратегій для кожного напрямку діяльності підприємства у зовнішньому середовищі

3. Шляхи по оптимізації впливу факторів зовнішнього середовища на ефективність функціонування системи управління.

Висновки

Література

Работа содержит 1 файл

Зовнішнє середовище є джерелом.doc

— 252.50 Кб (Скачать)

        ПЛАН 

Вступ

1.    Фактори зовнішнього середовища.

1.1. Сутність і характеристики зовнішнього середовища

1.2. Фактори середовища  прямої  дії (мікросередовища)

1.3. Фактори середовища  непрямої  дії (макросередовища)

2.    Загальна характеристика фармацевтичної компанії “ ЛПМ ” як об’єкта     менеджменту

2.1 Інформація про компанію, її місія  та цілі.

2.2  Аналіз  зовнішнього середовища за методикою  структурного аналізу    п’яти конкурентних сил М.Портера

2.3  Обґрунтування  конкурентних стратегій для кожного напрямку        діяльності підприємства у зовнішньому середовищі

3. Шляхи по оптимізації впливу факторів зовнішнього середовища на ефективність функціонування системи управління. 

Висновки

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Не існує  жодної організації, що не мала  б зовнішнього оточення і не знаходилася б з ним у стані постійної взаємодії.

Успіх будь-якої організації залежить не тільки від факторів діючих всередині  організації, але, вирішальним чином, залежить від чинності, зовнішніх  по відношенню до організації і діючих у глобальному зовнішньому оточенні факторів. У сьогоднішньому складному світі для досягнення успіху, необхідно розуміти чинність цих зовнішніх змінних. Будь-яка організація потребує регулярного одержання з зовнішнього оточення вихідних продуктів для забезпечення своєї життєдіяльності. При цьому кожна організація повинна віддавати щось у зовнішне оточення в якості компенсації за її існування. Підприємництво, що буде закривати очі на очевидні факти впливу оточення, буде створювати розриви між своєю поведінкою і жорсткими вимогами свого оточення. Як тільки рвуться зв'язки із зовнішнім оточенням, організація гине. Останнім часом у зв'язку з підсиленням і ускладненням конкуренції, а також різким прискоренням процесів змін у навколишньому середовищі  організації все більшою мірою вимушені приділяти увагу питанням взаємодії з оточенням, розвивати спроможність адаптації до змін зовнішнього оточення.

     Що  стосується зовнішнього середовища в Україні, то воно є складним і нестабільним. Зубожіння більшості населення, протистояння законодавчої і виконавчої влади, часті зміни уряду, велика кількість і слабкість політичних партій, незавершена суперечлива приватизація, залежність від інших країн в енергоносіях, поглиблення економічної кризи, вкрай несприятлива екологія, великий рівень безробіття, значна тіньова економіка, знецінення моральних якостей — все це надзвичайно ускладнює політичний та бізнесовий менеджмент.

        Метою курсової роботи є вивчення впливу зовнішнього оточення     організації на діяльність фармацевтичної компанії “ ЛПМ ”.

     Методологічною  базою курсової роботи, є праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблеми зовнішнього середовища та його вплив на фармацевтичну компанію “ЛПМ”.

     Інформаційною базою  курсового дослідження є статут фармацевтичної компанії “ ЛПМ, статистична звітність, баланс, фінансові результати та інші документи, Конституція України, закони, постанови, та рішення Уряду які є законодавчою базою.

     Характер  взаємодії підприємств та держави  визначений спеціальним розділом Закону України "Про підприємництво".

     Державне  регулювання діяльності підприємства в умовах ринкових відносин здійснюється в формі розробки та прийняття відповідного законодавства, яке регламентує окремі аспекти діяльності підприємства.

     Об'єкт  дослідження фармацевтична компанія “ЛПМ”. Увага концентрується головним чином на колективному рішенні управлінських проблем підприємства, що є необхідною умовою його виживання і розвитку в умовах невизначеності. Один з найважливіших тезисів, на якому базується підхід в даній роботі - існування деякого "ядра", яке сформоване менеджментом і котре визначає реакцію підприємства на зміни в оточуючому середовищі як в адміністративній так і в діловій сфері.

     Актуальність  теми обумовлена тим, що ринкова система господарювання, яка склалася в Україні, передбачає необхідності перегляду форм та методів підходу до зовнішнього оточення.

     Завданням курсового дослідження, потребують рішень: як впливає зовнішнє середовище на підприємство та систему управління; аналіз господарської діяльності та системи управління, ринкові напрямки перебудови системи управління тощо.

     Успішність  діяльності фірми залежить в великій  мірі від зовнішнього середовища, тому що поряд з формуванням цільової підсистеми управління, потрібно формувати кожний компонент забезпечуючої (вхід та вихід) системи, прогнозувати динаміку факторів зовнішнього середовища підприємства.

     Структура курсової роботи: вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список літератури, додаток. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Фактори зовнішнього середовища. 

1.1. Сутність і характеристики зовнішнього середовища  

      Кожна організація є відкритою системою, яка перебуває у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників. 
    Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії. 
    Зовнішнє середовище є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним: 
    Складність — велика кількість факторів, на які організація мусить реагувати, а також рівень варіативності кожного з них. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більше факторів. 
    Мінливість — швидкість зміни оточення організації. У деяких з них зовнішнє середовище дуже рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе воно у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим — для інших, наприклад, виробничих. 
    Взаємозалежність факторів (зміна одного фактора спричиняє зміни інших). Наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, при виробництві яких є велика частка енергозатрат. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію. Водночас таке становище змушує виробників шукати енергозберігаючі технології. 
    Невизначеність — необмежена кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її недостовірності. Організації, прагнучи знизити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії — пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його сприятливішим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування змін, володіти ринковою інтуїцією. Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об'єднуються з метою розширення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність для лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації. Вразливість малого бізнесу зумовлена саме тим, що серед підприємців-початківців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу. 
    Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсутність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуванню всіх можливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його суб'єктів, чий вплив на нього є відчутним.

     Зовнішнє середовище є джерелом, що забезпечує організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Однак ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І на них претендують чимало інших організацій, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому постійно існує можливість того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси з зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і привести до багатьох негативних для організації наслідкам. Задача стратегічного управління складається в забезпеченні такої взаємодії організації із зовнішнім середовищем, що дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення її цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі. 
    Для того щоб визначити стратегію поведінки організації і провести цю стратегію в життя, менеджери повинні мати детальну уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місця, що займає в ній організація. При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням, у першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей і шляхів їх досягнення. 
Уява про значення зовнішнього оточення та необхідність враховувати сили зовнішні по відношенню до організації, з’явилась в управлінській думці в кінці 50-тих років. Це стало одним з найважливіших внесків системного підходу в науку управління, оскільки підкреслювалась необхідність для керівника розглядати свою організацію як цілісність, яка складається з взаємопов’язаних частин, в свою чергу пов’язаних з зв’язками із зовнішнім світом. 
    Термін “зовнішнє середовище” включає економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акті, законодавство, конкурентні організації, систему цінностей у суспільстві, громадську думку, техніку та технологію і інші фактори. Ці взаємозв’язані фактори чинять вплив на все, зо відбувається всередині організації. Наприклад, введення нової автоматичної технології може забезпечити організації переваги в конкуренції. Однак, щоб використати цю нову технологію, організація вимушена шукати людей із певними навичками, а теж із певними поглядами. Знайти потрібних фахівців буває годі складно. Якщо економічна кон’єктура підвищується та якщо існує конкуренція на ринку таких спеціалістів, організація може бути вимушена підняти заробітну плату, щоб заохотити цих спеціалістів до роботи. У процесі найму робітників, організація повинна дотримуватися державного законодавства, яке забороняє дискримінацію за віком, статтю, расою. Всі ці фактори завжди змінюються. 
    З кожним роком керівництво вимушене враховувати все більшу кількість зовнішнього середовища, які набувають глобального характеру. Організації повністю залежать від навколишнього середовища, яке, як правило, знаходиться поза впливом менеджера (керівника). 
    Сьогоднішні зміни в зовнішньому світі примусили звернути на макросередовище ще більшу увагу, ніж коли - не будь. Навіть якщо б зміни ці не були б настільки важливими, керівникам все одно б прийшлося враховувати середовище, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енергії, кадрів, а теж споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання організації, менеджер повинен вміти виявляти істотні факти в оточенні, які впливають на його організацію. Більш того, він повинен запропонувати слушні способи реагування на зовнішні впливи. 
    Макрооточення створює загальні умови перебування організації в зовнішньому середовищі. У більшості випадків макрооточення не має специфічного характеру, безпосередньо до окремої взятої організації, хоча ступінь впливу стану макрооточення на різні організації різна, що пов’язано з відмінностями як у сферах діяльності, так і з внутрішнім потенціалом організацій. 
    Як зазначалося, підприємство - це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища. 
 
1.2. Фактори середовища  прямої  дії (мікросередовища)
 

     Ступінь складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських зв'язків, які враховуються при проектуванні його організаційної структури і обґрунтуванні напрямів її адаптації до можливих змін у зовнішньому оточенні.     

     Особливістю факторів середовища прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення заходів щодо пом'якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей. 
     До суб'єктів мікросередовища належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, «контактні аудиторії» тощо: 
    Постачальники. Забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі з'являються проблеми з виробництвом та збутом, а в перспективі — виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. З огляду на це сучасні компанії прискіпливо ставляться до вибору постачальників, але прагнуть при цьому підтримувати тривалі відносини з тими, хто працює з урахуванням спільних інтересів. (Про істотний вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить, наприклад, той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв'язків болісно вдарила по економіці всіх пострадянських країн). 
     Посередники. До них належать організації або окремі фізичні особи (підприємці), які допомагають виробникам реалізовувати їх товари. Серед них: торговельні посередники, фірми з організації товарообігу (в т.ч. транспортні підприємства, складські мережі), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії). Плідна співпраця з посередниками може сприяти завоюванню міцних ринкових позицій, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише «накручують» ціну на товар, а не дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Наприклад, у перехідний період в Україні посередники часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, «висмоктуючи» з них обігові кошти. (Щоправда, у багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін). 
     Споживачі. Це клієнти товаровиробників — споживачі продукції, послуг. Щоб знати кон'юнктуру ринку й оперативно реагувати на її зміни, товаровиробники повинні ретельно вивчати своїх споживачів. Такий моніторинг слід здійснювати на різних клієнтурних ринках: 
  -споживчому (товари і послуги для особистого споживання); 
  -виробників (продукція виробничо-технічного призначення); 
  -проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску); 
  -державних і комерційних структур (оптові та дрібнооптові покупці); 
  -світовому, що охоплює всі перелічені типи клієнтури ринків. 
     В умовах насиченості ринку важливо знайти і зберегти свого споживача. Тому багато фірм, особливо малих і середніх, шукають нові способи привернути до себе увагу потенційних клієнтів, використовуючи різноманітні акції, гнучкі системи знижок, гарантійне післяпродажне обслуговування тощо. 
     Конкуренти. До них належать організації і фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю. Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб'єкт, який усебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розроблення і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням усіх чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкурентні «війни» іноді тривають роки (між компаніями «Coca cola» та «Pepsi Co»), а іноді призводять до остаточної втрати позицій навіть на внутрішньому ринку (стосується значної кількості українських підприємств). Водночас конкуренти можуть бути партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність. Так, протягом останніх років світова економіка переживає своєрідний сплеск злиттів і поглинань (злиття «British Petroleum» (Англія) і «Amoco» (США) у серпні 1998 р. — найбільше в цьому столітті; річний обсяг прибутку внаслідок об'єднання становив 108 млрд. доларів; після злиття «Mersedes-Benz» і «Kraisler» влітку 1998 р. новостворена фірма «Mersedes-Kraisler» стала однією з найбільших автомобільних компаній світу; восени 2002 р. об'єдналися два провідних українських виробники програмних продуктів — корпорація «Квазар-Мікро» і компанія Telesens Ukraine; мета об'єднання — увійти до трійки найбільших національних виробників програмного забезпечення). 
     «Контактні   аудиторії»
  -державні органи управління — мають регулюючий характер і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції; це законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти; місцеві адміністративні органи;

Информация о работе Шляхи по оптимізації впливу факторів зовнішнього середовища на ефективність функціонування системи управління