Цивільне право України

Міністерство освіти і  науки України

Запорізький національний технічний  університет 

Інститут управління і  права

 

 

 

 

 

Контрольна робота

Дисципліна: «Правознавство»

Тема: «Цивільне право України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………….ст.3

Тестові завдання……………………………………………………………..ст.4

 1.Цивільне право України:поняття і система………………………..……ст.5

2.Поняття та структура  цивільного законодавства…………………….....ст.8               

3.Поняття цивільних правовідносин  (Суб’єкти, об’єкти цивільних    правовідносин )……………………………………………………………...ст.11

4. Правочини та їх характеристика……………………………..………….ст.14       

Висновок……………………………………………………………………...ст.17

Використана література………………………………………………….…ст.18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сама назва галузі права  свідчить, що цивільне право регулює  цивільні відносини, тобто вольові  відносини між носіями цивільних  прав і обов’язків, забезпечення яких здійснюється заходами державного примусу.

Але в умовах перехідної економіки, прояви абсолютно нових  цивільних відносин, зміни положень Цивільного Кодексу України (16.01.2003 р. -  нова редакція) дана тема як і  раніше не стоїть на одному місці, йде  процес старіння і відмирання старих  суспільних  відносин, а народження та поява нових цивільно-правових відносин вимагає сьогодні від громадян України чіткого знання прав і  обов’язків цивільно-правових відносин, з якими людина стикається протягом усього життя: від народження до смерті.

Метою даної роботи є дослідити  основні положення цивільного права  України та визначити  їх значимість для держави, фізичних та юридичних  осіб.   Виходячи з мети роботи визначені і основні завдання:

• розкрити сутність поняття «цивільне право України»;
• схарактеризувати основні складові елементи системи цивільного права України;
• розглянути правочини та визначити умови їх дійсності;
• проаналізувати цивільні правовідносини та їх учасників;
• показати особливість структури цивільного законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тестові завдання

 

1. Для яких осіб встановлюється обмежена судом дієздатність?

а) діти до 14 років;

б) діти до 11 років;

в) хронічні алкоголіки – не є дієздатними за клопотання членів сім’ї, тому що ставить себе і свою сім’ю у тяжке матеріальне становище

г) душевно хворі -  не є дієздатними.

2. Цивільно-правовий чин,  який визнається недійсним за  рішенням суду, називається:

а) мнимим;

б) удаваним;

в) заперечним;

г) нікчемним;

3. Ознакою юридичної особи   є:

а) наявність банківських  рахунків - необов’язково;

б) наявність установчих документів – положення про юридичну особу та її права, статут  і т.ін. з моменту набуття

в) наявність відокремленого майна – ознака юридичної особи;

г) наявність печатки – атрибути юридичної особи;

д) правильно все вище викладене.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Цивільне право України: поняття і система

Цивільне право – це галузь права, що врегульовує цивільні правовідносини. Цивільними є майнові  та особисті немайнові відносини, засновані  на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, предметом цивільного права  є цивільні правовідносини:

• майнові відносини – відносини з приводу володіння, користування і розпорядження матеріальними цінностями (майном) та правами на нього. Однак  до цивільних належать не всі майнові відносини, а лише ті, що зумовлені використанням товарно-грошової форми та відбуваються із застосуванням згаданих вище принципів. Інші майнові відносини, наприклад  ті, що засновані на підпорядкованості їх учасників, не належать до цивільних. Але не слід забувати, що майнові відносини врегульовуються не тільки цивільним правом, а й адміністративним, фінансовим, сімейним, житловим тощо;
• особисті немайнові відносини – відносини, які виникають на підставі здійснення особистих немайнових прав, зокрема таких, як  право на життя, право на охорону здоров’я, право на повагу до людської гідності, право на безпечне для життя й здоров’я довкілля,право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Ці права у свою чергу  поділяються на:

а) особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, об’єктами яких є результати інтелектуальної  праці);

б) особисті немайнові відносини, що не пов’язані з майновими (наприклад, об’єктами яких є честь, гідність та інші нематеріальні цінності, що є невіддільними від особи).

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права, як і майнові права також врегульовуються  іншими галузями права. Зокрема, сімейне  право врегульовує такі особисті немайнові відносини, як порядок  вибору подружжям прізвища при реєстрації шлюбу чи при його розірванні і  т.д.

Це свідчить про те, що сам предмет правового регулювання  конкретної галузі права не дає змоги  чітко відрізнити її від інших  галузей, а тому як допоміжні критерії цього розрізнення використовуються методи правового регулювання що властиві конкретній галузі права та функції, які нею виконуються. До основних функцій цивільного права, тобто основних напрямів його впливу на суспільство та їхніх учасників, належать: регулятивна, охоронна, виховна  та інші.

Отже, цивільне право –  це галузь права, яка регулює майнові  та особисті немайнові відносини, засновані  на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майнові самостійності їхніх  учасників.

Усі норми цивільного права  утворюють систему  цивільного права, тобто внутрішню організацію  чинних цивільно-правових норм конкретної держави, яка передбачає наявність  та певне взаєморозташування її складових  частин: підгалузей цивільного права, правових інститутів та конкретних правових норм (схема 1)

Система цивільного права (схема 1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як бачимо, всі галузі права складаються з певних структурних  елементів, так як в кожній із сфер суспільного життя відносно є  неоднорідними, тому кожен їх вид  також можна поділити на більш  вузькі, відносно обособлені групи  відносин, які мають свої особливості, а отже і певну самостійність. Так, у сфері  цивільних правовідносин  можна виділити правовідносини пов’язані  з власністю, зобов’язаннями, авторські, спадкові і т.ін.

А це у свою чергу зумовлює  і в рамках кожної галузі права  виділяти відносно обособлені групи  правових норм, що регулюють ці обособлені групи суспільних відносин. Такі групи  норм у межах конкретної галузі права, що регулюють якісно однорідні групи  суспільних відносин у межах певного  їх виду, називають правовими інститутами. У свою чергу кожен правовий інститут складається з певної кількості  конкретних правових норм, які є  первинним і неподільним елементом  правової системи в цілому.

 

 

2. Поняття та структура  цивільного законодавства

Цивільне законодавство  України – це система законів  та інших нормативно-правових актів, які регулюють цивільні правовідносини.  Його основою є  Конституція України, а основним актом цивільного законодавства  – Цивільний  кодекс України.

Конституцією України  визначаються основні засади цивільно-правового  регулювання. Зокрема Конституція  України визначає основні форми  власності, закріплює право громадян на приватну власність, встановлює головні  підстави правового регулювання  відносин власності (статті 41,42,30,47,48). Розвиток  зазначених конституційних засад знаходить  своє відображення в законах України.

Серед законів України, які  регулюють цивільно-правові відносини, головне місце посідає Цивільний  Кодекс України – кодифікаційний законодавчий акт цивільного законодавства, від 16 січня 2003 року всі норми якого умовно поділяються на дві групи, які утворюють його Загальну та Особливу частини.

У  Загальній частині  Цивільного  України визначені  поняття й основні принципи цивільного права, поняття і види його джерел, порядок застосування і тлумачення його норм. Загальна частина розкриває  також положення про особу (фізичну, юридичну, а також про державу, Автономну Республіку Крим, територіальні  громади), об’єкти цивільних прав, правочини та представництво, а також  про строки, дати та позовну давність.

Особлива частина  Кодексу  присвячена врегулюванню окремих видів  цивільних правовідносин, зокрема  таких інститутів цивільного права, як: право власності, зобов’язальне  право; правоздатність іноземців і  осіб без громадянства, а також  застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Загалом ЦКУ складається  з шести книг (Книга перша –  «Загальні положення», Книга друга  – «Особисті немайнові права  фізичної особи»,   Книга третя  – «Право власності та інші речові права», Книга четверта «Право інтелектуальної  власності», Книга п’ята – «Зобов’язальне право»,   Книга шоста - «Спадкове  право»). При цьому книги друга-шоста  складають його Особливу частину. Крім того, Цивільний Кодекс містить Прикінцеві та Перехідні положення.

Слід також зазначити, що відповідність норм цивільного законодавства  потребам розвитку ринкової економіки  з урахуванням вимог Конституції  України забезпечується шляхом прийняття  спеціальних законів з окремих  інститутів цивільного права. Зокрема, це Закони України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. (зі змінами і доповненнями», «Про підприємства України» від 27 березня 1991 р. (зі змінами і доповненнями), «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р., «Про авторське право  і суміжні права», «Про оренду державного майна» та ін.

Багато цивільно-правових норм міститься також в указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, положеннях  та інших нормативно-правових актах  міністерств і відомств України.

Виходячи з вищесказаного  структуру цивільного законодавства  можна зобразити у вигляді  схеми.

 

Структура цивільного законодавства (схема 2)

 

 

 

 

Отже, усі цивільні закони та підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють цивільно-правові  відносини, мають відповідати Конституції  України.

 

 

 

 

 

 

 

3. Поняття цивільних правовідносин (суб’єкти, об’єкти цивільних правовідносин)

Одним з найбільш поширених  видів правових відносин є цивільно-правові  відносини – врегульовані нормами  цивільного права майнові та особисті немайнові відносини між юридично рівними учасниками.

Елементами складу цивільних  правовідносин є:

• суб’єкти цивільних правовідносин, тобто особи (фізичні і юридичні), які обособлені, незалежні та рівноправні. Слід зазначити, що фізичними особами є громадяни, іноземці, а також особи без громадянства. Разом з фізичними особами суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути організації, підприємства, установи, які називаються юридичними особами. Юридичні особи  - це суб’єкти цивільних правовідносин, які мають відокремлене майно, можуть набувати від свого імені  майнові та особисті немайнові права і обов’язки, бути позивачами і відповідачами у судах загальної юрисдикції і в арбітражних судах;
• об’єкти  цивільних правовідносин, тобто те, з приводу чого ці  відносини можуть виникати, змінюватися або припинятися і на досягнення яких правових результатів вони спрямовані. Тобто, об’єкти цивільних правовідносин  - це різного роду матеріальні і нематеріальні блага, які поділяються на: речі; роботи та послуги; результати інтелектуальної творчості; інші матеріальні та нематеріальні блага.

Найбільш поширеним об’єктом цивільних відносин є речі. Річчю називається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Річ може бути як продуктом людської праці, так і предметом, створеним самою природою, але який використовується людиною у життєдіяльності – земля, корисні копалин, рослини та т.і. Слід зазначити, що юридичне поняття «річ» - не зовсім збігається зі звичайним, оскільки у цивільному праві під річчю розуміють не тільки предмети побуту або засоби виробництва, а й тварин, види енергії, а також складні об’єкти, як майнові комплекси підприємств. Правове регулювання майнових відносин значною мірою залежить від природних властивостей конкретної речі, її економічного значення та ін. У зв’язку з цим, речі поділяються на рухомі і нерухомі.