Курсова робота

Науково-інформаційна діяльність в Україні

за спеціальністю  “Документознавство та інформаційна діяльність” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

ВСТУП

       Актуальність  дослідження. Інформаційна діяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя. Вона має певні цілі та завдання, для реалізації яких існують конкретні засоби, що сприяють отриманню необхідних результатів. У нашій державі існують спеціальні інформаційні установи, що складають систему інформаційного забезпечення користувачів документальною інформацією універсального, галузевого, проблемно-тематичного змісту. Створюються також умови для здобуття професійної освіти в цій галузі — підготовка фахівців для роботи в органах інформації. Водночас, інформаційні структури формуються як органічні складові багатьох установ, організацій, фірм. Інформаційна діяльність охоплює всі галузі науки, освіти, виробництва, а також економіку, політику, культуру, техніку, природознавство тощо. Отже, вона є не тільки окремою функцією суспільства, а й складовим елементом людського життя, що є актуальним для сьогодення.

      Стан  дослідження проблеми. У сучасній українській і російській науці питанням науково-інформаційної діяльності переймалися  
П.Д. Біленчук, О.В. Кравчук, В.Б. Міщенко, Ю.О. Пілюков, О.Г. Дадонов, С.И. Майорів, В.М. Медведєв, І.Б Міхнова., А.В. Пурник та ін.

       Об’єктом дослідження є науково-інформаційна діяльність (НІД), а предметом - складові інформаційної діяльності. НІД має свої методи дослідження, що відбито у Законі України "Про науково-технічну інформацію" (1993). Науково-інформаційна діяльність визначається у цьому Законі як "сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітико-синтетичному опрацюванні, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні". Науково-технічна інформація відображає відомості про "досягнення науки, техніки, виробництва, отримані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності". Тому цей вид діяльності пов'язують, насамперед, із галузями природничих, технічних, сільськогосподарських наук.

       Розмаїття напрямів і форм спеціалізації НІД  на ринку інформації показує, що на сьогодні актуальним є завдання – не замикатися в колі споживачів, обмеженому відомчими чи тематичними рамками, а шукати і знаходити інформацію у суміжних галузях. Поряд з цим визріла об'єктивна необхідність йти шляхом поглиблення спеціалізації інформаційних органів і створення на цій основі високо оперативних інформаційних виробництв загальносистемного і локального характеру з наступним перетворенням їх у високо інтегровані тематичні автоматизовані системи, об'єднані у вседержавну інформаційну мережу.

       Кожна наукова дисципліна потребує створення  чітко сформульованої системи понять і відповідних термінів.

       Мета курсової роботи є визначення основних понять у галузі НІД на сьогодні в Україні.

       Мета  визначає завдання роботи:

• Розкрити форми та процеси науково-інформаційної діяльності;
• Визначити функції інформаційного бізнесу;
• Розглянути методи державної підтримки НІД.

      Теоретичне  значення. Дослідження полягає у науковому опрацюванні й узагальненні основних складових та державній підтримці науково-інформаційної діяльності в Україні.

     Практичне значення. Робота може бути використана для вивчення процесів науково-інформаційної діяльності, інформаційних ресурсів і технологій, функцій інформаційного бізнесу.

     Структура роботи. Робота складається з вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаних джерел,

      Базові  поняття: "науково-інформаційна діяльність", "науково-технічна інформація", "інформація", "інформаційні ресурси", "інформаційні технології", "інформаційний бізнес".

Розділ 1. Складові науково-інформаційної діяльності

      Базові  поняття: "науково-технічна інформація", "науково-інформаційна діяльність", "інформація", "інформаційні ресурси". 

      В даному розділі розглянемо теоретичне вивчення наукової та інформаційної діяльності. А також розкриємо зміст "науково-технічна інформація", "науково-інформаційна діяльність", "інформаційні ресурси". Визначимо головні напрями політики стосовно інформаційних ресурсів.

1.1. Аналітичний огляд літератури з теми дослідження

    П.Д. Біленчук [4] у монографії розглядає проблеми сучасного інформаційного суспільства та інформаційних технологій, висвітлює сучасні методи інформаційно-аналітичної діяльності, розкриває сутність інформаційної безпеки та державної підтримки.

    П.Д. Біленчук [4] також нагадує, що наукова діяльність завжди проводиться із використанням великої кількості джерел інформації. Тому, сукупність дій, що полягають в збиранні, аналітично-синтетичній обробці, зберіганні, оновленні, пошуку та поширенні інформації і спрямованих на задоволення потреб науковців — становлять науково-інформаційну діяльність. Розглядає інформаційно-джерельну базу наукових досліджень науково-інформаційної діяльності.

    Ю.С. Шемчушенко [5] у збірнику подає основні законодавчі акти, які регулюють загальні питання інформаційних відносин та окремі види інформаційної діяльності (про засоби масової інформації, рекламу, інформацію з обмеженим доступом тощо). Також наголошує, що інтенсивний розвиток глобальних інформаційних мереж, інтеграція в єдиному інформаційному просторі програмно-технічних засобів, засобів зв'язку, інформаційних ресурсів, як єдиної інформаційної інфраструктури, є свідченням того, що сучасна цивілізація перебуває на етапі формування суспільства якісно нового типу — інформаційного.

    Ю.С. Шемшученко [5] стверджує, що ефективність застосування інформаційного законодавства залежить як від його якості, так і глибокого усвідомлення посадовими особами, громадянами потреби здійснення ефективної державної інформаційної політики на засадах права. Фактично йдеться про високу правову культуру суспільства. А це значною мірою залежить від забезпечення доступу до правової інформаційної бази.

      Ю.М. Арский [6] наголошує, що необхідною умовою для успішного функціонування будь-якої складної системи (у т.ч. економічної, технічної, військової) є нормальне функціонування наступних процесів: цілеспрямований збір, первинна обробка і надання доступу до інформації; канали організації доступу користувачів до зібраної інформації; своєчасне одержання інформації і її використання для прийняття рішень.

      В.М. Медведєв, Г.Г. Міщенко [8] вважають, що розмаїття напрямів і форм спеціалізації НІД на ринку інформації показує, що на сьогодні актуальним є завдання – не замикатися в колі користувачів, обмеженому відомчими чи тематичними рамками, а шукати і знаходити користувачів у суміжних галузях. Поряд з цим вони на наголошують на необхідністі йти шляхом поглиблення спеціалізації інформаційних органів і створення на цій основі високо оперативних інформаційних виробництв загальносистемного і локального характеру з наступним перетворенням їх у високо інтегровані тематичні автоматизовані системи, об'єднані у вседержавну інформаційну мережу.

    В.М. Медведєв [8] вважає, що основними функціями інформаційного бізнесу в широкому розумінні є: управління і ведення обліку; підготовка кадрів; маркетинг будь-якої діяльності і безпосереднє виробництво інформаційної продукції. Роль провідника досягнень науково-технічного прогресу і інновацій, радника при прийнятті управлінських і виробничих рішень і, з рештою, необхідність інформації при вирішення проблем і досягнення поставлених цілей кожного окремого члена суспільства, обумовлює багатогранність видів науково-інформаційної діяльності і її цінність.

    І.І. Родіонов [10] переконаний, що нові інформаційні технології, на відміну від традиційних, припускають надання користувачу не тільки інформаційного продукту, але і засобів доступу до нього (засобів пошуку, обробки, представлення і т.п.). Ці засоби дозволяють користувачу не просто візуалізувати зміст комп'ютерних файлів, у яких втілений інформаційний продукт, але й одержати інформацію в обсязі і форматі, що релевантні саме його потребам.

    І.І. Родіонов [10] стверджує, що інформаційна безпека системи формування інформаційних ресурсів забезпечується шляхом запровадження системи заходів організаційного та технічного характеру щодо нейтралізації зовнішніх та внутрішніх загроз, а саме: завдяки застосування інформаційних технологій, які безпечні для інформації, що обробляється чи зберігається; забезпечення цілісності інформаційних продуктів від несанкціонованого доступу, модифікації та знищення; забезпечення постійної актуалізації страхових копій усіх інформаційних продуктів; та здійснення постійного контролю забезпечення інформаційної безпеки.

    І. Б. Міхнова [9] розглядає вплив урядових сил суспільства, що вимагають, щоб діяльність бібліотек знайшла новий розумний зміст, наповнилася новим змістом. Це викликано іншим рівнем функціональної грамотності населення і відчутним вторгненням ринку в сферу вільного часу людей. Вважає, що, над традиційним місцем бібліотеки в суспільстві нависла погроза. Однак установка на безупинне утворення безлічі людей і важливість інформаційних технологій для економічного розвитку надає бібліотеці нові можливості.

1.2. Науково-технічна інформація

       Науково-інформаційна діяльність - сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичному опрацюванні, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні [2, С.9].

       НІД має тенденцію до спеціалізації. Фактично в більшій чи меншій мірі різними формами спеціалізації охоплені всі інформаційні органи. Розрізняється п'ять форм спеціалізованої НІД:

• тематична – за тематикою комплектування і змістом інформаційної продукції (органи НТІ підприємств і установ, спеціалізовані бібліотеки – музичні, театральні, історичні, медичні тощо), провідними користувачами яких є працівники певної галузі. Тематична спеціалізація є наслідком розподілу НІД за галузями і сферами суспільної виробничої діяльності і віддзеркалює змістову різноманітність інформаційних потреб учасників суспільного виробництва, як представників всіх галузей народного господарства і сфер діяльності;
• видова – за профілюючими видами матеріалів, що комплектуються і опрацьовуються (відділи і групи патентної інформації, служби стандартизації, неопублікованої інформації, з питань культури і мистецтва тощо). Видова спеціалізація передбачає наближену до вичерпної повноту комплектування спеціалізованих фондів інформаційного органу масивами однорідних джерел інформації, що циркулюють у суспільному виробництві: книг, періодичних видань, нормативно-технічної документації, недрукованих джерел (Книжкова палата, НВО "Пошук" – патенти, НВП "Ідея" – книжково-журнальна продукція, картинні галереї тощо)[8, C.21];
• функціональна – за видами інформаційного продукту (бібліотечно-бібліографічне, довідково-інформаційне обслуговування, оглядово-аналітична інформація, обслуговування в режимі "вибіркове поширення інформації", супроводження цільових комплексних програм, серверні служби тощо). В основі функціональної спеціалізації лежать вже не види ресурсів, які опрацьовуються, а характер результатів праці, тобто готова до безпосереднього вжитку користувачем продукція (бібліографічні покажчики, карти "сигнальної інформації" (СІ), режими ВРІ, "запит-відповідь" тощо). Останнім часом з'явилися функціональні інформаційні центри, які спеціалізуються на підготовці оглядово-аналітичної інформації і наданню послуг консультативного характеру, так звані "центри аналізу інформації", та підприємства-диспетчери, призначенням яких є підтримка зв'язку між органами інформації, тобто посередництво (сервери, Інтернет-кафе, електронна пошта) [8, С.26];
• технологічна – за способами опрацювання інформації (ручне опрацювання, поліграфічна, малотиражна, електро- і фотографічна, мікрофільмування, розроблення і супроводження комп'ютерних БД, випуск дискет і компакт-дисків тощо). Пов'язана з різницею в технології підготовки інформаційної продукції різних видів. Фундаментом розвитку технологічної спеціалізації є комп'ютерна технологія;
• однією з самих масових форм інформаційної спеціалізації є операційна. Вона полягає в спеціалізації інформаційних органів або їх підрозділів на виконанні окремих стадій або операцій єдиного циклу виробництва інформаційної продукції, результатом яких є проміжний продукт або напівфабрикат, що підлягає подальшому опрацюванні в межах заданого технологічного циклу (підготовка службами інформації продуктів для тиражування, передмашинне опрацювання первинних джерел інформації для введення в автоматизовані БД, створення певних БД)[8, C.28].