gn="justify">       Інформаційний бізнес має і свої специфічні функції, які поділяють його на комп'ютерний, суто інформаційний і змішаний, що відбивається на категорії інформаційного органу. Крім того категорія визначається ще й за такими показниками:

• кінцевою метою НІД є створення особистого інформаційного продукту силами своїх співробітників (інформцентри, довідково-інформаційні служби, фірми з виготовлення БД тощо);
• надання інформаційних послуг на основі замовлень і підтримки зі своїми користувачами відношень, близьких до неформальних (бібліотечне обслуговування, реклама, комп'ютерний сервіс тощо);
• створення інформаційної продукції у відповідності зі специфічними вимогами кінцевих користувачів (літературна і журналістська діяльність, мистецтво, галузеві центри інформації, центри НТІ тощо);
• використання різноманітних носіїв інформації, включаючи як традиційні – паперові, магнітнострічкові, діапозитивні та інші, так і електронні засоби зберігання даних (видавнича діяльність);
• створення інформаційної продукції для забезпечення прийняття рішень і підвищення якості цих рішень (юридично-правове, ділове інформування, ДЗК тощо);
• отримання прибутку за рахунок надання послуг і інформації, тому що користувачі прирівнюють ці послуги до проведених наукових досліджень і повністю їх оплачують (інформаційний маркетинг, експертно-аналітичні служби тощо);
• збирання і зберігання різноманітних відомостей про діяльність певної галузі, підприємства, установи тощо на відміну від консультацій у сфері управління (органи статистики, архіви тощо);
• відношення до інформації як до свого кінцевого продукту (засоби масової інформації – ЗМІ).

       Інформаційний бізнес, спрямований на підтримку  процесів керівництва в різних галузях  народного господарства, формування цілеспрямованого, послідовного, комплексного та неперервного процесу інформування користувачів конкретною науково-технічною, економічною, діловою інформацією, виходячи із специфіки запитів та перспектив розвитку певної галузі [6, С.13].

       Але головним завданням інформаційного бізнесу повинно бути:

• вміти організувати так інформаційну діяльність, щоб можна було кваліфіковано і своєчасно виконувати свої обов'язки перед користувачами інформації;
• виконання науково-інформаційних робіт і послуг за постійно діючими замовленнями підрозділів галузі;
• виконання робіт з індивідуального інформаційного забезпечення спеціалістів галузі. Сюди відносять роботи з вивчення інформаційних потреб спеціалістів і організації їхнього постійного інформаційного забезпечення;
• виконання одноразових заходів з науково-інформаційного забезпечення підрозділів галузі і окремих спеціалістів, включаються також виконання перекладів з інших мов, підготовка покажчиків літератури на різних носіях, складання довідок, разовий пошук інформації у фондах, замовлення копій чи окремих документів;
• виконання одноразових замовлень з науково-технічної пропаганди. Сюди відносять всі замовлення на проведення пошуку і передавання інформації про передовий досвід і інновації, а також організація і проведення заходів щодо вивчення передового досвіду чи інновацій;
• виконання одноразових замовлень підрозділів інших галузей і окремих користувачів. Ці роботи виконують за письмовими замовленнями, із зазначенням строків його виконання. Звичайно це замовлення на надання допомоги в пошуку інформації, копії видань з ДІФу, інформаційні, адресні та аналітичні довідки, реферати, оглядова і бібліографічна інформація або замовлення на отримання вже готової ексклюзивної інформаційної продукції.

     Всі ці питання покликані досягти поставлену мету - створення особистого інформаційного продукту, та надання якісних інформаційних послуг.

      Отже, можна дійти таких  висновків:

• Інформаційний бізнес сфера підприємницької діяльності, що здійснює придбання і продаж товарів чи надання послуг в обмін на інші товари, послуги для взаємної вигоди зацікавлених осіб чи організацій;
• Специфіка інформаційного бізнесу характеризується специфічними функціями інформаційного бізнесу: комп'ютерна, інформаційна і змішана;
• Інформаційний бізнес, спрямований на підтримку процесів керівництва в різних галузях народного господарства;
• Застосовується для формування цілеспрямованого, послідовного, комплексного та неперервного процесу інформування користувачів конкретною науково-технічною, економічною, діловою інформацією;
• Виходячи із специфіки запитів та перспектив розвитку певної галузі інформаційний бізнес має конкретні завдання, які покликані досягти поставленої мети.

2.2. Державна підтримка  науково-інформаційної  діяльності

    Нині  у нас склалася досить парадоксальна  ситуація. З одного боку, здобутки нашого науково-технічного потенціалу не завжди знаходять попит в Україні, а  з другого — іноземні агенти намагаються за будь-яку ціну виловити будь-яку, особливо науково-технічну, інформацію і викрасти або будь-яким іншим шляхом неправомірно заволодіти нею.

    Науково-технічний  потенціал України ще й зараз  є надзвичайно цінною науково-технічною  інформацією, яка дуже цікавить наших зарубіжних "друзів". Саме цим пояснюється актуальність правової охорони будь-якої інформації. Тим більше, що далеко не всі види, у тому числі і науково-технічної інформації, знайшли надійний правовий захист у чинних законах [4, С.190].

    Для надійного правового захисту науково-технічної інформації та її раціонального використання в Україні створено національну систему науково-технічної інформації. Її основним завданням є задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави в науково-технічній інформації. Національна система науково-технічної інформації — це організаційно-правова структура, за допомогою якої формується державна інформаційна політика, а також здійснюється координація робіт зі створення, користування, зберігання та поширення національних ресурсів науково-технічної інформації з урахуванням інтересів національної безпеки.

    Отже, національна система науково-технічної  інформації має своїм завданням:

    — формування державної інформаційної  політики в галузі науки і техніки;

    — координація робіт зі створення, користування, зберігання та поширення національних ресурсів науково-технічної інформації;

    — забезпечення інтересів держави  у сфері національної безпеки.

     Тому  Держава з метою створення та розвитку національної системи науково-технічної інформації забезпечує:

• створення державних мереж первинного збирання, опрацювання та зберігання усіх видів науково-технічної інформації;
• проведення заходів для поширення і підвищення якісного рівня інформаційної продукції та послуг;
• фінансову, в тому числі валютну, підтримку надходження науково-технічної інформації до державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, створення їх мереж і відповідного технічного забезпечення;
• підготовку кадрів у сфері інформатики і науково-інформаційної діяльності через систему навчальних закладів вищої та середньої освіти, підвищення рівня інформаційної підготовки спеціалістів народного господарства;
• вільну конкуренцію між органами науково-технічної інформації, іншими підприємствами та організаціями усіх форм власності, які здійснюють науково-інформаційну діяльність;
• захист суб'єктів відносин в галузі науково-технічної інформації від прояву недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах науково-інформаційної діяльності;
• Держава сприяє відкритості та загальнодоступності науково-технічної інформації [2, С.10].

     Обмеження щодо доступу, поширення та використання інформації, яка є державною або  іншою таємницею, що охороняється законом, визначаються законами України.

     Держава підтримує міжнародну співпрацю у сфері науково-технічної інформації, створює для цього правові і економічні умови та сприяє здійсненню суб'єктами науково-інформаційної діяльності вільних і рівноправних відносин з міжнародними організаціями й установами, якщо це не суперечить чинному законодавству України [2, С.11].

     Держава сприяє формуванню, зберіганню і ефективному  використанню державних ресурсів науково-технічної  інформації шляхом:

• створення реєстраційно-облікового механізму, який забезпечує збирання, опрацювання та поширення відомостей про виконані за рахунок коштів державного бюджету наукові дослідження і розробки, дисертації та інші види науково-технічних робіт, про нові види продукції, бази і банки даних;
• проведення пільгової податкової та фінансово-кредитної політики щодо послуг з надання науково-технічної інформації користувачеві та передавання інформації про науково-технічні досягнення державним органам і службам науково-технічної інформації;
• виділення коштів і матеріально-технічних засобів для роботи над створенням і розвитком державних ресурсів науково-технічної інформації та їх використанням, а також для міжгалузевого обміну інформацією про науково-технічні досягнення;
• створення механізму зберігання інформаційних ресурсів, баз і банків даних, сформованих в державних організаціях та органах управління, їх передавання іншим установам в разі ліквідації або реорганізації;
• впровадження економічних механізмів створення і підтримки підприємств, заснованих на приватній чи колективній власності, які здійснюють інформаційну діяльність, та їх інтеграції в національну систему науково-технічної інформації [5, С.35].

       З метою розвитку наукової діяльності, ефективності наукових досліджень має  створюватись та удосконалюватись матеріально-технічна і лабораторна база наукових установ.

       В подальшому необхідним є внесення необхідних змін і доповнень в ряд федеральних законів інформаційного профілю, розробка нових норм і правил, проведення постійної роботи з моніторингу відповідності Державного рубрикатора НТІ сучасному стану науки і техніки, веденню банку еталонних таблиць універсальних бібліотечних класифікацій, а також аналіз ступеня задоволеності користувачів класифікаційними системами як інструментом впорядкування і пошуку інформації.

       В умовах глобальної інформатизації суспільства  безпека держави багато в чому залежить від безпеки її інформаційних  ресурсів і технологій. У загальній  проблемі її забезпечення одним з  найважливіших є питання захисту  конфіденційної, або, як її іноді називають "інформації з обмеженим доступом", зокрема такої, що стосується науково-технічного потенціалу країни.

       Захист  національної конфіденційної інформації розглядається, як один з головних пріоритетів  державної політики практично в  усіх країнах, у тому числі інформаційні ресурси та інформаційна інфраструктура відіграють дедалі більшу роль у міждержавній боротьбі за світове лідерство і досягнення політичних, економічних, воєнних цілей.

       Отже, дійшли таких висновків:

• стійке функціонування інформаційної інфраструктури, забезпечення інтересів особи, суспільства і держави у цій сфері перетворюється на важливий чинник збалансованого розвитку будь-якої країни;
• державна політика повинна сприяти розробці і впровадженню новітніх інформаційних технологій, конкуренції у сфері інформаційної діяльності, створенню сприятливих умов та економічній підтримці розвитку об'єктів національного інформаційного простору України;
• необхідним завданням є визначення серед об'єктів національного інформаційного простору України об'єкти стратегічного значення і закріпити це законодавчо;
• головною умовою є забезпечення фінансовою і правовою підтримкою для створення і розповсюдження україномовної інформаційної продукції у світі.

 
 

 

Висновки

       У ході дослідження розглянуто теоретичне вивчення науково- інформаційної діяльності, головні напрями політики стосовно інформаційних ресурсів, основні функції та завдання інформаційного бізнесу та національної системи науково-технічної інформації, що дозволило зробити наступні висновки:

• Розглянуто форми та процеси науково-інформаційної діяльності.

     Наукова діяльність завжди проводиться із використанням  великої кількості джерел інформації, тому має свою спеціалізацію, яка в свою чергу поділяється на 5 форм: тематичну, видову, функціональну, технологічну та операційну.

     Науково-технічна інформація є суспільним надбанням, необхідною умовою продуктивної інтелектуальної  діяльності, зокрема наукової та технічної  творчості, яка при правильному  використанні перетворюється в інформаційні ресурси. Функціональним призначенням яких  є опрацювання інформації і вироблення нових знань, відповідно до поставлених цілей. Інформаційні ресурси мають три рівні, а саме екстенсивний, інтенсивний, революційний та за матеріальним носієм інформаційні технології поділяються на природну, паперово-механізовану і автоматизовану. 

• Визначити функції інформаційного бізнесу.

      Інформаційний бізнес характеризується специфічними функціями, такі як комп'ютерна, інформаційна і змішана функції, які спрямовані на підтримку процесів керівництва в різних галузях народного господарства та застосовується для формування цілеспрямованого, послідовного, комплексного та неперервного процесу інформування користувачів конкретною науково-технічною, економічною, діловою інформацією.