інвестиційний проект

Інвестиційна  привабливість галузі. У виборі галузевих напрямків інвестування, зокрема , Всесвітній банк керується перерахованими групами чинників як критеріями для прийняття рішень:

• ринкові;

• конкуренції;

• бар'єри входження  в галузь;

• бар'єри виходу підприємства з галузі;

• взаємовідносини з  постачальниками;

• технологічні фактори;

• соціальні фактори.

До першої групи відносяться  розмір ринку, темп зростання його потенціалу, циклічність попиту,  еластичність цін, прибутковість, диференціація  продукту.

Друга група факторів оцінює стан конкуренції галузевого ринку, наявність рівних конкурентів, інтенсивність конкуренції, ступінь спеціалізацій конкурентів, наявність товарів-замінників, завантаження потужностей.

Третя група досліджує  капиталоемкість галузі, наявність  каналів розподілу і доступ до них, доступ до сировинних ресурсів, захищеність із боку держави, соціальні проблеми галузі, що можуть зробити негативний вплив на входження.

Четверта група дозволяє проаналізувати існуючі обмеження  державного і

соціального порядку, що перешкоджають виходу з галузі, спеціалізацію  активів і можливість їх перепрофілювання  і  використання за  іншим  призначенням. Вгаємо відносини з постачальниками характеризуються наявністю місцевих постачальників, матеріалів-замінників, інтенсивністю конкуренції серед постачальників, можливістю формування стратегічних союзів і інших взаємовідносин з постачальниками сировини і матеріалів, рівнем вертикальної інтеграції з постачальниками.

Технологічні чинники  враховують рівень технічних нововведень  у галузі, складність продукції і  виробництва, патентно-ліцензійну ситуацію в галузі, капіталоємкість і наукоємкість продукції.

До соціальних чинників, що формують галузеву привабливість, належать дисципліна робітників, демографічні процеси, ступінь охоплення робітників профспілками і вплив громадських  організацій, виробничі відношення робітників із керівництвом.

Аналізуючи галузеву привабливість України по наведених  групах факторів, можна зробити висновок, що в даний час найбільш інтенсивні інвестиційні процеси повинні спостерігатись у високорентабельних сферах, що не потребують значних вкладень капіталу при забезпеченні його швидкої віддачі. Це, насамперед, сфера внутрішньої торгівлі, переробка сільськогосподарської продукції, легка промисловості.

Інвестиційна  привабливість регіону. Регіональна привабливість оцінюється такими чинниками, як:

• рівень економічного розвитку регіону;

• рівень розвитку інвестиційної  інфраструктури регіону;

• демографічна характеристика;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону;

• рівень криміногенних, екологічних і інших ризиків.

Рівень економічного розвитку регіону характеризується такими показниками, як питома вага регіону у валовому внутрішньому продукті і національному доході, обсяг виробництва на душу населення, рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування, середній рівень заробітної плати робітників, обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні на душу населення, число підприємств, питома вага збиткових підприємств.

Розвиток інвестиційної  інфраструктури оцінюється числом підрядних будівельних компаній, обсягом місцевого виробництва основних будівельних матеріалів, виробництвом енергетичних ресурсів на душу населення, щільністю залізничних колій , щільністю автомобільних шляхів.

Демографічну  характеристику визначають питома вага населення регіону в загальній чисельності жителів України, співвідношення міського і сільського населення, питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві, рівень кваліфікації робітників.

Розвиток ринкових відносин характеризується питомою вагою приватизованих підприємств і підприємств з недержавною формою власності у загальній їх кількості, чисельністю підприємств з іноземними інвестиціями, банківських установ, страхових компаній, товарних бірж.

Інвестиційна  привабливість підприємства Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна характеристика окремих підприємств як об'єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх  ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стану. Для оцінки інвестиційної привабливості можуть бути використані різні фінансові коефіцієнти. Їх склад визначається виходячи з цілей і глибини аналізу фінансового стану.  Такими синтетичних показниками є оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стабільність, ліквідність активів і ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ.  ПІДГОТОВКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ   ПРОПОЗИЦІЙ

 

2.1. Поняття  інвестиційного проекту і проектного  циклу. У міжнародній практиці план розвитку підприємства подається у вигляді бізнес-плану, що, по суті, є структурованим описом проекту розвитку підприємства. Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то він носить назву  "інвестиційний проект". Зазвичай кожний новий проект підприємства в тій чи  іншій мірі пов'язаний із залученням нових інвестицій. У найбільш загальному розумінні проект - це спеціальною чином оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, що переслідує певну  ціль (мету).

Проекти прийнято розділяти  на тактичні і стратегічні. До останніх належать проекти, що передбачають зміну форми власності (створення орендного підприємства, акціонерного товариства, приватного підприємства, спільного підприємства і т.д.) або кардинальну зміну характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до цілком автоматизованого виробництва і т.п.). Тактичні проекти звичайно пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією устаткування.

Для вітчизняної практика поняття проекту не є новим. Його відмінна якість за старих часів полягала в тому, що основні напрямки розвитку підприємства, як правило, визначалися на вищому по відношенню до підприємства рівні керування економікою галузі. У нових економічних умовах підприємство в особі його власників і вищого складу керування повинно само піклуватися щодо свого подальшого існування, вирішуючи самостійно всі стратегічні і тактичні питання. Така діяльність в області інвестиційного проектування повинна бути певним чином  організована.

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності підприємства стосовно  конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу, що має такі етапи.

1. Формулювання проекту (іноді використовуються термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільше пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. Результат даного аналізу визначається (втілюється) у вигляді бізнес ідеї, що спрямована на вирішення найбільш важливих для підприємства задач. Вже на цьому етапі необхідно мати більш-менш переконливу аргументацію у відношенні здійсненності ідеї. Можливо поява декількох ідей подальшого розвитку підприємства. Якщо усі вони є в однаковому ступені корисними і здійсненними, то паралельно розробляється декілька інвестиційних проектів з тим, щоб вибрати найбільш прийнятний із них на завершальній стадії розробки.

2. Розробка (підготовка) проекту. Після того як бізнес ідея проекту пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. На цьому етапі потрібно поступове уточнення й удосконалювання плану проекту у всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т.д. Надзвичайно важливими на даному етапі є пошук і збір попередньої інформації для вирішення окремих задач проекту. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня достовірності попередньої інформації і правильності інтерпретації даних, що з'являються в процесі проектного аналізу, залежить успіх реалізації проекту.

3. Експертиза  проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована експертиза - дуже бажаний етап життєвого циклу проекту. Якщо фінансування проекту здійснюється в основному за рахунок стратегічного інвестора (кредитного або прямого), те інвестор сам проводить експертизу, наприклад за допомогою якоїсь авторитетної консалтингової фірми, надаючи перевагу витраті деякої суми на підготовку проектів, ніж втраті великої частини своїх грошей у процесі виконання проекту. Якщо підприємство планує реалізацію інвестиційного проекту переважно за рахунок власних коштів, то експертиза проекту також дуже бажана для перевірки слушності основних положень проекту.

4. Здійснення  проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнесу-ідеї до того моменту, коли проект повністю вводиться в експлуатацію. До неї відносяться відслідковування і аналіз усіх видів діяльності по мірі їх виконання і контроль з боку регулюючих органів всередині країни і/ або іноземного або вітчизняного інвестора. Ця стадія включає також основну частину реалізації проекту. Її задача в результаті складається в перевірці достатності грошових потоків, що генеруються проектом, для покриття  інвестиції і забезпечення  інвесторам бажаної віддачі на вкладені гроші.

5. Оцінка  результатів. Проводиться як по завершенні проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Основна ціль цього виду діяльності полягає в одержанні реального зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання. Результати подібного порівняння створюють неоціненний досвід розроблювачам проекту, дозволяючи використовувати його при розробці і здійсненні інших проектів.

Нижче, як і в наступних розділах, розглядається етап розробки проекту, коли бізнес ідея проекту вже сформульована. При проведенні експертизи проекту корисно використовувати викладений матеріал, тому що суть експертизи полягає в перевірці слушності того, що складає зміст розробленого інвестиційного проекту.

В даний час для  України актуальним засобом залучення інвестора є варіант створення спільного підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, що намагається зацікавити потенційного інвестора. Успіх прийняття інвестиційного проекту буде істотно залежати від ступеня задоволення вимог закордонного інвестора, що можуть відрізнятися від узвичаєних. У даному випадку етапу розробки інвестиційного проекту може передувати стадія підготовки інвестиційних пропозицій (або інвестиційного меморандуму). У цей документ включаються докладні відомості про реципієнта, результатах його діяльності в минулому, продукції, що випускається, стратегію і тактику поводження на ринку. Після схвалення потенційним інвестором інвестиційний проект детально розробляється з урахуванням зауважень і побажань інвестостора. Така схема організації робіт дозволяє заощаджувати зусилля реципієнта.

2.2. Види інвестиційних  проектів

Практика проектного аналізу дозволяє узагальнити досвід розробки проектів і перерахувати типові проекти. Нижче приведені основні типи інвестиційних проектів, що зустрічаються в закордонній практиці.

1. Заміна застарілого  обладнання як природний процес  продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Звичайно подібного роду проекти не потребують тривалих і складних процедур обгрунтування і прийняття рішень. Багатоальтернативність може з'являтися у випадку, коли існує декілька типів подібного устаткування і необхідно обгрунтувати переваги одного з них.

2. Заміна устаткування  з метою зниження поточних  виробничих витрат. Мета подібних  проектів - використання більш нового  устаткування замість працюючого, але порівняно менше ефективного,  що морально застаріло. Цей  тип проектів припускає детальний аналіз вигідності кожного окремого проекту, тому що більш зроблене в технічному змісті устаткування ще не однозначно більш вигідно з фінансової точки зору.

3. Збільшення випуску  продукції і/ або розширення  ринку послуг. Даний тип проектів потребує відповідального рішення, що звичайно приймається верхнім рівнем керування підприємства. Найбільше детально необхідно аналізувати комерційну реалізацію проекту з обгрунтуванням розширення ринкової ніші, а також фінансову ефективність проекту, з'ясовуючи, чи призведе збільшення обсягу реалізації до відповідного зростання прибутку.

 

2.3. Підготовка  інвестиційної пропозиції (бізнес  плану)

 

Матеріали, що обгрунтовують  інвестиції на проекти, рекомендується готувати в прийнятій у всьому світі формі бізнес плану (бізнесу-проспекту) проекту, який повинен дати можливість інвестору зробити комплексну оцінку проекту і насамперед показати, що інвестування проекту вигідне і надійне.

Бізнес-план розробляється  і коректується в три етапи. На першому - попередній варіант для оцінки і відбору проектів для подальшого опрацювання (бізнес-проспект); на другому - остаточний варіант для вибраних проектів; на третьому етапі здійснюється періодичне коректування бізнес плану.

У випадку, коли розробляється повний комплексний бізнес-план розвитку організації загалом,  рекомендується наступний порядок:

1. бізнес-плани дочірніх  підприємств;

2. детальне опрацювання  конкретних бізнесу-проектів фірми;

3. бізнес програми  діяльності фірми у напрямах (маркетинг,  виробництво, фінанси, транспорт, НИОКР і т.д.);

4. комплексний бізнес-план розвитку  організації.

Склад (зміст) і рекомендації по складанню  бізнесу-проспекту і бізнес плану приведені нижче.