Управління керівною діяльністю

ЗМІСТ

 

Вступ	5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації діяльність працівників апарату управління	8
1.1. Особливості управлінської діяльності і категорії управлінських працівників	8
1.2. Напрямки організації діяльності управлінських працівників	24
1.3. Оцінка організації діяльності працівників апарату управління	54
РОЗДІЛ 2 .Дослідження стану ефективності діяльності працівників апарату управління	66
2.1. Характеристика підприємства як об’єкта менеджменту	66
2.2. Ефективність управління	80
2.3. Організація діяльності працівників апарату управління	88
РОЗДІЛ 3. Проект заходів по підвищенню ефективності системи  менеджменту	112
3.1. Покращення   культури   праці   управлінських   працівників   за рахунок естетичного оформлення приміщення	112
3.2. Вдосконалення системи морального стимулювання управлінських працівників	114
3.3. Підвищення кваліфікації начальника цеху	117
3.4. Впровадження   раціонального   порядку  організації  проведення нарад.	121
РОЗДІЛ4. Модель залежності фінансових результатів від рівння оплати праці управлінських працівників побудована методом лінійноїрегресії	125
Висновок	129
Література	133

 

 

 

 

Вступ

      За останні шістдесят років в Україні відбулися глибокі економічні перетворення - суттєво змінилися економічні пріоритети, відношення до власності, а разом з ними змінилися і цілі діяльності організацій, механізми їх досягнення. На зміну адміністративно-командній системі управління прийшли ринкові механізми. За цих умов значно зросла роль управлінських структур. Вивчення досвіду економічно розвинених країн показує, що своїми успіхами вони багато в чому завдячують системі управління виробництвом та обміном матеріальних благ, яка дістала назву менеджменту. З одного боку, менеджмент як сучасна система управління передбачає створення умов, необхідних для ефективного функціонування і розвитку виробничо-господарських структур. З іншого, менеджмент є породження ринкової системи господарювання, її невід'ємним складовим елементом.

       Поширення  корпоративних форм управління, зміна психології управляючого, стилю господарської поведінки, переоцінка керівниками своєї ролі й місця в системі господарювання викликали величезний інтерес до менеджменту - теорії і практики управління сучасним підприємством. Новий підхід до управління полягає в тому, що будь-яке підприємство розглядається як відкрита соціально-економічна система, котра діє в межах ситуаційного підходу. Тому форми, методи, системи, стилі керівництва мають істотно змінюватися залежно від об'єктивних умов первісних перемінних організації (зовнішнього середовища, цілей, стратегії, технології тощо).

Сучасний менеджмент - гнучка організаційна система управління й водночас    складний    соціально-економічний,    інформаційно-технологічний процес, що  використовується для  зміни   станів   і   особливостей   об'єкта управління. Система управління у ринкових  умовах розглядається як своєрідний механізм прийняття та реалізації управлінських відносин, що включає в. себе: закони управління, тобто найбільш, істотні, що повторюються, взаємозв'язки між елементами системи управління, які забезпечують її цілісність і дійовість; функції та методи управління, тобто конкретні форми і прийоми цілеспрямованого впливу органів управління на інтереси й умови життєдіяльності учасників колективної праці; інформацію, тобто сукупність даних про соціальні й виробничі процеси; інструментарій і важелі такого впливу, як плани, рішення, державні замовлення, форми матеріального і морального стимулювання; організаційну структуру, тобто внутрішню будову системи управління, специфіку виконання конкретних функцій і методів управлінської діяльності; технічні засоби збору, опрацювання і збереження інформації, що підвищує продуктивність управлінської праці; кадри управління.

На сучасному етапі  розвитку економіки ефективність менеджменту посідає важливе місце в економічній науці.

Ефективність - це завжди відповідне співвідношення результату і витрат на його досягнення. Але  ефективність властива не будь-якій взаємодії, а лише цілеспрямованій, тому ця категорія  має управлінський характер і відображає перш за все ступінь досягнення мети.

Слід зазначити, що ефективність системи управління забезпечується внутрішньо фірмовим менеджментом, тобто  досягнення максимальної ефективності і прибутковості. Саме прагнення  до ефективності спричинило появу теорії менеджменту.

Доцільність оцінки ефективності з позиції менеджменту полягає  в тому, що її показники є передумовою  відповідних рішень, які дають  змогу активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку, вони є індикатором добробуту.

Тому ефективність менеджменту, її визначення та оцінка є важливим інструментом для характеристики певної системи та її елементів. Адже оцінка ефективності менеджменту показує наскільки  раціональн та ефективно для системи використані всі види ресурсів (якнайкраще їх використання веде до покращення результатів фінансової діяльності, а також до досягнення соціального ефекту) та які досягнуті результати.

Розв'язання данної проблеми є актуальним для України доцільного  темою для дипломного дослідження.

Мета дипломного дослідження  полягає у : аналізі системи управління та проблеми ефективності її функціонування; оцінці рівня ефективності організаційної структури управління; визначення пріоритетних напрямків підвищення ефективності системи управління. Об'єктом дослідження у дипломній роботі визначено ВАТ ЕК „ Хмельницькобленерго ”.

Предметом дослідження  є : управління підприємством як системи; і оцінка ефективності організаційної структури управління; рівень організації управлінської праці; напрямки підвищення ефективності системи управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації діяльності працівників

апарату управління

1.1. Особливості  управлінської діяльності і категорій  управлінських працівників

 

Успішне подолання економічної кризи і розвиток економіки у вирішальній мірі залежить від кадрів. Поняття "управління персоналом" або кадрова політика, охоплює широкий діапазон діяльності: підбір, підготовка, оцінка і розстановка керівних кадрів, розробка системи заробітної плати (і мотивації в широкому розумінні), підвищення кваліфікації кадрів, здійснення соціально-побутових заходів (включаючи систему пенсійного забезпечення) та ін. Для успішного вирішення усіх цих задач насамперед потрібно чітко з'ясовувати особливості управлінської праці як об’єкта менеджменту.

Управлінська  праця - це особливий вид людської діяльності, в якій відображується реальна взаємодія об’єктивних і суб’єктивних факторів суспільної діяльності людей. Відоме теоретичне положення про первинність матеріального, об’єктивного і похідність суб’єктивного ні в якій мірі не зменшує ролі останнього, оскільки використання в управлінні економічних законів реалізується через свідому діяльність людей. Роль суб’єктивного в управлінні підприємствами виявляються при аналізі зв'язку результативних показників іх господарювання із забезпеченістю управлінськими кадрами, іх стабільністю і кваліфікацією тощо. Підкреслюючи важливість суб’єктивного фактора, не можна разом з тим фетишизувати, недооцінювати об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві і в окремих трудових колективах. Для високоефективної організації процесу менеджменту потрібен аналіз об’єктивних факторів, які існують незалежно від свідомості, волі і бажання людей, а також певне врахування свідомих, творчих засад у діяльності, глибоке пізнання суті і взаємозв’язку об’єктивного і суб’єктивного в управлінні. Управлінська праця безпосередньо не створює певних споживчих вартостей, а

 

здійснює регульований вплив на процес виробництва і цим забезпечує необхідні умови для його розвитку. Продуктом діяльності управлінської праці і рішення, і управлінських працівників правомірно віднести до найбільш активної і частини трудового колективу, що бере участь у створенні матеріального продукту за рахунок впливу на матеріальні елементи виробництва і через інші колективи.

Тому ефективність цієї праці може визначатися виробничими результатами. Проте слід враховувати, що, на відміну від фізичної, цілі управлінської праці, засоби іх досягнення, а також результати і менш визначеними. Управлінська праця здійснюється в широкому діапазоні умов, не май прямих вимірників, і це ускладнює оцінку іі ефективності. При   оцінці   іі  якості не можна випускати з  виду ту обставину, що результати цієї праці у великій мірі опосередковується іі колективною діяльністю.

Сфера впливу на виробництво  управлінської праці значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо  зайнятих у сфері виробництва. Тому не випадково недоліки і упущення діяльності менеджерів більше позначаються на результатах виробництва, ніж  недоліки в роботі безпосередніх виконавців (машиністів, операторів та ін.). При недоліках у роботі апарату управління знижується індивідуальна продуктивність праці не тільки робітників, ай усього колективу. Тому раціональна організація праці у сфері менеджменту і важливою складовою частиною проблеми планомірного підвищення продуктивності всією суспільної праці.

Істотна особливість управлінської праці полягає в тому, що вона пов'язана з перетворенням інформації як специфічного предмета праці, тоді як діяльність працівників виробничих спеціальностей спрямована на численні предмети праці (сировина, пальне, запасні частини) і пов'язана з перетворенням предметів праці у продукти споживання. Управлінська праця характеризується іншими специфічними особливостями, зокрема складністю порівняння іі затрат з результатами, визначення розміру корисного ефекту, а також переважанням у більшості трудових процесів елементів розумової діяльності, перенесенням центра ваги на психічні процеси сприйняття, запам'ятовування і мислення.

Праця в сфері менеджменту потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Ступінь складності управлінської праці залежить від характеру виконуваних функцій та ієрархічного рівня менеджменту, чисельності підлеглих, іх кваліфікації, рівня розвитку і складності виробництва, напруженості планових завдань, ресурсної забезпеченості тощо.

Потрібно раціонально  розподіляти управлінські роботи за складністю відповідно до кваліфікації виконавців, щоб одна людина не займалася  справою, яку може виконувати інший, менш кваліфікований працівник, що займає менш оплачувану посаду.

Управлінська праця  як різновид розумової праці характеризується слабкою фізичною енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам'яті людини і психічною напруженістю. Тому слід більше уваги приділяти умовам, за яких відбувається процес управлінської праці, механізувати і автоматизувати іі процеси.

На відміну від фізичної, розумова праця часто триває і  в неробочий час, причому іноді поза волею людини відбувається пошук альтернатив розв'язання складних проблем і використовуються інші операції.     Матеріали спостережень показують, що протягом 1-2 год. службові обов'язки продовжують виконувати вдома 40 - 45% керівників підприємств і 30-35% спеціалістів сільського господарства.

Особливістю праці менеджерів і іі специфічно виражений творчий  характер, пов'язаний з постійним  пошуком і розв’язанням завдань, на які не завжди можна знайти відповіді, керуючись тільки досвідом.

До особливостей управлінської праці треба віднести опосередкування і дистанційність менеджменту об’єктами і процесами, необхідність одночасного

керівництва відношеннями людей до засобів виробництва, і, нарешті, управління засобами виробництва. Праці менеджерів властивий імовірний характер: важко встановити не тільки строки виконання ними конкретних завдань, а й результати праці. Праця в сфері менеджменту не піддається механізації і автоматизації у такій мірі, як праця безпосередньо зайнятих продуктивною працею.

Це одна з серйозних причин випереджаючого збільшення чисельності управлінських працівників, на яких припадає дедалі зростаюча частина праці у виробництві.

Управлінський персонал поділяється на керівників, спеціалістів та технічних службовців. Принципова відмінність керівників від спеціалістів полягає в юридичному праві прийняття рішень та наявності підлеглих.

Керівники - це працівники, які займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори ( генеральні директори ), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних підрозділах та одиницях ; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо ), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, які виконують спеціальні інженерно - технічні, економічні та інші роботи : інженери, економісти, бухгалтери, адміністратори, соціологи тощо.

До технічних службовців належать працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік та контроль, господарське обслуговування ( тобто виконують суто технічну роботу ) :