Конфлікти, шляхи їх попередження та розв’язання

       Життя доводить, що конфлікт не відноситься  до тих явищам, якими можна ефективно  керувати на основі життєвого досвіду  і здорового глузду. Конфлікт найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями.

       Ключову роль у сімейних конфліктних відносинах грають подружні конфлікти. Вони виникають  через незадоволення потреб подружжя. Найбільш конфліктними є кризові періоди в розвитку родини. У залежності від рівня конфліктності виділяються кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини. Сімейні конфлікти мають психотравматичні наслідки: стан повної сімейної незадоволеності, «сімейна тривога», нервово-психічна напруга, стан провини. Фахівцями вироблені рекомендації з регулювання подружніх конфліктів.

       Конфлікти між батьками і дітьми виникають  через деструктивні внутрішньосімейні  відносини, недоліки у сімейному вихованні, вікові кризи дітей, індивідуально-психологічні особливості батьків і дітей. Безконфліктному спілкуванню батьків з дітьми сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективних початках, підкріплення словесних вимог організацією виховання, інтересом батьків до внутрішнього світу дітей.

       Сутність  психологічного консультування конфліктних  родин полягає у виробленні спеціальних  рекомендацій зі зміни несприятливих  психологічних факторів, що утрудняють функціонування родини і створюють у ній конфліктні відносини.  

       Проблема спілкування перетворилася в наш час на одну з найактуальніших у теоретичному і практичному відношеннях. Ґрунтуючись на філософських ідеях, які узагальнюють досвід спільного життя людей, мотивацію людських взаємин, теорія спілкування останніми роками істотно змістовно збагатилася. Осмислення проблеми спілкування в усіх її аспектах, узагальнення практики і проблем міжіндивідуальних стосунків мають особливу значущість для орієнтації педагогічної свідомості майбутнього викладача.

       Взаємодії супроводжують людину все життя. Але одні взаємодії відбуваються немов би самі собою, без осмислення і участі людини, а інші як би лежать на поверхні, і тому усвідомлюються особою. Але навіть при усвідомленні тих складних взаємозв'язків, що відбуваються довкола, одні взаємодії для людини є керованими, тобто такими, в яких він може стати повноправним і активним учасником, а інші – некерованими, в яких спочатку йому як об'єкту відведена пасивна роль глядача. Але і активну позицію в людських взаємодіях не можна беззастережно назвати лише благом. 

       Отже, людина культурна – це особа не лише вихована, освічена, але і гідна  пошани з боку оточуючих і самоповага. Тому проблема усвідомлення власного взаємозв'язку себе з іншими, уміння будувати взаємовідношення і взаємодію зі світом, людьми і самим собою – одне з найважливіших завдань сучасності. 

       Чим раніше початий процес формування готовності до співпраці, тим швидше відбувається усвідомлення особою своїх можливостей, ролі, посильної допомоги в ситуаціях взаємодії. Тому людини практично з народження можна і потрібно орієнтувати на усвідомлення і встановлення гуманних взаємодій з навколишнім світом і людьми. З цієї точки зору значення інтерактивного навчання важко переоцінити.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Красовский Ю. Д. Управление поведением в фирме: эффекты и парадоксы (на материалах 120 рос. компаний): Практ. пособие. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 368с.
2. Кричевский Р. Л., Дубовская Е. М. Психология малой группы: теоретический и практический аспект. — М., 1991. — С. 84.
3. Кричевский Р. Л. Если Вы руководитель. — М.: Дело, 1993. — С.242
4. Ложкін Г. В., Повякель Н. I. Практична психологія конфлікту: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2000. — 256 с.
5. Мартынов М. Забастовками проблемы не решить // Газета в газете. — 2001. — 21 липня. — № 28 (119).
6. Мелибруда Е. Я-ты-мы. Психологические возможности улучшения общения. — М., 1986. — С.203.
7. Мендел Д. Забастовка шахтеров. Впечатления и комментарии, анализ // СОЦИС. — 1990. — N 6. — С. 54-65.
8. Мескон М. Албертп М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: Справа, 1997. — 704 с.
9. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми. — К., 1990.
10. Одегов Ю. Г., Журавлев П. В. Управление персоналом: Учебник. — М.: Финстатинформ, 1997. — 878 с.
11. Петровская Л. А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. — Ленинград, 1977. — С. 80.
12. Положення про порядок підготовки та напрямки рекомендацій НСПП центральним чи місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування// Затв. указом НСПП від 11 квітня 2000 р. № 31.
13. Анцупов А.Я., Шипілов А.И. Конфліктологія: Підручник для вузів. – М.: ЮНіТі, 1999.
14. Дмитрієв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введення в загальну теорію конфліктів. – М., 1993.
15. Канатаев Ю.А. Психологія конфлікту. – М.: ВАХЗ, 1992.
16. Олейник А.Н. Основи конфліктології. – М.: АПО, 1992.
17. Сисенко В.А. Подружні конфлікти. – М.: Думка, 1989.
18. Ішмуратов В.А. Конфлікт і злагода – К :Наука, 1999.
19. Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. – М: Питер, 2000.
20. Ковальов С.В. Психологія сучасної сім”ї. – Наука, 1999
21. Сім”я . Довідник. – Просвітництво, 2000.
22. Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. – Наука , К 2001.
23. Основы педагогических технологий: Краткий толковый словарь / Отв. ред.  А.С. Белкин. – Екатеринбург, 1995. – С. 12-14