Організація системи страхування вантажів при здійсненні фірмою експортних (імпортних) операцій

Умови страхування вантажів, що перевозяться авіатранспортом, збігаються із застереженнями типу "А" морського  страхування, згідно з полісом Ллойду - Institute cargo clauses (Air). Винятки становлять обставини, що притаманні лише для морських перевезень (загальна аварія, змивання вантажу хвилею і т. ін.). У світовій практиці широко застосовується поліс Ллойду з перевезення вантажів наземним транспортом (Lloyd's goods in transit policy), що за бажання може включати і страхування відповідальності вантажоперевізника. За ним вантажі страхуються від втрати та збитку на умовах "з відповідальністю за всі ризики" на період перевезення й строк зберігання на складі до 72 годин, тобто "від складу до складу". По суті, вони аналогічні Застереженням страхування вантажів Інституту лондонських страховиків типу "А" з морського страхування. Страховий поліс видає страховик (страхова компанія) лише від свого імені. Наявність поліса є свідченням укладення договору страхування. Вантажі страхуються на час безпосереднього транспортування, а також на час зберігання на складах з максимальним строком до ЗО днів. Договір страхування набуває чинності з 00 годин дня, що є наступним за днем надходження

страхових премій до страховика, або в зазначений у страховому полісі (сертифікаті) строк.

За строком дії страхові поліси поділяються:

• на рейсові, тобто вантаж страхується від одного пункту до іншого;
• строкові, тобто укладаються на визначений період часу;
• змішані, коли страхування вантажу здійснюється одночасно за обома умовами.

Широкого застосування під  час реалізації у зовнішньоторговельних  операцій набув генеральний поліс. За угодою зі страхувальником страховик  зобов'язується протягом визначеного  строку (як правило, рік) страхувати всі  вантажі, що їх отримує чи відсилає страхувальник. Зручність полягає в тому, що за багаторазових поставок відпадає потреба в оформленні полісу страхування за кожною окремою партією вантажу. Страховик несе відповідальність за всі вантажі, що підпадають під страхування в разі, коли страхувальник заповнив заяву на страхування вантажу і страхові премії перераховані вчасно. Окрім строку дії, у генеральному полісі зазначаються обсяг та межа відповідальності страховика, інші спеціальні умови.

Вантаж приймається на страхування в сумі (страхова сума), заявленій страхувальником, але  не вищій за вартість вантажу (страхову вартість), зазначену в рахунку  поставки, включаючи витрати на перевезення, якщо інше не обумовлено. Договір може передбачати страхування вантажів у повній чи частковій їхній вартості. Коли страхова сума була заявлена нижчою за дійсну вартість страхового інтересу, згідно зі ст. 251 Кодексу торговельного  мореплавства, страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової  суми до страхового інтересу. Якщо зазначена  в договорі страхування сума перевищує  страхову вартість, то договір вважається недійсним у тій частині страхової  суми, що перевищує страхову вартість вантажу. При цьому сплачена зайва  частина страхових премій у такому разі поверненню не підлягає.

На відміну від викладених норм вітчизняного законодавства в  деяких країнах застосовуються інші підходи до визначення страхової  вартості. Наприклад, у Німеччині  за основу приймається вартість вантажу  на момент настання страхового випадку, а у Франції страхова вартість визначається як вартість вантажу під  час навантаження плюс транспортні  витрати, плюс очікуваний прибуток від  реалізації вантажу (страховики, як правило, визначають таку величину в розмірі 10 %). Страхові тарифи зі страхування  вантажів, як правило, страховики розраховують самостійно, визначаючи розмір страхових  премій як відсоток вартості одиниці  страхової суми з урахуванням  імовірності настання страхової  події за цим об'єктом страхування. Розмір ставок страхових премій залежить від інформації, що міститься в  заяві страхувальника про укладання  договору страхування вантажів. Основні  фактори, що визначають розмір страхової премії під час реалізації міжнародних торговельних операцій, наведені на рис. 33.2.

Зазначимо, що у згаданому  полісі Ллойду з перевезення вантажів наземним транспортом обумовлюється не покриття збитків у разі крадіжки, якщо вантаж було залишено без догляду. Страхове покриття буде виплачене за умови, що крадіжка була здійснена вночі (з 18.00 до 6.00) з вантажівки, яка перебувала в замкненому гаражі або на спеціально освітленому майданчику за діючої системи сигналізації або вдень за діючої системи сигналізації та вжитих заходах попередження за відсутності водія. У країнах із високим ступенем кримінальності ризик крадіжки вантажу при перевезенні автотранспортом є дуже високим. Серед європейських країн Італія вирізняється найістотнішим ступенем ризику крадіжки. Тут широко застосовується захоплення вантажу з водієм (hi-jacking).

Розмір страхової премії також залежить від строку страхування, розміру франшизи та ліміту відповідальності страховика. Сплата страхових премій може здійснюватись як одноразово, так і кількома внесками шляхом готівкового, безготівкового розрахунків або поштового переказу на рахунок страховика.

Зауважимо, що страхові компанії не відшкодовують збитків від  пошкодження вантажу за відсутності  зовнішніх пошкоджень транспортного  засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне  розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

Ліквідація митних кордонів у межах ЄС підвищила вимоги до тих вантажів, які перетинають  митний кордон ЄС, тобто прямують з  інших країн. Необхідність виконання  всіх формальностей призводить до тривалих простоїв на шляхах біля митниць, а  отже, і до зростання ризику крадіжки.

Крім того, підвищенню ризиків, які супроводжують автотранспортні  перевезення, сприяє і збільшення розмірів вантажівок, що, у свою чергу визначає і зростання вартості вантажів, які  перевозяться, а відповідно, й суми збитків у разі їх втрати. Для  організованої злочинності крадіжка вантажу з автотранспортного  засобу є найзручнішою. Саме тому перевезення  цим видом транспорту найризикованіші, а тарифні ставки - найвищі.

Одним із факторів, що можуть істотно вплинути на розмір тарифу, є наявність чи відсутність охорони  під час перевезення вантажу. Перевага надається охоронним агентствам. Як доводить практика, пограбування автомобілів, що мають охоронний супровід, трапляються  дуже рідко. Крім того, у разі настання страхового випадку відомості, що їх дасть охоронець як свідок, беруться до уваги як поліцією, так і страховиком. За морських та авіаперевезень ризик  крадіжки, пошкодження чи втрати вантажу  є найістотнішим під час навантажувально-розвантажувальних  робіт та перебування вантажу  на складі. Нерідко вантаж або його частину викидають з люка літака під час зльоту. Першочерговим  критерієм оцінювання вантажу під  час перевезення є визначення його типу, оскільки кожний тип вантажу  може мати свої специфічні ризики, що зумовлюється його характеристиками. Так, горіхи, зерно, кава, цукор схильні до підмочування, псування в умовах підвищеної вологості, пошкодження комахами та гризунами; бавовна - до забруднення іншими вантажами, а також до вибуху у разі перевищення допустимого рівня густини пилу в трюмі; заморожене м'ясо - до псування при перевантаженнях у порту чи у результаті псування, ламання рефрижераторних машин. Статистика показує, що найбільша кількість аварій відбувається з морськими суднами віком понад 15 років, причому перше місце за часткою аварійності посідають танкери, газовози, рол керні судна (ROLL-ON, ROLL-OFF, RO-RO), рудовози. Найбільше втрат та аварій морських суден припадає на судна під прапорами Ліберії, Панами, Кіпру, Гібралтару, Греції, Сен-Вінсента та Маршаллових Островів, де вимоги до забезпечення безпеки плавання нижчі за загальноприйняті у світі. Небезпечними регіонами для морських перевезень вважаються Біскайська та Мексиканська затоки, протоки Ла-Манш та Па-де-Кале, Північноатлантична траса, моря Південно-Східної та Східної Азії, Західне узбережжя Африканського континенту, де часто сідають на мілину судна, відбуваються пожежі та вибухи. У районах Східного Африканського узбережжя та Південно-Китайського моря поширене піратство, а в Південній Африці - тероризм. Проте основним ризиком загибелі або пошкодження судна чи вантажу є несприятливі погодні умови та рівень кваліфікації екіпажу судна. Коли йдеться про перевезення вантажів залізницею, то на теренах СНД найнадійнішим визнано 20-тон-ний контейнер, що має лише одні двері, причому на платформу ставляться два контейнери так, щоб двері одного були навпроти дверей іншого. Оскільки оренда таких контейнерів є відносно дорогою, то за використання звичайних вагонів після завантаження страхові компанії вимагають, як правило, запаяти всі вікна, люки. Для перевезення особливо цінних вантажів (комп'ютерів, аудіо- та відеотехніки, грошей, цінних паперів, ювелірних виробів) більш придатними є поштові вагони завдяки наявності купе, де можна розмістити охорону.

Вантажі, що перевозяться під  охороною в контейнерах та залізних вагонах, часто страхують за умовами "з відповідальністю за всі ризики". Обсяг відповідальності може бути розширений або звужений аналогічно до автомобільних перевезень. Вантажі, часткове викрадення яких є малоймовірним (сировина, ліс, устаткування, труби), зазвичай перевозяться на відкритих платформах. Такі вантажі або не страхують взагалі, або на умовах "без відповідальності за пошкодження, окрім випадків загибелі", що не включають відповідальності за крадіжку і відшкодовують збитки в разі зникнення вантажу безвісти. Небажаним ризиком для страхової компанії є перевезення автомобілів, тракторів, мотоциклів на відкритих платформах без охорони - такі вантажі найдоцільніше відправляти у вагоні-сітці.

Зазначимо, що при визначенні ступеня ризику, крім наведених вище факторів, істотний вплив має можливість його перестрахування.

Розмір збитку, що стався внаслідок страхової події, визначається представником страховика за участю страхувальника. Згідно зі світовою практикою  представниками страховика (страхових  компаній) є аварійні комісари. При  цьому обов'язок щодо доведення наявності  страхового випадку покладається на страхувальника.[12]

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ  ЗЕД ЗІ СТРАХОВИМИ КОМПАНІЯМИ

3.1. Схема взаємодії учасників ЗЕД зі страховими компаніями

Здійснення ЗЕД пов'язане з виникненням різного роду ризиків. Схема взаємин учасників ЗЕД зі страховою компанією (СК) зі страхування зовнішньоторговельних вантажів складається з декількох етапів:

1. Попередній етап.
2. Етап укладення договору
3. Етап виконання договору [5]

На першому етапі експортер (імпортер), в зобов'язання якого входить  страхування вантажів, звертається  до обраної нею СК з письмовою  заявою, в якому зазначаються його наміри, відомості про характер вантажу  і спосіб його перевезення, страхова сума, маршрут перевезення, вид транспорту і умови страхування . У ході переговорів, які передували укладенню договору, СК знайомить страхувальника з умовами страхування, з яких останній вибирає те, яка його влаштовує. Страхувальник у свою чергу надає страховику всю інформацію, необхідну для оцінки ризику. У разі неподання цієї інформації СК має всі підстави відмовитися від укладення договору. Крім того, страховик перед укладенням вивчає вантаж, визначає його стан.

На другому етапі укладається  договір страхування зовнішньоторговельних  вантажів, який містить:

• преамбулу, що включає дату, місце укладення договору, фірмові найменування сторін, а також визначення сторін як контрагентів;
• загальні положення з посиланням на правові акти, що регулюють взаємовідносини сторін за договором страхування
• предмет договору, в якості якого виступає страхування вантажів страхувальником згідно з прикладеним описом, що є невід'ємною частиною контракту. Тут вказуються умови страхування, страхова сума, вид транспортування, рід упаковки, кількість місць і вагу вантажу, умова про перевезення товару за визначеним маршрутом із зазначенням пунктів відправлення та призначення, перевантаження і зберігання;
• розмір страхової премії та порядок її внесення, де фіксуються ставки винагороди, що виплачується страхувальником страховикові за прийняті на себе ризики, а також вказуються терміни вступу договору в силу і терміни початку та закінчення відповідальності страховика
• обов'язки сторін.
• В обов'язки Страховика входить:
• ознайомлення страхувальника з правилами страхування;
• облік при виплаті страхового відшкодування зусиль страхувальника щодо зменшення ризику настання страхового випадку
• виплата страхового відшкодування;
• переукладення договору страхування у разі зміни ступеня ризику;
• дотримання конфіденційності про майновий стан Страхувальника.
• Обов'язки Страхувальника включають в себе:
• інформування Страховика про всі відомі йому обставини для оцінки страхового ризику;
• оплата страхової премії;
• прийняття всіх можливих заходів щодо зменшення та запобігання можливої шкоди застрахованого вантажу;
• пред'явлення претензій при настанні страхового випадку винної особи або повідомлення в компетентні органи про його наступ з отриманням необхідних документів, які доводять настання страхового випадку і збитки, завдані вантажу.
• Тут же описуються правові наслідки невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за договором;
• порядок і умови здійснення страхових виплат, де вказується перелік документів і терміни, за якими відбувається страхове відшкодування. Як правило, до цих документів відносять: оригінал страхового поліса, оригінали перевізних документів (коносаментів, авіа, залізничних, авто накладних), копії претензій, спрямованих перевізнику, оригінали або належно оформлені копії товаросупровідних документів (специфікацій, пакувальних листів, сертифікатів якості тощо) , оригінали комічних актів, актів експертиз, спільних актів здачі-приймання вантажу, інші документи, складені за звичаями ділового обороту і пов'язані з страховим випадком;
• суброгаційні вимоги припускають фіксацію передачі страхувальником страховикові при настанні страхового випадку та після виплати останнім страхового відшкодування пава вимоги відшкодування збитків з третіх осіб винних у завданні шкоди;
• додаткові умови, що передбачають можливість зміни страхових сум і внесків;
• термін дії договору;
• порядок вирішення спорів у арбітражному суді;
• інші умови та реквізити сторін.