Международные научно-технические отношения

                 Попри те, що в Україні зберігся масштабний науковий комплекс, здатний ефективно продукувати результати світового рівня, науково-технічна та інноваційна сфера не виконує належним чином роль джерела економічного зростання. Ключові проблеми полягають в тому, що:

• темпи розвитку й структура науково-технічної та інноваційної сфери не відповідають попиту на передові технології з боку економіки;
• пропоновані наукові результати світового рівня не знаходять застосування в економіці через низьку сприйнятливість підприємницького сектору до інновацій;
• у науково-технічній та інноваційній сфері триває втрата кадрів і скорочення матеріально-технічних засобів.

        У рішенні задач забезпечення динамічно стійкого розвитку вітчизняної економіки першочергова роль належить інновацій, інноваційної діяльності, здатним забезпечити безперервне оновлення технічної та технологічної бази виробництва, освоєння і випуск нової конкурентоспроможної продукції, ефективне проникнення на світові ринки товарів і послуг. Однією з головних завдань державної політики України в галузі розвитку науки і технологій повинен є перехід нашої країни до інноваційного шляху розвитку на основі обраних пріоритетів, які визначаються як з урахуванням загальносвітових тенденцій розвитку науки і технологій і наявних в Україні заділів у науково-технічній сфері, так і виходячи із сучасних тенденцій розвитку ринків. Базисом для створення національної інноваційної системи має бути розвиток фундаментальних досліджень як пріоритет соціально-економічної політики держави, а державна інноваційна політика повинна будуватися на принципі гармонізації інтересів державного та приватного секторів економіки і реалізовуватися незалежно від галузевої належності та форми власності підприємств.  
               Виходячи із сучасного стану науково-технічної і виробничо-технологічної сфер української економіки, основними напрямами державної інноваційної політики мають бути:  
- розвиток наявних структурних ланок української інноваційної системи та створення відсутніх;  
- зміцнення і гармонізація зв'язків між окремими ланками національної інноваційної системи;  
- забезпечення необхідних умов для діяльності як цілісної системи та реалізації її конкурентних переваг.  
                Реалізація державної політики в галузі розвитку науки і технологій, перш за все, повинна бути націлена на ефективне функціонування цілісної, здатної до відтворення та саморозвитку національної інноваційної системи, що включає як державну, так і регіональну науково-технічну та виробничо-технологічну сфери економіки, які необхідно орієнтувати на інтенсивну розробку і виробництво товарів і послуг, конкурентоспроможних на світовому ринку.

        Існує загроза переорієнтації вітчизняної науки на вирішення  проблем інноваційного розвитку інших країн і перетворення України на експортера товарів і послуг з низьким рівнем доданої вартості, у тому числі у сфері інтелектуальної праці.

        Причинами виникнення проблем є:

        – скорочення фінансування науково-технічної та інноваційної сфери. Загальний обсяг видатків на наукові дослідження й розробки як частка ВВП (наукоємність ВВП) протягом 2000-2009 рр. в Україні зменшився з 1,16 % до 0,95 % (у тому числі з держбюджету – до 0,41 %). Водночас у ЄС показник наукоємності ВВП у середньому складає 1,9 %, у Фінляндії й Швеції –3,7 %, США й Німеччині – 2,7 %;

        – неефективність системи  бюджетного фінансування української  науки:

        Тому була укладена Програма економічних реформ України на 2010-2014 роки для створення загальноєвропейського ринку досліджень з мобільними науковими кадрами, здійснення дослідницьких ініціатив на панєвропейському рівні, а також ефективного координування національних і регіональних дослідницьких проектів, програм і стратегій.

        Метою реформи є  активізація інноваційних процесів в економіці, повноцінне використання потенціалу науки в процесі технологічної модернізації економіки.

• Для досягнення мети на період реформи поставлені такі завдання:
• підвищити конкурентоспроможність сектору наукових досліджень і розробок, забезпечити інтеграцію вітчизняного сектору наукових досліджень у Європейський дослідницький простір;
• підвищити ефективність бюджетного фінансування наукової сфери;
• спрямувати вітчизняний науково-технічний потенціал на забезпечення реальних потреб інноваційного розвитку економіки України й організацію виробництва високотехнологічних товарів і послуг;
• здійснити першочергові заходи з підвищення ефективності національної інноваційної системи.

        Планується посилення  конкурентоспроможності сектору наукових досліджень і розробок, забезпечення його інтеграції в Європейський дослідницький простір шляхом:

• збільшення фінансування на оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів;
• розширення програм надання грантів молодим ученим і викладачам для проведення досліджень, підготовка українських учених до ефективної конкурентної боротьби за гранти Рамкової програми ЄС;
• проведення переговорів з Європейською Комісією щодо визначення умов приєднання України до Європейського дослідницького простору (ЄДП)10

        А також підвищення ефективності бюджетного фінансування наукової та інноваційної сфери шляхом:

• оптимізації системи бюджетних наукових установ на основі об'єктивних критеріїв оцінювання результативності їхньої науково-технічної діяльності;
• нарощування частки бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування фундаментальної науки та прикладних наукових і технічних розробок;
• пріоритетного спрямування бюджетного фінансування науки на виконання за конкурсними принципами державних цільових наукових, науково-технічних програм, державного замовлення у сфері науки та інноваційної продукції, а також фінансування грантів Державного фонду фундаментальних досліджень;
• застосування спрощених процедур закупівлі (на підставах, передбачених законом про державні закупівлі) для фінансування за рахунок державних коштів НДДКР, виконавці яких визначаються на конкурсній основі у встановленому законодавством порядку;           - підвищення рівня фінансової автономії наукових установ і ВНЗ у розпорядженні коштами, отриманими від замовників різних форм власності за виконання НДДКР.             Крім того, спрямування вітчизняного науково-технічного потенціалу на забезпечення потреб інноваційного розвитку економіки України й організацію виробництва високотехнологічної продукції шляхом:
• запровадження державно-приватного партнерства в науково-технічній та інноваційній сферах;
• розробки та впровадження інструментів державної підтримки інноваційної діяльності.

А також  підвищення ефективності національної інноваційної системи через:

• розвиток інноваційної інфраструктури (бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій тощо);
• приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності у відповідність до законодавства Європейського Союзу;
• удосконалення державного регулювання й економічного стимулювання суб'єктів господарювання у сфері трансферу технологій.

Здійснення  основних завдань реформи складається  з декількох етапів:

І етап (до кінця 2011 р.):

• визначення принципів державно-приватного партнерства у науково-технічній та інноваційній сферах;
• визначення принципів і механізмів надання державної підтримки інноваційній діяльності;
• проведення переговорів з Європейською Комісією щодо приєднання України до Європейського дослідницького простору.

ІІ етап (до кінця 2012 р.):

• розвиток інноваційної інфраструктури;
• реалізація сучасних механізмів державної підтримки інноваційної діяльності;
• підвищення рівня фінансової автономії наукових установ і ВНЗ у розпорядженні коштами, отриманими від замовників різних форм власності за виконання НДДКР;
• перехід на міжнародні критерії оцінювання праці вчених, оптимізація структури державного науково-дослідного сектору;
• збільшення бюджетного фінансування прикладних наукових досліджень, науково-технічних розробок та інноваційної діяльності.

ІІІ етап (до кінця 2014 р.):

• оновлення матеріально-технічної бази наукових установ і ВНЗ.

Індикатори  досягнення мети в період 2010-2014 рр.:

• збільшення частки інноваційно активних промислових підприємств з 10,7% до 25%;
• підвищення наукоємності ВВП за рахунок усіх джерел фінансування з 0,95% до 1,5%.

        Що стосується інвестиційної  сфери, то 12 млн. 669 тис. грн. планується витратити на керівництво та управління у науково-технічній сфері. Ще 7 млн. 975 тис. грн. передбачено для фінансової підтримки розвитку інфраструктури науково-технічної, інноваційної діяльності та інформатизації. На національну програму інформатизації, згідно з проектом закону, буде витрачено трохи більше 813 тис. грн.  
               На фундаментальні дослідження в наукових установах передбачено близько 3 млн. Для забезпечення діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень з держбюджету збираються виділити 29 млн. 997 тис. грн. Ще 10 млн. 884 тис. грн. піде на прикладні дослідження та науково-технічні розробки за напрямами діяльності наукових установ.  
                Найбільша сума - 49 млн. 358 тис. грн. - передбачена для держзамовлень на наукові та науково-технічні розробки і державні цільові програми. Трохи менше (близько 48 млн. грн.) планується витратити на виконання зобов'язань України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва. 
 На виплату державних премій, стипендій і грантів бюджет 2011 передбачає 3 млн. 262 тис. грн., А на фінансову підтримку наукових об'єктів, які є національною спадщиною - всього 297 тис. грн. фінансову підтримку наукової преси держава хоче обмежити 109 тисячами грн.  
               Близько 21 млн. грн. держава планує «відправити до Антарктики» - для досліджень на антарктичній станції «Академік Вернадський». Більше 2 млн. грн.підуть на фундаментальні дослідження у сфері державного управління і 1 млн. грн. - на створення системи «Електронний уряд». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

         У дипломній роботі на основі проведених досліджень здійснено  теоретичне узагальнення та вирішення актуального питання науково-технічного співробітництва України з іншими державами. Основні висновки та результати, які витікають із дослідження, зводяться до наступного:

1. В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної політики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі.
2. На сучасному етапі економічного розвитку господарський механізм не забезпечує необхідного сприйняття підприємствами науково-технічних досягнень. Наслідками негативних загальноекономічних тенденцій є зниження ефективності нагромадженого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій. 
3. В перспективі необхідно значно посилити виробничий потенціал при його якісному перетворенні на основі прискорення науково-технічного прогресу, широкої інтенсифікації економіки. З цією метою розроблена нова структурна та інвестиційна політика.
4. Капітальні вкладення (інвестиції) як фінансове джерело нарощування основних фондів є найважливішим економічним інструментом, що забезпечує зрушення в розміщенні продуктивних сил. В умовах формування ринкових механізмів господарювання головним джерелом розширеного відтворення основних фондів є власні кошти підприємств, а також банківський кредит. Централізовані державні капіталовкладення спрямовуються переважно на фінансування великих народногосподарських програм.
5. Основний шлях розширення виробничого потенціалу - його інтенсивний розвиток через технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств.
6. У ході нової реконструкції народного господарства доцільно перепрофілювати окремі великі підприємства відповідно до галузевих факторів і регіональних умов (знизити металомісткість виробництв, віддалених від металургійних баз, і т.п.), розчленити технологічні цикли з передислокацією їх частин, вивести з великих міст шкідливі в екологічному відношенні підприємства тощо.
7. Розроблені й обґрунтовані в дипломній роботі теоретичні та методичні положення, висновки і пропозиції мають практичну цінність для побудови досконалого науково-технічного комплексу та ефективного використання вже існуючого потенціалу. Вони полягають у розробці принципово нової цілісної методологічної концепції корпоратизації і забезпечення сталого розвитку підприємств корпоративного сектора економіки.