Читалька культура старшокласників

 

ЗМІСТ

  ВСТУП…………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ЧИТАЦЬКА КУЛЬТУРА У СТАРШОКЛАСНИКІВ……………………………………………………...5

1. Читацька культура як засіб розвитку і виховання старшокласників…...5
2. Показники,  критерії та рівні сформованості читацької культури у старшокласників………………………………………………………….10

Висновки до розділу І…………………………………………………....16

РОЗДІЛ І І  ДОСЛІДЖЕННЯ  АКТУАЛЬНОГО СТАНУ ТА ПРОДУКТИВНОГО  ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ  СТАРШОКЛАСНИКІВ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ……………………18

1. Актуальний стан читацької культури старшокласників та виховного процесу її формування……………………………………………………18
2. Продуктивний досвід формування читацької культури у старшокласників в школах Житомирської області……………………..22

Висновки до розділу І І…………………………………………………………………………………27

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………...29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...31

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..33

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Стратегічним загальнодержавним завданням розбудови української освіти на початку нового тисячоліття є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави. Реалізація «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті» спрямована на формування покоління, здатного, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти».

     Підтримка читання - це важливий елемент культури українського народу, спосіб підвищення інтелектуального потенціалу нації, читання сприяє розвитку та становлення людини, як неповторної особистості.

    Проблема формування компетентного читача завжди була пріоритетною в психолого-педагогічній науці та шкільній практиці, однак сьогодні вона особливо актуальна. Незаперечний той факт, що для сучасних учнів книга втрачає своє призначення, а телебачення та Інтернет створюють в них, а іноді й у вчителів, ілюзію повноцінного еквівалента, повної компенсації художнього твору.

     Мета дослідження - теоретично обґрунтувати вплив читання на виховання особистості, визначити критерії, рівні та показники читацької культури, прослідкувати проблему і сучасний стан формувань читацької компетенції  у старшокласників Житомирської області.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

 - теоретично обґрунтувати соціально-педагогічну необхідність формування читацької культури учнів;

-  визначити  показники,  критерії  та рівні сформованості читацької  культури у старшокласників;

- проаналізувати сучасний стан  читацької культури старшик школярів;

- дослідити рівень читацької  компетенції у старшокласників  Житомирської області.

    Об'єкт дослідження - процес формування читацьких компетентностей у школярів.

    Предмет дослідження - читацькі уміння і навички школярів.

У роботі були використані такі методи:

Теоретичні:

• метод індукції дозволив зробити  висновок про стан читацької культури сучасних старшокласників на основі знаннь, та методичних рекомендацій щодо рівня читацької компетенції;
• метод  критичного аналізу дав змогу  осмислити проблему на основі праць із літературознавства, педагогіки і психології, соціології читання, методики викладання літератури.

  Емпіричні:

• метод експерименту дав змогу отримати первинну інформацію про рівень читацької культури старшокласників, їх літературні уподобання та ставлення до книги;
• метод вимірювання дав змогу визначити  числовий показник читацької компетенції школярів;
• у роботі використовувалися також діагностичні методи - анкетування, опитування, бесіди;

    Новизна роботи полягає у:

-    вивченні актуального  стану читацької культури сучасних старшокласників;

- аналізі рівня сформованості  читацької компетенції старшокласників  Житомирської області.

   Практичне значення роботи полягає можливості використання її при вивченні проблеми читання та основних критерій, рівня сформованості читацької компетенції у дітей старшого шкільного віку.

     Теоретична значущість роботи полягає у вивченні рівня сучасного стану читацької зацікавленні старших школярів Житомирської області.

   Експериментальна база дослідження: учні 10-11 класів Житомирської міської гуманітарної гімназії №3; учні 10-11 класів Кам'янської загальноосвітньої школи ǀ - ǀǀǀ ступенів Олевського району, Житомирської області .

Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків.

     У вступі формується мета та основні завдання дослідження, обґрунтовується її актуальність, теоретична та практична значущість, вказується матеріал дослідження.

  В розділі  І   теоретично обґрунтувано соціально-педагогічну необхідність формування читацької культури учнів; визначено основні показники, критерії та рівні сформованості читацької компетенції старшокласників.

  В розділі І І проаналізовано сучасний стан читацької культури старшокласників та досліджено читацькі вміння школярів Житомирської області.

   В підсумках подані  основні висновки, отриманні в результаті дослідження.

   В бібліографії  представленні праці, використанні при написанні роботи.

В додатках висвітленні основні  результати дослідження графічно.

 

РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ЧИТАЦЬКА КУЛЬТУРА У СТАРШОКЛАСНИКІВ

1.1 Читацька культура як засіб розвитку і виховання старшокласників

     В історії розвитку людства читання завжди відігравало важливу роль. Сьогодні читання пронизує всі сфери нашого життя. Воно покладене в основу інформаційної, освітньої, пізнавальної, професійної, а також щоденної діяльності людини. Важко уявити людину, яка б не послуговувалася читанням у повсякденному житті (читання газет, журналів, програми телепередач, розклад руху певного виду транспорту, керівництва з експлуатації будь-якого побутового приладу, кулінарних рецептів та ін.). Більшість сучасних професій передбачають читання інструкцій, факсів, угод, поштової кореспонденції, ділових паперів [6, 20].

     Розвиток новітніх  технологій потребує набагато  кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в  останні десятиріччя стрімко  зростає обсяг інформації, яку  необхідно засвоїти для успішної  подальшої життєдіяльності. А  це, своєю чергою, потребує збільшення  темпу читання, швидкості розуміння  і прийняття рішення. Тож читання  стає основою самоосвіти та неперервною навичкою освіти людини протягом усього життя [8, 47].

     Проблема читання  – одна з найважливіших і  в навчально-виховному процесі  в школі. Читацькі вміння починають  і фактично закінчують формуватися  в учнів на уроках читання  в початкових класах. На інших уроках в основній і старшій школах уміння читати не є об’єктом цілеспрямованого, систематичного опрацювання, тому спеціально в учнів не розвиваються (на відміну від розвинених країн світу, де роботі з текстами приділяють увагу на всіх рівнях освіти). Однак уміння, сформовані на уроках читання в початковій школі, не можуть повною мірою забезпечити необхідний рівень подальшої інформаційно-інтелектуальної діяльності сучасних учнів [4, 11].

    Підтримка читання — це стратегічно важливий елемент культури,  інструмент підвищення інтелектуального потенціалу нації, творчого розвитку особистостей та соціальної активності українського суспільства. Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня — суб’єкта культури і власної життєтворчості.  Школа, учитель,  класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток  особистості, навчити вихованців мистецтва творити себе і своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє книга.  Тому пропаганда читання, виховання інформаційно-бібліографічної та читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, її послугами, книгою, довідковим апаратом, розвиток пізнавальних інтересів — пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотеки, батьків[16, 8].

     Читацька культура – це діалектична єдність емоційно-естетичних почуттів, свідомості та  діяльності. І саме читацька культура проявляється під час активного спілкування з літературою, що дозволяє  читачу повноцінно, багатогранно сприймати, інтерпретувати й оцінювати прочитане. Ефективність даного  процесу призводить до перетворення учня з об’єкту виховання на суб’єкт самовиховання і досягнення рівня  максимальної читацької самостійності [12, 5].

     Недостатній розвиток читацьких умінь може призвести до серйозних труднощів у навчанні й стати причиною невстигання учнів. А належний рівень сформованості читацьких умінь – запорука життєвого успіху[1, 39].

     Глибока начитаність, літературна ерудиція значною мірою визначають особистість учня, його світогляд, коло інтересів, уміння сприймати прекрасне в мистецтві і в житті. Від учителя і шкільного бібліотекаря залежить, чи перетвориться читання книг у їх стійку звичку. Залучення учнів до читання книг здійснюється як у навчальній, так і в позакласній їхній діяльності, на спеціально організованих заняттях. Особливо складно формувати в учнів уміння працювати з підручником, довідковою та енциклопедичною літературою, а також словниками. Над вирішенням цієї проблеми працюють і вчителі-предметники, і бібліотекарі, і класний керівник[6, 20] .   

     О. О. Ісаєва та Н. Й. Волошина наголошують на системності роботи з додаткового читання і розглядають його як систему, яка формує всебічно розвинену особистість. У свою чергу, Н. Й. Волошина, досліджуючи читацькі інтереси, звертає увагу на рівень читацької культури старшокласників і рекомендує не просто читати книги, а більше думати над їхнім змістом, над характером людей, намагатися самостійно оцінити книгу[4, 25] . Продовжуючи точку зору Н. Й. Волошиної, професор О. О. Ісаєва констатує: “Загальна духовна культура особистості, культура почуттів людини, система її власних критеріїв оцінки дійсності безпосередньо залежить від культури читання” [20, 8] .

     Сьогодні як ніколи актуальні слова Василя Сухомлинського: «Без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, читання - це найважливіший інструмент навчання та джерело багатого духовного життя» [11, 78]. В умовах особистісно-орієнтованого навчання потрібна така система читання, яка забезпечить розвиток дитини, збагатить її емоційно-художній досвід, інформаційно-естетичну базу, що сприятиме становленню духовного світу, розвиватиме відчуття прекрасного.

   Належний рівень сформованості читацьких умінь передбачає: здібність учнів використовувати читання як засіб здобуття нових знань для подальшого навчання, використання отриманої інформації в процесі життєдіяльності; вміння в різних ситуаціях читати тексти будь-яких жанрів: уривки з художніх творів, біографії, тексти розважального характеру, особисті листи, документи, статті із газет і журналів, інструкції, рекламні оголошення, географічні карти та ін., у яких використовуються різні форми представлення інформації: діаграми, малюнки, таблиці, графіки та схеми [21, 12].

    Читацька діяльність багатоаспектна і містить у собі такі поняття, як читацька культура, техніка читання, знання літератури і книги, сприйняття твору, бібліографічна грамотність. Але її головним, вихідним моментом є читацькі уміння і навички - основа, яка дозволяє нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Сучасні педагоги та методисти визначають читацькі уміння і навички на початковому етапі як процес відтворення звукової форми слова за її графічною моделлю з виявленням, активною переробкою і усвідомленням смислової інформації. З цього випливає, що читацькі уміння і навички об'єднує дві групи умінь: уміння, які пов'язані з відтворенням звукової форми слова, - спосіб, правильність, темп читання, та уміння, що ґрунтуються на виявленні та усвідомленні смислової інформації -свідомість (розуміння), виразність читання[22, 66].

    Читання являє собою процес, що базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, яка надходить під час її обробки у мозок. Читання старшокласника - процес сприймання, розуміння та відтворення в усній або графічній формах змісту прочитаного[22, 67].

   Мета школи  -  «поставити  читання так, щоб воно розвивало  мислення і збагачувало почуття,  будило активне ставлення до  навколишнього світу і кликало  до боротьби. А цього не можна  зробити без захоплення, без радісного  відчуття краси, без сердечного  хвилювання, яке б передалося  школярам. Читання має дати учням  насолоду, радувати і хвилювати»  [10, 29]. Учитель, навчаючи дітей читати, водночас вчить їх розуміти художні твори. Адже кожен твір, яким би він не був довершеним, ніколи не справить на читача відповідного враження, якщо той не розуміє його до кінця. Школярі не завжди і не все сприймають після першого читання. Дуже часто вони йдуть до розуміння через емоції, що виникли під час ознайомлення з текстом. Тому до першого ознайомлення з твором дітей потрібно готувати, налаштовувати їх на сприйняття, допомагати засвоювати невичерпне багатство ідейно-художнього змісту, моральні принципи героїв [12, 5].