Організація виробництва продукції і вплив її на господарську діяльність підприємства

     Планування  валової продукції, як вартісного показника, крім розрахунку виробництва товарної продукції передбачає планування приросту (спаду) напівфабрикатів свого виробництва, а також спецінструментів, матеріалів, моделей. Визначається валова продукція в діючих і співставних цінах. До її складу входить товарна продукція та зміна залишків незавершеного виробництва:                      ВП=ТП+(Нз.Вк.р.-НзВп.р.), де

     ВП  – валова продукція

     ТП  – товарна продукція

Нз.В  – незавершене виробництво відповідно на кінець року (к.р.) та початок року (п.р.).

     Чиста продукція – це вартісний показник, характеризує знову створену працею працівників даного підприємства вартість. Чиста продукція відображає затрати лише живої праці, вона більш точно ніж валова і товарна відображає обсяг виконаних робіт, оскільки не включає прямі матеріальні затрати, а значить позбавлена впливу матеріалоємності продукції.

     При складанні виробничої програми підприємства і цехів вирішуються питання, що стосуються внутрізаводського і міжзаводського кооперування виробництва. Планування виробництва завдає великого впливу організації погодженої роботи кооперованих цехів і дільниць шляхом досягнення:

а) максимального скорочення номенклатури на кожній дільниці і в кожному цеху виробництва продукції;

     б) відповідності плануємої продукції  наявним виробничим потужностям;

     в) технологічної однорідності виготовляємої  продукції.

     Для кооперування цехів та дільниць велике значення має організація комплектного випуску продукції цехами. Виготовлення і подача цехами-виробниками цілих комплектів деталей забезпечує безперебійну роботу цехів-споживачів при мінімальних розмірах незавершеного виробництва.

     Виробнича програма розробляється за аналогічним принципом по основним цехам. Сутність методики розробки виробничої програми основних цехів заключається в тому, що розробка планів випуску продукції основними цехами підприємства проводиться в порядку зворотному до ходу технологічного процесу, тобто починаючи з складальних цехів, далі по обробним цехам і на кінець - по заготівельним. Застосування даної методики дозволяє встановити завдання по цехам з врахуванням міжцехових виробничих зв’язків, створення і підтримання на необхідному рівні запасів незавершеного виробництва та напівфабрикатів, а також технічно не виключених втрат у виробництві (наприклад, відходів сировини і напівфабрикатів). 
 
 
 
 

3. План  організаційно-технічних  заходів на підприємстві

 

     Ступінь покращення кількісних та якісних показників виробництва в результаті впровадження технічних чи організаційних заходів складає ефективність заходу.

     План  заходів по збільшенню випуску продукції, підвищенню продуктивності і покращенню умов праці, зменшенню питомих витрат матеріалів, палива, енергії, підвищенню якості і зниженню собівартості продукції, покращенню використання основних і оборотних засобів являється планом організаціно-технічних заходів. Він розробляється при активній участі робітників та інженерно-технічного персоналу і також служить засобом виявлення та використання резервів виробництва.

     Спочатку  перед складанням плану організаційно-технічних  заходів проводиться аналіз діяльності цехів, дільниць і служб підприємства. На основі аналізу і завдань дирекція підприємства визначає і обґрунтовує важливі питання розвитку і організації виробничої діяльності підприємства. Організація роботи по складанню плану організаційно-технічних заходів покладається на спеціальні комісії.

     На  першому етапі розробки плану  організаційно-технічних заходів увага керівництва концентрується на визначенні кожному із підрозділів підприємства конкретних завдань та доведення цих завдань до робітників даного підрозділу.

     На  другому етапі, коли колективи цехів  і дільниць безпосередньо організують  розробку організаційно-технічних заходів, вирішальна роль належить бригадам, які безпосередньо організовують розробку певних заходів на дільниці.

     Третій  етап передбачає збір пропозицій робітників, перевірка їх цілеспрямованості  та ефективності, призначення виконавців і термінів здійснення організаційно-технічних заходів.

     Прийняті  більшістю і керівництвом цеху заходи включаються в план організаційно-технічного розвитку підприємства. Всі заходи зводяться в декілька однорідних груп за ознакою їх економічної ефективності. Заходи, направлені на збільшення обсягу виробництва, включаються в одну групу, на підвищення продуктивності праці – в другу, на покращення якості продукції – в третю і т.д.

     Таким чином, до основних напрямків розробки плану організаційно-технічних заходів  відносять:

1. впровадження передової техніки і технології і покращення організації виробництва;
2. підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів;
3. використання нових ефективних матеріалів і сировини;
4. удосконалення організації праці і системи оплати праці;
5. впровадження, розвиток та підвищення ефективності автоматизованих систем управління;
6. розвиток раціоналізації та винахідництва;
7. удосконалення економічної роботи;
8. спеціальні заходи по прямому скороченню накладних витрат;
9. удосконалення методів охорони праці і техніки безпеки;
10. покращення організації матеріально-технічного забезпечення;
11. удосконалення організаційно-виробничої структури, спеціалізації та кооперування підприємств і їх підрозділів;
12. спеціальні заходи по покращенню якості виробництва.

     Результати розробки плану організаційно-технічних заходів дозволяють поліпшити шляхи подальшого технічного і організаційного удосконалення виробництва.

     Слід  розрізняти економічну ефективність організаційно-технічних  заходів і розрахунок економії, тобто  зменшення затрат на виробництво продукції, отриманої від його проведення. Ці величини не завжди рівнозначні.

     Форми виявлення економічної ефективності організаційно-технічних заходів  дуже різноманітні. Вона може бути виражена у покращенні використання виробничої потужності, у збільшенні випуску продукції та підвищенні її якості, в зниженні трудоємності виробництва і рості продуктивності праці тощо. Різноманітність форм вираження ефективності від проведення організаційно-технічних заходів породжує множинність її вимірників.

     Практичним  вираженням збереження робочого часу і зведення до мінімуму витрат виробництва  являється зниження трудоємності виготовлення продукції та зниження собівартості продукції. Ці два показники економічної  ефективності, що досягаються за допомогою  впровадження організаційно-технічних заходів і відповідні їх показники ефективності являються найважливішими.

     Визначення  економічної ефективності слід доповнити  розрахунком ще одного показника  – терміну окупності затрат на проведення заходів. Цей показник характеризує не лише період погашення затрачених засобів щорічною економією від проведення заходів, але також і термін протягом якого застосування впровадженої техніки продовжує залишатись економічно обґрунтованим. 
 
 
 
 
 

 

      ІІ. Вихідні дані

1. Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.

2. Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого     часу – 4,0.
3. Виробництво продукції за проектом плану, шт.

4. Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:

5. Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.

6. Ріст продуктивності праці – 106,4%
7. Чисельність працівників згідно проекту плану – 700 чол.
8. Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 328,9 тис. грн.
9. Середньорічна заробітна плата одного робітника – 5000 грн.

     Розділ 3. Використання виробничої потужності підприємства 

                 3.1. Розрахунок виробничої  потужності підприємства 

     Для того, щоб розрахувати виробничу  потужність необхідно використовувати  формулу:

     ВП=(n∙КФРИ∙Кв.н.) / Те , (1)

     де n – кількість одиниць встановленого обладнання, шт.

         КФРИ – корисний фонд робочого  часу в розрахунку на одиницю  обладнання

     Кв.н. – коефіцієнт виконання норм виробітку

     Те  – трудомісткість обробки одного виробу, год.

     Корисний  фонд робочого часу визначається з  врахуванням простоювання обладнання в планово-попереджувальному ремонті і визначається: КФРИ=НФРЧ – простоювання.

     Номінальний фонд робочого часу (НФРЧ) обладнання в  рік становить 4060 год., а простоювання обладнання в ремонті складає 4,0% від НФРЧ.

     Отже, КФРИ=4060-(4060∙0,04)=3898 год.

     Визначення  виробничої потужності доцільно представити  у вигляді таблиці.

     Таблиця 3.1.

     Визначення  паспортної виробничої потужності