Економічні потреби та інтереси як рушійна сила соціально-економічного розвитку

Звести тільки до цього  сучасну економічну теорію не можна. Однак протиріччя між безмежністю  потреб і обмеженістю ресурсів утворює  ту вісь, навколо якої обертається  господарське життя, і стрижень економіки  як науки. Домогосподарству, фірмі, всій національній економіці доводиться постійно робити вибір, на покупку або  виробництво яких благ слід витратити  свої ресурси, які майже завжди обмежені.

Соціально-економічна ефективність являє  собою співвідношення результату і  витрат, але результатом є не продукт, а досягнутий рівень задоволення соціальних та економічних потреб. На задоволення цих потреб (включаючи працю в сім'ї, домашньому господарстві) витрачають весь час, який є, по суті, суспільним робочим часом. Зростання ефективності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя. Економічний ефект, досягнутий у певному циклі, полягає в тому, що скорочення часу для задоволення одних потреб дає суспільству економічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи потребу у вільному часі. Отже, створюються передумови для майбутнього розвитку. Висока ефективність виробництва дає змогу задовольняти соціальні потреби при витратах робочого часу, що постійно знижуються. Механізм соціально-економічної ефективності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку. [2]

Спостерігаючи мікросвіт, ми можемо бачити, що молекули або клітини беруть від  навколишнього середовища лише стільки, скільки необхідно для свого  функціонування з метою обслуговування всього іншого механізму. І якщо ця природна програма розбудовується, формується "чорна діра", тобто клітина  стає раковою. Точно так само і  в тваринному світі, лев видобуває  лише стільки здобичі, скільки необхідно  йому і його сімейства - і не більше.

У природі все має свою логіку, немає непотрібних елементів, - все  підпорядковане благу однієї системи, одного організму. Проте з однією своєю частиною - людиною - природа  надійшла інакше: дала йому "надлишок" потреби. Потреби, що перевищують природні, називаються егоїзмом. Але якщо ми визнаємо, що  людина є елементом  тієї самої природи, в якій все  має свою логіку, все пов'язано  нерозривними причинно-наслідковими узами, які охоплюють все розмаїття  природи і всі її рівні - від  мікро до макросвіту, то не можемо стверджувати, що тут природа помилилася.

Порівнявши новонародженого людини з телям, можемо відзначити, що тільки що народжене теля відразу ж встає на ноги, сам пересувається, знає, яку траву їсти, а яку ні, тобто виконує всі призначені йому для всього життя функції. А немовля народжується абсолютно безпорадним. Всі людині призначені функції він набуває поступово, стаючи свідомим, свідомо дозріваючи, сам "заробляючи" їх. Тільки людині призначено все зробити собі самому. Тому сміливо можемо зробити висновок, що і надлишок его залишений людині для того, щоб раніше чи пізніше, визнавши програму природи, яка є альтруїстичної, почати її виконувати.

Сьогодні ми вступили в інформаційне суспільство, відповідне четвертому рівню - людина. Однак, хоча і скільки понаписувано, винайдено, виготовлено, людство все  одно і ще більше невдоволено - потреби  зростають. Науково-технічний прогрес  обіцяного щастя не приніс. Ми можемо створювати найпотужніші комп'ютери, впроваджувати  новітні технології, завойовувати космос, літати на власних ракетах, не знайшовши  прибульців, самим їх створити, - все  це нічого не змінить. Потреба, діючи  в колишньому режимі, як і раніше, залишиться незадоволеною, а депресія буде тільки поглиблюватися. Таким  чином, три відомих питання економічної  теорії: "Що виготовляти? Як виготовляти? Кому виготовляти?" - Можна перефразувати  в, - "Чого бажати? Як бажати? З якою метою бажати?" [14]

 

 

 

1.3.Економічні інтереси:сутність,види,взаємодія.

Усвідомлення потреб і  прагнення задовольнити їх замулюють  мотивацію поведінки людини. Спонукають її до певної цільової дії. У реальній дійсності потреби набувають  конкретної форми інтересів. Інтерес – форма вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до її задоволення.[3]

Економічні інтереси — усвідомлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств, класів і груп, об'єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності, зумовлені розвитком їх потреб, досягнутим рівнем продуктивних сил, місцем у системі суспільного поділу праці, еволюцією відносин економічної власності та управління нею (Мал1.5.).[4]

 

Мал.1.5. Взаємозв’язок потреб і інтересів

Економічні інтереси суспільства  утворюють складну та динамічну  систему. їх можна класифікувати  за різними критеріями: 
Відповідно до їх важливості: 
– основні, 
– першочергові; 
– другорядні.

За суб'єктами: 
– особисті; 
– колективні, 
– групові;

– суспільні. 
У часовому аспекті: 
– поточні; 
– перспективні. 
За об'єктами: 
– майнові; 
– фінансові; 
– інтелектуальні 
– інформаційні. 
За рівнем усвідомлення: 
– дійсні; 
– уявні. [5]

Та все ж найпоширенішим є поділ економічних інтересів  на три групи, відповідно до існування  відносин трьох основних типів власності (приватної, колективної і суспільної):

Особисті економічні інтереси. Особисті інтереси виражають необхідність задоволення різноманітних потреб окремої людини. Вони є вираженням виробничих відносин індивіда з іншими суб’єктами суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб. Економічні форми, у яких матеріалізується особистий інтерес, - заробітна плата, премія, прибуток тощо, є водночас і засобами реалізації особистих інтересів і потреб. Так, реалізація інтересу працівника полягає у збільшенні індивідуального доходу (зарплати), реалізація інтересу власника (підприємця) – у збільшенні його власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку (підприємницького доходу). Використовуючи заробітну плату, прибуток та інші форми доходів на придбання речей, власники доходів присвоюють речі та задовольняють ними свої особисті потреби.

Колективні економічні інтереси. Виявлення потреб групи людей, об’єднаних однаковим становищем у системі суспільного виробництва, що створює спільні інтереси конкретного колективу, соціальної групи. Об’єктом колективних економічних інтересів є величина і якість кінцевого продукту, величина валового доходу підприємства, його соціальних фондів тощо, їх максимізація. Колективні інтереси також існують у двох основних формах: 1) трудові колективні інтереси, тобто інтереси працівників, які викупили підприємство (значна кількість таких підприємств формально існує і в Україні після переходу частини державної власності до рук трудових колективів через створення закритих акціонерних товариств або викуп за приватизаційні сертифікати); 2) колективні капіталістичні інтереси [11].

Суспільні економічні інтереси. Це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією суспільного інтересу є національний дохід. Його максимальне збільшення та оптимальний розподіл на фонди споживання і нагромадження – основні засоби реалізації суспільного інтересу. Основний інтерес суспільства повинен відповідати таким критеріям: а) віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші її риси; б) бути рушійною силою економічного розвитку всієї системи.[6]

Проблеми співвідношення та пріоритетності інтересів економічних  суб’єктів залишається до цього  часу дискусійною. Механізм їхнього  узгодження визначається сутністю економічної  системи.

Командно-адміністративна економіка визначає жорстоку субординацію економічних інтересів на основі пріоритетності державного інтересу, який ототожнюється з суспільним та приставляється колективним і особистим інтересам. При цьому субординація і підпорядкування інтересів забезпечується централізованим директивним плануванням та ідеологічною пропагандою (Мал.1.6.).[20]

 

 

 

Мал.1.6. Ієрархія інтересів економічних суб’єктів у командно-адміністративній системі

У сучасній ринковій економіці  домінує особистий інтерес споживача. Суспільство приходить до розуміння, що не субординація, а координація  є найефективнішим засобом їхнього  узгодження та реалізації (Мал.1.7.).[3]

У системі інтересів виокремлюють ключові (головні) і другорядні. З  урахуванням об’єкта інтересів  останні можна класифікувати  як: морально-етичні, інтереси безпеки  праці, інтереси умов праці, інтереси режиму праці і відпочинку, грошово-фінансові, майнові та ін.

З погляду часових аспектів інтереси розрізняють як поточні  і перспективні, з позиції усвідомлення вони бувають істинні, помилкові, неправильні, фальшиві. Носіями інтересів є  індивіди, групи, класи, соціальні прошарки, господарюючі суб’єкти і т. д.

 

Мал. 1.7. Координація інтересів економічних суб’єктів у ринковій економіці

 

У реальному житті єдність  інтересів досягається через  реалізацію кожного з них у  процесі взаємодії і взаємозв’язку. Так, особистий інтерес працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізований інтерес підприємства (підприємця), споживача продукції, суспільства в цілому. [2]

У системі інтересів виокремлюють ключові (головні) і другорядні. З  урахуванням об’єкта інтересів  останні можна класифікувати  як: морально-етичні, інтереси безпеки  праці, інтереси умов праці, інтереси режиму праці і відпочинку, грошово-фінансові, майнові та ін.[20]

З погляду часових аспектів інтереси розрізняють як поточні і перспективні, з позиції усвідомлення вони бувають істинні, помилкові, неправильні, фальшиві. Носіями інтересів є індивіди, групи, класи, соціальні прошарки, господарюючі суб’єкти і т. д.

У реальному житті єдність  інтересів досягається через  реалізацію кожного з них у  процесі взаємодії і взаємозв’язку. Так, особистий інтерес працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізований інтерес підприємства (підприємця), споживача продукції, суспільства в цілому. [2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 1

Отже, ми ознайомилися  з поняттями – потреби та їх види, блага, економічні потреби, економічні блага, якого характеру вони бувають, ієрархія економічних потреб, ознайомилися із законом зростання потреб, поняття ресурсів виробництва та їх ліміт,що таке економічні інтереси, види інтересів та як вони пов’язані із виробництвом. Також ми вже побачили, що економічні системи певним чином впливають на те, яку роль інтереси відіграють у суспільстві.

Висновки ми можемо викласти в таких підпунктах:

• Потреба є частиною людини,станом незадоволення, з якого вона прагне вийти.
• Потреба є постійно змінною та певним чином залежить від віку людини, суспільного оточення, культурного розвитку і т.д. Економічні потреби – необхідність в економічних благах (товарах і послугах).
• Найбільш популярна і найчастіше вживана ієрархія  потреб – піраміда А.Маслоу. Саме вона близько до реальності описує поступовість у задоволенні потреб.
• Існування прямого зв'язку між типом товарів і послуг, що купуються,  та рівнем доходу споживачів.
• Закон постійного зростання потреб призводить в рух виробництво, створює мотивацію для його вдосконалення, але з іншої сторони – призводить до питання про ліміт ресурсів для створення благ. Це і постає у вічних економічних питаннях - "Що виготовляти? Як виготовляти? Кому виготовляти?" і лежить в основі соціально-економічної ефективності виробництва.
• Економічні інтереси – усвідомленні економічні потреби. Це є формою вияву потреб і слугує мотивом до діяльності (до задоволення цих потреб).
• Економічні інтереси поділяються на три типи і пріоритети цих інтересів визначає вид економічної системи.
• В Україні діє ринкова система економіки, отже інтерес споживача є домінантом.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ІНТЕРЕСИ І  ПОТРЕБИ: ДІАЛЕКТИКА ВЗАЄМОЗ’ВЯЗКУ

2.1.Взаємодія потреб і інтересів

Як зазначав відомий німецький мислитель Г. Гегель, найближчим розгляд історії переконує в тому, що дії людей випливають з їхніх потреб, пристрастей, інтересів і лише вони відіграють головну роль. Забезпечення високої мотивації господарської діяльності - одна з найважливіших економічних проблем. В історії економічної думки сформувалися різні підходи до її вирішення.

Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив  спонукальної цільової дії. Мотив від  латинської «movere» означає «приводити в рух», «штовхати». Мотив у літературі використовується у значенні усвідомленого спонукання. Спонукання економічних суб’єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи, таким чином, логічний ланцюжок активної діяльності.[8]