Фізична реабілітація при ушкодженні капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба у футболістів

Тренувальний  період тривав 13–20-й тиждень. Основною метою було повне відновлення спеціальної спортивної працездатності травмованих футболістів. Заняття лікувальною гімнастикою проводилися через день, тривалість одного заняття складала 60-90 хв – в основній групі, 30–45 хв – в контрольній. Основною відмінністю авторської програми було застосування методів і засобів спеціальної силової підготовки, призначених для відновлення швидкісно-силових якостей. Для цього використовувалися різноманітні динамічні та статичні силові вправи, які традиційно використовуються в підготовці футболістів. Спеціально-підготовчі силові вправи являли собою елементи змагальних дій, яким надавали характер спрямованих силових навантажень. Тренувальні форми змагальних вправ використовувалися в якості засобів швидкісно-силової підготовки переважно з відносно невеликими додатковими обтяженнями, щоб не порушувати основні структурні та функціональні особливості змагальної вправи. Додатково використовували стрибкові вправи. Комплекс лікувальної гімнастики попереднього періоду доповнювали функціональним тренуванням TRX, що дозволяло імітувати спортивні рухи. Завдяки комплексному впливу на великі й дрібні м’язові групи, в тому числі глибоку постуральну мускулатуру і м’язи-стабілізатори методика дозволяє відновлювати складні координаційні взаємини між різними м’язовими групами, розвиває рухові якості. Критеріями повернення до тренувальних занять вважалося відновлення досліджуваних показників рухової функції до 90 %.

У п’ятому розділі дисертації «Ефективність програми фізичної реабілітації при ушкодженні передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба у футболістів» представлений аналіз оцінки ефективності розробленої програми.

Для визначення ефективності програми фізичної реабілітації було сформовано дві групи пацієнтів – основна, що проходила відновлення за розробленою нами програмою (n = 30) і контрольна (n = 28), що займалися за програмою відділення травматології та ортопедії клініки, в якій знаходились на лікуванні.

Результати, отримані при  проведенні опитування в групах травмованих  футболістів за «Чотирискладовою візуально-аналоговою шкалою болю» свідчать про те, що застосування розробленої програми фізичної реабілітації в основній групі  пацієнтів дозволило більшою мірою знизити рівень болю в порівнянні з контрольною, даний показник склав 3,10±0,19 бала вже до кінця пізнього післяопераційного періоду, а на завершальному етапі обстеження – 0,20±0,08 бала. Зазначені зміни статистично значущі (р≤0,01). В той же час в контрольній групі показник також знижувався і був зафіксований на рівні 5,10±0,15 бала – в кінці пізнього післяопераційного періоду і склав 1,10±0,08 бала при проведенні завершального обстеження. Зазначені зміни статистично значущі (р≤0,01).

Проведення опитування пацієнтів за шкалою суб’єктивної оцінки рухової функції колінного суглоба IKDС-2000 дає підставу стверджувати, що наслідки ушкодження передньої хрестоподібної зв’язки в значній мірі були подолані як хворими основної, так і контрольної групи (рис. 2).

Однак, в основній групі  спостерігалася більш інтенсивна динаміка відновлення і даний показник підвищився з 34,50±0,34 % в післяопераційному періоді до 62,90±0,93 % в кінці пізнього післяопераційного періоду та на завершальному етапі обстеження склав 88,80±0,21 %. У контрольній групі показник також покращився з 34,90±0,25 % в післяопераційному періоді до 42,20±0,50 % в кінці пізнього післяопераційного періоду і в кінці тренувального періоду склав 74,10±0,80 %. Зазначені зміни статистично значущі (р≤0,01). Результати об’єктивного клінічного обстеження були підтверджені даними інструментальних досліджень.

Проведені нами виміри охватних розмірів стегна базувалися на позиції  того, що чотириглавий м’яз стегна є основним активно-динамічним стабілізатором колінного суглоба, пошкодження якого відбиваються на його функціональному стані і, перш за все, на ступені гіпотрофії. Обстеження основної групи футболістів показало, що об’єм стегна знизився з 57,60±0,81 см у ранньому післяопераційному періоді до 55,60±0,99 см в кінці пізнього післяопераційного періоду, а в кінці тренувального періоду склав 57,10±0,96 см, зазначений показник статистично значимо не відрізнявся від вихідних (отриманих на 2-й день після операції) даних.  
У контрольній групі показник об’єму стегна також знизився з 57,60±0,81 см у ранньому післяопераційному періоді до 51,90±0,81 см в кінці пізнього післяопераційного періоду. Зазначені зміни статистично значущі (t=3,34, р≤0,01). При завершальному обстеженні склав 53,20±0,85 см. Зазначені зміни статистично значимо відрізнялися від вихідних (отриманих на 2-й день після операції) даних (t=2,16, р≤0,05).

Застосування авторської програми реабілітації підвищило показники  доступного обсягу рухів в колінному  суглобі в обох групах дослідження. Однак в основній групі пацієнтів, що займалися за розробленою програмою зміни були більш вираженими і в кінці 20-го тижня після операції статистично значимо не відрізнялися від норми. При цьому в ранньому післяопераційному періоді показник склав 13,5 % від норми, до кінця пізнього післяопераційного періоду підвищився до 76,7 % від норми і при завершальному обстеженні склав 98,6 % від нормальної величини. У контрольній групі даний показник підвищився з 17,60±0,31° в ранньому післяопераційному періоді (що становило 13,5 % від норми) до 80,20±0,65° до кінця пізнього післяопераційного періоду (що становило 61,7 % від норми). Наприкінці 20-го тижня після операції даний показник підвищився до 121,60±0,38° (що становило 93,5 % від норми). Зазначені зміни статистично значущі (р ≤ 0,01).

Зниження рухової активності зумовило включення в схему обстеження травмованих футболістів методу міотонометрії чотириголового м’яза. При обстеженні всіх пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді показники в основній та контрольній групах статистично значимо не розрізнялися (рис. 3). Однак використання різних підходів у відновленні рухової функції травмованої кінцівки призвело до того, що показник скорочувальної здатності (К₁) у пацієнтів основної групи до кінця 20-го тижня після проведення операції підвищився більше, ніж в два рази з 7,30±0,12 у.о. в ранньому післяопераційному періоді до 17,70±0,14 у.о. в кінці тренувального періоду, в порівнянні з контрольною групою, де зміни відбулися з 7,00±0,12 у.о. в ранньому післяопераційному періоді до 10,90±0,13 у.о. в кінці тренувального періоду. Таким чином, за даними міотонометрії, показники зміни тонусу чотириголового м’яза стегна в основній групі пацієнтів, що займалися за розробленою нами програмою були вищі та мали більш стійкий ефект у порівнянні з групою, що займалися за методикою лікувального закладу.

Отримані дані свідчать про ефективність розробленої програми фізичної реабілітації при ушкодженні передньої хрестоподібної зв’язки.

У шостому розділі «Аналіз і узагальнення результатів дослідження» охарактеризована повнота результатів дослідження. У ході роботи отримано три групи даних: що підтверджують, доповнюють і абсолютно нові дані з проблеми дослідження. Результати дослідження підтверджують дані про позитивний вплив засобів та методів фізичної реабілітації на відновлення рухової функції футболістів з ушкодженнями передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглобу (В.С. Ветріле, 2000; В.М. Левенець, Я.В. Лінько, 2008; О.О. Воротніков, 2008; І.М. Григус, 2010).

Доповнювальними є дані про особливості больового синдрому, рухової функції травмованої нижньої кінцівки, якості життя, зміни охватних розмірів стегна, амплітуди рухів в колінному суглобі, тонусу чотириголового м’язу стегна у футболістів з ушкодженням передньої хрестоподібної зв’язки (С.Г. Гіршин, 2005; Лоскутов, 2008; A. Heijne, 2010; В.В. Бондаренко, 2011).

До нових даних належать обґрунтування й розробка програми фізичної реабілітації футболістів  з ушкодженням передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба, спрямована на відновлення рухової функції травмованої нижньої кінцівки, загальної та спеціальної працездатності, що ґрунтується на кількісних показниках охватних розмірів стегна, амплітуди рухів в колінному суглобі, міотонометрії чотириголового м’язу стегна.

ВИСНОВКИ

1. Систематизація та узагальнений аналіз науково-методичної літератури, узагальнення досвіду провідних фахівців і результатів власних досліджень свідчить про те, що застосування сучасних малоінвазивних методів хірургічного втручання при ушкодженні капсульно-зв’язкового апарату колінного суглоба, а саме, передньої хрестоподібної зв’язки у футболістів сприяло розвитку нових підходів у відновленні функціонального стану опорно-рухового апарату. Незважаючи на наявність великої кількості робіт з проблеми реабілітації футболістів після артроскопічної реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки до теперішнього часу рішення цієї проблеми не має однозначного тлумачення в літературі, відсутні диференційовані програми фізичної реабілітації з урахуванням необхідності відновлення спеціальних рухових якостей і спортивної працездатності, поетапної адаптації гравця до повернення на футбольне поле і профілактики рецидивних травм.
2. Для футболістів з ушкодженням передньої хрестоподібної зв’язки після її артроскопічної реконструкції характерна наявність больового синдрому, зниження рухової функції травмованої нижньої кінцівки (збільшення показників об’єму стегна та гомілки внаслідок паракапсулярного набряку та гемартрозу, зменшення доступної амплітуди рухів у колінному суглобі, зниження показників функціонального стану чотириголового м’язу), що виразилось у:

• підвищені больових відчуттів за опитувальником «Чотирискладова візуально-аналогова шкала болю» до 86 %;

• зниженні показника рухової функції колінного суглоба за шкалою «International Knee Documentation Committee – 2000» до 34,70±0,21 % ( ±m) при 100 % в нормі та показника якості життя за опитувальником «Шкала наслідків травм і остеоартрозу колінного суглоба» до 25,00 % ( ±m) при 100 % у нормі;
• збільшенні показників охватних розмірів стегна та гомілки ушкодженої кінцівки по відношенню до здорової. Різниця склала в середньому 0,70±0,02 см для стегна та 0,80±0,02 см для гомілки. У той же час зазначені відмінності статистично недостовірні (р>0,05), що пояснюється мінімальними пошкодженнями тканин при артроскопії;
• зниженні показника згинання у колінному суглобі до 13,5 % від нормальної величини;
• зниженні показників пружно-в’язких властивостей і зниженні коефіцієнта скорочувальної здатності чотириголового м’язу стегна.

3. На підставі отриманих даних розроблено програму фізичної реабілітації, відмінною рисою якої стало застосування пасивної механотерапії, гідрокінезотерапії, пропріоцептивного та функціонального тренування за спеціалізованими періодами. Зокрема, розроблено методику застосування спеціальних фізичних вправ функціонального та пропріоцептивного тренування, спрямовану на поліпшення міжм’язової координації, внутрішньосуглобової чутливості пошкодженого колінного суглоба та відновлення спеціальної працездатності. Розроблена програма побудована з урахуванням педагогічних принципів і необхідності повернення футболістів до повноцінної тренувальної та змагальної діяльності.

4. Ефективність застосування засобів та методів відновлення, що були включені у розроблену програму фізичної реабілітації футболістів з ушкодженням передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба відобразилась у знижені больового синдрому, підвищенні функціонального стану опорно-рухового апарата, покращені якості життя.
5. Результати, отримані при проведенні опитування в групах травмованих футболістів за «Чотирискладовою візуально-аналоговою шкалою болю» свідчать про те, що застосування розробленої програми фізичної реабілітації в основній групі пацієнтів дозволило більшою мірою знизити рівень болю в порівнянні з контрольною, даний показник склав 3,10±0,19 бала при другому обстеженні (в кінці пізнього післяопераційного періоду), а на завершальному етапі обстеження  
   (у тренувальному періоді) – 0,20±0,08 бала. Зазначені зміни статистично значущі (р≤0,01). В той же час в контрольній групі показник також знижувався і був зафіксований на рівні 5,10±0,15 бала в кінці пізнього післяопераційного періоду і склав 1,10±0,08 бала при проведенні завершального обстеження. Зазначені зміни статистично значущі (р≤0,01).
6. Вивчення та аналіз показників, отриманих за шкалою суб’єктивної оцінки рухової функції колінного суглоба IKDС-2000 (International Knee Documentation Committee) дає підставу стверджувати, що наслідки ушкодження передньої хрестоподібної зв’язки в значній мірі були подолані як хворими основної, так і контрольної групи. Однак, в основній групі спостерігалася більш інтенсивна динаміка відновлення і даний показник становив 62,90±0,93 % при другому обстеженні (в кінці пізнього післяопераційного періоду) та на завершальному етапі обстеження (у тренувальному періоді) склав 88,80±0,21 %. У контрольній групі показник також покращився з 42,20±0,50 % в кінці пізнього післяопераційного періоду і при проведенні завершального обстеження склав 74,10±0,80 %. Зазначені зміни статистично значущі (р≤0,01).
7. Під впливом компонентів розробленої програми фізичної реабілітації у травмованих футболістів, відбулися зміни показників охватних розмірів стегна. Однак, при цьому в основній групі показник об’єму стегна ( ±m) знизився з 57,60±0,81 см у ранньому післяопераційному періоді до 55,60±0,99 см в кінці пізнього післяопераційного періоду, а в кінці тренувального періоду склав 57,10±0,96 см, зазначений показник статистично значимо не відрізнявся від вихідних (отриманих на 2-й день після операції) даних. У контрольній групі показник об’єму стегна також знизився з 57,60±0,81 см у ранньому післяопераційному періоді до 51,90±0,81 см в кінці пізнього післяопераційного періоду. Зазначені зміни статистично значущі (t=3,34, р≤0,01). При завершальному обстеженні склав 53,20±0,85 см. Зазначені зміни статистично значимо відрізнялися від вихідних (отриманих на 2-й день після операції) даних (t=2,16, р≤0,05).
8. Використання у розробленій програмі фізичної реабілітації лікувальної гімнастики та пасивної механотерапії сприяло збільшенню амплітуди рухів в колінному суглобі травмованої кінцівки. Так, в основній групі пацієнтів наприкінці пізнього післяопераційного періоду показник згинання у суглобі підвищився до 76,7 % від норми і при завершальному обстеженні склав 98,6 % від нормальної величини. У контрольній групі даний показник підвищився 61,7 % від норми, а при завершальному обстеженні становив 93,5 % від норми. Зазначені зміни статистично значущі (р ≤ 0,01).
9. Аналіз даних міотонометрії чотириголового м’язу стегна свідчить про те, що використання різних підходів у відновленні рухової функції травмованої кінцівки призвело до того, що показник скорочувальної здатності (К₁) у пацієнтів основної групи при завершальному обстеженні наприкінці 20-го тижня після проведення операції підвищився більше, ніж в два рази з 7,30±0,12 у.о. в ранньому післяопераційному періоді до 17,70±0,14 у.о., в порівнянні з контрольною групою, де зміни відбулися з 7,00±0,12 у.о. в ранньому післяопераційному періоді до 10,90±0,13 у.о. в кінці тренувального періоду. Таким чином, за даними міотонометрії, показники зміни тонусу чотириголового м’язу стегна в основній групі пацієнтів, що займалися за розробленою нами програмою були вищі та мали більш стійкий ефект у порівнянні з групою, що займалася за методикою лікувального закладу.