Змістовий модуль 4. Організація  операційної діяльності та забезпечення якості продукції 

    Тема 11. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства

    Поняття і значення техніко-технологічної  бази виробництва. Складники техніко-технологічної  бази, найефективніші способи її формування на підприємстві. Особливості формування виробничої бази на підприємствах різних галузей.

    Змістова  характеристика й форми технічного розвитку підприємства (розвиток шляхом модернізації і технічного переозброєння, підтримування через здійснення капітального ремонту та заміни застарілого устаткування). Діагностика стану технічного розвитку підприємства: необхідність, сутність. процедура й основні показники (технічна оснащеність праці, рівень технології, технічний рівень устаткування, рівень комп'ютеризації та автоматизації виробничих процесів і управлінських рішень). Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства, його передбачуваність і комплексність.

    Загальна  характеристика, види та чинники формування (нарощування) виробничої потужності підприємства. Основні методичні принципи розрахунку виробничої потужності створюваного й діючого підприємства. Особливості визначення виробничих потужностей різногалузевих підприємств. Установлення і регулювання резервних потужностей на підприємствах різних галузей економіки. Показники й шляхи підвищення рівня використання виробничих потужностей. Конверсія та диверсифікація виробничих потужностей за ринкових умов господарювання.

    Виробнича програма підприємства та її зв'язок з виробничою потужністю. Ресурсне обґрунтування виробничої програми. Забезпечення достатнього обсягу матеріальних ресурсів для виробництва продукції. Забезпечення виробничої програми засобами праці. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами. 

1. Поняття і значення техніко-технологічної  бази виробництва.

    Можливості  випуску продукції (надання послуг) за обсягом та якість: вирішальною мірою залежать від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства. 

  Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери — системна сукупність найбільшактивних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому. 

  ТТБ кількісно та якісно відрізняється  від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства. 

    До  складу технічної компоненти бази входять  лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість:

    по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва;

    по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки. 

2.  Складники техніко-технологічної бази, найефективніші способи її формування на підприємстві.

      Загальна  характеристика ТТБ підприємства, окрім  формулювання її дефініції, передбачає виокремлення складників її елементної структури, що показано на рис. 1.

      На  сучасному етапі трансформації  суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери.

      Визначальними з них є:

1. підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;
2. зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;
3. перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

 

 
 
 
 

 

4. трансформація техніко-технологічних засобів у  все більш універсальні системи;
5. поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;
6. підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності.

 

    Ці  тенденції якісної зміни ТТБ  виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати за формування технічного базису підприємств та обгрунтування стратегії його оновлення. Детальнішу характеристику переваг, зв'язаних із переходом до інноваційного типу виробництва, подано у табл. 1. 

Таблиця 1.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО  ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА 

 

     3. Змістова характеристика й форми технічного розвитку підприємства  

     Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу.  

     Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

     Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого — її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва (рис. 2).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Діагностика стану технічного розвитку підприємства: 

     Оцінку  технічного рівня різногалузевих підприємств  треба провадити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

     Найбільш  важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Основні показники технічного рівня підприємства 

 

     Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

• механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);
• коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;
• коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);
• рівень утилізації відходів виробництва;
• рівень забруднення природного середовища;
• частка екологічно чистої продукції.

      У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв язку з його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

• установлення цілей — визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;
• підготовчий — аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;
• варіантний вибір рішень — розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;
• програмування {планування) робіт — узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчута віддалену перспективу;
• супроводження реалізації програми — контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

      Цілі  та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути зв'язані з вирішенням проблем: