Международные научно-технические отношения

• Особливо можна виділити науково-технічне співробітництво, яке здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідних груп фахівців чи організацій. 
              Найбільш раціональними й ефективними формами цієї співпраці є: 
          - Створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;  
         - Спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми; 
          - Спільні дослідження та вивчення зарубіжного досвіду в галузі організації виробництва і праці;  
          - Поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики; 
          - Організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу. 
  Технічна цінність характеризується рівнем технічних характеристик (надійності, довговічності, продуктивності тощо), конкурентоспроможністю, значенням для співробітництва країн і фірм.  
               Прикладна цінність виражається в можливості та сфери застосування результату в народному господарстві або на фірмі, масштабів впровадження, наявність побічних результатів. Перспективність заходу оцінюється часом, протягом якого можна ефективно використовувати результат.

       На  сучасному етапі науково-технічний  прогрес (НТП) створює глибокі зміни  в структурі виробничих сил міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорціях в національних господарствах окремих держав та світового господарства в цілому. Стратегія промислових галузей, на яких протягом довгого періоду часу базувалась економічна могутність провідних країн світу, переміщення ряду традиційних промислових виробництв із індустріальних країн в нові регіони світу - всі ці процеси ведуть до динамічних та глибоких змін в світовому господарстві, міжнародному поділі праці (МПП). Нові технології приводять в дію якісно нові господарські зв’язки, спрямовані на економію ресурсів, індивідуалізацію і спеціалізацію виробництва та споживання. Застосування нових технологій має важливе значення для світогосподарських відносин. Фронт світової науки і техніки розширюється і розвивається стрімкими темпами, це призводить до того, що нині жодна країна світу не взмозі самотужки вирішити всі питання НТП, а тим паче бути лідером у всіх його напрямках. Це призводить до інтенсивного процесу формування міжнародного інтелектуального поділу праці. Відбувається міжнародна спеціалізація наукових та дослідно-конструкторських центрів, налагодження стійкої кооперації між ними. Змінюється характер МПП, оскільки новітні форми автоматизації позбавляють країни що розвиваються в зростаючій кількості видів господарської діяльності ряду переваг, пов’язаних з наявністю значної дешевої робочої сили, що впливає на традиційні стимули до вивозу капіталу. Вони зміщуються від економії на затратах праці до економії на витратах, пов’язаних з найбільш низькими стандартами по екологічній чистоті та безпеці праці, на що йдуть країни що розвиваються задля індустріалізації національних економік. В доповнення до експорту товарів та капіталу промислово розвинених країн в зростаючих масштабах використовують експорт науково-технічної інформації та науково-технічних послуг для утвердження та розширення своїх позицій на світовій арені. Комплексний характер сучасних наукових і технічних проблем, глобальні процеси інтернаціоналізації господарського та суспільно-політичного життя стимулюють процес інтеграції інтелектуальних національних ресурсів. Ці процеси створюють нову світову структуру і транснаціональний науково-технічний потенціал.

       Важливими видами міжнародних науково-технічних  зв’язків є  [14,с.100]:

• Патентні відносини і відносини з приводу патентування технічних рішень і винаходів з міжнародним визнанням виключного права власника патенту на його використання і передачу за плату чи іншу еквівалентну їй форму відшкодування права іншим юридичним особам можливості тимчасового використання даного патенту.
• Ліцензійні відносини і найголовніша комерційна форма, в якій реалізуються міжнародні науково-технічні відносини. Вони являють собою договори між власником ліцензії (ліцензіаром) і контрагентом (ліцензіатом) та використання в певних межах патентних прав. Ліцензія передається на обумовлений строк, фіксуються межі використання (обсяги виробництва, з правом чи без права передачі третім особам) і встановлюється певна плата.

       Міжнародні  науково-технічні зв’язки - це міжнародні відносини з приводу трансферу (обміну результатами) науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт НДДКР; спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільних розробок; використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією.   
             Після здобуття незалежності Україна успадкувала значний науково-технічний потенціал у провідних галузях виробництва. Саме в Україні під час перебування у складі СРСР було створено найбільші наукові центри, відомі у всьому світі. Україна мала всі складові для залучення національного науково-технічного потенціалу у міжнародні науково-технічні зв’язки. Але після дев’яти років незалежності через несприятливі економічні умови, а саме зменшення державного фінансування науки, недоліки в організації наукової діяльності, значний податковий тиск, Україна втратила більше половини власного науково-технічного потенціалу.

            Загалом міжнародне співробітництво  здійснюється в 10 головних технологічних галузях:

• Біотехнологія - медичне та промислове застосування передових генетичних досліджень, спрямованих на створення нових ліків, гормонів та інших лікувальних продуктів для використання в медицині та сільському господарстві.
• Технології наук про життя людини застосування наукових досягнень у медицині (інших ніж біологічних). Наприклад, досягнення медичних технологій у сферах відображення ядерного резонансу, ехокардіографії, найновіших хімічних технологій, пов'язаних з виробництвом ліків, які формують нові продукти, що дозволяють лікувати і запобігати хворобами.
• Оптоелектроніка - розвиток електронних продуктів і компонентів, які проводять світло та реагують на нього. Наприклад, оптичні сканери, оптичні компакт-диски, сонячні батареї, фотоелементи, лазерні принтери.
• Комп'ютери і телекомунікація - розвиток продуктів, що оброблюють зростаючий обсяг інформації за короткий проміжок часу. Наприклад, факсимільні машини, апарати телефонної комутації, радари, супутники зв'язку, сервери, комп'ютери та відповідна апаратна периферія, а також програмні продукти.
• Електроніка - розвиток електронних компонентів (без опто-електронних компонентів), таких як інтегральні схеми, плати, рідкі кристали та інші подібні компоненти, завдяки яким значно удосконалюються і розвиваються основні функції, а також мініатюризуються вироби.
• Комп'ютеризоване виробництво - розвиток технологій для автоматизації промислового виробництва. Наприклад, роботів, машин і апаратів з числовим програмним управлінням, автоматизованих засобів транспортування, завдяки чому можна значно підвищити гнучкість виробництва і зменшити включеність людини в технологічний процес.
• Нові матеріали - удосконалення і створення матеріалів, таких як напівпровідники, оптичні фібер-кабелі, відеоднеки тощо, які дозволяють удосконалити застосування інших передових технологій.
• Аерокосмічні технології - виробництво більшості військових цивільних вертольотів, літаків і космічних апаратів (без супутників зв'язку), реактивні авіаційні двигуни, літальні тренажери та автопілоти.
• Озброєння - розвиток технологій військового застосування для виробництва звичайного озброєння, ракет, бомб, мін, торпед, ракетних стартових комплексів тощо.
• Атомні технології - розвиток обладнання атомних електростанцій, зокрема атомні реактори і їх частини, обладнання для розчеплення ізотопів, виготовлення твелів тощо (обладнаній для медичного застосування більше відносять до груші науки про життя людини).

2. Україна в науково-технічних  відносинах

       Науково-технічне співробітництво відіграє велику роль як у розвитку науки і техніки країн-учасниць, так і в розвитку їх економік у цілому. Це співробітництво здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи організацій.  
                  Найбільш раціональними й ефективними формами цього співробітництва є:  
           - створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;  
             - спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми; 
             - спільні дослідження та вивчення закордонного досвіду в області організації виробництва і праці;  
             - поточна координація та консультації з питань науково-технічної  політики; 
          - організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу.

       Україна має міжнародні угоди з міжнародного співробітництва з такими 
країнами ВАГИ: Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією, Молдовою, 
Росією, Казахстаном, Республікою Киргизія, Таджикистаном, Туркменістаном 
та Узбекистаном. Співпраця з країнами Євросоюзу і асоційованими країнами 
Основою тактики НТ співробітництва між Євросоюзом та Україною є: 
           - Європейська стратегія добросусідства.

       В Угоді про партнерство і співробітництво (УПС) від 1 квітня 1998р. ЄС і Україна  зобов’язалися налагодити партнерство, яке сприятиме ближчим політичним та взаємовигідним торговельним й інвестиційним відносинам одночасно з економічною, соціальною, фінансовою, науковою, технологічною та культурною співпрацею.  

          - План спільних дій.

           Україна та    ЄС    погодилися   інтенсифікувати   політичні,  безпекові,  економічні   та   культурні   відносини,    включаючи  транскордонне   співробітництво   та  спільну  відповідальність  у  запобіганні та врегулюванні конфліктів.

  Цей План дій є важливим новим кроком  у цьому  процесі.  Він охоплює  часові  рамки у  три роки.

        - Угода між Україною та країнами Європейського Союзу в галузі науки і технології.

   Співробітництво може здійснюватися в галузі наукових досліджень, включаючи фундаментальні, технологічного розвитку та демонстраційної діяльності, за наступними напрямками:

   - дослідження навколишнього середовища  та клімату, включаючи спостереження земної поверхні;

   - біомедичні дослідження та дослідження в галузі охорони здоров'я;

   - дослідження в галузі сільського  господарства, лісового господарства  та рибальства;

   - промислові та виробничі технології;

   - матеріалознавство та метрологія;

   - неядерна енергетика;

   - транспорт;

   - технології інформаційного суспільства;

   - дослідження в галузі соціальних  наук;

   - науково-технологічна політика;

   - навчання та обмін науковими  кадрами.

        Інші напрями можуть додаватися до цього переліку після розгляду та рекомендацій спільного комітету Україна - Співтовариство, що згадується в статті 6 цієї Угоди.

        Україна бере участь в широкому спектрі НТ співробітництва на основі двосторонніх угод. Головний пріоритет надається НТ співпраці на основі Угоди з Європейським Співтовариством, підписаним 4-го липня 2002 року, яке визначило основу для розвитку та зміцнення співробітництва вчених і угод з країнами Євросоюзу відповідно до лінії сприяння Україні Євросоюзом. Був підтриманий План спільних дій Євросоюз-Україна EU-Ukraine в галузі науки і технологій. Створені робочі групи відповідно до пріоритетів програми РП7.

       МОНУ координує наукове співробітництво України з більш ніж 50 країнами, включаючи держави Євросоюзу, асоційовані країни і для деяких з них підписало договори двостороннього співробітництва, що знаходяться в дії. Міжурядові угоди з НТ співпраці підписані з 19 країнами: Німеччиною, Францією, Італією, Грецією, Польщею, Угорщиною, Словенією, Болгарією, Словаччиною, Естонією, Латвією, Литвою, Австрією, Іспанією, Португалією, Фінляндією, Хорватією і Македонією. З 1992 року Україна фінансували такі програми Євросоюзу та установи: INTAS, FP6, FP7, STCU, EUREKA, УНТЦ а також Проект НАТО. У загальному цілому, на фінансування від країн Євро-у припадає близько 15% рівня держбюджетного фінансування науки.

       Ракетно-космічна підгалузь представлена такими науково-дослідними організаціями та підприємствами машинобудування як: Національна Академія Наук України, НДІ "Аеропружних систем", НДІ "Квант", міжгалузевий НДІ проблем механіки "Ритм", державне КБ "Південе" ім.Янгеля, один із найбільших ракетних заводів світу - дніпропетровський "Південмаш", ВО "Топаз", ВО "Комунар".

       Підприємства  галузі мають високий науково-технічний  та експортний потенціал у сфері  ракетобудування та приладобудування: міжконтенентальні балістичні ракети, ракетоносії типу "Зеніт" та "Циклон", космічний комплекс радіоелектронної розвідки "Цілина", народногосподарські космічні апарати "Ресурс" та "Океан", системи керування ракетами та орбітальними станціями "Мир", оптико-електронні системи, прилади ракет, устаткування для виробництва композиційних волокон. Сьогодні загальновизнано, що ДКБ «Південне» і виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод" - це один із найбільших у світі центрів розробки і виробництва ракетно-космічної техніки. Спільно з італійською фірмою "Fiat-Avio" розробляється великий проект "Цик-лон-4", який передбачає впровадження на базі ракети "Циклон" нової триступінчатої ракети.

       Авіаційна промисловість представлена такими підприємствами машинобудування як: асоціація державних авіапідприємств "Укравіа", авіаційним науково-технічним комплексом (АНТК) "Антонов", НДІ "Аеропружних систем", київським ВО ім. Артема, ВАТ "Мотор-Січ", київським заводом "Авіант", Харківським авіаційним заводом, Харківським агрегатним конструкторським бюро, Жулянським машинобудівним заводом. У всьому світі відомі сьогодні українські літаки конструкторського бюро "Антонов". їм належить багато світових рекордів як за вантажопідйомністю, так і за дальністю перельотів. Україна пропонує на авіаційний ринок нові типи літаків, зокрема сучасний економічний пасажирський літак Ан-140. Але найбільше науково-технологічних досягнень зосереджено у літаку Ан-70, розробка якого завершена в Україні. Це літак XXI століття, який перевозить до 35 т вантажу; завдяки принципово новим двигунам української розробки він найбільш економічний у своєму класі. Підгалузь має практично всі виробництва і таку інфраструктуру, яка дозволяє проектувати, виготовляти і експлуатувати найсучасніші високоефективні літаки, двигуни, радіоелектронне та інше обладнання. Літаки Ан-22 "Антей" і Ан-124 "Руслан" свого часу були найпотужнішими в світі. А велетенському Ан-225 "Мрія" й досі немає рівних.