Аналіз забезпечення оборотними активами та їх використання на ПАТ «Яготинський маслозавод»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методичні  основи економічного аналізу  забезпечення оборотними активами  та їх використання

 

2.1 Загальна характеристика оборотних активів

При дослідженні профільної літератури можна зробити висновок про те, що не існує законодавчо-нормативного визначення  поняття «оборотні  кошти». Натомість можна знайти визначення «оборотним активам», яке наводиться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», де оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяці з дати балансу. Це визначення є досить чітким і коректним, але має суто бухгалтерське спрямування, тобто призначене для ведення обліку та складання фінансової звітності. В економічній літературі зустрічається досить багато визначень, які перекликаються між собою: обігові кошти, оборотні активи, оборотні кошти, оборотний капітал, оборотні засоби тощо. І якщо узагальнювати ці всі дефініції визначення даного поняття можна сказати, що мається на увазі економічна категорія, яка характеризує послідовний процес перетворення грошових коштів у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і знову ж таки грошові кошти, тобто замкнене коло виробничого циклу.

 Отже, оборотні активи беруть одноразову участь у виробничому процесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму, при цьому вартість оборотних активів повністю переноситься на новостворений продукт.

До оборотних активів відносять: запаси; векселі одержані; дебіторську  заборгованість за товари і послуги, роботи; дебіторську заборгованість за розрахунками; іншу поточну дебіторську заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; інші оборотні активи.

Запаси – це активи, які зберігаються для продажу за умов звичайної  господарської діяльності, або перебувають в процесі виробництва для такого ж продажу, або призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг. Відображення запасів у балансі відбувається за найменшою з двох оцінок: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси включають в себе: сировину, основні та допоміжні матеріали; незавершене виробництво; готову продукцію; товари та малоцінні швидкозношувані предмети.

Векселі одержані – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями. Вексель – це безумовне письмове зобов’язання сплатити певну суму протягом певного періоду чи в установлений термін на користь пред’явника векселя.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців (замовників) за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, забезпеченої векселем).

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає за переплаченими  податками, зборами та іншими платежами  до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті тощо, надходження яких очікують, а також заборгованість фінансових і податкових органів, пов’язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків та інша дебіторська заборгованість, яка відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших статей.

До іншої поточної дебіторської заборгованості відносять  усі види дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості за розрахунками. Зокрема, це заборгованість працівників підприємства за іншими операціями, наприклад за товари, придбані в кредит, або отриманими від підприємства позиками.

Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує один рік. А саме: короткострокові комерційні ринкові папери, казначейські векселі, короткострокові боргові папери, депозитні сертифікати, інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом терміну, що не перевищує один рік.

Грошові кошти та їх еквіваленти  – це сума грошей у касі, на банківських  рахунках, у формі грошових документів, у формі виставлених акредитивів. Надходження грошових коштів у межах поточної діяльності пов’язане з отриманням виручки від реалізації продукції, виконання робіт і послуг, а також авансів від покупців і замовників, використання – зі сплатою за рахунками постачальників та інших контрагенті, виплатою заробітної плати, розрахунки з бюджетом. У процесі поточної діяльності підприємство може також виплачувати відсотки за отримані кредити та позички.

Інші оборотні активи – це вартість оборотних активів, які не увійшли до складу запасів, векселів одержаних, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій, грошових коштів та їх еквівалентів.

Також до оборотних активів  можна віднести поняття «витрат  майбутніх періодів», тобто витрат, які оплачені у звітному періоді, і які відносяться до наступних облікових періодів.

Слід додати, що розмір оборотних активів залежить від двох факторів:

- тривалість обороту у сферах виробництва і обігу,

- маса витрат обігових коштів на виробництво і реалізацію продукції.

Структура оборотних  активів визначається питомою вагою  тієї чи іншої форми оборотних активів у загальному їх розмірі.

Раціональною вважається структура оборотних активів  з більш значною часткою готової  продукції та грошових коштів.

 

2.2 Забезпеченість  підприємства власними обіговими  активами

Оборотні кошти є  основним джерелом фінансування  витрат підприємства. Вони є фінансовими ресурсами підприємства, які авансовані в оборотні виробничі засоби та у засоби оборотності і здійснюють безперервний кругообіг.

Кращим засобом забезпечення обороту капіталу в цьому циклі  кругообігу є гроші. Але через те, що грошових коштів не вистачає, підприємства використовують їх замінники. Твердження П. Самуельсона про те, що гроші – це лише штучна соціальна умовність, стає актуальним для української і російської економік.

У тому разі, коли підприємству, що діє в нормальних умовах, необхідно поповнити оборотні кошти чи залучити засоби для реалізації інвестиційного проекту із зовнішніх джерел фінансування, він звертається на ринок кредитів чи на фондовий ринок.

Власними оборотними активами (ВОА) вважають:

· для державних підприємств  – гроші, виділені державою за затвердженими  нормативами для забезпечення виробничо-господарської  діяльності;

· для приватних підприємств  і колективів – засоби, вкладені учасниками підприємств в оборотні виробничі фонди і кошти.

Джерела власних оборотних  коштів: статутний фонд, бюджетне фінансування (чи додаткове фінансування учасниками підприємства), прибуток підприємства.

За рахунок ВОА підприємство формує виробничі запаси, незавершене  виробництво і залишки готової  продукції на складі. Ці величини плануються і нормуються самими підприємствами і називаються нормованими оборотними коштами. Наднормативні запаси цих величин покриваються (фінансуються) кредитами банку.

За рядом елементів  оборотних коштів (відвантажена продукція, гроші і засоби в розрахунках) нормативи не встановлюються, тому їх називають ненормованими оборотними коштами. Джерелами їх утворення є кредити банку. Крім ВОА існують кошти, що дорівнюють ВОА – це постійна мінімальна заборгованість підприємства за майбутніми платежами (заборгованість за заробітною платою, органам соціального страхування, залишки резервів майбутніх платежів і ін.).

Аналіз забезпеченості підприємства ВОА та прирівняними до них потребує дослідження комплексу  таких показників:

• наявність власних та прирівняних до них коштів;
• забезпеченість власними оборотними коштами;
• причини змін загальної суми наявності власних оборотних коштів за звітний період;
• причини формування залишків або браку власних оборотних коштів;
• наявність та динаміка надлишку або нестачі власних оборотних коштів у господарському обороті.

Наявність ВОА можна  визначити двома способами. Відповідно до першого, необхідно від загальної  суми власного капіталу і довгострокових зобов’язань відняти необоротні активи та витрати майбутніх періодів (табл.2.2.1):

ОК_В = р.380 + р.430 + р.480 + р.630 – р.080 – р.270                       (2.2.1)

Другий спосіб базується  на визначені сальдо між наявними оборотними активами та поточними зобов’язаннями підприємства:

ОК_В = Оборотні активи – Поточні зобов’язання = р.260 – р.620  (2.2.2)

 

 

 

Таблиця 2.2.1

Розрахунок  суми наявних власних оборотних  коштів

 

Показник	На початок 2010 р.	На кінець 2010 р.
1. Власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу)	Р.380
2. Забезпечення майбутніх  платежів (підсумок розділу ІІ  пасиву балансу)	Р.430
3. Довгострокові зобов’язання (підсумок розділу ІІІ пасиву  балансу)	Р.480
4. Необоротні активи (підсумок  розділу І активу балансу)	Р.080
5. Наявність власних  оборотних коштів (ряд.1 + ряд.2 + ряд.3 – ряд.4)	Р.380 + р.430 + р.480 – р.080

 

Також важливим показником забезпеченості власним оборотними коштами є їх фактична наявність, у разі розбіжностей з нормативами (розрахунком) виникає або нестача  або надлишок.

Причини збільшення величини оборотних коштів: зміна суми чистого  прибутку; амортизаційні відрахування; приріст власних засобів; збільшення заборгованості за кредитами та позиками; збільшення зобов’язань з кредиторської заборгованості.

Причинами зменшення  можуть бути: витрати за рахунок  прибутку, що залишився в розпорядженні  підприємства; капітальні вкладення; довгострокові  фінансові вкладення; зменшення  кредиторської заборгованості.

Слід зазначити, що оборотні кошти підприємства перебувають в постійному русі, обслуговуючи його господарську діяльність. Як нестача, так й надлишок оборотних коштів призводять до збільшення ризиків функціонування господарського суб’єкта.

Додатковими ризиками і  витратами нестачі обігових коштів є:

• Затримка в постачанні сировини та матеріалів. Може призвести до збільшення тривалості циклу та зростання витрат.
• Зниження обсягів продаж внаслідок недостатньої кількості запасів готової продукції на складі.
• Додаткові витрати на залучення фінансування.

Додатковими ризиками і  витратами надлишку обігових коштів є:

• Ризик псування або старіння запасів.
• Зростання витрат на зберігання надлишків запасів.

Головні показники аналізу  та оцінки забезпеченості власними оборотними активами є коефіцієнт забезпеченості власними оборотними активами або коефіцієнт маневреності.

Коефіцієнт маневреності (К_МАН) характеризує відносну оцінку забезпечення власними оборотними коштами. Він показує, яка частка власних оборотних коштів підприємства перебуває в мобільній формі, що дає змогу вільніше маневрувати цими коштами. Нормативне значення цього показника не менше 0,2, а його від’ємне значення вказує на незабезпеченість підприємства власними оборотними коштами.

Коефіцієнт забезпеченості (К_ЗВОК) власними оборотними активами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

КЗВОК = КМАН =	Ф1 (р.260 – р. 620)
	Ф1 р.260

 

(2.2.3) 
Де: Ф1 – Баланс підприємства.

2.3 Аналіз ефективності  використання оборотних активів

Ефективне функціонування оборотних коштів (та й усього капіталу) можливе тільки в такій економічній  системі, де в достатній мірі існують  відповідні інституціональні відносини. Це припускає, крім іншого, уміння потенційних інвесторів, якими є усі свідомі громадяни, розбиратися в основних положеннях економічного аналізу, а до фінансової звітності підприємства висуваються суворі вимоги прозорості, достовірності, істотності, безперервності обліку і т.д.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується тривалістю їх кругообігу, що виміряється  швидкістю повернення в грошову  форму середньої за звітний період суми оборотних коштів у результаті реалізації продукції.

Основні показники швидкості обороту оборотних коштів:

1. Тривалість одного  обороту нормованих оборотних  коштів і всіх оборотних коштів у днях.

2. Коефіцієнт оборотності  чи кількість оборотів, здійснених оборотними коштами за звітний період.

Ефективність використання оборотних коштів у результаті зміни їх

оборотності виміряється  двома величинами:

- вивільненням оборотних коштів з обороту, що дає можливість виконувати виробничу програму меншою сумою оборотних коштів.