Чинність нормативно-правових актів

Міжрегіональна  Академія управління персоналом

Інститут  права ім. князя Володимира Великого

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

 

 

 

Чинність нормативно-правових актів

 

 

 

 

 

 

 

Курсова  робота студентки 1 курсу

групи Б1П1

Швець А.В.

Науковий  керівник:

доцент, доктор філософії в галузі права

Беспаль О.Л.

 

 

 

 

 

Київ 2011

План                                                                                 

 

Вступ                                                                                                                       3

 

Розділ  1. Загальні положення нормативно-правового акту

  1.1 Нормативно-правовий акт: ознаки та класифікація          6

           1.2 Закон, як нормативно-правовий акт, його значення та дія         12

           1.3 Підзаконні нормативно-правові акти України           18

Розділ  2. Межі дії нормативно-правового акту

           2.1 Дія нормативно-правового акту в часі            21

           2.2 Дія нормативно-правового акту у просторі           29

           2.3 Дія нормативно-правового акту за колом осіб           32

Висновки                   37

Список  літератури                 39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Всі нормативно-правові  акти мають визначені, тимчасові, територіальні  обмеження (кордони) свого існування  і дії, а також розповсюджуються на визначене коло осіб (суб’єктів  права). Для практики безпосереднє значення має проблема межі дії нормативних актів. Вона включає в себе чотирі питання: на які суспільні відносини даний акт розповсюджується; з якого моменту і по який нормативний акт має юридичну силу; на яку територію він розповсюджує свій регулюючий вплив; які його адресати. Нормативні акти регулюють різні за своїм характером відносини.

Актуальність  цієї теми полягає в значені нормативно-правового  акту, можливості впливу його нарізні  сторони розвитку держави та врегулювання суспільних відносин. Наприклад, акти, розраховані на врегулювання майнових і пов’язаних з ними не майнових відносин, не мають сили у відносинах між державними органами, і навпаки. Іншими словами, тільки в якості вийнятку (в ситуації так званого субсидіарного застосування права) норми однієї галузі можуть розповсюдити свої дії на відносини, що регулюються нормативними актами іншої галузі права. В предмет правового регулювання входять вольові суспільні відносини, що виключають дію актів по відношенню до події або інших станів в яких не може брати участь воля людини. Такого роду обставини можуть виступати тільки в якості юридичних фактів, тобто закон може пов’язати з ними настання юридичних наслідків, але вплинути на їх хід норми права безсилі. Законодавець виключає притягнення до відповідальності за образи думок, вважаючи таку практику реакційною.

Фундаментальні  розробки вітчизняних і зарубіжних вчених дають уявлення про істотні  переваги нормативно-правового акту перед іншими джерелами права, його юридичні властивості, особливості  та дії (в просторі, за колом осіб, в часі); момент набуття чинності та момент припинення його дії, а також  зворотна сила закону, аналізували  сучасні вітчизняні дослідники: В. Колісник, В. Котюк, О. Михайленко, В. Прилуцький, С. Шевчук, Копейченков В.В.

Деяким проблемам значення місця  і ролі нормативно-правового акту в політичному, економічному житті  суспільства були присвячені роботі зарубіжних вчених: С. Алексєєва, Венеєв Ю.А., Тихомиров Ю.А., Слободчиков Н.А., Василевич Г.А. Бахрах Д.Н., Блім М.І., Тиллє А.А., Гаврилов Е.П., Маков В.П., Межведев А.М.

Мета  й завдання дослідження. Метою дослідження є з`ясування місця й ролі нормативно-правового акту в житті держави. Дослідження проблематики юридичної сили, набуття чинності та моменту припинення дії дає змогу більш предметно аналізувати нові для вітчизняної науки, але, надзвичайно актуальні й складні питання його врегулювання відносин в державі законом, його виконання, дотримання наказів, інструкцій тощо.

Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідницьких  завдань. До них належать:

• з`ясувати загальні положення нормативно-правового акту: поняття, ознаки та класифікацію;
• розкрити поняття закону, його значення та дію;
• ознайомитись з підзаконними нормативно- правовими актами;
• з’ясувати основні напрями дії НПА в часі, просторі та за колом осіб;

Об`єктом дослідження – дія нормативно-правового акту.

Предметом дослідження є статус та значння закону та підзаконного актів, їх значний вплив на діяльність суспільства, здійснення реалізації НПА для формування демократичної, соціальної-правової держави та громадянського суспільства.

Методологічна основа дослідження. Методологія науки дає можливість наукового обґрунтування організації та функціонування нормативно-правовових актів.

Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони, категорії діалектики.

Системний метод застосовувався при аналізі понять «нормативно-правовий акт», «закон», «підзаконний акт». Методом  порівняльно-правового аналізу досліджувались питання пов’язані з значимістю закону і підзаконного акту їх дієвістю і важливістю в демократичних країнах. Крім загальних методів використовувались й спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень. Історичний метод дає змогу виявити суспільну думку, оцінку реалізації НПА. Соціологічний метод в даній роботі виконує дійсний вплив законів, підзаконних актів на поширення їх дії в суспільстві та їх значення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальні положення нормативно-правового акту

1.1 Нормативно-правовий акт: ознаки  та класифікація

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб’єктами правотворчості у визначених законом порядку і формі, який встановлює, змінює, припиняє чи конкретизує норми права та розрахований на багаторазове використання.

Нормативно-правовий акт – це письмовий документ компетентного  органу держави, що містить формально  обов’язкове правило поведінки  загального характеру і є основною формою для багатьох правових систем сучасності. Поширеність саме цієї форми права можна пояснити рядом  переваг: можливість чітко сформувати зміст прав та обов’язків, швидко довести  його до відома адресатів, створити умови  для правильного розуміння суті норм; забезпечити умови для правильного  розуміння суті норм; забезпечити  умови швидкого відшукання потрібної  норми, оперативної її зміни чи скасування, здійснення упорядкування, погодження, систематизації всієї кількості  юридичних норм. [18, с. 184]

У Конституції  України чітко визначено перелік  форм нормативно-правових актів для  кожного суб’єкта правотворчої діяльності, їх ієрархічне підпорядкування, межі повноважень  зазначених суб’єктів та порядок  дії в часі, просторі. [21, с. 117]

Характерними  ознаками нормативно-правового акта є:

• НПА приймається або санкціонується державою чи народом;
• НПА завжди містить НП або відміняє діючі;
• НПА завжди чітко формулює права та обов’язки;
• НПА приймається за певною юридичною процедурою;
• НПА має форму письмового акта та відповідні реквізити (вид акта – закон, указ, постанова; найменування органа, який його видав; дату прийняття; державний реєстраційний номер);
• НПА публікуються в офіційних друкованих виданнях;
• має юридичну силу (це властивість НПА діяти та породжувати юридичні наслідки: а саме, виникнення, зміну чи припинення правовідносин);
• має визначену структур (розділ, параграфи, пункти) та зміст (назва, дата, місце і суб’єкт прийняття);
• є результатом особливої діяльності держави, яку іменують правотворчою.

Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:

• він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя;
• дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб'єктів суспільного життя;
• дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права;
• дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму;
• нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, крім того, вони дають можливість для узгодження і впорядкування чинних правових норм.

Нормативно-правовим актам властиві наступні основі юридичні властивості:

• вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;
• містять у собі правові норми;
• мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;
• володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.

Нормативно-правовий акт може прийматися також у порядку  делегованого законодавства або  референдуму, але так чи інакше за участю держави і є виразом  її волі.

Нормативно-правові  акти слід відрізняти від іншого різновиду  правових актів – актів застосування права. Їх об’єднує загальна юридична природа, і те, що ті та інші містять  державно-владні розпорядження, але  у актів застосування ці розпорядження  мають індивідуальний, конкретний (як за суб’єктом так і за змістом) характер. [14, с. 21]

Основне завдання нормативно-правового акта, як будь-якої форми права – зберігати  правову інформацію і оптимальним  чином доводити її до адресатів.

Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні  функції: функцію юридичного джерела  права і функцію норми права, тобто виступає як спосіб існування  і вираження норм права.

Варто звернути увагу, що поняття акт узагалі  ж вживається в теорії права в двоякому змісті. Один – це акт як дія, другий – це акт як матеріальний (письмовий, електронний) носій інформації, як документ. Саме в останньому змісті і позначається нормативно-правовий акт як джерело права.

Така  форма права, як нормативно-правовий акт, породжує і безліч актуальних наукових проблем, одні з яких вирішені в теорії права, а інші знаходяться в стадії обговорення. [17, с. 185-187]

Насамперед, це проблема структури нормативно-правового  акта і її співвідношення зі структурою самого права.

У цьому  плані нормативно-правовий акт є  найбільш зручною і довершеною формою для всіх суб’єктів права (громадян, держави і т. п.).

За допомогою  нормативно-правового акта держава  може оперативно здійснювати правове  регулювання, реагувати на правові  потреби суспільства, координувати всю роботу управлінню суспільними процесами. Нормативно-правові акти неоднозначні. З огляду на формальну обов’язковість, залежно від суб’єкта прийняття – ця властивість відображається юридичною силою (це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їхнє співвідношення та залежність за формальною обов’язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави). [17, с. 192]

Головним  критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична сила. Вони, відповідно, поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Юридична  сила – це специфічна властивість  нормативно-правових актів, яка відображає їхнє співвідношення і взаємозалежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті  держави. [23, с. 88]

Отже, за юридичною силою нормативно-правові  акти поділяються:

Законодавчі акти:

1. Конституція України – Основний Закон держави.
2. закони, прийняті на референдумі;

нормативно-правові  акти Верховної Ради України:

3. закони України;

Підзаконні  нормативно-правові акти:

4. постанови ВР України;

нормативно-правові акти Президента України – укази Президента України;

5. нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України – постанови Кабінету Міністрів України;
6. нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади – накази.
7. нормативно-правові акти державних адміністрацій – розпорядження Голови адміністрації, накази керівників відділів і управлінь,
8. нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування – рішення відповідної ради, розпорядження сільського, селищного, міського голови, рішення виконавчого комітету відповідної ради.
9. локальні нормативно-правові акти – нормативні накази керівників державних установ і організацій різних форм власності.