Аналіз асортименту та вимоги до якості керамічної цегли

Таблиця.3

Відхилення  від номінальних розмірів і показників зовнішнього вигляду виробів

№ п/п	Найменування  показників	Значення  відхилень
		Для рядових виробів та не лицьових поверхонь  лицевих виробів		Для лицьових поверхонь лицевих виробів
		Для виробів  пластичного формування із лесів, трепел, діатомітів	Для виробів  пластичного формування і напівсухого  пресування
1	Відхилення  від розмірів, мм не більше :
	За довжиною	+ 7		+4
	За шириною	+5		+3
	За товщиною-для  цегли	+3		+3 +2
	За товщиною- для каменя	+4

 

 

Продовження таблиці 3

2	Відхилення  від прямолінійності ребер і  площиною граней, мм не більше:
	За постелею	4	3	-
	За ложком	6	4	3
	За поперечником	Не нормується		2
3	Не перпендикулярність граней і ребер, що віднесена до довжини 120 мм,не більше	Не  нормується		2
4	Відбитість  кутів завглибшки від 10 до 15 мм, шт, не більше	2		Не допускається
5	Відбитості  і притупленості ребер завглибшки, не більше 10 мм і завдовжки від 10 до 15 мм, шт. Не більше	2		-

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця. 4

Показники зовнішнього вигляду цегли керамічної

Найменування  показника	Допустимі відхилення
1. Мушки  (темні крапки) діаметром 1, 5 мм, окремі, розсіяні, шт..не більше:
Для цегли	3
Для каменя	6
2. Плішини  загальною площею більше 1 см2 для цегли і більше 2 см2 для каменя	Не допускаються
3. Сухість  глазурі загальною площею більше 2см2 для цегли і більше 4 см2  для каменя	Не допускаються
4. Сліпець  зашліфований загальною площею  більше 2 см2 для цегли і більше 4 см2 для каменя	Не допускаються
5. Щербини  і зазублини на кромках глазурованої  поверхні завширшки більше 4 мм  і завдовжки більше 10 мм, шт.. не  більше	4

 

• Випалені  вироби за кольром повинні відповідати  кольору нормально випаленого зразка
• Водопоглинання рядових виробів, що висушені до постійної маси, повинно бути для повнотілої цегли не менше 8% за масою, порожнистих виробів - не менше 6% за масою.
• Водопоглинання лицьових виробів повнотілих і порожнистих повинно бути не менше 6% за масою.
• Водопоглинання лицьових виробів у залежності від використаної сировини повинно бути не більше, у відсотках за масою:

• 12 - із білопалених глин;

• 18- із каолінових глин або шихт з домішкою каоліну більше 20%:
• 20 - із карбонвміщуючих глин (з вмістом карбонатів у перерахунку на СаСО₃.і більше 10%) та із глин з домішкою трепелів і діатомітів:
• 28 - із трепелів і діатомітів:
• 14 із інших видів глин

Вироби  повинні бути морозостійкими і в насиченому водою стані витримувати без ознак видимих пошкоджень (розшарування, злущення. розтріскування, викришування) не менше 15, 25, 35 і 50 циклів поперемінного заморожування і відтавання для марок за морозостійкістю відповідно F-15, F-25, F-35 і F-50.

Лицьові вироби повинні мати марку за морозостійкістю не нижче F-25.

Лицьові вироби з водопоглинанням,  повинні  мати марку за морозостійкістю не нижче F -35.

Застосування  рядових виробів марки за міцністю 75 з морозостійкістю нижче F-15 допускається для кладки внутрішніх перегородок невідповідальних споруд за погодженням з Держбудом України.

• Маса цегли у висушеному стані повинна бути не більше 4,3 кг. каменів - не більше 16 кґ.

    Допускається  за погодженням підприємства-виготовлювача  із споживачем, відображеним у договорі на поставку, виготовлення укрупнених каменів масою більше 16 кг.

• Вимоги до сировини і матеріалів

Глиниста  сировина, що застосовується для виготовлення виробів, повинна відповідати вимогам  діючих нормативних документів.

• Домішки і інші матеріали, що застосовуються для виготовлення виробів, повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів, а також технологічної документації і забезпечувати одержання виробів із заданими технічними характеристиками [12].

Отже, характеристика асортименту в цьому  питанні добре висвітлені, наведені головні види керамічної цегли, які виготовляються та використовуються у нашому будівництві. Наведені вимоги до якості які дотримуються підприємства при виробництві цегли, згідно із чинними нормативними документами.

3. Вплив сировини  та технології виробництва на якість керамічної цегли

        ТОВ “Агробуд” при виробництві  цегли марок 75, 100 використовує  жовто-буру глину, шамот, кварцевий  пісок, шлак і органічні добавки  (деревні обпилювання, вугільний  і торф'яний пил), що вигорають  при випалі (див.додаток 1).

Глина.  Учений професор П. А. Земятченский, що відіграв визначну  роль у вивченні глин як вихідного продукту для одержання  керамічних виробів, дав наступне визначення глини: глиною називаються землисті мінеральні маси, чи землисті уламкові гірські породи, здатні з водою утворювати пластичне тісто по висиханні, що зберігає додану йому форму, а після випалу отримується твердість каменю[5].

      Хімічне розкладання порід відбувається під впливом різних реагентів, наприклад  води і вуглекислоти на польовий шпат, у результаті чого утворюється мінерал каолініт .

      Найбільш  чисті глини, що складаються переважно  з каолініту, називають каолінами. Звичайні глини відрізняються від  каолінів хімічним і мінералогічним складом: крім каолініту вони містять  кварц, слюду, польові шпати, кальцит, магнезит і ін.

      Тугоплавкі  глини мають вогнетривкість від 1350 до 1580°. Вони містять невелику кількість домішок кварцу, польового шпату, слюди, карбонатів кальцію і магнію. Застосовують їх головним чином для виробництва лицювальної цегли, плиток для підлог, каналізаційних труб і т.д.

      Легкоплавкі глини мають вогнетривкість нижче 1350°. Ці глини найбільш різноманітні по складу. У них містяться домішки піску,  вапняків, оксидів заліза, слюди, органічних речовин і т.д. Застосовують їх для виробництва цегли, блоків, черепиці й аналогічних виробів[7,1].

      Хімічний  склад глин. Глини складаються  з різних оксидів, вільної і хімічно  зв'язаної води й органічних домішок. У число оксидів, що складають  глини, входять глинозем , кремнезем , оксиди заліза, кальцію, натрію,  магнію  і калію . Глинозем, що є найважливішою складовою частиною глини, впливає на властивості та якість керамічних виробів. Чим вищий вміст глинозему, тим вищі пластичність і вогнетривкість глини. Кремнезем є основним (по кількості) оксидом, що утворює глини: кількість його досягає 60—78%. Крім оксиду заліза до складу глин входять закис заліза, пірит  і інші з'єднання заліза. Від кількості з'єднань заліза залежать колір керамічних виробів і температура спікання черепка. Найбільш щільний черепок виходить при наявності в глині закису заліза[3].

      Домішки у глинах дуже впливають на властивості  та якість керамічної цегли. Так, при  підвищеному вмісті вільного кремнезему, не зв’язаного з А1з0з у мінералі, зменшується сполучна здатність  глин, підвищується пористість обпалених  виробів і знижується їхня міцність. З глин, що містять Si більше 80—85% і АL2O3 менше 6—8%, керамічні матеріали одержати неможливо. З'єднання заліза, будучи сильними плавнями, знижують вогнетривкість глини. Вуглекислий кальцій СаСОз також знижує вогнетривкість, зменшує інтервал спікання і збільшує усадку при випалі, підвищує пористість і цим знижує міцність і морозостійкість виробів.

      Вода  міститься в глинах  у вигляді  як вільної, так і хімічно зв'язаної, тобто такої, що входить, до складу глиноутворюючих  мінералів. Наявність у глині тих чи інших мінералів дає можливість судити про кількість хімічно зв'язаної води і, отже, про відношення до сушіння і випалу. Від змісту органічних речовин, що знаходяться в глині у вигляді залишків рослин і гумусових речовин, також залежать втрати маси глин при випалі. Найважливішою властивістю глин є пластичність[2].

      Пластичність  зумовлює можливість формування з глин різних керамічних виробів. Ступінь  пластичності залежить від мінералогічного  і гранулометричного (зернового) складу, форми і характеру поверхні зерен (шорсткувата чи скачана), а також від змісту розчинних солей, органічних домішок і води.

      По  ступені пластичності глини поділяють  на високопластичні, що мають водонеобхідність більш 28% з повітряною усадкою 10—15%, середньої пластичності -  водонеобхідність 20—28%, повітряна усадка 7—10% і малопластичні — водонеобхідність менш 20%, повітряна усадка 5—7%.

      Пластичність  глини можна підвищувати додаванням більш пластичної глини, а також  шляхом відмулювання, тобто звільненням  глини від домішок піску. Механічна обробка і вилежування також підвищують пластичність глин. Понизити пластичність глин можна додаванням добавок.[5]

      Добавки до глин. Для додання різних властивостей як глинам, так і одержуваним з них керамічним виробам у глину вводять різні добавки.

      Добавки, що охляють. У високопластичні глини, для утворення яких потрібно велика кількість води (до 28%) і які внаслідок  цього дають велику лінійну усадку при сушінні і випалі (до 15%), необхідно  вводити добавки, що охляють —  непластичні речовини. При цьому значно зменшується кількість води, необхідної для утвореня глиняної суміші, що скорочує  усадку (до 2—6%). Як збіднені добавки найчастіше застосовують речовини неорганічного походження: кварцовий пісок, шамот (обпалена і здрібнена глина), бій виробів, мелений шлак і золу. Ці добавки не тільки зменшують усадку виробів, але і поліпшують формувальні властивості маси, полегшують технологічний процес виробництва. У ряді випадку добавки поліпшують термостійкість і теплопровідність виробів [8].

     Виробництво цегли марок 75,100, незважаючи на різноманітне їхнє призначення, форму і фізико-механічні властивості, в основному приблизно однакове. Воно складається з наступних основних процесів: видобутку глини в кар'єрі; підготовки маси, що полягає в дробленні глини й інших компонентів суміші, зволоженні водою і перемішуванні маси; формування виробів з приготовленої маси; сушіння відформованих виробів; випалу попередньо висушених виробів.(Схема технологічного процесу виготовлення цегли наведена в додадку 2).

     Для окремих виробів можуть бути різними технологічні схеми цих процесів (наприклад, два способи пресування цегли — пластичний і напівсухий, різні способи сушіння — природне і штучне)