Туризмологія та праксеологія туризму

     2.3. Праксеологія туризму, як філософське уявлення 

     Праксеологія туризму - це філософське уявлення про практику туризму в її найрізноманітніших проявах і формах. Філософія туризму як специфічний різновид соціальної філософії, який за допомогою філософських категорій і понять рефлек-сує туризм як соціоекономічний та соціокультурний феномен. Філософія туризму як загальнометодологічне підґрунтя теорії туризму (туризмологія). Інтегративна взаємодія філософії туризму з іншими соціогуманітарними профільними дисциплінами - економіка туризму, соціологія туризму, психологія та педагогіка туризму та туристська праксеологія (теорія практичної діяльності в туристській сфері).

       Місце філософії туризму в  процесі формування світоглядної  свідомості "людини, що подорожує" (homo viator). Трансформація та збагачення  світоглядних уявлень особистості,  її ціннісних орієнтацій під  впливом "зустрічі" з іншими соціокультурними світами. Світосприйняття та світоставлення суб'єктів туристської діяльності, їх функціональний прояв.

       Історико-філософська традиція філософії  туризму як певної дисциплінарної  автономії в межах світової  філософської культури. Філософія туризму як своєрідна соціально-філософська феноменологія. Суспільство і природа як життєвий світ людини. Збагачення культурного досвіду туриста при контакті та взаємодії з іншим соціокультурним середовищем, розширення горизонту його свідомості внаслідок міжкультурної комунікації і можливості оцінити культурний контекст власної свідомості "зі сторони", з позиції інших культурних координат та іншої конфігурації інтенціональностей "життєвого світу". Герменевтичний потенціал туристичної діяльності. Сприйняття, осягнення, витлумачення та реінтерпретація цінностей іншої матеріальної та духовної культури, іншого соціокультурного середовища. Розшифрування смислів та розкодування символів інших культур, прилучення до інваріантних загальнолюдських смислів та зальноцивілізаційних цінностей. Осягнення багатоваріантності культурного середовища та неосяжності туристичного простору. Антропологічне значення філософського підходу до туризму. Аксеологічні виміри туристських подій. Екзистенціальна сутність туристських подорожей. Туризм як "друге життя" людини, як дійовий засіб позбавитися тягаря повсякденності. Діалогіка туристських контактів, формування засобами мандрівок, подорожей, відвідувань вселюдської мережі міжіндивідуальних комунікацій, комунікативної, солідаристської культури спілкування. Місце туризму серед чинників інтеграційних процесів сучасності. Глобалізація економічних, політичних, етнічних, культурних взаємозв'язків на планеті, суперечливість цих процесів. Туризм як чинник пом'якшення суперечностей у сучасному світі і встановлення відносин взаєморозуміння та довіри між етносами, народами, країнами. Виховна, смислоутворююча, гуманістична та етична функції туризму.

     ЗАКІНЧЕННЯ 

     В структурі численних „революцій”, які переживає сучасна цивілізація (наукова, технологічна, інформаційна тощо), особливе місце посідає туристська революція. Це містке, мобілізуюче увагу дослідників та професіоналів туристської справи поняття,  констатує важливий вимір життєдіяльності сотень мільйонів людей, для яких туристські подорожі дедалі більше стають „другим життям”. При цьому туризм як спосіб життя, для багатьох набув не образного, а буквального значення – в сфері професійної туристської діяльності нині задіяно більш ніж 8 відсотків економічно активного населення. В орбіті цієї діяльності перебувають економіка, політика, культура і освіта всіх без виключення країн.

     Вагомий вплив, який сучасний туризм справляє на всі сторони суспільного життя, потребує уважного наукового вивчення цього феномену. Адже йому притаманні як позитивні, економічно та соціально значущі можливості, так і серйозні проблеми, якими супроводжується неконтрольоване зростання масштабів та обсягів масового туризму, додаткове навантаження на природу, деформаційні зміни у „традиційному” культурному середовищі країн так званого „третього світу”, головних об’єктів інтересу численних туристських потоків.

     Наукове осмислення різноманітних практик  сучасного туризму, формування сучасної „туристської свідомості”, суб’єктів  туристського процесу – нагальна потреба часу.

     В узагальненому вигляді спецкурс туризмології покликаний:

• визначити сутність теорії туризму як інноваційної наукової соціоекономічної та гуманітарної дисципліни;
• розкрити у понятійний спосіб основні смислові значення туризму, ознайомити з його словниково-категоріальним апаратом;
• систематизувати наукові підходи до розуміння феномену туризму, з’ясувати генезу та еволюцію туризмологічного знання, визначити зміст основних туризмологічних концепцій;
• осмислити структуру туризмологічного знання, його системну архітектоніку, органічну узгодженість всіх частин;
• з’ясувати функції туризмологічного знання, його суспільне „призначення”;
• виявити діалектику зв’язків між теорією та практикою туристської діяльності.

     Актуалізація  потреби створення теорії туризму: широкомасштабність туристичної діяльності, необхідність наукового підходу до вирішення нагальних завдань туристичної галузі, забезпечення високої економічної і соціальної ефективності туризму. Теоретико-методологічні засади туризмології. Кореляційне співвідношення теорії і практики туризму, виявлення зв’язків туризму з економікою, географією, культурою, соціологією, психологією тощо.

     Об’єкт, предмет і суб’єкт туризмології їх сутність і взаємовідношення.

     Осмислення  феномену подорожей в процесі  становлення туризмологічного знання.

     Перші узагальнення подорожей в античній філософії (Фалес, Солон, Піфагор, Платон, Анахарсіс, Прокл).

     Сутність, характер подорожей в епоху Середньовіччя, їх інтерпретація у теологічних  вченнях Св.Августина і Фоми Аквінського.

     Становлення науки про туризм. Перший період – доіндустріальний – два накопичення знань про туризм та їх раціональне узагальнення. Другий період  (два етапи) – індустріальний – виникнення наукових знань про туризм (два етапи); перший етап (друга половина ХІХ ст.) – створення туризмологічних моделей розвитку туризму, розробка туристичної термінології; другий етап (з початку ХХ ст.) – виникнення національних туризмознавчих шкіл: австрійської, німецької, англійської, датської, швейцарської, французької, американської, польської, болгарської, колишньої Югославії (белградська школа) – початок створення теорії туризму. Заснування міжнародних, наукових і громадських організацій: Міжнародна академія туризму; Міжнародний центр по вивченню проблем туризму, Всесвітня туристська організація та інші. Розвиток туризмологічного знання в Росії та країнах СНГ. Українська туризмологічна школа.

     Понятійний  апарат туризмології, її тезаурус. Сутність системоформуючих категорій туризмології: „подорож”, „подорожуючий”, „дестинація”, „рекреаційні ресурси”, „туристський продукт”, „тур” та ін. Принципи, методи та функції туризмології. Туризмологічна проблемологія. Туризм як чинник сталого розвитку суспільства.