Суть лобізму як категорії політичної науки

     Багато  партій мають схожі програми, які  не збігаються в певних позиціях, лобісти  ж впорядковують різкість думок, реалізуючи інтереси, а не відстоюючи позиції партій.

     Отже, підсумовуючи вищесказане, ми можемо зробити  декілька висновків. По-перше, лобізм –  це встановлення контактів та передавання  повідомлень, адресованих представникам  влади з наміром впливати на їхні рішення у вигідному для певної групи напрямку. Він є явищем, характерним для суспільств з розвинутою демократичною системою правління, означаючи відкритість та розвиненість системи представництва інтересів в суспільстві. Саме в демократичних системах створюються передумови для виникнення лобізму: велике розмаїття інтересів та політичний плюралізм, що уможливлює доступ до влади.

     Звичайно, лобізм наявний також і в тоталітарних чи авторитарних системах, набуваючи  відповідної специфіки. По-друге, маючи  багато позитивних рис, лобізм може бути використаний для збагачення певної групи, внаслідок власне такої практики термін «лобізм» і набув негативного смислового забарвлення. До беззаперечних позитивів лобізму можна зарахувати як розширення інформаційної бази прийнятих політичних рішень, так і функцію примирення та узгодження різноманітних інтересів, сприяння досягненню компромісів в політиці. Звичайно, не можна нехтувати і недоліками, характерними для цього явища, адже лобістська діяльність може стати інструментом задоволення іноземних інтересів за рахунок національних інтересів або використовуватись для збагачення та контролю над владою окремими групами. По-третє, лобізм здійснює важливі для суспільства функції, виступаючи посередником між суспільством та державою та привертаючи увагу владних органів до актуальних питань. По-четверте, через недостатній розвиток демократичних інститутів та громадянського суспільства в Україні, лобізм у своєму позитивному сенсі як інструмент представництва інтересів ще є малорозвиненим. 
 
 
 

     Список  використаних джерел 

1. Большой энциклопедический словарь http://www.announcement.ru/enc_ letter/bse_590_ 36142_367_1.html.
2. Киселев К.В. Лоббизм и образование http://umj.ru/index.php/pub/inside/208/. 4. Комаровський А.В. Політологія – М., 1999. – 387 с.
3. Любимов А.П. Формирование лоббистских правоотношений в Українська національна ідея: реалії та перспективи 48 розвитку, випуск 20, 2008 российском обществе: конституционно-правовое исследование. Автореферат диссертации на соискание ученой степени д.ю.н. – М.: МГЮА, 2002. – 435 с.
4. Морозов С.П. Лоббирование как явление в политическом процессе, 2002. – http://www.dialogvn.ru/uk/2002/n03/s02-3-01.htm.
5. Duverger M. Party politics and pressure groups. – New York, 1972. – 381 с.