Психологічні особливості неформальних лідерів у групі дітей середнього шкільного віку

     2.2 Аналіз даних,  отриманих у результаті дослідження

 

     Аналіз  результатів, отриманих при проведенні даного психолого-педагогічного дослідження, також проводився в кілька етапів:

1. обробка даних, отриманих при вивченні статусної структури класу за допомогою методики соціометричних виборів, і поділ учнів обстеженого класу на підгрупи в залежності від числа отриманих виборів;
2. аналіз структури неформальних комунікацій групи підлітків із застосуванням комп'ютерної версії методики АНК;
3. оцінка рівня розвитку комунікативних і організаторських здібностей учнів з використанням методики «КІС – 1»;
4. зіставлення даних, отриманих на попередніх етапах дослідження;
5. обробка отриманих результатів за допомогою методів математичної статистики.

     Дані, отримані на першому етапі психологічного дослідження при вимірі величини статусу учнів, що приймали участь у дослідженні, представлені в таблиці, поміщеної в Додатку 1 дійсної роботи.

     Отримані  результати представлені в таблиці 2.1. 

     Таблиця 2.1

     Кількісний  розподіл учнів по статусних шарах  за результатами тестування з застосуванням соціометричній методики

 
 

     З таблиці 2.1 видно:

• у підгрупу «зірки» увійшли 6 чоловік (24% від числа випробуваних), з яких хлопчиків виявилося 2 чоловік (8%), а дівчинок – 4 чоловік (16%);
• 5 учнів (20%) мають середній по величині статус у класі («обирають»), у їхнє число входять 3 хлопчики (12%) і 2 дівчинки (8%);
• у групу «обрані» увійшли 13 чоловік (52% від загального числа учнів, що прийняли участь у дослідженні), з яких хлопчики складають 32% від загальної чисельності класу (8 чоловік), дівчинки – 20% (5 чоловік);
• не получили жодного позитивного вибору – «ізольованим» – виявився 1 хлопчик (4% від загального числа дітей).

     Таким чином, можна зробити висновок, що велика частина дітей попадає  в підгрупу «обрані», що мають невисокий статус серед однолітків. Значно менше виявилося дітей, що займають у класі положення неформальних лідерів і учнів із середнім статусом серед однолітків. Підлітків, що мали б дуже низький статус серед однолітків («відкиди»), виявлено не було.

     На наступному етапі аналізу результатів дослідження нами проводилася оцінка рівня розвитку комунікативних і організаторських здібностей у випробуваних. Результати відповідей учнів на питання методики «КІС – 1» поміщені в зведеній таблиці в Додатки 3 дані роботи.

     Кількісний  розподіл учнів у залежності від  рівня розвитку комунікативних і  організаторських здібностей приводиться  в таблицях 2.2 і 2.3: таблиця 2.2 відбиває розподіл підлітків за рівнем розвитку комунікативних здібностей, таблиця 2.3 – організаторських. 

Таблиця 2.2.

     Процентний  розподіл випробуваних у залежності від рівня розвитку в них комунікативних здібностей за результатами методики «КІС – 1»

 

     У залежності від оцінки, отриманої  в результаті тестування, випробувані були розділені нами на 4 підгрупи: діти з дуже високим рівнем розвитку комунікативних здібностей (отримані оцінку «5»), з високим рівнем розвитку здібностей (оцінка «4»), із середнім рівнем розвитку (оцінка «3») і діти з рівнем розвитку комунікативних здібностей нижче середнього (оцінка «2»).

     З таблиці 2.2 видно, що:

• підлітки, що мають дуже високий рівень розвитку комунікативних здібностей, склали 68% від загального числа учнів (17 чоловік), з них: 7 хлопчиків (28%) і 10 дівчинок (40%);
• учнів, що одержали оцінку «4» (високий рівень розвитку комунікативних здібностей) виявилося, як видно з таблиці, 4 чоловік (16%) – усі вони хлопчики;
• середній рівень розвитку комунікативних здібностей мають 2 учнів (8%) – 1 хлопчик (4%) і 1 дівчинка (4%);
• двоє хлопчиків (8%) мають рівень розвитку комунікативних здібностей нижче середнього.

     З таблиці видно, що більшість випробуваних (68%) мають дуже високий рівень розвитку і лише 32% - більш низькі рівні  розвитку комунікативних здібностей. 

     Таблиця 2.3.

     Процентний  розподіл випробуваних по показниках розвитку організаторських здібностей відповідно до даних тестування з  використанням методики «КІС – 1»

 

     Як  випливає з таблиці 2.3 і малюнка 2.3, на підставі отриманих даних учні за рівнем розвитку організаторських здібностей були також розділені  на кілька підгруп:

• у підгрупу з дуже високим рівнем розвитку організаторських здібностей увійшли діти, що одержали за результатами відповідей на питання методики оцінку «5»; таких виявилося 4 чоловік (16% від загального числа учнів), з них 1 хлопчик (4%) і 3 дівчинки (12%);
• школярі, що одержали оцінку «4», склали підгрупу дітей з високим рівнем розвитку організаторських здібностей - них виявилося 2 чоловік (8%), серед них 1 хлопчик (4%) і 1 дівчинка (4%);
• підлітків, що мають середній рівень розвитку організаторських здібностей (отримавши оцінку «3»), було виявлено більше всього – 13 чоловік (52%), з них 6 хлопчиків (24%) і 7 дівчинок (28%);
• майже чверть випробуваних (24%) мають низький і дуже низький рівні розвитку організаторських здібностей, причому всі ці учні чоловічої статі;
• низький рівень розвитку організаторських здібностей мають 4 хлопчика (16% від загального числа дітей), а дуже низький 2 хлопчика (8%).

     Четвертим етапом нашого дослідження стало зіставлення даних про величину статусу підлітків у навчальній групі з результатами методик АНК і «КІС – 1».

     При порівнянні зведень, отриманих з  використанням соціометричній методики, з показниками основних індексів, отриманими учнями за результатами виконання ними завдань методики АНК, були отримані дані, що приведені в таблицях 2.4 і 2.5.

     У таблиці 2.4 представлені результати зіставлення  величини статусу учнів з показниками суб'єктивної активності випробуваного стосовно групи (Ra(c)) і групи стосовно нього (Ra(г)), а також з показниками рівня комунікативності, вираженого безпосередньо самим випробуваним (Rк(c))і групою стосовно нього (Rк(г)). 

     Таблиця 2.4.

       Результати зіставлення даних  про величину статусу випробуваних  з основними показниками неформальних  комунікацій

 

     Дані  з таблиці 2.4, отримані при зіставленні, дозволяють зробити наступний висновок:

• чим вище статус що учиться, тим вище рівень активності, що виявляє при спілкуванні група стосовно підлітка;
• рівень суб'єктивної комунікативної активності підлітків не має істотного значення, тому що найбільша кількість як індексів, значення яких вище середньо-групового рівня, так і індексів зі значеннями нижче середньо-групових, мають учні із середніми показниками величини статусу серед однолітків;
• індекс комунікативності групи також не дозволяє вважати його показником величини статусу підлітків, тому що значення індексу вище середньо-групового не має жоден учень, а більш половини значень нижче середньо-групового рівня одержали учні з невисоким статусом у навчальній групі;
• визначити ж, чи відбиває значення індексу суб'єктивної комунікативності величину статусу суб'єкта в групі однолітків, важко – всі учні, що займають у групі положення неформальних лідерів («зірки») мають значення показника комунікативності вище середньо-групового рівня, як і більшість учнів з високим статусом, однак і майже всі підлітки з невисоким статусом.

 

     Таблиця 2.5.

       Результати зіставлення даних  про величину статусу випробуваних  з основними показниками неформальних  комунікацій