Безробіття: причини, види, форми та наслідки

      Монетаристські  методи регулювання зайнятості досить радикальні, але не несуть у собі в той же час адекватної ефективності. Монетаристи обвинувачують робітників у тім, що вони утримуються від роботи й одержують компенсацію у виді посібників. Звідси рекомендації скасувати ці посібники, щоб змусити людей працювати. Монетаристи пропонують відмовитися від стимулювання економічного росту шляхом збільшення попиту. Однак, політика обмеження попиту може викликати непорівнянні втрати для народного господарства.

      Існує ще один шлях рішення цієї проблеми – через створення могутньої сервісної системи по роботі з кадрами.

      Загальновідомо, що основа функціонування будь-якої економіки - це трудові ресурси.

      Сьогодні  в Україні переміщення в економічній  обстановці супроводжуються міграцією  фахівців. Разом з цим, незважаючи на те що зараз багато говорять про  актуальність питань працевлаштування, підбора кадрів і моніторингу трудових ресурсів, реальний перехід від слів до справи, тобто організації повномасштабної сервісної служби по роботі з кадрами, являє собою неясну перспективу. Обсяг потенційного ринку робочої сили, розширення потреби у фахівцях, міграція кадрів, зміна статусу фахівців і ряд інших факторів істотно затрудняють діяльність по актуалізації пропозицій та попиту ла сута гу ринку праці. 

РОЗДІЛ  З

ПРОБЛЕМИ  БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ 
 
 

      3.1 Ринок праці та забезпечення  продуктивної зайнятості 
 

      Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення працівників (тобто їх скорочення з ініціативи адміністрації підприємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200-273 тис. чол. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.

      Одночасно з вивільненням працівників має  місце і певний рівень попиту на робочу силу. За останні роки цей  попит не перевищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Нижче цього середнього рівня зайнятість трудових ресурсів в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для Київської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської та чернігівської областей. Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як безробітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.

      Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки – Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

      Враховуючи  демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.

      Впровадження  ринкових механізмів господарювання вимагає  від держави, регіональних органів  управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.

      Впровадження  ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення. 
 
 

      3.2. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості 
 

      За  умов розвитку ринкових відносин робоча сила набуває якостей товару з характерною для нього вартістю та споживною вартістю. Споживна вартість пов'язана із спроможністю працівника створювати додаткову вартість, таку властивість мають в основному особи працездатного віку, які досягли певного фізичного та інтелектуального розвитку.

      В Україні питома вага осіб працездатного  віку становить більше ніж 55% всього її населення. Ллє для цього показника  характерні значні територіальні відмінності.

      Найнижча  частка населення працездатного  віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості. До них належать Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області, у яких ця вікова група досягає дещо більше ніж 52% загальної чисельності населення; у Чернігівській області цей показник становить лише 51%.

      Найвища частка осіб працездатного віку характерна для високо урбанізованих та індустріальне  розвинутих областей: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Одеської, в цих областях частка працездатного населення перевищує 57%.

      Основними галузями зайнятості населення у  матеріальному виробництві є  промисловість, сільське господарство, транспорт та будівництво. В цілому у промисловості з урахуванням  працівників кооперативів, спільних та малих підприємств зайнято  майже 6 млн. чол., у сільському господарстві понад 4,5 млн. чол. (табл. 3.1.) 

      Таблиця 3.1. 

Рівень  офіційного безробіття у Львівській області (на 01.10.2004) 

      Понад 6 млн. чол. нині зайняті в галузях  невиробничої сфери України.

      Серед них найвища частка (майже половина) припадає на освіту, культуру, мистецтво, науку і наукове обслуговування. Близько півтора міліонна чоловік  зайнято в закладах охорони здоров’я, фізкультури та соціального забезпечення населення. Серед областей України з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяються (Донецька – близько 50% усіх зайнятих у мат. виробництві), Луганська (понад 58%), Дніпропетровська (більше 51%), Запорізька області.

      Найнижча  частка зайнятих у промисловості  Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайнятість у сільському господарстві.

      Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіонах із сприятливими рекреаційними умовами: Автономна республіка Крим, Закарпатський, Львівський, Одеській та Чернівецькій областях, де цей показник перевищує 30%.

      Аналіз  статистичних матеріалів за останні  роки свідчить про те, що в Україні  склалися три регіони з різними  за масштабами резервами трудових ресурсів. До складу таких резервів входять незайняті в народному господарстві, зайняті в особистому і підсобному сільському господарстві та особи працездатного віку, що навчаються. До першого регіону входять: Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська та Хмельницька області, в яких зазначені потенційні резерви трудових ресурсів становлять від майже 17% загальної чисельності трудових ресурсів у Київській області до 25% в Хмельницькій. До другого регіону входять Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Харківська та Херсонська області, в яких потенційні резерви трудових ресурсів становлять 25—29% загальної чисельності наявних трудових ресурсів. Третій регіон охоплює області з найвищою часткою незайнятих в народному господарстві. До його складу входять Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. У цьому регіоні незайняті в народному господарстві становлять від 31 до 41% загальної чисельності трудових ресурсів.

      Таким чином, наведені дані свідчать про гостроту проблеми підвищення ефективності використання трудових ресурсів в окремих регіонах України. 
 
 
 
 

      3.3. Динаміка і структура безробіття  на Україні 
 

      Сучасна ситуація на ринку праці України істотно відрізняється від тієї, що відбулась 4 роки тому. За ці роки чисельність зайнятого населення скоротилась на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чол.. на мають заняття, але активно його шукають і майже 2,7 млн. чол.. зареєстровані в органах служби зайнятості в якості безробітних. Динаміка зайнятості населення в Україні показана на рис.3.1.

      У зв’язку із зміною галузевої структури  зайнятості (зменшенням числа працюючих  у галузях обробної промисловості, особливо машинобудуванні в легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

      Регіональна диференціація гостроти безробіття з перших же місяців реєстрації виявилось дуже значною. Вже до кінця 1991 року найвищий і найнижчий регіональний рівень безробіття відрізнялися більш ніж в 10 разів, але за минулий період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів. 

Рис.3.1. Динаміка зайнятості населення в  Україні 

      Отже, на Україні гостре безробіття мається  в регіонах двох типів.

      По-перше, це райони з високим природним приростом населення. Тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, тоді як кількість робочих місць, в умовах економічної кризи не тільки не збільшується, але і скорочується. У регіонах даного типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрного перенаселення.

      По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою  найбільш кризових галузей. На даний  момент такими є легка промисловість  і військово-промисловий комплекс, що відрізняються найбільшим скороченням  обсягів виробництва в порівнянні з кінцем 80-х. 

Рис.3.2. Всього зайнятого населення 
 

      Важливе також питання сільського безробіття на Україні. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення  перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах. 

Рис.3.3. Всього зайнятого у галузях економіки