Релігія у Стародавній Греції

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2011 в 11:56, реферат

Описание работы

Стародавня Греція (Еллада) — загальна назва території давніх державних утворень на півдні Бал папського півострова, островах Егейського моря та на західній береговій смузі півострова Мала Азія. Перші подібні утворення виникли тут на початку II тис. до п. е., в епоху бронзи, а у VIII—VI ст. до н. е. на цих землях сформувались поліси (міста-держави). Найбільш впливовими з них були демократичні Афіни і аристократична (олігархічна) Спарта. Зі 146 р. н. е. Стародавня Греція перебувала під владою Риму, а з IV ст. була основною частиною Східної Римської імперії — Візантії.

Работа содержит 1 файл

Релігія у Стародавній Греції.doc

— 101.00 Кб (Скачать)

 Зевс  сидить на високому золотому троні. Поруч  із троном — богиня миру Ейрена і  постійна супутниця Зевса крилата  богиня Ніка, а також охоронниця законів богиня Феміда. Дочка Зевса  богиня Діке спостерігає за правосуддям. Сам Зевс надсилає людям свої дари й утверджує на землі порядок і закони, оберігає правду, посилає людям щастя і горе, жорстоко карає неправедних суддів і всіх непокірних.

 Біля  Зевса постійно знаходяться також  мойри — богині долі. Мойра Клото  пряде життєву нитку людини і тим самим визначає тривалість її життя. Обірветься нитка — закінчиться життя. Мойра Лахесіс дістає жереб, що випадає людині. Ніхто не може змінити визначену мойрами долю людини, оскільки третя мойра, Атропос, усе, що визначили комусь її сестри, записує у довгий сувій, а що у ньому записане, те неминуче. Є на Олімпі й богиня щастя і благоденства Тюхе, яка з рога достатку насипає людям дари.

 Так, згідно з міфами Стародавньої Греції, правлять світом Зевс і весь пантеон  богів Олімпу.

 Простежимо за їхнім родоводом.

 Перші божества народилися з хаосу —  згустку творчої енергії. Це були Гея (Земля), Нікта (Ніч), Ереб (Темрява), Тартар (Безодня) і Ерос (Любов). Пізніше  Гея народила Урана (Небо) і Понта (Море). Всі вони становили перше  покоління богів. Від них пішли боги другого покоління.

 Це, по-перше, діти Нікти:

 Апата — богиня омани й ошуканства;

 Кера  — богиня зла і насильницької  смерті;

 Танат (Танатос) — бог смерті;

 Немезіда  — богиня справедливої помсти;

 Еріда — богиня розбрату;

 Мом — бог лихослів'я і глупоти;

 Гіпнос  — бог сну;

 Гемера  — богиня світлого дня;

 Ефір  — чоловік Гемери, бог повітря;

 мойри — Лахесіс, Клото, Атропос;

 еринії — Алекто, Тисіфона, Мегера.

 По-друге, діти Геї:

 Піфон (Дельфіній) — чудовисько у вигляді  дракона;

 Тифон — чудовисько у вигляді змії;

 Єхидна  — напівжіика, напівзмія;

 Нерей — уособлення спокійного моря;

 Тавмант — покровитель дивовижних морських явищ;

 Фокій — сторож моря і морських страхіть;

 Еврібія — втілення морської сили;

 Кето  — володарка морських страхіть;

 гіганти:

 Агрій, Алкіоней, Гратіон, Іполит, Клітій, Мімант, Паллант, Полібут, Порфіріон, Тоон, Евріт, Енкелад, Ефіальт — змійоногі бородаті велетні;

 Гекатонхейри:

 Пес, Котт, Егеон — сторукі і п'ятдесятиголові велетні;

 кіклопи:

 Apr, Бронт, Стероп — одноокі велетні;  титани:

 Океан, Кой, Крій, Цанет, Гіперіон, Крон (Кронос);

 титаніди:

 Тефіда (Тефія) — уособлення морської стихії; Феба — джерело світла; Тея —  джерело тепла; Мнемозіна — богиня пам'яті; Феміда — богиня правосуддя;

 Рея — мати головних богів Стародавньої Греції.

 Від богів другого покоління походять боги третього покоління.

 Це, по-перше, діти Тифона і Єхидни:

 Кербер (Цербер) — триголовий пес, охоронець  підземного царства;

 Орф — двоголовий пес;

 Немейський  лев;

 Лернейська  гідра;

 Химера  — чудовисько з головою левиці, тулубом кози і хвостом дракона;

 Сфінкс  — чудовисько з жіночою головою, тілом левиці і пташиними крилами.

 По-друге, діти Фокія і Кето:

 граї:

 Пемфредо, Діно, Епіо — сиві старі жінки  з одним оком і одним зубом  на трьох. У момент передачі ока і  зуба вони бувають зовсім безпомічними;

 горгони:

 Сфено, Евріала, Медуза — чудовиська з лускатими  крилами, звірячими вухами і зміями замість волосся. З усіх трьох  лише Медуза була смертною.

 По-третє, діти Фокія і Гекати:

 Скілла (Сцілла) — морське чудовисько з  шістьма собачими головами і дванадцятьма лапами. Вона поїдала всі кораблі, що пропливали повз неї.

 По-четверте, діти Тавманта і Електри:

 Ірида—  богиня райдуги;

 гарпії:

 Подагра (швидконога), Аелла (бурхлива), Окіпета (стрімка), Келайно (похмура), Аелопна(вихряста).

 По-п'яте, діти Океана і Тефіди:

 річки:

 Алфей, Асоп, Ахелой, Інах, Ладон, Ніл, Пеней, Скамандр, Ерідан та ін. (всього близько 3000);

 океаніди:

 Азія, Діона, Доріда (дружина Нерея), Каліпсо, Клімена (дружина Іапета), Клітія, Метіда, Пейто, Плуто, Стікс (богиня річки в підземному царстві мертвих), Тіхе, Філіра, Електра (дружина Тавманта) та ін. (всього близько 3000).

 По-шосте, діти Перся і Доріди:

 нереїди:

 Амфітріта (дружина морського бога Посейдона), Фетіда (мати Ахілла — героя Троянської війни), Галатея та ін.

 По-сьоме, діти Кроноса і Реї:

 Гестія  — богиня домашнього вогнища;

 Деметра — богиня землеробства і родючості;

 Гера  — дружина Зевса, богиня неба;

 Посейдон  — морський бог;

 Зевс  — верховний бог (після повалення  титанів і гігантів). Серед усіх богів було дванадцять головних членів небесної сім'ї:

 Зевс  — верховний бог, бог неба, дощу і блискавки;

 Посейдон  — брат Зевса, бог морів;

 Гадес — брат Зевса, бог підземного царства;

 Гестія  — сестра Зевса, богиня домашнього вогнища;

 Гера  — сестра і дружина Зевса, богиня неба;

 Apec — син Зевса і Гери, бог війни;

 Афіна — дочка Зевса, богиня мудрості;

 Аполлон — син Зевса і брат Артеміди, бог сонця і пророцтв;

 Афродіта  — дочка Зевса, богиня кохання  і краси;

 Гермес  — син Зевса, бог торгівлі, покровитель  мандрівників;

 Артеміда  — дочка Зевса і сестра Аполлона, богиня мисливства, Місяця і чаклунства;

 Гефест  — син Гери, бог вітру і ковальського ремесла.

 Діти  Зевса

Імена матерів  Імена дітей   
Алкмена Геракл 
Антона  Амфіон, Зет 
Гера  Арес (бог війни), Геба (богиня квітучої молодості), Гефест

(бог  вітру і ковальського ремесла) 

Даная Персей 
Деметра Персефопа (богиня нідземного царства і мертвих)
Діана Афродіта (богиня кохання і краси)
Європа  Мінос (цар Криту), Радамант (суддя мертвих), Сарпедон (цар Лікії)
Імена матерів Імена дітей 
Іо  Епаф 
Каллісто  Аркад (цар аркадіян)
Леда  Олена (найкрасивіша з жінок, через яку  розв'язалася Троянська війна)
Лето  Аполлон (бог сонця і пророцтв), Артеміда (богиня мисливства)
Майя  Гермес (бог торгівлі)
Метіда  Афіна (богиня мудрості)
Мнемозіна Музи (богині мистецтв і наук):

Ерато (лірики і кохання),

Евтерпа (музики),

Калліопа (епічної поезії),

Кліо (історії),

Мельпомена (трагедії),

Полігімнія (пісень),

Терпсихора (танців),

Талія (комедії),

Уранія (астрономії)

Ніоба Аргол
Плуто Тантал (цар гори Сіпіла, що поблизу Смирни)
Семела  Діоніс (бог виноградарства і виноробства)
Тайгета Лакедемон
Феміда  Еврінома Ори: Ауксо, Тало, Карно, Діле, Ейрена, Евномія.

Харити, богині привабливості і чарівності:

Євфросинія (радісна), Аглая (сяюча), Талія (квітуча)

Егіна Еак (один з трьох суддів підземного царства)
Елара Тітій
Електра Дардан (родоначальник троянців), Іасіон
 

 Всі боги Олімпу субординовані та підпорядковані. Будь-яка самостійність одного з них без санкції бога більш високого статусу не лише не заохочується, а й жорстоко карається. Міф розповідає про те, як могутній титан Прометей за розпорядженням Зевса був прикутий до скелі Гефестом і як орел клював кожного дня його печінку, що впродовж ночі знов виростала. Причиною такого покарання стало те, що Прометей не підкорився Зевсові. Він вкрав божественний вогонь з горна Гефеста і дав його нерозумним тоді ще людям. Тим самим Прометей залучив людей до мистецтва, дав їм знання, навчив читати і писати, відкрив для них силу ліків, навчив усьому, що полегшує страждання, робить життя щасливішим і радіснішим. За все це громовержець і покарав Прометея. Але Геракл позбавив титана мук. Він убив злодія-орла і зняв з мученика залізні ланцюги. З того часу Прометей носить на руці залізне кільце, в яке вставив камінчик від скелі, до якої був прикутий і де багато століть зазнавав страшних мук.

 Про покарання у вигляді даремної, нікому не потрібної праці розповідає міф про Сізіфа. Цар Коринфу (давньогрецький поліс, нині порт у Греції) Сізіф обманув Зевса. Коли громовержець направив до Сізіфа бога смерті Таната, щоб той відправив його у царство Аїда (підземне царство), Сізіф закував Таната у кайдани. Через це порушився порядок на землі, люди перестали вмирати і не стали приносити богам жертви. Тоді Зевс послав до Сізіфа могутнього бога війни Ареса, який зняв з Таната кайдани, а душу Сізіфа спровадив у царство тіней померлих. Зевс присудив Сізіфові викочувати на високу гору величезний камінь. Напружено, з усієї сили котить Сізіф камінь угору. Але неподалік вершини камінь виривається з рук Сізіфа і стрімко скочується вниз. Засуджений знову береться до роботи. Він вічно котить камінь і ніколи не досягає з ним вершини гори. Це назвали "сізіфовою працею".

 Міф про сина Зевса Тантала розповідає про муки спраги, голоду і страху. Зевс покарав свого сина за неслухняність і неповагу. У царстві Аїда Тантал стоїть по горло у воді, а над ним на гілках рясніють стиглі плоди. Як тільки він хоче втамувати спрагу і нахиляється до води, її рівень негайно знижується, а як тільки простягне руку до плоду, щоб утамувати голод, гілки піднімаються. Над головою Тантала нависає скеля, загрожуючи будь-якої миті обвалитися. Це і є "танталові муки".

 Не  окремі міфи про богів як об'єктів релігійного культу, а їх сукупність, тобто міфологія, становили головний зміст релігії у Стародавній Греції. Це були народні фантастичні оповідання, що в них в уособленій, наочно-образній та несвідомо-художній формах віддзеркалювались явища природи і суспільного життя. В міфах по-чудернацькому поєднались елементи реалістичних знань про дійсність і фантастичні вигадки, художні образи і моральні настанови, релігійні уявлення. Найбільш поширеними були міфи про виникнення й еволюцію світу, Сонця, Місяця й зірок, про походження тварин, появу людей, про життя і смерть, добро і зло, про мандри, відкриття і подвиги героїв, про творчість і винахідливість і т. ін.

Информация о работе Релігія у Стародавній Греції