Психологія гри слов'ян

“Кулачні  бої дуже стародавні. Про цю гру  ми маємо відомості у “Стоглаві” і других джерелах. Кулачна боротьба провадилась основне в північних  частинах України

Степан  Килимник в своїй праці наводить достатньо велику кількість рухливих ігор, назви яких чітко вказують на їх спрямування, як то: “Кулачна”, “Боротьба грудьми”, “Боротьба на лопатки”, “Чий батько дужчий“, “Боротьба на силу”, “Боротьба навколішки“, “Боротьба лежача“, “ Боротьба поодинока“ тощо.

Яскравим  історичним прикладом позитивного  впливу традиційних, народних форм боротьби на подальшу професійну кар’єру спортсмена є життя українського борця, нащадка  запорозьких козаків Івана Максимовича  Піддубного. 1897 року вперше взявши участь у чемпіонаті з боротьби на поясах, яка є різновидом народної боротьби, у цирку антрепренера Безкоровайного, вже у 1898 році Іван Піддубний виступає як борець – професіонал у Севастопольському цирку “Труцці “, де вперше здобуває перемогу в цирковому чемпіонаті. Останній же виступ прославленого борця відбувся у 1941 році. Піддубному на той час було вже 70 років.

Отже, найголовнішими засобами фізичної підготовки дітей  в дохристиянську добу, за часів  Київської Русі, Запорозького козацтва і, фактично, до ХХ сторіччя були різноманітні ігри, тісно пов’язні з трудовою та військовою діяльністю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

Фізична культура українського народу, розвиваючись на власній національній основі, не мала замкнутого і обмеженого характеру. Однак, вбираючи в себе кращі зразки європейської культури, фізична культура українського народу за своїм соціальним значенням та спрямованістю грунтувалася, в першу чергу, на звичаях і традиціях свого народу, що й зумовило її прогресивність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Пилат В.  Бойовий Гопак. – Львів: Галицька  видавнича спілка, 1999.- 336 с. 
2. Притула О. Українське бойове мистецтво “Спас”. - Запоріжжя: Видавничий центр “Запорозький Спас”, 2000. - 60 с. 3. Самотулка Т. Історія України в іграх. – Нью-Йорк: Коць, 1995. - 348 с. 
4. Завацький В.І., Цьось А.В., Бичук О.І., Пономаренко Л.І. Козацькі забави. – Луцьк: Надстир’я, 1994. - 112 с. 5. Леко Б.А. Стрільба і рухливі ігри. –Чернівці: Рута, 1994. - 60 с. 
6. Жарський Е. Історичні основи виховання. – Нью-Йорк: Видання Шкільної Ради, 1960. - 80 с. 
7. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке Низове. – Дніпропетровськ: Січ, 1991. - 320 с. 
8. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Львів: Світ, 1990. – 319 с. 
9. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історічному освітленні. – К.: Обереги, 1994. –236 с.