- згладжування напруги - подекуди це дає змогу зняти напругу зовсім і досягти нормальних взаємостосунків, проте іноді конфлікт може відновитися; 
 
 

       - компроміс - це найкращий спосіб  розв'язання конфліктної ситуації, пошук найбільш сприятливого  і справедливого для обох сторін рішення. У результаті компромісу вимоги стають відвертими, намічаються взаємні поступки, має місце рівність прав і обов'язків обох членів подружжя. Проте для ефективного компромісу необхідно звузити предмет суперечки до мінімуму; управляти своїми негативними емоціями; пам'ятати, що з'ясування відносин поглиблює конфлікт; у сварці ніколи немає правих; прагнути зрозуміти позицію іншого; вирішувати конфлікт з позиції доброти; не приклеювати один одному ярлики ("Ти завжди,.."); розв'язуючи конфліктну ситуацію, не з'ясовувати, хто винен, а шукати виходу зі становища (як нам бути). Дуже допомагає в цьому випадку почуття гумору. Але, звичайно, найкраще - це попередити конфлікт, не загострювати ситуацію.

       Звичайно, наявність стійких конфліктів негативно зазначається на вихованні дітей, деформує їх особистість, сприяє формуванню цілого ряду негативних якостей особистості, а також появі нервово-психічних захворювань у всіх членів сім'ї.

       Робота  з такими сім'ями, як вже зазначалося, має індивідуальний характер і полягає у проведенні психологічних консультацій, комунікативних та поведінкових тренінгів.

      Висновок

     Існуючі  проблеми у функціонуванні сім'ї  на сучасному етапі обумовлюють  необхідність надання їй допомоги  з боку суспільства. Аналіз  педагогічної літератури, деякі дослідження показують, що це можливо за допомогою організованої з родиною соціальної (або соціально -педагогічної) роботи.

    Насправді,  якщо сім'я не виконує свою  головну функцію --первинної базисної  соціалізації особистості дитини - в силу різного роду причин або соціальних дефіцитів структурні, деформація взаємовідносин в під системах її, негативний вплив референтної групи, порушення рольових функцій і т.д.), то необхідно вплив на неї ззовні з певною метою:внести необхідні корективи в її функціонування, тобто внести зміни.

    Сім'я  як соціальний інститут суспільства  володіє великими можливостями  для здійснення процесу соціалізації  дитини, успішність здійснення цього  процесу визначається її виховним  потенціалом. 

    Виконуючи  функції первинної соціалізації особистості, вона виступає в ролі суб'єкта цього процесу і повинна розумітися як складна соціальна система,складається з окремих компонентів. Розуміння сім'ї як системи, як показують,безліч , досліджень, сприяє підвищенню її виховного потенціалу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список  використаної літератури

1. Коваль  А.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р. Соціальна  педагогіка. Соціальна робота. —  К., 1997.
2. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.,1996.
3. Піча В.М. Соціологія. – К., 2000.
4. Черняк Е.М. Социология семьи. - Дашков и К, 2004. –Алєксєєнко Т.Ф. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах // Український соціум. К.:

5. Антонов А.І. Сучасна сім'я // Соціологія сім,ї. М.: 2005.