Безробіття: причини, види, форми та наслідки

      Приховане безробіття характерне для вітчизняної економіки. Його суть в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

      На  ринку праці розрізняють також  застійне і хронічне безробіття.

      Застійне  безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних -бідних, бродяг, бомжів та ін. Має довгостроковий характер.

      Розвиток  ринкової економіки супроводжується  виникненням і розширенням масштабів  хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

      Зараз актуальною є проблема пов'язана зі зростанням безробіття серед молоді. Молодіжне безробіття зумовлене труднощами адаптації осіб, які приступили до самостійної трудової діяльності як на державних підприємствах і в установах, так і в нових господарських структурах. Причини його появи криються в глибокій кризі освіти й професійно-технічного навчання, відмові від обов'язкового державного розподілу випускників вузів, зниженні рівня загальноосвітньої та професійної підготовки. В Україні тільки за останні два роки на виробництво прийшло професійно недостатньо підготовленої робочої сили на 2 млн. чоловік більше, ніж у попередні роки. Крім того, необхідні застережні заходи для подолання такого небезпечного прояву, як тяжіння деякої частини безробітної молоді до мафіозної діяльності та корупції. Тому потрібна цілеспрямована політика, яка сприяла б збереженню трудового потенціалу молоді та її соціального здоров'я. Основою такої політики має бути особливий підхід до окремих груп молоді, які розрізняються за статтю, віком, освітою, соціальним становищем, місцем проживання й багатьма іншими ознаками.

      Таким чином безробіття є характерною  рисою ринкової економіки. Тому повна  зайнятість – нонсенс, не сумісний з ідеєю ринкового господарства. У той же час поняття "повна зайнятість" не означає повної відсутності безробіття. Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць. Таким чином, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. 

 

РОЗДІЛ 2 

БЕЗРОБІТТЯ  ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ 
 

     Особливе  місце в системі функціонування сукупного працівника займає безробіття. Багато представників різних напрямків економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки. На сьогодні, за даними ООН, понад 750 млн. чол., тобто майже кожний третій працездатний у світі, або немає роботи взагалі, або має випадковий чи сезонний заробіток.

     Рівень  і структуру безробіття визначає сукупність техніко-технологічних, організаційно-виробничих, соціально-економічних та інших факторів. Ключовою проблемою регулювання зайнятості є досягненням оптимального поєднання високої ефективності праці та надійних соціальних гарантій в умовах безробіття.

     Загроза безробіття в умовах України пов’язана  не з кризою надвиробництва, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілю та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічною політикою.

     Слід  розрізняти незайняте й безробітне населення.

     На рис.2.1. зображені основні потоки на ринку робочої сили, які формуються з тих, хто виходить зі складу робочої сили 1; вступає до складу робочої сили 2; відмовився від пошуків роботи 3; зазнав невдачі в пошуках роботи 4; загубив роботу 5; шукав і знайшов її 6; закінчив працювати (пенсіонери, інваліди) 7; отримав роботу 8. 

 
 

Рис. 2.1. Основні потоки на ринку робочої сили 
 
 

      2.1 Наслідки безробіття 
 

      Відставання ВНП і закон Оукена.

      Коли  економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць  для всіх, хто бажає і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно.

      Відомий винахідник у галузі макроекономіки Артур Оукен математично виразив  відношення між рівнем безробіття і  відставанням об'єму ВНП. Це співвідношення відоме як закон Оукена і показує, що при фактичному перевищенні природного рівня безробіття на 1%, відставання об'єму ВНП складає 2,5%.

      Незважаючи  на об'єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, що вона породжує, очевидні:

• не виробляється якась частина товарів і послуг, що могли б бути зроблені, якби людина працювала.
• знижуються податкові надходження: працюючий одержує доход (заробітну плату), що обкладається податком.
• знижується рівень життя родини безробітного, тому що допомога по безробіттю менше, ніж заробітна плата.
• погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т.д.

      Рівень  безробіття визначається процентним відношенням  числа офіційно зареєстрованих безробітних  до чисельності економічно активного  населення. Рв = (Б/ Не.а)*100%, Рб- рівень безробіття; Б - чисельність безробітних;

      Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків: економічних:

• недовиробництво ВВП. За Оукеном, збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5%.
• потребує коштів на утримання безробітних; соціальних:
• зниження життєвого рівня;
• декваліфікація робочої сили;
• зростання показників "соціальної патології".

 
 
 

      2.2 Безробіття, як індикатор макроекономічної  нестабільності 
 

      Одним з найхарактерніших проявів хворобливого стану економіки в різні часи і в різних країнах було і залишається безробіття. Воно є результатом порушення макроекономічної рівноваги і наслідком тих процесів, що відбуваються на ринку праці. Насамперед - - це перевищення пропозиції праці (трудових ресурсів) над попитом (наявністю вільних робочих місць).

      Загальновідомо, що пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, рівнем добробуту суспільства, віковою структурою населення, його освітнім і культурним рівнем та традиціями, впливовістю профспілок. Попит на працю формується під впливом таких чинників, як рівень заробітної плати, попит на товари і послуги, технічна оснащеність праці, технологія виробництва.

      Якщо  співвіднести фактори попиту та пропозиції на ринку праці з поясненням причин безробіття, то можна зробити висновок, що кожне пояснення ґрунтується на якомусь одному факторі. Все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття.

      Зазначимо, що фрикційне безробіття пов'язане  з пошуками та очікуваннями роботи і є короткочасним. Структурне безробіття спостерігається тоді, коли попит і пропозиція на робочу силу не збігаються внаслідок змін у структурі споживчого попиту, що змінює структуру загального попиту на робочу силу. Циклічне безробіття виникає внаслідок економічного спаду, а молодіжне безробіття - модифікація фрикційного безробіття.

      Рівень  безробіття можна розрахувати за формулою

       

      чисельність безробітних

      Рівень  безробіття =--------------------------------------• 100%

  чисельність робочої сили 

      За  світовими стандартами критичною межею вважається рівень безробіття населення 8-10%.

      Економіка суспільства суттєво страждає від  безробіття. У світовій практиці використовується закон Оукена. Перехід України  до ринкової економіки призведе до встановлення певного природного рівня безробіття. Яким він буде?

      В таблиці 2.1. наведені статистичні данні рівня безробіття в областях України в 2003 році.

      Відзначимо, що в останні роки спостерігається  стійки тенденція рівня безробіття в цілому по Україні. Якщо у 2003 році він становив 3,7% робочої сили, то в 2004 році – 4,3%. Підсумки соціально-економічного розвитку України за перше півріччя 2005 року свідчить про погіршення ситуації.

      На 1 липня минулого року безробіття досягло 1,2 млн. чоловік, або 4,4% працездатного населення. Якщо враховувати закон Оукена та загальноприйняті 4% природної норми безробіття, то відставання номінального ВНП в Україні за перше півріччя становило 1%. Водночас за деякими оцінками до кінця 2005 року кількість безробітних досягне 1,7-2,8 млн. чоловік, а рівень прихованого безробіття, яке зараз становить 30% (майже 7-8 млн.) залишатиметься дуже високим. В найближчі роки значна частка формально зайнятого населення скорочуватиметься. 
 

 
 

     Отже, безробіття стає головною проблемою економічного життя нашого суспільства, з вирішенням якої не можна зволікати, оскільки подальше зубожіння населення посилить диспропорції між сукупним попитом та сукупною пропозицією і ще більше поглибить макроекономічну нестабільність. 
 
 

     2.3. Методи боротьби з безробіттям 
 

      Методи  боротьби з безробіттям визначає концепція, якою керується уряд конкретної країни.

      У світі накопичений багатий досвід боротьби з безробіттям. Багато підходів до рішення цієї проблеми використовувалися наприкінці 70-х років, під час нафтових криз.

      У 1950-х роках у політику державного регулювання застосовувалися кейнсіанські методи. Кейнсіанці вважали, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття. Рівень зайнятості залежить від так називаного "ефективного попиту" (спрощено – рівня споживання і інвестицій).

      Таким чином, кейнсіанці, показавши неминучість  кризи саморегулюючої економіки, указували  на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості.

      Насамперед варто підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і збільшуючи інвестиції. Неокейнсианці вводять поняття "мультиплікатор зайнятості", що розглядається як приріст усієї зайнятості стосовно первинної зайнятості в галузях, сильно взаємозалежних один з одним, у які зроблені інвестиції.

      У 60-х роках прихильники кейнсіанського підходу використовували криву  Филлипса, для того щоб тримати  в полі зору безробіття й інфляцію і враховувати їхній негативний вплив у довгостроковому плані.

      Монетаристи виступили проти кейнсіанського тлумачення кривої Филлипса як простого і доступного рішення проблеми вибору цілей економічної політики. Інфляція не розглядається ними як "неминуча плата" за досягнення високого рівня зайнятості. У 1967 році М. Фридмен висловив думку про існування "природного рівня безробіття", який жорстко визначений умовами ринку праці і не може бути змінений мірами державної політики. Якщо уряд намагається підтримати зайнятість вище її "природного рівня" за допомогою традиційних бюджетних і кредитних методів збільшення попиту, то ці міри будуть мати короткочасний ефект і приведуть лише до росту цін.