Спілкування

Специфічною особливістю  ділового спілкування є його регламентованість, тобто підпорядкованість установленим правилам і обмеженням. Ці правила  визначаються типом ділового спілкування, формою, ступенем офіційності, конкретними цілями й завданнями, які стоять перед учасниками акту спілкування, а також національно-культурними традиціями й нормами поведінки.

Сучасна людина повинна  володіти наукою ділових відносин, уміти встановлювати й підтримувати цивілізовані відносини з людьми, переборювати протиріччя, дозволяти конфлікти, брати на себе якщо буде потреба роль посередника, повинна уміти використовувати свою діяльність на благо інших людей, а також своєї роботи, своєї справи.

Список використаної літератури

1. Карнегі Д. Як навчитися виступати публічно. – К.: Психологія, 2002. — 680 с.
2. Мацюк З. О., Станкевич Н. І. Українська мова професійного спілкування. – К.: Каравела, 2008. — 250 с.
3. Секрети спілкування. – К.: Саміздат, 2000. — 300 с.
4. Томан І. Мистецтво говорити. – К.: ВЕСТА, 2001. — 390 с.
5. Шевчук С. В. Ділове мовлення (модульний курс). – К.: Арій, 2008. — 300 с.
6. Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців. – К.: Літера ЛТД, 2004. — 310 с.
7. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. – К.: Атіка, 2007. — 380 с.
8. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера ЛТД, 2001.  —                    300 с.