Технология производства сухого молока

lign="justify">     Таблиця 4.1.

     Розрахунки  заробітної плати

 

     Ст. 9.Витрати на утримання та експлуатацію обладнання – 50,0 % від основної заробітної плати – 156,0 * 0,5 = 78,0 грн.

     Ст. 10. Загальні виробничі витрати. До неї  відносять:

• витрати на заробітну плату допоміжного персоналу – 80,6 грн.;
• відрахування на соціальне страхування від зарплати допоміжного персоналу 80,6 * 0,377 = 30,4 грн.;
• інші витрати за статтею – 40,0 % від основної зарплати

 

     156,0 * 0,4 = 62,4 грн. 

     Разом: 173,4 грн.

     Ст. 11. Загальногосподарські витрати. До її складу входять:

     - витрати на зарплату адміністративно-управлінського  персоналу – 107,5 грн.;

     - відрахування на соціальне страхування від зарплати адміністративно-управлінського персоналу  

     107,5 * 0,377 = 40,5 грн.; 

     - інші витрати за статтею –  20,0 % від основної зарплати 

     156,0 * 0,2 = 31,2 грн. 

     Разом: 179,2 грн.

     Ст. 12. Втрати внаслідок технічно неминучого браку – 0,1 % від вартості сировини:

     «Сухе молоко» - 16228.576 * 0,001 = 16.22 грн.

     Ст. 13. Супутня продукція (віднімається) – не передбачається.

     Ст. 14. Інші виробничі витрати – 20,0 % від основної заплати

     156,0 * 0,2 = 31,2 грн.

     Ст. 15. Позавиробничі (комерційні) витрати  – 0,4 % від вартості сировини:

     «Сухе молоко» - 16228.576 * 0.004 = 64.9 грн.

     Після розрахунків собівартості визначимо  відпускну ціну, виходячи з порядку  ціноутворення для підприємств-виробників. При цьому прибуток приймаємо  як середній по галузі – 15 %. Результати наведено в табл.. 5.4. 

          Таблиця 4.2.

          Собівартість  та рентабельність сухого молока.

 

      5.Охорона праці 

     В умовах науково-технічного прогресу у  всіх галузях промислового комплексу, широкого впровадження нових технологічних засобів механізації й автоматизації виробничих процесів, індустріальних технологій виробництва молочної продукції, а також нових форм організації охорони праці, особливого значення набуває проблема охорони праці. Вирішення програмного завдання прискорення соціально-економічного розвитку країни в свою чергу вимагає докорінного поліпшення стану охорони праці в усіх галузях народного господарства.

     Охорона праці – це наукова соціально-технічна дисципліна, що вивчає теоретичні і  практичні питання безпеки праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням і отруєнням, аваріям (катастрофам), пожежам і вибухам на виробництві.

     Людина  в процесі праці знаходиться  в певному виробничому середовищі, яке впливає на неї сукупністю різноманітних факторів: технологічного, соціального та організаційного характеру.

     До  них належать:

• технічний стан машин та механізмів, які експлуатуються на підприємстві;
• технологія виробництва;
• рівень механізації;
• санітарно-гігієнічні умови;
• культура виробництва;
• дисципліна;
• кваліфікація;
• взаємовідносини в колективі тощо.

     Для збереження працівникам здоров'я  та працездатності необхідно, щоб небезпечні та шкідливі виробничі фактори були в стані, який би відповідав фізіології людини, її біологічній та соціальній суті. Тому організація виробництва потребує нормування та параметрів виробничих факторів, обмеження їх небезпечних та шкідливих дій.

     Держава, надаючи роботу робітникам, службовцям, працівникам підприємств бере на себе зобов’язання про створення  для них здорових і безпечних  умов праці. Забезпечення цих умов, законом, полягає на адміністрацію  підприємства. Тому, основним завданням  керівних, інженерно-технічних робітників та спеціалістів, в області охорони праці, є забезпечення суворого дотримання правил та норм безпеки праці.

     Необхідною  умовою запобігання виробничим травмам  і аваріям повинна стати на виробництві розробка спеціальних  заходів на основі глибокого аналізу стану охорони праці, що характеризується наявністю на робочих місцях небезпечних виробничих факторів. Це дозволить об’єктивно оцінити можливі негативні наслідки, вжити невідкладних заходів щодо запобігання їм.

     В Україні 14 жовтня 1992 році був прийнятий Верховною радою закон. „Про охорону праці”. Цей закон, а також „Кодекс законів про працю України” є основною законодавчою базою охорони праці.

     Знання  основ охорони праці, що зазначені  в законі, дають можливість знизити  виробничий травматизм та професійні захворювання на підприємстві, так як право на здоров’я та безпечні умови праці – невід’ємне право кожної людини.

     Згідно  з новим положенням про навчання, інструктажі, перевірку знань по охороні праці, з працюючими проводяться такі роботи:

• для проведення навчання по охороні праці на підприємстві створюється комісія, яка в кінці навчання приймає іспит. Для провідних спеціалістів підприємства раз у три роки проводиться навчання по охороні праці в вищих учбових закладах;
• за проведення всіх видів інструктажів та за ведення журналів по охороні праці відповідає інженер з охорони праці;
• об’єм навчання з охорони праці складає не менше 20 годин, а при роботі в шкідливих умовах проводиться додаткове навчання, об’ємом 30 годин.

     На  підприємстві проводяться такі види інструктажів:

• вступний – проводиться з усіма працівниками, які поступають на роботу, а також з відрядженими, учнями і студентами, що направляються для проходження виробничої практики. Проводиться інженером по охороні праці за програмою, що розроблена службою охорони праці. робиться запис у спеціальному журналі. Вступний інструктаж включає в себе такі питання, як:
• загальні відомості про підприємство;
• загальні правила поведінки працюючих на території, основні положення з охорони праці;
• основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що характерні для даного виробництва;
• основні вимоги виробничої санітарії;
• порядок розслідування та обліку нещасних випадків;
• пожежна та електрична безпека;
• перша допомога потерпілим;
• первинний – проводиться з щойно прийнятим працівником безпосередньо на робочому місці перед початком роботи. Проводиться керівником підрозділу, який безпосередньо знайомить працюючого з його робочим місцем, з небезпечними та шкідливими факторами та роз’яснює його обов’язки;
• повторний – проводиться на робочому місці з усіма працюючими. Проводиться керівником підрозділу за програмою первинного інструктажу на місцях з підвищеною небезпекою – раз на три місяці, на інших роботах раз у шість місяців. При проведенні повторного інструктажу, як і при проведенні первинного інструктажу, робиться запис у журнал по охороні праці;
• позаплановий – проводиться з працюючими при введенні в дію нових нормативних актів, при зміні технологічного процесу, при порушенні працівником вимог безпеки по охороні праці, при перерві в роботі 30 днів на роботах з підвищеною небезпекою і 60 днів – на інших роботах;
• цільовий – проводиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов’язаних з безпосередніми обов’язками (ліквідації аварій, стихійних лих), при проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, при проведенні масових заходів.

     Служба  охорони праці на комбінаті виконує  слідуючи задачі:

• забезпечує професійну підготовку та підвищує кваліфікацію робітників з питань охорони праці;
• створює безпечні умови праці;
• вибирає оптимальні умови роботи.

 

      6. Охорона навколишнього середовища 

     Оточуюче  повітря є найважливішим фактором забезпечення життя людини. І лише відтоді як людина почала використовувати  в своїй діяльності шкідливі речовини, з’явилася загроза її життю, так як при небезпечних кількостях отруйних речовин у повітрі організм людини не відповідає на це будь-якою захисною реакцією.

     Отруйні речовини на харчовому підприємстві потрапляють у повітря у вигляді  пилу, газу або пари і діють дуже негативно на організм людини.

     За  токсичною дією шкідливі речовини поділяються  на:

• нервові гази (спирт, аміак);
• подразнюючі яди (фосфоген, сірчані гази);
• кров’яні яди (фосфор);
• ферментні яди (синильна кислота).

     У залежності від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють граничнодопустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких не припустиме.

     Існує чотири класи небезпеки шкідливих  речовин.

     Основною речовиною з токсичними продуктами згоряння є природній газ, при горінні якого утворюється:

• оксид азоту (7,6 т / рік)
• аміак (0,94 т / рік)
• оксид вуглецю (0,394 т / рік)
• оксид заліза (0,0008 т / рік)
• оксид марганцю (0,0001 т / рік)

 

      Висновки 

     

1. Проведені дослідження процесу сушіння молока в сушарках з псевдозрідженим шаром інертного носія. В якості інертного носія використовувались частинки фторопластової крихти.
2. Найкращі показники якості та економічності енергетичних витрат досягнуті при сушінні молока жирністю 0,5% з упаренням частки вологи перед сушінням
3. Питомі витрати повітря (кг.повітря/год.)у розпилювальних сушилах більше ніж у киплячого шару у 2,6 раз.
4. Витрати тепла у сушарках киплячого шару зростають.1,34 рази.
5. Капітальні витрати у сушарках киплячого шару зменшуються у 12 разів.