Взаємозв`язок темпераментальних властивостей з рівнем спілкування у групі

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ  ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра загальної і  медичної психології та педагогіки

Курсова робота

Взаємозв`язок темпераментальних властивостей з рівнем спілкування у групі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавець:

Студентка II курсу 1 групи

медико-психологічного факультету

П`ятецька Поліна Леонідівна

Залікова книжка №111405

 

Науковий керівник:

Доцент, кандидат психологічних  наук

Тертична Надія Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

Зміст

Вступ                                                                                                                  стр.3

Розділ I. Розгляд проблеми на основі теоретичного аналізу літератури     стр.6

1.1.Темпераментальні властивості особистості у науковій літературі        стр.6

1.2.Побудова стосунків у групі                                                                      стр.10

1.3.Вплив темпераменту на побудову  стосунків у групі                             стр.14

Розділ II. Емпіричне дослідження темпераментальних особливостей у взаємозв’язку із відношеннями у групі                                                        стр.16

2.1.Процедури, методи, методики дослідження                                          стр.16

2.2.Визначення домінуючих  типів темпераменту серед студентів            стр.17

2.3.Вивчення особливостей взаємовідносин у групі                                   стр.19

2.4.Вплив темперементальних властивостей на міжособистісні стосунки стр.23

Висновки                                                                                                          стр.27

Літературні джерела                                                                                       стр.29

Додаток №1                                                                                                      стр.30

Додаток №2                                                                                                      стр.32

Додаток №3                                                                                                      стр.33

 

 

Вступ

Ми обрали цю тему, бо темперамент  є основою для розвитку людини як соціальної істоти. Він представляє  інтерес як передумова для формування характеру та психічних розбіжностей між людьми, становлення сталих особливостей поведінки та діяльності.

Першим термін темперамент ввів древньогрецький лікар Гіпократ, який пояснював відмінності між  особистостями переважанням у організмі  одного з чотирьох «життєвих соків»: лімфи,крові, жовтої або чорної жовчі.^[4] Визначним є вклад Івана Павлова, зокрема його вчення про типи нервової системи, яке довело, що фізіологічною основою темпераменту є вид вищої нервової діяльності.^[1] Частково нашої теми торкався Карл Юнг, який поділяв людей на екстравертів та інтровертів в залежності від того, куди людина спрямовує свою життєву енергію.^[7] Розглядав її і радянський психолог Роберт Немов, який виділяв чотири компоненти темпераменту: ергічність, пластичність, швидкість і емоційність й зазначав, що кожна з виділених властивостей по різному проявляється у спілкуванні.^[8]

Основним питанням, яке підіймається на сьогодні при вивченні темпераменту, є зв’язок його властивостей із навчальною та трудовою діяльністю. Можна  виділити два аспекти цієї теми. Початковим завданням є виховання  дитини із формуванням всіх необхідних позитивних якостей особистості та її поведінки із врахуванням індивідуальних характерних рис, бо особливості типу темпераменту починають проявлятися вже з раннього дитинства. При вивченні даної теми найчастіше спираються на дослідження Bольфа Мерліна, який спостерігав двох учнів початкової школи з різним темпераментом та однаково позитивним ставленням до навчання і довів думку, що правильне виховання має полягати в тому, щоб закріплювати позитивні та гальмувати негативні якості темпераменту, характерні для конкретного індивіда.^[6]

Другим завданням є  визначення типу діяльності в залежності від темперементальних властивостей, адже продуктивність роботи людини тісно  пов’язана з її індивідуальними особливостями. Слід зазначити, що  в більшості професій риси темпераменту лише надають своєрідності процесу діяльності, а його недоліки можна компенсувати, зокрема дотримуючись порад Ради Грановської, яка визначила як слід успішному начальнику поводитися із підлеглими й долучати їх до роботи, керуючись типом темпераменту.^[4]

Темперамент є важливим аспектом людської психіки, що потребує вивчення, бо саме він визначає наявність  багатьох психічних відмінностей між  людьми, а властивості особистості, зумовлені темпераментом, є найбільш стійкими і довготривалими. Темперамент  характеризує динамічну сторону особи й має істотне значення для розуміння складного образа поводження людини. Актуальним у наш час є дослідження темперементальних особливостей й тому, що на їх основі можна робити висновки про якісні особливості особистості та її можливості, що знаходять своє вираження у трудовій та громадській діяльності індивіда.

Мета роботи: Прослідкувати  наявність зв’язку між рівнями  спілкування у групі та проявами темпераменту.

Об`єкт дослідження: темперементальні властивості людини.

Предмет дослідження: вплив проявів темпераменту на встановлення  взаємовідносин у студентській групі.

Гіпотеза дослідження: стиль спілкування певним чином  залежить від особливостей прояву темперементальних  властивостей людини.

Завдання:

1. Теоретично дослідити темперементальні властивості людини та групові відносини на основі аналізу літератури;
2. Провести емпіричне дослідження типів темпераменту;
3. Проаналізувати структуру взаємовідносин в групі;
4. Визначити, як впливають темперементальні властивості на стиль спілкування;

Методи:

1. Організаційні методи: порівняльний;
2. Емпірічні методи:опитування, метод тестів;
3. Методи обробки даних:проведення кількісного та якісного аналізу;
4. Інтерпретаційні методи:структурний спосіб

Структура роботи: Робота містить два розділи – теоретичний та емпіричний -, перший з яких містить три підрозділи, а другий – чотири, три додатки. Наявні графічні матеріали у кількості восьми таблиць та трьох малюнків. Під час виконання роботи було використано чотирнадцять літературних джерел. Курсова робота містить 33 сторінки.

 

 

Розділ I. Розгляд проблеми на основі теоретичного аналізу літератури:

1.1.Темпераментальні  властивості особистості у науковій літературі

Темперамент у перекладі з латинської мови означає співвідношення частин, їх змішування.^[4] Таким чином, як визначальний фактор динаміки психічної діяльності людини, поняття темпераменту можна сформулювати як спосіб розподілення життєвої енергії, що в свою чергу вливає на динамічні особливості протікання психічних процесів і станів. Риси темпераменту – це основа фундаменту індивідуальності, бо саме вони змінюють швидкість виникнення психічних процесів, їхню стійкість, психічний темп і ритм, інтенсивність життєдіяльності, спрямованість назовні чи всередину.

Специфіка властивостей темпераменту полягає у їх сталості, константності порівняно з іншими характеристиками людини. Вони починають проявлятися у ранньому дитинстві, характеризуються одноманітністю прояву, незважаючи на різні мотиви чи психічні стани, та проявляються як у тварин так і у людини.

Існує три головні теорії, що пояснюють механізм дії темпераменту. Першою є гуморально-ендокринна, що бере свій початок від Гіпократа та визначає чотири соки:кров, слиз, чорна і жовта жовч. Теорія стверджує, що ці вологи змішуються в організмі і в залежності від їх співвідношення у людини формуються певні особливості характеру. Другою є конституціональна теорія, яку розробляли Ернст Кречмер та Вільям Шелдон. Її головною ідеєю є залежність  індивідуальних відмінностей в будові тіла та типу темпераменту. Основоположником останньої – нейродинамічної теорії – був Іван Павлов, який на основі досліджень вищої нервової діяльності тварин намагався визначити природу темпераменту.^[7] Вчений довів, що основу темпераменту становлять такі властивості нервової системи як сила нервової системи, що залежить від працездатності нервових клітин, рівновага процесів збудження і гальмування, рухливість. Саме співвідношення цих властивостей створює певний різновид нервової системи, що визначає тип темпераменту. За Павловим таких типів чотири:

Таблиця 1.1.Тип темпераменту в залежності від властивостей нервової системи

Особливості нервових процесів			Тип нервової системи	Тип темпераменту
Сила	Врівноваженість	Рухливість
Сильний	Урівноважений	Рухомий	Живий	Сангвінік
Сильний	Неврівноважений	Рухомий	Нестримний	Холерик
Сильний	Урівноважений	Інертний	Інертний	Флегматик
Слабкий	Неврівноважений	Рухомий або інертний	Слабкий	Меланхолік

Таким чином під типом темпераменту прийнято розуміти певну сукупність психологічних властивостей, закономірно пов'язаних між собою і загальних для певної групи людей, ступінь прояву різних особливостей у яких однак може бути різна.^[1] На психологічну характеристику типів темпераменту безпосередньо впливають його властивості. На сьогоднішній день не має єдиної думки стовно того, що саме відноситься до цієї категорії. Частина авторів, таких як Іммануїл Кант, Вільгельм Вундт, відносять сюди показники ергічності (активності), емоційності, темпу і пластичності, розглядаючи їх в залежності від того, чи реалізуються вони у предметній сфері, чи у соціальній. Загальноприйнятою однак слід вважати концепцію Вольфа Мерліна, за якою в число властивостей темпераменту входять:

1.Сензитивність – визначається силою найменших зовнішніх впливів, необхідних для виникнення реакції у людини;

2.Активність – проявляється  в цілеспрямованості, наполегливості  при досягненні цілей, зосередженості  при довгій роботі, тобто фактично  визначається тим, з яким ступенем енергійності людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди;

3.Реактивність чи імпульсивність  – визначається темпом, силою,  формою відповіді на подразники, відображується на ставленні  особистості до навколишньої  дійсності та до самої себе;

4.Співвідношення активності і реактивності - визначається по тому, від чого в більшому ступені залежить діяльність людини: від випадкових зовнішніх або внутрішніх обставин або від цілей, намірів, прагнень, переконань людини. Тобто це співвідношення усвідомленого та неусвідомленого в регуляції вчинків людини;

5.Темп реакцій – характеризує швидкість протікання різних психічних реакцій і процесів: швидкість рухів, темп мови, винахідливість, швидкість запам'ятовування;

6.Пластичність/ригідність – в залежності від того, наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх впливів, змінює прийоми і способи дій, не знижуючи швидкості, пристосовується до нових умов (пластичність) або, навпаки, наскільки інертні її поведінка, судження, а звички характеризуються відсталістю (ригідність);

7.Екстраверсія/інтроверсія (социабельність) – параметр, що визначає, від чого переважно залежать реакції людини: від зовнішніх вражень, що виникають у даний момент (екстраверт), або від образів, уявлень, думок, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтроверт). Таким чином екстраверсія проявляється в прагненні до спілкування, відкритості, спрямованості на зовнішній світ, на відміну від інтроверсії, що характеризується протилежними проявами;

8.Емоційна збудливість  – визначається тим, наскільки  слабкий вплив необхідний для  виникнення емоційної реакції;

9.Емоційна лабільність  - визначає швидкість, з якою  виникає і припиняється емоційна  реакція або стан, і як швидко  відбувається зміна одного переживання  іншим. ^[6],[1]

На основі перерахованих  вище властивостей, враховуючи їх поєднання, типи темпераменту характеризуються наступним чином:

Сангвінік - людина веселої  вдачі, яка представляється оптимістом, повним надій, гумористом. Це тип з підвищеною реактивністю, але при цьому активність і реактивність у нього врівноважені.  Характерними є висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність, швидкі рухи, гнучкість розуму, кмітливість, швидкий темп мови, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Сангвінік як екстраверт легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обстановки.