Потокове виробництво

     Ретельне  розроблення технологічного процесу  і його усталеність забезпечують набуття робітниками виробничих навичок, що створює умови для  випуску продукції запланованої якості та скорочення браку.

     Раціональне планування й використання устаткування ведуть до збільшення випуску продукції  і покращують фондовіддачу.

     У результаті раціонального вибору основних матеріалів, установлення їх оптимальних  розмірів, допусків і припусків, застосування ефективних методів централізованого розкрою і використання відходів забезпечується зниження їх витрат.

     Технологічний прогрес значно розширює застосування потокового виробництва. Включення  в потокову лінію складальних, зварювальних автоматів, пристроїв токів високої частоти, ливарних агрегатів, автоматів з контролю якості, завантаження верстатів, застосування досконаліших транспортних пристроїв створюють передумови для ліквідації розривів у виробництві між окремими потоковими лініями, цехами і переходу до наскрізного потоку від запуску сировини, матеріалів у виробництво до одержання готової продукції.

     Ефективність  потокової організації виробництва  забезпечується стабільністю на тривалий час номенклатури і значними обсягами продукції, що випускається, спеціалізацією робочих місць, розташуванням їх за ходом технологічного процесу.

     Потокова  організація виробництва має  певні недоліки. Так, основною вимогою  при виборі виробів для виготовлення потоковим методом є відносна стабільність їх конструкцій, великі масштаби виробництва, що не завжди відповідає потребам ринку. Використання конвеєрних потокових ліній збільшує транспортний заділ (незавершене виробництво) і ускладнює передачу інформації про якість продукції на інші робочі місця та дільниці. Не менш важливим недоліком є також низька задоволеність працею робітників, що зайняті на потокових лініях. Монотонна, стомлива робота на них, виконання одноманітних операцій знижує матеріальну і моральну зацікавленість у результатах праці, сприяє збільшенню плинності кадрів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     На  першому етапі вдосконалювання  потокових методів необхідно  впроваджувати такі організаційні  заходи, що дають великий позитивний ефект і не потребують значних  капітальних укладень: організація  роботи при перемінних, протягом дня, такті і швидкості потокової лінії; переведення робітників протягом зміни з однієї операції на іншу; застосування багатоопераційних машин, що потребують регулярного переключення уваги робітників на різні процеси; заходи матеріального стимулювання; упровадження агрегатно-групових методів організації виробничого процесу, потокових ліній з вільним ритмом.

     Основним  напрямом підвищення соціально-економічної  ефективності потокового виробництва  є впровадження напівавтоматичних і автоматичних потокових ліній, застосування роботів і автоматичних маніпуляторів для виконання монотонних операцій.

     Збільшення  змістовності праці робітників забезпечується шляхом укрупнення операцій; відмови від жорсткого закріплення робітника за однією операцією; переведення робітників на суміжні операції; збагачення змісту праці виконанням крім основних також контрольних та налагоджувальних операцій; самостійного вибору ритму своєї роботи при створенні міжопераційних заділів.

     Потокові  методи організації виробництва  значно поліпшують найважливіші показники роботи підприємства: підвищуються продуктивність праці і якість продукції, повніше використовується устаткування, скорочується тривалість виробничого циклу і знижуються розміри незавершеного виробництва, знижується собівартість продукції, зростає прибуток і підвищується рентабельність виробництва, швидко окупаються витрати, що пов’язані з організацією потокових ліній.

     Таким чином, розвиток нових форм потокового виробництва дає змогу ефективно  застосовувати його з урахуванням сучасних вимог науково-технічного прогресу. 

ЛІТЕРАТУРА 

1. Нормування  праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. — К.: 2002. — 208 с.
2. Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 2003. — 928 с.
3. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. — К.: Вища шк., 2002. — 265 с.
4. Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика, 2005. — 240 с.
5. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 200 с.
6. Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2003. — 328 с.
7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
8. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2004 — 367 с.
9. Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. — Минск: Экоперспектива, 2001. — 334 с.
10. Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2005 — 216 с.