Громадянське виховання у педагогічному досвіді вчених - педагогів

Держава постійна піклується про розвиток громадського виховання дітей і підлітків у дошкільних установах, у позаурочний час у школі, позашкільних установах і за місцем проживання, надають усіляку допомогу родині у вихованні.

Необхідно поліпшити  організацію виховання й освіту дітей дошкільного віку. З ранніх років виховувати в них любов до Батьківщини, повагу до старших, товариство і колективізм, культуру поведінки, почуття краси, розвивати в кожної дитини пізнавальні інтереси і здібності, самостійність, організованість і дисципліну. Розробити і ввести типову програму виховання і навчання дітей у дитячому саду, з огляду при цьому, на особливості вікової фізіології і психології, національних культур і традицій.

Перспективною формою громадського виховання, яка виправдовує себе, учнів є школи і групи продовженого дня. Вони створюють сприятливі умови для організації праці і дозвілля учнів.

Подальший розвиток позашкільних установ – палаців, будинків піонерів, станцій юних техніків і натуралістів, туристів, спортивних, музичних, художніх і хореографічних шкіл, дитячих бібліотек, піонерських таборів – повинне привести в перспективі до створення в кожнім районі комплексу позашкільних установ із широким спектром напрямків діяльності, всі ці установи сприяють громадському вихованню.

Громадянське виховання учнів за місцем проживання, це, коли охоплюються всі учні різноманітними масовими й індивідуальними формами виховної роботи у позаурочний час. Розвивається їх самодіяльність та громадськість в таких формах, як тимурівський рух, клуби по інтересах, кружки технічної і художньої творчості, спортивні секції.

З метою виховання  почуття громадської самосвідомості організовувати та проводити лекції, бесіди, круглі столи, конкурси, фестивалі  з урахуванням історичних, національних, соціально-культурних, регіональних особливостей громадського виховання особистості, в умовах розвитку української державності.

Організовувати та проводити  заходи спрямовані на співпрацю з  громадськими закладами, залучати учнів  до вшанування національно-культурної спадщини України шляхом проведення туристко-краєзнавчих заходів, поширюючи пізнавальну, виховну та оздоровчу функцію дітей.

Використана література:

1. Буре Р.С. Готовим детей к школе. – М., 1987г.
2. Газман О.С. Общественное гражданское воспитание: взгляд в будущее// советская педагогика, 1990, №7
3. Гегель Г. Лекции по этике  Собр. Соч. в 14–тт – М., 1938, т.12, с.223.
4. Гончаров Н.Н. Педагогическая система К.Д. Ушинского. – М.,1974 г.
5. Дж. Льюи. Введение в философию воспитания, - М. 1921.с.7.
6. Державна національна програма ”Освіта“ (Укр. ХIХ ст.) – К., 1994 р.
7. Завалевський Ю.І. Громадське виховання старшокласників: проблеми, досвід, перспективи. Навч.-методичний посібник. – К., 2003. – с.104-105.
8. Концепція громадянського виховання (Проект) //Освіта Укр.. – 2000. – 9 серпня №32.
9. Леонтьев А. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975, с.170.
10. Локк Дж. О воспитании.
11. Лордкипанидзе Д.О. Педагогическое учение К.Д. Ушинського. – Тбил., 1974г.
12. Павлова Л. О взаимодействии семейного и общественного воспитания детей раннего возраста // Дошкольное воспитание. 2002. №8. – с.8-13.
13. Помету О., Ремех Т., Ламах Е. Кроки до демократії: уроки громадянської освіти /За ред.. О.І. Помету. – К.: АПН, 2001. – с.128.
14. Русова С. Дидактика. – Прага, 1925. – с.191.
15. Русова С. Єдина діяльна ( трудова) школа. – Лейпциг, Катеринослав, 1924. – с.153.
16. Русова С. Нова школа соціального виховання Катеринослав;Лейпциг, 1924. – с.151.
17. Ушинський К.Д., Усова А.В. О воспитании: значение его идей в наши дни / К.Д. Ушинський и проблемы современного образования: материалы научн -практической  конференции. 26 окт. 1999г. - Челябинск, 2000г.
18. Ушинський К.Д. Вибр. Твори: У 2-х т. – К., 1083. – Т.І. – с.144.
19. Ушинський К.Д. Собрание соченений : В 11 т. Т.8. – М., 1950г.
20. Чагин Б.А. Структура и закономерности общественного сознпния – Л., Наука, 1982г.