Лекции по "Документознавство та інформаційна діяльність"

Папі́р — волокнистий матеріал, що представляє собою тонкий шар переплетених і зчеплених між собою волокон, що пройшли спеціальну механічну і хімічну обробку. Використовується для друку, пакування та в різних технічних цілях

• Изобретение бумаги, согласно первым упоминаниям, относится к 12 г. до н. э., а уже в 76 г. бумагу применяли для книг. Способ изготовления бумаги был открыт в Китае в 105 г. Цай Лунем. Он изготовил ее из древесного луба, пеньки и тряпья. Со временем бумага проникает в Японию, Испанию, Италию. В Х в. производство бумаги осуществляется во всех странах Европы.
• В Украине впервые производство бумаги, пригодной для печати, было организовано в Радомышле Е. Плетенецким в конце первой четверти XVIII в. для типографии Киево-Печерской лавры.

В 1740 г. впервые была применена механическая запись информации для составления  перфокарт, а с 1888 г. — для фиксации звука на грампластинках. 
 

IV.

Документ  в епоху Cередньовіччя, Відродження 

      Слово документ (лат. documentum – образец, доказательство, свидетельство) происходит от глагола «docere» - учить, обучать.

      Корни этого слова уходят в индоевропейский  праязык, где оно означало жест вытянутых  рук, связанный с передачей, приемом или получением чего-либо.

      По  другой версии слово «dek» происходит от числа «десять» и связано с тем, что на раскрытых ладонях вытянутых рук насчитывалось десять пальцев.

      Постепенно  корень «dek» был заменен на «doc» в слове «doceo» - учу, обучаю, от которого были образованы слова «doctor» - ученый, «doctrina»  -учение, «documentum» - то, что учит, поучительный пример. В этом значении слово документ использовалось Цезарем и Цицероном. Позднее оно приобрело юридическое звучание и стало означать «паисьменное доказательство», «доказательство, почерпнутое из книг, подтверждающих записей, официальных актов». В значении письменного свидетельства слово «документ» употреблялось от средневековья до XIX в. Из латинского языка оно заимствовано во все европейские языки.

      В русский язык слово «документ» пришло во времена Петра I, как заимствованное из немецкого и польского языков, - в значении письменного свидетельства. В начале ХХ в. оно имело два значения: 1) любая бумага, составленная законным порядком и могущая служить доказательством прав на что-нибудь (имущественных, состояние, на свободное проживание) или на выполнение каких-либо обязанностей (условия, договоры, долговые обязательства); 2) вообще любое письменное свидетельство («Энциклопедический словарь» Ф.Павленкова. – СПб., 1913). 

Слово походить від латинського слова "docere" (знати, свідчити)

• "document" - свідоцтво, свідчення, посвідчення, джерело.

Поширення тлумачення поняття «документ» як письмового свідчення, доказу в Давній Греції, Давньому Римі. 

Уже в працях античних авторів— Геродота, Таціта, Фукідіда, Лівія, Страбона, Саллюстія — простежуються спроби критичного використання джерел, зіставлення їх з іншими носіями відомостей.

• Якщо Геродота вважають "батьком історії", то Фукідіда можна назвати "батьком джерелознавства", оскільки його "Історія" ґрунтувалася на багатьох джерельних документах — договорах, деклараціях, законах, листах, власних спостереженнях.

За первыми  авторами повествовательной прозы  в науке утвердилось название «логографы» (от logos — рассказ).  
Логографы описывали тот новый мир, с которым соприкасались греки, когда все Средиземноморье стало доступно их практическому опыту. Они несколько изменяли и пополняли те сведения, которые нес в себе эпос, критиковали мифы и свое главное внимание сосредоточивали на истории отдельных местностей и народов.  
Стиль этих прозаиков близок к устной речи и фольклорному сказу, обработка материала еще лишена строгого критического анализа. схематизация: появился хронологический счет по поколениям и своего рода план этнографических описаний заморских стран, народов, обычаев.

Цьому періоду нових політичних утворень належать перші досліди прози  історико-географічної та філософської, яка за своїм змістом тісно  примикала до епічної поезії і  народної міфології.

Грецька історіографія почалася з перекладання в прозу поетичних переказів у порядку хронологічної послідовності і з запису пам'яток окремих міст і народів. Кадм, Діонісій, Гекатей Мілетський, Ксанф з Лідії, Харов з Лампсака, Гелланік з Мітіліні найдавнішими історичними письменниками.  

Гекатей Мілетський (близько 546—480 до н.е.(наша ера)), давньогрецький політичний діяч і письменник, логограф, автор трактату «Землеопису», де вперше подано відомості про Скіфію.

У творі  Гекатея з Мілету «Землеопис» міститься докладна характеристика країни скіфів (сучасна Україна) — її річки, місцеве населення, грецькі колонії, більшість яких заснували співвітчизники Гекатея — городяни малоазійського міста Мілет.

Гекатей саме від колоністів одержав відомості  про Скіфію і наніс їх на одну з найдавніших європейських карт.

Дионисий  Милетский (V в. до н. э.) — логограф, автор не дошедших до нас «Истории Персии» (5 книг), «Истории Трои» (3 книги) и «Описания Земли».

Харон Лампсакский (VI-V вв. до н. э.) — логограф, автор «Истории Персии», «Хроники Лампсака»  и «Основания», сохранившихся в  немногочисленных фрагментах.

Самым плодовитым логографом V в. был Гелланик с Лесбоса, которому принадлежало 28 произведений, в основном на темы киклических поэм («Форонида», «Троянские события», «Атлантида» и др.).

Геродо́т  Галікарн́аський (між 490 і 480 до н. е. — бл.425 до н. е.) — давньогрецький історик, «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників.

• створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в дев'яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту , містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів.

Аристарх (Ἀρίσταρχος; 216 до н. э.— 144 до н. э.) — выдающийся греческий филолог, хранитель Александрийской библиотеки.

• Самый знаменитый из плеяды александрийских филологов, в которую входили Зенодот Эфесский и Аристофан Византийский.
• Среди множества его трудов особенно важными были издание (или два издания) и комментарий к поэмам Гомера.
• Одним из принципов его работы, как обычно считается, была идея «объяснять Гомера из Гомера», то есть в сомнительных случаях прибегать к принципу аналогии.
• К середине II в. до н. э. в египетских папирусах с текстом Гомера происходит некоторая стандартизация.
• Эту стандартизацию текста ученые часто связывают с деятельностью Аристарха.
• Имя Аристарха стало символом строгого и компетентного критика (ср. Зоил).

Платон

• Діалоги із софістами
• «Протаґор»: Чи можна навчити чеснотам?
• «Іон»: Знання та вміння рапсодів (публічних декламаторів віршів)
• «Гипій Менший»: Знання Гіпія про чесноти
• «Гипій Більший»: Знання Гіпія про людяність
• «Євтидем»: Про мудрість Сократа та софістів, а також силу риторики
• Діалоги, пов'язані із конкретними особами, темами та поняттями
• «Лахет»: Яким чином сини можуть стати чоловіками, які дотримуються чеснот
• «Хармід»: Ціломудрість та пізнання блага (добра)
• «Євтифрон»: Про суть благочестя та об'єктивної істини
• «Лисид»: Про дружбу та (Платонівську) любов
• «Алкивіад I»: Яким чином Алкивіад може стати добрим державним мужом
• «Горгій»: Про сенс молитви
• «Кратил»: Про значення мови
• «Менексен»: Промова Сократа на честь полеглих у бою
• Ідейні діалоги
• «Бенкет (Платон)» Про любов та Сократа
• «Менон» Про чесноти та навчання їм
• «Держава/Політея» Про суть держави (проти Афін)
• «Федр» Про суть душі та любов
• «Тімей» Космологічні та природньонаукові спостерігання
• «Критій» Афіни проти Атлантиди
• «Номоі» Про закони
• Ідейно-критичні діалоги
• «Парменід» Про буття ідей
• «Теетет» Про чотири прагнення визначити знання як поняття, які закінчують апорічно
• «Софіст» Про суть софістів
• «Політик» Мистецтво та форми державного урядування
• «Філеб» Про благо (добро) та як його досягнути

Аристо́тель 384 до н. е.— 322 до н. е., — давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ ілогік, засновник класичної (формальної) логіки.

• Заслуга Аристотеля в натурфілософії полягала в тому, що він систематизував і узагальнив уявлення про природу, які склалися в рамках стародавнього суспільства.
• Під цим кутом зору Аристотель досліджував усі основні форми мислення — поняття,судження, умовиводи, сформулював основні закони формальної логіки, поклав початок її розвитку як науки
• Аристотель зводить у систематичну єдність логічні теорії попередників та додає до них теорію доказу (силогізм), теорію викладу (топіка) тощо. 
• Логіка (Органон)
• Категорії /
• Про тлумачення /
• Перші аналітики /
• Другі аналітики /
• Топіка /
• Про софістичні спростування 
• Риторика 

Дидим Халкентер (лат. Didymus Chalcenterus, греч. Δίδυμος χαλκέντερος Didymos chalkenteros, Дидим «медные внутренности», Дидим Александрийский), 63 до н. э. — 10 — греческий учёный[1] и грамматик эпохи Эллинизма

• Кроме этих работ упоминаются и нижеследующие, ни одна из которых не дошла до наших дней:
• О фразеологии в трагедии (
• Комическая фразеология
• Третья лингвистическая работа о двусмысленности или неясном значении слов
• Четвёртая лингвистическая работа о ложных или искажённых значениях,
• Коллекция греческих пословиц (
• По грамматике:
• «Об орфографии»,
• «Об аналогии среди латинских языков»,
• «О флексии».