Шляхи по оптимізації впливу факторів зовнішнього середовища на ефективність функціонування системи управління

     Концепція управлінського процесу стосовно будь-якої організації виникла в межах класичної школи менеджменту Однак в сучасних умовах господарювання у своєму первісному вигляді вона не забезпечує ефективної діяльності організації, оскільки належно не враховує впливу зовнішнього середовища.

     Вимоги  практика зумовили розвиток нової філософії  управління якій ефективно реалізуються ідеї системного та ситуаційного підходів у менеджменті Чим складнішою є ситуація, тим більше ускладнюється управління. Еволюція систем загальнофірмового управління пройшла ряд етапів:

     1 .Управління на основі контролю  за виконанням(постфактум) 2.   Управління   на   основі   екстраполяції   (темп   змін   прискорюється,   але майбутню ситуацію ще можна передбачити шляхом екстраполяції). 3.У правління па  основі передбачення  змін(темп змін  швидкий виникають несподівані явища, однак ще можливо передбачити майбутні тенденції та визначити реакцію на них)

     4.У  правління на основі гнучких  термінових рішень (нові ситуації та завдання виникають так стрімко, що іх неможливо вчасно передбачити). В американській економіці на межі 80-х років почалася та звана "тиха управлінська революція". Виявивши неспроможність своїх менеджерів справитися з наростаючими труднощами у зовнішньому середовищі .особливо на фоні японського виклику в управлінні, американські корпорації стикнулися з кризою керованості своїх господарських систем .Пошуки виходу з неї здійснювалися не лише на шляхах перебудови та підвищення кваліфікації

     управлінських кадрів, але й головним чином за розрахунок переходу до нової управлінської парадигми, під якою розуміють нову систему поглядів у менеджменті. Суть нової парадигми полягає у певному відході від управлінського раціоналізму, від традиційного переконання, що успіх фірми визначається перш за все раціональною організацією виробництва продукції, зниження витрат за рахунок виявлення внутрівиробничих резервів, підвищення продуктивності праці та ефективності використання всіх видів ресурсів. При такому традиційному підході підприємство розглядається як закрита система .його цілі і завдання вважаються заданими і залишаються, як і інші умови діяльності .досить стабільними протягом тривалого часу. Нова парадигма заснована на системному та ситуаційному підходах до управління. Організація розглядається при цьому як відкрита система, головні передумови успіху діяльності фірми ТОВ "Селма" шукаються не всередині, а поза нею. тобто успіх пов'язується з тим. наскільки вдало вона пристосовується до свого 
зовнішнього оточення: економічного, науково-технічного, соціально-політичного тощо.

     Чи  зуміє фірма вчасно розпізнати загрози  для свого існування, чи буде стійкою до непередбачених змін ринкового середовища, чи не втратить можливостей, що виникають у зовнішньому середовищі, чи зможе отримати максимум вигоди з цих можливостей - ось головні критерії ефективності всієї системи управління, відносно яких внутрішня раціональність організації виробництва та управління (при всій II важливості) все ж відходить на другий план. З такого мислення логічно випливає ситуаційний підхід до управління, згідно з яким вся внутріфірмова побудова системи управління є відповідною на різні за своєю природою впливи з боку зовнішнього середовища фірми та деяких інших її характеристик, зокрема технології виробництва та якості її людських ресурсів. Цілком зрозуміло, що в таких умовах весь процес управління, в т.ч. основні функції менеджменту, наповнюються новим змістом. Середовище та технологія ТОВ «Селма» стабільні, достатньо визначені, люди за своїм складом є виконавцями. Такий тип управління, що відповідає ідеалам раціоналістів, цілком підходить для цієї організації. Однак в міру ускладнення середовища фірми, технології, на якій базується її діяльність, наростання різноманітності та розвитку змісту її цілей, зміни управлінської культури, вона все більше відходить від ідеалів управлінського раціоналізму і змушена в першу чергу піклуватися про гнучкість та адаптивність своїх внутріфірмових систем Відповідно до цього змінюється тип структури управління (в бік децентралізації). Організаційні механізми пристосовуються до виявлення нових проблем та вироблення нових рішень більше, ніж до контролю вже прийнятих. Маневр у розподілі ресурсів ціниться вище, ніж пунктуальність у їх використанні, а керівники - творці виявляються потрібнішими від технократів. Підприємство, що агресивно діє у своєму середовищі, є новаторським у науково-технічному відношенні, орієнтованим на якість, а не на кількість продукції, все більшою мірою залежить від персоналу. Тому наступна важлива риса нової парадигми це концепція підприємства як соціальної системи Не лише характер стратегій, тип організаційних структур, процедур планування і контролю, але й стиль керівництва, кваліфікація персоналу, його поведінка, реакція на нововведення та зміни повинні постійно аналізуватися і вдосконалюватися при формуванні системи управління. У межах нової парадигми особливо важливого значення набувають фактори організаційної культури (цінності організації, індивідуальні та групові норми поведінки, типи взаємодії тощо). Формування нової системи поглядів на процес управління акумулюється в стратегічному менеджменті, який є найсучаснішою модифікацією корпоративного управління. Як було сказано вище, вироблення і використання методології та конкретних форм стратегічного управління не є результатом лише еволюції теорії і методики управління, їх виникнення викликане глибокими причинами, що випливають із зміни характеру об'єктивними середовища діяльності підприємства.

Напрямки  по удосконаленню  взаємодії з факторами  зовнішнього середовища фармацевтичної компанії “ ЛПМ ”

     Успіх організацій, головним чином, залежить від сил зовнішніх відносно організації і діючих у глобальному зовнішньому оточенні. Охарактеризуємо зовнішнє середовище та чинники, що мають найважливіше значення для керівництва організацією. Зовнішнє середовище - це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, що діють за межами підприємства (фірми) і непідвладні апаратові управління За визначенням Джеральда Беяла: "Зовнішнє середовище організації містить такі елементи як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації та джерела трудових ресурсів, активні (потенційно активні) щодо операцій організації" Характеристики зовнішнього середовища,

1. Взаємозв'язок чинників зовнішнього середовища - це рівень сили (ступінь залежності), з якою зміна одного чинника діє на іншу (його питома вага) Під складністю зовнішнього середовища слід розуміти кількість факторів, на які  організація повинна реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора
2. Рухливість середовища - це швидкість, з якою відбуваються зміни воточенні організації  Невизначеність зовнішнього середовища - відносна кількість інформації про середовище і впевненість у ЇЇ достовірності. Склавши уяву про базові складові оточуючого середовища, спробуємо визначити, у якій мірі кожна з них може  вплинути  на діяльність фірми?  Чи  може  вона втрутитись у бізнес підприємства, чи спроможна зашкодити у досягненні поставлених цілей?

     Необхідність  дослідження споживачів та їх впливу на діяльність організації у конкурентному середовищі, визнання значущості споживачів на ринку як сили, що впливає на організацію виробництва і збуту не викликає сумніву, адже під ними розуміють тих осіб (фізичних чи юридичних), які регулярно купують товари або послуги. Бізнес залежить від споживачів і покупців, які звертаються до послуг ринку для покупок. Споживач:

     • арбітр, примхливий і прискіпливий господар становища, і переможе в боротьбі за його вибір той, хто здатний створити йому максимум зручностей І переваг, пов'язаних з придбанням та використанням товару. Щоб досягти бажаного результату у змаганні а споживача, необхідно враховувати, передусім, два головні принципи маркетингу;

• постійно пристосовуватися до потреб і можливостей споживача,
• всі покупці мають різні потреби

     Перший  напрям досліджень передбачає поділ  ринку на окремі складові (сегменти) на підставі різних критеріїв - географічного, демографічного, соціологічного, параметрів продукції (ціна, якість, сервіс, технічний рівень та ін.), характеру конкуренції тощо.

     Другий  напрямок пов'язаний з аналізом інших  сил, що впливають на умови конкуренції - владні структури, постачальники, інвестори, товари-замінники, потенційні учасники та ін.

     Будь-яке  підприємство існує для споживачів, і тільки клієнти, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити в умовах ринку, а у випадку ефективної діяльності отримувати прибуток і розширювати виробництво. Керівництву підприємства слід постійно та ретельно досліджувати ринки, визначати, хто в даний момент реально є клієнтом фірми. Покупець придбає, у широкому розумінні, найдешевшу та найзручнішу можливість швидко та якісно задовольнити свої потреби (досягти бажаного результату, виконати необхідний обсяг робіт). Отже, саме споживачі вирішують (встановлюють критерії) що саме (яку продукцію, роботи чи послуги) слід випускати підприємству і за якими цінами їх реалізовувати (активно впливають на процес ціноутворення).

     Ціна  товару, хоча і залишається основною характеристикою, що визначає попит, все ж таки не є єдиним критерієм, який цікавить покупця. Споживач завжди шукає найліпшої комбінації, як мінімум, трьох змінних величин: ціни, якості та сервісного обслуговування

     Виробники не можуть впливати на споживачів безпосередньо, а лише реагують на їх запити, які  залежать від багатьох факторів (вік, дохід, сімейний стан, професія, освіта, місце проживання та інші). Разом з тим слід мати на увазі, що на продаж можна впливати через фактори, які формують культуру і суспільство. Враховуються також мотиви покупок, що домінують у різних груп населення. Між виробником і споживачем повинен відбуватись діалог через зв'язки з ними. З одного боку вивчається споживач і виробник передбачає зміну в мотивах покупок, а з іншої - споживач надає інформацію про товар (скарги, рекламації, негативне ставлення до фірми чи товару). Постачальники є власниками, фактичними володарями джерел ресурсів, що необхідні організації у її діяльності. З точки зору системного підходу, організація - це механізм перетворення входів у виходи (надходжень у Механізм конкуренції починає діяти лише тоді, коли досягається певна критична маса товаровиробників різних форм власності (вплив конкуренції як реальної економічної сили, починає відчуватися після того, як частка недержавного сектора сягає позначки близько 25% усіх промислових (виробничих) підприємств, а в повну силу буде діяти при приватизації і 50%).

     Позитивні функції конкуренції: орієнтація виробників продукції на зниження собівартості, краще обслуговування покупців, вивчення ринку і запитів споживача, раціоналізація виробництва, постійне самовдосконалення та оздоровлення економіки країни, швидка реакція на зміну пріоритетів. Конкуренція викликає мобільність капіталу, його перелив з однієї сфери економіки в іншу, а в кінцевому підсумку - задоволення споживачів у різноманітних якісних товарах, роботах і послугах. При конкуренції з'являється змога при покупці товару обрати найкращий варіант ціни, якості та сервісного обслуговування, що неможливе при дефіциті, плановому виробництві та розподілі.