Предмет та основні категорії педагогіки

 

Література:

 

16. Н. П. Волкова « Педагогіка», посібник, Київ, видавничий центр «Академія»2001.
17. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія"
18. Галузяк В. М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка. – Вінниця, 2001. – 200 с.
19. Красовицкий М.Ю. От педагогической науки к практике. – К., 1990.

 

1. Наукова організація педагогічної праці. / НОПП/

Наукова організація педагогічної праці (НОПП) – система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на систематичне вдосконалення педагогічної праці та її умов – забезпечення максимальної ефективності навчання і виховання учнів за раціонального використання часу, сил, засобів як п педагога, так і учнів. 

НОПП передбачає вміння працювати, вдосконалюючи прийоми  і методи праці; вчитися, як треба  працювати, і навчати такого вміння інших; удосконалювати й раціонально використовувати умови праці.

 

НОПП охоплює  такий комплекс проблем: економія, раціональне  використання часу, створення і раціональне  використання сприятливих умов праці  та відпочинку, максимальне піклування про здоров’я та всебічний розвиток всіх учасників трудового процесу.

Загальний зміст  НОПП – НОП педагога, НОП учня, наукова організація педагогічного  процесу як певного виду праці, НОП  в адміністративній роботі. 

У науковій організації  праці вчителя важливими є  організація часу, методика роботи з книгою, техніка фіксації та обробки інформації, методика відбору і зберігання готової інформації.

 

Учителеві необхідно  навчитися правильно розраховувати, розподіляти час. Він не повинен  планувати формальних заходів, слід подумати, які види діяльності можна поєднати (перевірку зошитів і слухання цікавої радіопередачі ); намітити, що із запланованого можуть виконати інші; підібрати раціональні методи виконання запланованого; продумати можливість кооперування з іншими вчителями (проведення класних годин у паралельних класах) тощо.

 

Оскільки вчителю  доводиться багато працювати з різними  літературними джерелами, він має  володіти різними видами читання: попереднє читання – в процесі читання позначають усі незнайомі, іншомовні слова, наукові терміни і поняття, щоб опісля можна було з’ясувати їх значення за словником чи довідником; наскрізне читання – уважне прочитування всього матеріалу. Його застосовують тоді, коли треба повністю охопити зміст розділу, статті, книги; вибіркове читання – певний відбір матеріалу для читання з метою його поглибленого вивчення; повторне читання – передбачає повернення до того, що дуже потрібне або не цілком зрозуміле; аналітичне читання, або читання з пробіркою матеріалу – критичний аналіз змісту з метою його глибокого вивчення, конспектування істотного; партитурне читання – динамічне читання з великою швидкістю, що має на меті швидке ознайомлення з книгою ( за 1,5 – 2 год. прочитують до 200 –300 сторінок); змішане читання – застосування різних видів читання залежно від змісту матеріалу, мети і завдань його вивчення.

 

Учитель може заощадити  свій час і енергію не лише за рахунок раціонального виду читання, а й уміння робити необхідний вид  запису: план, тези, конспект, анотацію, реферат, рецензію, цитату). Зібрану інформацію корисно записувати на окремих картках, що дає змогу систематизувати її відповідно до тем уроків чи виховних заходів.

У науковій організації  праці учня важливу роль відіграють такі чинники: режим дня учня, робоче місце, техніка організації особистої праці, планування, облік і контроль.

 

Навчають учнів  основ наукової організації такими шляхами: Вивченням НОП як особливого навчального предмета, особистим  прикладом педагога (систематичне вдосконалення  ним організації своєї праці, навчання учнів елементів НОП у процесі вивчення засад наук), організацією всієї діяльності учнів на принципах НОП. Учням доцільно також пропонувати пам’ятки-алгоритми для виконання різних видів навчальної діяльності.

 Наприклад,  для виконання домашнього завдання  вони можуть скористатися такими порадами:

1. на підготовчому етапі роботи (“Приступай до роботи!”): наведи порядок на робочому місці. Дістань все потрібне для занять. Встанови послідовність роботи. Регламентуй роботу в часі.

2. - на виконавчому етапі роботи (“Дій рішуче!”): усвідом зміст кожного завдання. Згадай поради вчителя. Не відволікайся, стеж за своїми діями. Дотримуйся режиму праці та відпочинку;

3. на завершальному етапі роботи (“Підведи підсумки!”): перевір якість і повноту виконаного завдання. Допрацюй усе, що необхідно.

 

Для виконання завдань, що передбачають роботу над помилками, учням пропонують таку пам’ятку:

 

4. усвідом, яке  правило порушує допущена тобою  помилка;

5. повтори правило  і напиши пояснення;

6. придумай і  напиши кілька прикладів на  це правило;

7. перевір, чи  де немає помилки;

8. дай перевірити  написане комусь із батьків  або товаришів;

9. якщо сумніваєшся  у правильності написаного, запитай  учителя.

 

У науковій організації  праці педагогічного колективу  сучасної школи актуальними є: організація творчих пошуків учителів, поширення їхнього досвіду, втілення досягнень педагогічної науки у шкільну практику; створення умов для розвитку здібностей і талантів, виявлення обдарованих дітей; удосконалення планування всіх напрямків діяльності школи, обліку і контролю; організація взаємодії школи з сім’єю та громадськими організаціями.

 

Кожен з означених  напрямів потребує ретельного осмислення і реалізації певної системи заходів. Так, організація творчої праці  колективу може охоплювати вибір  теми, визначення мети і завдань, підготовку вчителів до колективної творчої праці; розподіл теми на окремі питання для творчої розробки групами і окремими педагогами та проектування необхідного досвіду (розробка програми дослідження); організацію цілеспрямованої самоосвіти вчителів і колективних форм їхньої роботи відповідно до обраної теми; організацію систематичної конкретної допомоги педагогам у їхній роботі над темами з боку науковців-консультантів; узагальнення результатів творчої праці педагогічного колективу на основі окремих праць учителів, використання їх творчої праці.

 

 

 

2. Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду.

Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи. Він є важливим елементом загальної культури педагога, в якій відображаються знання, вміння, навички та індивідуальні риси його особистості, постійно розвиваючись, збагачуючись протягом усієї педагогічної діяльності. Оновлюваність педагогічного досвіду зумовлена постійними змінами у практичній педагогічній діяльності та освітніх надбаннях педагога.

 

Педагогічний  досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна  майстерність. Водночас він є і  джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної роботи, тобто спеціально організованого педагогічного досвіду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів та ін.

Педагогічний  досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні  взаємозалежності його компонентів.

 

Передовий педагогічний досвід – творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.

Передусім він  спрямований на розв’язання актуальних проблем навчально-виховного процесу  школи, зокрема на сучасному етапі – використання комп’ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури школяра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для передового педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання.

 

Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання мають бути перевірені часрм. Перспективність передового педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяльності інших педагогів, його можна поширювати й втілювати у життя.

Розрізняють передовий  педагогічний досвід новаторський і  зразковий.

 

Новаторському досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експериментальний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їХ використання, то такий досвід називають раціоналізаторством.

 

Зразковий досвід - це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.

 

Умови для творчих пошуків і формування передового педагогічного досвіду:

1. наявність  добре підготованих, творчо працюючих  керівників шкіл і наукового консультанта;

2. вибір суспільно  значимої для школи і посильної  для педагогічного колективу  теми;

3. чіткість і  ясність мети і завдань творчого  пошуку для всього колективу;

4. обґрунтований  розподіл і кооперація праці;

5. відповідна  наукова і практична підготовка вчителів, озброєння їх теорією і методами творчого пошуку;

6. створення  в педагогічному колективі творчого  настрою, здорового морально-психологічного  клімату, сприятливих матеріально-технічних,  санітарно-гігієнічних і естетичних  умов праці.  

 

 

 Функції досвіду: основа педагогічної майстерності вчителя; джерело розвитку педагогічної науки.