Функціонування системи міжнародних розрахунків України

  Іменний чек.

За  способом оплати розрізняють:

• наявні чеки;
• розрахункові чеки;
• кросовані чеки.

Відомі  також дві форми  закреслення:

• звичні кросовані чеки;
• специфічно кросовані чеки.

Особливим видом  чеків у некомерційному міжнародному обігу є єврочек – це національні  чеки, які можуть використовуватися  і за кордоном.

Іншим видом  чеків є дорожній (туристський) чек, який виписується як в національній валюті, так і в доларах США.

Ризик неплатежу  при чековому обігу суттєво вищий, ніж при переказі, особливо за клієнтськими чеками, коли немає гарантій, що банк, на який вони видані, здійснив платіж.

2.6. Розрахунки пластиковими  картками

 Пластикова картка — це: персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банкоматах);

інструмент безготівкових  розрахунків і засіб отримання  кредиту, а також фінансовий інструмент, який дозволяє її власникові управляти  своїм банківським рахунком прямо  з торговельної чи сервісної організації.

Приймання карток до оплати та видача за ними готівки  здійснюється тільки на підприємствах  торгівлі/сервісу та в банках, що входять до платіжної системи, яка  обслуговує ці картки[11].

До  складу платіжної  системи входять: точки обслуговування, які безпосередньо приймають картки; банки-емітенти, що здійснюють випуск пластикових карток і надають їх у розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються у власності банку, а клієнти одержують право їх використовувати; еквайзер-центри, які здійснюють первинну обробку запитів на авторизацію, що супроводжує приймання картки до оплати або видачу готівки (банк-еквайзер є водночас банком-емітентом, але банк-емітент не обов’язково є банком-еквайзером); процесінговий центр — веде базу даних платіжної системи. Тут зберігається інформація про ліміти держателів карток; розрахунковий (кліринговий) банк (або кілька банків) — здійснює оперативні взаєморозрахунки банків — членів системи, які для цього відкривають кореспондентські рахунки у розрахунковому банку.

Здійснюючи розрахунки, держатель пластикової картки обмежений  одним або кількома лімітами. Характер лімітів та умови їх використання досить різноманітні, але їх можна  звести до двох основних сценаріїв:

1. Держатель  дебетової картки мусить заздалегідь  внести на свій банківський  рахунок певну суму. ЇЇ розмір  і визначає ліміт картки, тобто  суму, якою може користуватися  держатель.

2. Держатель  кредитної картки, не вносячи  в банк кошти заздалегідь, може  отримувати кредит. У такому випадку  клієнту встановлюється ліміт  кредиту, в межах якого він  має право використовувати кошти.  Кредит буває разовим, так і  відновлювальним (револьверним). Відновлення  кредиту відбувається після погашення  всієї заборгованості або її  частини. При використанні кредитної  картки авторизація здійснюється  лише у випадку, коли сума  платежу перевищує певну обумовлену  величину. Слід зазначити, що, видаючи  кредитну картку, банк-емітент може  вимагати від клієнта надання  гарантій повернення боргу. Форма  гарантій визначається індивідуально.  Нерідко нею може бути страховий  депозит, розмір якого, як правило,  перевищує ліміт кредиту. Кредитна  та дебетова картки бувають:  сімейними — право здійснення  платежів у межах установленого  ліміту надається членам сім’ї  утримувача картки; корпоративними  — використовуються працівниками  компанії для оплати потреб  корпорації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

Питання розрахунків  є одним з ключових питань в  міжнародному торговому обороті. Законодавство  і банківська система повинні  надавати підприємствам достатню кількість  інструментів, які забезпечували  як здійснення розрахунків, так і  покриття рисок які виникають  у зв'язку з цим. При цьому інструменти  повинні забезпечити гнучкість  і можливість швидкого реагування підприємств  на постійно змінні зовнішні умови.

Значну частину  зовнішньоекономічних відносин складає  зовнішня торгівля. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній  торгівлі товарами і послугами, а  так само некомерційним операціям, кредитам і руху капіталів між  країнами, зокрема пов'язані з  будівництвом об'єктів за кордоном і наданням допомоги країнам, що розвиваються.

Однією з найважливіших  складових зовнішньоекономічних зв'язків  є здійснення розрахунків за отримані товари, послуги.

Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість  і гарантія отримання платежу, сума витрат, пов'язаних з проведення операцій через банки. Тому зовнішньоторговельні партнери в процесі переговорів  погоджують деталі умов платежу і  потім закріплюють їх в контракті.

При визначенні валютно-фінансових і платіжних  умов контрактів виявляється протилежність  інтересів експортера, який прагнути отримати максимальну суму валюти в  найкоротший строк, і імпортера, зацікавленого у виплаті найменшої  суми валюти, прискоренні отримання  товару і відстроченні платежу до отримання виручки від його реалізації. Вибір валютно-фінансових і платіжних  умов операцій залежить від характеру  економічних і політичних відносин між країнами, співвідношення сил  контрагентів, їх компетенції, традицій і звичаїв торгівлі даним товаром.

Форми міжнародних  розрахунків, які розроблені міжнародною  практикою є свого роду захисними  методами від валютних рисок і  відрізняються один від одного механізмом, ступенем гарантованості і формою участі в розрахунках банків. Тому необхідно  вибрати таку форму розрахунку, яка  незалежно від економічної і  політичної стабільності країни-контрагента.

Поява і подальша зміна в міжнародних розрахунках  пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і звернення.

Економічні, політичні  і культурні зв'язки між країнами породжують грошові вимоги і зобов'язання, платежі по яких підлягають регулюванню. З цією метою застосовують різні  форми міжнародних розрахунків. Вибір форми визначається поряд  чинників, про які мовилося впродовж даній курсовій роботі. Міжнародна торгівля має важливе значення для  економіки будь-якої країни. Незалежно  від того, до якої групи належить та або інша організація, існує ряд  загальних норм і правил, яким вони повинні підкорятися.

У практиці міжнародної  торгівлі з урахуванням взаємних інтересів учасників зовнішньоекономічних операцій розрахунки здійснюються в  самих різних формах -  у вигляді  авансових платежів, в порядку  інкасо або акцепт векселя, з акредитиву.

Найбуденніша  форма - банківський переказ, інкасо - застосовується рідко. І лише акредитивна  форма розрахунків дає багатий  вибір для господарського суб'єкта в побудові систем взаєморозрахунків  зі своїми контрагентами. Не випадково  при описі форм міжнародних розрахунків  саме акредитивам приділяється особлива увага, саме це питання найширше охоплене.

Перш ніж здійснити  свій перший успішний зовнішньоторговельний  контракт, фірма, будь це імпортер або  експортер, повинна пройти нелегкий шлях в своєму розвитку. Фахівці  повинні розбиратися у формах розрахунків, тонкощах законодавства  різних країн, специфіці роботи банків, системах розрахунку між ними.

У сучасній світовій економіці діють дві основні  тенденції: Посилення цілісності світового  господарства, його глобалізація, що викликане  розвитком економічних зв'язків  між країнами, лібералізацією торгівлі, створенням сучасних систем комунікації  і інформації, світових технічних  стандартів і норм.

Економічне зближення  і взаємодія країн на регіональному  рівні, формування крупних регіональних інтеграційних структур, що розвиваються у напрямі створення щодо самостійних  центрів світового господарства.

Глобалізація  несе з собою не тільки переваги, такі як загострення міжнародної  конкуренції, економія на масштабах  виробництва, підвищенню продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні  і розповсюдження передової технології, а також конкурентного тиску  на користь безперервного впровадження інновацій у світовому масштабі, вона чревата негативними наслідками або потенційними проблемами.  Глобалізація робить величезний вплив на діяльність банків на міжнародному ринку і їх міжнародних розрахунках у цій  сфері. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р.
2. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р.
3. Международные правила толкования торговых терминов "Инкотермс" (Публикация Международной торговой палаты 1990 г. N 460) [Информационная система Гарант]
4. Унифицированные правила и обычаи для документарных аккредитивов (UCP N 500) [Информационная система Гарант]
5. Унифицированные правила по инкассо (публикация Международной торговой палаты N 522) в редакции 1995 г. [Информационная система Гарант]
6. Унифицированные правила для гарантий по первому требованию (редакция 1992 г., публикация МТП N 458) [Информационная система Гарант]

КНИГИ:

7. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения [Текст] под ред. Л. Н. Красавиной. - М.: «Финансы и статистика», 2006.
8. Банковское дело. Дополнительные операции клиентов [Текст] под ред. А. М. Тавасиева. - М.: «Финансы и статистика», 2005.
9. Банковское дело [Текст] под ред. Е. Ф. Жукова, Н. Д. Эриашвили. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Единство, 2006.- 575 с.
10. Банковские услуги №2/2007 Думная Н. Н. «О процессе формирование международных интегрированных рынков в условиях глобализации» [Текст] С. 7
11. Банковские услуги №2/2007 Литовкин Ю. И. «Финансовая глобализация и риски (на примере международных расчетов)» [Текст] С. 15