Структура готовності педагога вищої школи до професійної діяльності

     Наявність педагогічних здібностей є необхідною структурною одиницею професійної  готовності. Вирішальними для становлення  такої готовності є: педагогічне  мислення, уява, спостережливість, рефлексивні  здібності. Рефлексивний рівень педагогічних здібностей звернений до об'єкта-суб'єкта педагогічного впливу і спрямований  на перцепцію учнів.

     Рефлексія — це не тільки розуміння, аналіз себе і своїх вчинків, а й з'ясування того, як навколишні люди розуміють тебе, твої особистісні якості, емоційні реакції та когнітивні уявлення. У тому разі коли змістом цих уявлень є предмет спільної діяльності, розвиваються предметно-рефлексивні відносини.

     Зміст рефлексивного керування полягає  в тому, що вчитель не примушує учня до прийняття необхідного рішення  і дій, а надає йому для цього  засіб — інформацію. Цим і визначається хід міркувань та готовність до певної поведінки учнів. У навчальному  процесі прийоми рефлексивного  керування складаються зі створення  в школяра адекватного уявлення про ситуацію, предмет, явище, у формуванні необхідної для нього мети навчання. Рефлексивний рівень педагогічних здібностей включає почуття міри, такту, причетності. Учитель повинен мати не тільки власну думку про досліджуваний предмет, а й знати, які уявлення про  цей предмет має учень. Педагог  повинен уміти стати на його точку  зору, імітувати хід його міркувань, розуміти, як учень сприймає ситуацію, знати мотиви його вчинків. Рефлексивна природа діяльності вчителя визначається тим, що для цієї професії характерна міжособистісна взаємодія. Педагог може координувати свої дії з діями учнів лише тією мірою, в якій він здатний їх розуміти.

     Наступний компонент готовності до педагогічної діяльності — професійно значущі  якості. До них належать професійна компетентність, яка включає такі поняття: володіння матеріалом, розвиненість, ерудиція, інформованість, начитаність і т. ін. Рефлексивна природа керування навчально-виховним процесом тісно пов'язана з емпатією, тобто розумінням емоційного стану учня, здатності співпереживати йому, співчувати. Педагог має розуміти внутрішній світ дитини, бути до дітей доброзичливим, ставитися до них з повагою. Учителю необхідно бути емоційно чутливою людиною, мати психологічну проникливість. До професійно значущих якостей відносять емоційну стабільність, що виявляється у витримці, умінні володіти собою та саморегулюватися. Учителю притаманна домінантність — уміння керувати, діловитість, сміливе взяття на себе відповідальності за інших, розподіл обов'язків у колективі, схильність до лідерства.

     Принципове  значення для готовності до педагогічної діяльності має така якість, як динамізм особистості, тобто здатність учителя  до активного впливу на учня вона виявляється  в ініціативі, швидкості адаптації  у змінених педагогічних ситуаціях, умінні чуйно їх уловлювати й у  зв'язку з цим швидко змінювати  варіанти педагогічного впливу.

     Цілеспрямованість також необхідна для педагогічної діяльності, тому що ця якість включає  прагнення до досягнення мети, енергійність, наполегливість, відданість своїй справі.

     До  професійно значущих якостей, що характеризують готовність до педагогічної діяльності, належить й експресивність: артистизм, емоційність, яскраве подання навчального  матеріалу, розвиненість мови, багата міміка, гарні манери.

     Усі названі ознаки готовності до педагогічної діяльності можна конкретизувати в такий спосіб:

• педагогічна самосвідомість;
• емоційно-позитивне ставлення до суб'єкта (учня), об'єкта (педагогічного процесу) і засобу діяльності (виховання та навчання);
• звання про структуру особистості учня, її вікові зміни, цілі й засоби педагогічного впливу в процесі її формування і розвитку;

• педагогічні уміння щодо організації і здійснення навчального та виховного впливу на особистість, що формується;
• прагнення спілкуватися з дітьми, передаючи їм свій досвід, знання відповідно до змісту і способів досягнення соціально значущих цілей.

     Формування  готовності до педагогічної діяльності охоплює кілька етапів; профорієнтація, професійний відбір, бажана до-вузівська  педагогічна підготовка (педкласи, педліцеї та ін.), навчання в педагогічному  вищому навчальному закладі та професійна адаптація. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

       Проблема готовності у контексті  професійного становлення особистості  - одна з найважливіших для  загальної і педагогічної психології. Не існує однозначного розуміння сутності і функцій зазначеного поняття, яке набуло останнім часом в концептуальному апараті психології відносно самостійного і високого наукового статусу. Проте відмінності у визначенні поняття готовності, що мають місце у різних авторів, дають підстави говорити про суперечливість існуючих точок зору, а звідси і про неузгодженість процедур перенесення цього поняття в експериментальну площину.

       Значення поняття готовності, яке  актуальне сьогодні для педагогічної  психології, передовсім для педагогіки  і психології вищої школи, вимагає  переосмслення його змісту і  функцій на методологічному і  експериментальному рівнях. Дослідження цього напрямку базуються на вивченні і психологічному обґрунтуванні засобів навчання й удосконалення системи підготовки спеціалістів.

       Гостро стоїть питання розв'язання  проблеми психологічної готовності  майбутнього вчителя, розвитку  у нього адекватних змістові  педагогічної діяльності особистісних  якостей і властивостей. Розробка  методів формування у майбутніх  вчителів професійно важливих  якостей залишається найбільш  уразливим місцем в системі  професійної підготовки майбутніх кадрів.

       Процес переосмислення функції  освіти на гуманістичних засадах,  що передбачає орієнтацію змісту  освіти на актуалізацію можливостей  особистості, перетворення останньої  на суб'єкт навчальної діяльності, здатної до свідомого професійного самовизначення, саморозвитку, вільного вибору свого життєвого шляху, вимагає певних змін у розбудові загальної стратегії організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, в тому числі і в ділянці вирішення проблеми формування в учнівської молоді готовності до професійної праці у тій чи іншій галузі трудової діяльності. Підготовку до професійної діяльності треба розглядати у контексті розвитку особистості. В зв'язку з цим основу формування готовності до професійної діяльності розглядають не тільки як розвиток операційно-технічних умінь та навичок, а й такий визначальний параметр готовності як комплексна здібність. Комплексна здібність розглядається як утворення, що складається з мотиваційної (схильність до певної діяльності) та інструментальної (інтелектуальні і емоційні механізми регуляції діяльності) сторін.

       Готовність як інтегральне утворення особистості, що полягає у вибірковій спрямованості на педагогічну діяльність, виникає на ґрунті позитивного ставлення і скеровується відповідними потребами та мотивами до даної діяльності. Про сформовану готовність можна говорити лише за умови розвинутості у суб'єкта емоційного ставлення, вміння адаптувати свою поведінку відповідно до ситуацій, що виникають, вміння будувати процес спілкування, сформованості таких педагогічних здібностей як мислення, уявлення, спостережливість, комунікативних умінь і широкого набору професійно значущих властивостей: емоційної стабільності, самоконтролю, щирості, доброти, наполегливості і т. д. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Гуревич К.М. Професійна придатність і основні  властивості нервової системи. М., 1970
2. Робоча книга соціолога. Г.В.Осипов, М.Н.Руткевич та ін., М., 1983
3. Климов Є.А. Людина як суб'єкт праці і проблеми психології // Вопросы психологии, 1984, №4
4. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. Изд-во Ленинг. ун-та, 1967
5. Щербаков А.И. Психологические основы формирования учителя в системе высшего педагогического образования. Л., "Просвещение", 1967
6. Навчальний процес у вищій педагогічній школі (за загальною редакцією ак. О.Г.Мороза)., Київ, 2001
7. Вірна Ж.П. Професійна ідентифікація: побудова і валідизація тесту кольорових відношень ( для діагностики усвідомлення професійного образу) // Практична психологія та соціальна робота, 2002, № 3
8. Л.В.Кондрашова, Моральна психологічна готовність студента до вчительської діяльності, Київ, "Вища школа", 1987
9. Смирнова Е.Э. Пути формирования модели специалиста с высшим образованием.-- Л. : Изд-во Ленинг. ун-та, 1977
10. Основы педагогики и психологии высшей школы (под редакцией ак. А. В. Петровского) , М., 1986
11. Николаенко Д. Ф., Шкиль М.И. Становление учителя. --К.: Общ-во "Знание" УССР, 1986
12. Кузьмина Н. Ф. Очерки психологии труда учителя. Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности.- Л., ЛГУ,1967
13. Дьяченко М. И., Кандибович Л. А. Психологическая проблема готовности к деятельности. - Минск: БГУ, 1976
14. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці. - Київ, "Знання", 1989
15. Моляко В. А. Техническое творчество трудовое воспитание. - Москва, Знание, 1985
16. Моляко В. А. , Смульсон М. Л. Психологическая готовность к труду на современном производстве. - Киев, 1985
17. Линенко А. Ф. Готовність майбутнього вчителя до педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія, № 1, 1995, ст. 125-132
18. Хрущ-Ріпська О. В. Психологічні засади формування у студентів педвузу готовності до майбутньої професійної діяльності. Київ, 199