Наприклад, на заводі металовиробів ці показники, розраховані діленням обсягу випущеної продукції на зафіксований у статистичній звітності відповідний фонд відпрацьованих людино-днів (людино-годин) усіма робітниками, такі (див. табл. 1.4):

    Таблиця 1.4. Показники, розраховані діленням обсягу випущеної продукції на відповідний фонд відпрацьованих людино-днів (людино-годин) усіма робітниками 

    Порівняння  темпів зростання середньоденного  виробітку на одного робітника з середньорічним показує, що підприємство протягом року або збільшило в середньому кількість робочих днів (як у цьому випадку), або, навпаки, кількість відпрацьованих днів скоротилася. Порівняння темпів зростання середньогодинного виробітку на одного робітника із середньоденним показує, що на підприємстві або збільшилася кількість внутрішньозмінних простоїв (як у нашому випадку), або, навпаки, має місце їх скорочення (або залучення робітників до понаднормових годин роботи).

    Для аналізу факторів, які впливають  на продуктивність праці робітників (середньоденний виробіток на одного робітника), можна скласти аналітичну таблицю (табл. 1.6).

    Таблиця 1.6 Фактори, які впливають на продуктивність праці робітників

    Середньорічний  виробіток на одного робітника за базовий рік представимо так (у послідовності замін для виділення впливу факторів методом ланцюгових підстановок), грн:

• базовий рік: 226,5 * 7,200 * 8,727 = 14 232;
• 1-й умовний показник: 227,6 * 7,200 * 8,727 = 14 ЗОЇ;
• 2-й умовний показник: 227,6 * 7,095 * 8,727 = 14 093;
• звітний рік: 227,6 * 7,095 * 8,939 = 14 435.

    Таким чином, середньорічний виробіток на одного робітника збільшився на 203 грн, у тому числі:

    а)за рахунок збільшення відпрацьованих днів протягом року:

    14 301 - 14 232 = + 69 грн;

    б)за рахунок зменшення кількості годин, в середньому відпрацьованих одним робітником за день (зміну):

    14 093 - 14 301 = - 208 грн;

    в) за рахунок підвищення середньогодинного  виробітку: 14 435 - 14 093 = + 342 грн.

    Всього  досягнуто збільшення на 203 грн.

    Такий аналіз показує, що підприємство має  значні резерви подальшого підвищення продуктивності праці за рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв.

    Найважливішим об'єктом аналізу продуктивності праці є середньогодинний виробіток на одного робітника. Він тим більший, чим нижча трудомісткість продукції, тобто між цими показниками існує обернено пропорційна залежність. Зниження трудомісткості досягається технічним удосконаленням виробництва, запровадженням прогресивних технологічних процесів, досконалішого обладнання, а також можливе за рахунок підвищення рівня кооперації виробництва (тобто за рахунок використання на виробництві більшої кількості готових покупних напівфабрикатів, деталей та інших комплектуючих виробів). Загальна трудомісткість усього обсягу продукції підприємства може змінюватися також під впливом асортиментних зрушень у складі продукції, що випускається, в бік більш або менш трудомістких виробів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

    Отже, можна зробити наступні висновки:

    1. Трудові доходи кожного працівника визначаються за особистим внеском, з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці працівників підприємств всіх організаційно - правових форм встановлюється законодавством. Суть заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує у фазах суспільного виробництва. Зазначимо, що заробітна плата виконує три основні функції і низку менш вагомих функцій. Основними її функціями є: стимулююча, відтворювальна, соціальна, формування платоспроможного попиту населення, вимірювально-розподільча, ресурсорозміщувальна. Робоча сила на ринку праці є товаром і, як товар, має вартість, яку визначають за вартістю засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили працівника і членів його сім'ї. А заробітна плата — це форма вартості і ціни робочої сили.

    2. Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва та підвищення рентабельності роботи треба проаналізувати такі показники, пов'язані з рухом, якістю робочої сили, її продуктивністю, а також її вартістю:

• чисельність персоналу підприємства з точки зору динаміки, 
  категорійної структури, професійної підготовленості, плинності працівників;
• використання робітниками і службовцями робочого часу, стан 
  трудової дисципліни;
• продуктивність праці;
• фонд оплати праці, динаміка середньої заробітної плати працівників і трудомісткості продукції.

    3. У виробничому потенціалі трудові ресурси — найбільш активний фактор, який дає змогу йому (потенціалу) адаптуватися до змін і розвиватися. Зміст управління трудовими ресурсами залежить від обраної концепції, що відбиває ставлення до персоналу: теорії людських (трудових) ресурсів; теорії людського капіталу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. – М.: Фінанси та статистика, 2000р.
2. Василенко В.О. Стратегічне управління. К.: ЦУЛ, 2003 р.
3. Качан Є.П. Управління трудовими ресурсами. К. :Вища школа, 2005р.
4. Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. М.: 2002р.
5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства.
6. Осовська Г.В. Управління трудовими ресурсами. К.:ЦУЛ, 2003 р.
7. Радченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі. К.: 2004 р.
8. Руденко Л.В. та ін. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств: Навч. посібник - К.: Укоопосвіта, 2000р.