Особливості спеціального водокористування в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Мая 2012 в 23:47, реферат

Описание работы

Метою цієї роботи є з’ясування сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні.
Зазначена мета зумовила наступні питання моєї роботи:
– здійснити характеристику права водокористування;
– розкрити особливості права спеціального водокористування;

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………….3
1. Загальна характеристика права водокористування в Україні………4
2. Право спеціального водокористування в Україні………………….....9
3. Порядок погодження та видачі дозволу на спеціальне водокористування….14
Висновок……………………………………………………………………….17
Список використаної літератури…………………………………………….20

Работа содержит 1 файл

природоресурсне.docx

— 49.35 Кб (Скачать)

 

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Сумський національно  аграрний університет

Юридичний факультет

Кафедра правового забезпечення АПК

 

 

 

 

 

Самостійна робота

З дисципліни

Природоресурсне право

«Особливості  спеціального водокористування в Україні»

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 4 курсу

Юридичного факультету

Група БЮР 1101-1

Перевірила:

 

 

 

 

 

Суми 2012

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

  1. Загальна характеристика права водокористування в Україні………4
  2. Право спеціального водокористування в Україні………………….....9
  1. Порядок погодження та видачі дозволу на спеціальне водокористування….14

Висновок……………………………………………………………………….17

Список використаної літератури…………………………………………….20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У сучасних умовах використання та охорона вод є надзвичайно  складною проблемою. Питання екологічної  ситуації водних ресурсів є актуальним для всіх водних басейнів України, оскільки більшість поверхневих та підземних вод України є забрудненою або засміченою. Саме тому в основних напрямках державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та підтримання екологічної безпеки визначені основні проблеми раціонального використання та охорони водних ресурсів, які зводяться до надмірного антропогенного навантаження на водні об’єкти, значного забруднення водних об’єктів, недосконалості економічного механізму і системи управління водокористуванням, відсутності ефективного моніторингу екологічного стану акваторій Чорного та Азовського морів, якості питної та стічних вод. У Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 2006 рік встановлено, що основними забруднювачами вод на території України є промислові підприємства, які в 2006 році викинули 2259 млн. куб. м забруднених вод та житлово-комунальні підприємства, які викинули 1579 млн. куб. м забруднених вод.

Чинне законодавство України  не в повній мірі забезпечує врегулювання відносин, що виникають в процесі раціонального використання та охорони вод в Україні.

На даний час немає комплексного наукового дослідження правових питань використання і охорони вод  в Україні. Це, у свою чергу, обумовлює  актуальність і важливість обраної  теми моєї роботи.

Метою цієї роботи є з’ясування сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні.

Зазначена мета зумовила наступні питання моєї роботи:

  • здійснити характеристику права водокористування;
  • розкрити особливості права спеціального водокористування;

1. Загальна характеристика права водокористування

 

При з’ясуванні загальної  характеристики права водокористування слід врахувати загальні положення  права природокористування, а також  особливості права водокористування, обумовлені специфікою водних об’єктів. Право природокористування становить  комплексний правовий інститут екологічного права. В широкому розумінні під правом природокористування розуміють використання корисних для людини властивостей довкілля – економічних, екологічних, культурних, оздоровчих .

Як комплексний правовий інститут право природокористування  поділяється на види. Водночас право водокористування є одним з основних видів природокористування, який виділяється за типом природного об’єкта.

Існуючий стан водних ресурсів та широке використання вод (водних об’єктів) в Україні свідчить про необхідність детальнішого дослідження проблем водокористування для забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки.

Сучасний багатогалузевий  господарський комплекс України  вимагає використання значних обсягів води. Використання води всіма галузями економіки у 2007 році становило 9360 млн. куб. м і характеризувалося наступними показниками:

  1. комунальне господарство – 2181 млн. куб. м;
  2. промисловість – 4719 млн. куб. м;
  3. сільське господарство – 2914 млн. куб. м.

Найбільшими водоспоживачами (зі щорічним обсягом понад  
500 млн. куб. м у розрізі регіонів залишаються Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області та Автономна Республіка Крим .

Науковці екологи стверджують, що право водокористування в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу використання, відтворення та охорони вод, а право водокористування в суб’єктивному розумінні – це гарантована законом можливість конкретних суб’єктів здійснювати використання вод з метою задоволення чисельних потреб.

Екологічним законодавством України застосовуються терміни „використання” і „користування” природними ресурсами. Водним кодексом України також закріплені терміни „використання води” та „водокористування”, які є схожими, однак не тотожними за своїм змістом. Таким чином, згідно статті 1 Водного кодексу України водокористування – це використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів). Використання води – процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб . Отже, поняття „водокористування” розглядається як загальне по відношенню до поняття „використання вод”. Відмінність між ними полягає в тому, що поняття „водокористування” є ширшим, а тому включає в себе елемент „використання води”. Під час фактичної реалізації суб’єктивного права водокористування виникає водне правовідношення.

Водним кодексом України  закріплено перелік водокористувачів,  
однак не закріплено поняття водокористувача. Таким чином, відповідно до частини 1 статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні фізичні і юридичні особи та особи без громадянства. Тобто ці особи можуть мати і реалізовувати певні права і нести відповідні обов’язки.

З точки зору Т. Р. Короткого , в залежності від кількості водокористувачів право водокористування поділяється на спільне та відокремлене.

В основі такого поділу є кількість природокористувачів одного й того ж природного об’єкта. Як правило, відокремленим є спеціальне користування природним об’єктом, до того ж в даному випадку водокористування надається одному суб’єкту права (юридичній чи фізичній особі).

Таким чином, водний об’єкт або його частина за рішенням компетентного органу закріплюється за окремим водокористувачем. Зокрема, у відокремленому користуванні знаходяться водойми, закріплені за підприємствами зі штучного вирощування риби (рибгоспами), водогосподарськими, спортивними організаціями. Причому первинні водокористувачі вправі дозволити вторинним водокористувачам здійснювати водокористування на наданих їм водних об’єктах.

Разом з тим особливості  певних природних ресурсів зумовлюють  
пряму необхідність правового закріплення можливості спільного природокористування. На думку В. В. Петрова, специфіка водного об’єкта сприяє спільному водокористуванню, тобто спільному користуванню кількома суб’єктами одночасно (наприклад, для рибальства, судноплавства,  
рекреації тощо) без закріплення цього об’єкта за окремими водокористувачами .

Проте основним поділом водокористування, закріпленим Водним кодексом України, є поділ права водокористування за підставами виникнення, а саме:

1) право загального водокористування;

2) право спеціального водокористування (стаття 48).

Водночас в окремих  випадках за цією підставою виду водокористування взагалі не визначено. Можна тільки сказати про те, що він носить проміжний характер. Наприклад, до спеціального водокористування не належать: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетики); подача (перекачування) води водокористувачами у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (частина 3 статті 48 Водного кодексу України). Це так звані види „неспеціального” водокористування . До проміжного виду водокористування варто віднести також користування водами для потреб повітряного транспорту (стаття 53 Водного кодексу України) та використання води для протипожежних потреб (стаття 69 Водного кодексу України) .

Отже, існує проміжний  вид водокористування, який не належить ні до загального, ні до спеціального водокористування. „Неспеціальне” водокористування регламентується менш жорстко, ніж спеціальне. Так, користування водами для потреб повітряного транспорту здійснюється безоплатно та без дозволу, а використання води для протипожежних потреб здійснюється без дозволу та в необмеженій кількості.

Законодавством України  прямо не закріплено право особливого водокористування, проте статтею 54 Водного кодексу України визначено, що користування водними об’єктами  може бути частково або повністю заборонено, якщо ці водні об’єкти мають особливе державне значення, наукову або культурну  цінність, а також якщо вони входять  до складу систем оборотного водопостачання теплових та атомних електростанцій . На таких водних об’єктах повністю заборонено здійснювати лісосплав. Обмеження щодо використання даного роду водних об’єктів свідчить про їх особливе значення для потреб держави.

З всього вищенаведеного можна сказати, що право водокористування слід розкривати через інститут права природокористування. Таким чином, право водокористування слід розуміти як сукупність правових норм, що регулюють права та обов’язки водокористувача (в об’єктивному розумінні), як законну можливість суб’єкта права здійснювати водокористування (в суб’єктивному значенні) та як водні відносини. Під час реалізації суб’єктивного права виникає водне правовідношення. Суб’єктивне право водокористування включає елементи володіння та користування.

Сучасний водогосподарський  комплекс України вимагає значних  обсягів води. Впродовж останніх років спостерігається скорочення забору води в Україні, однак зменшення цього показника не є позитивним. Така тенденція існує не через зменшення витрат води, а через спад розвитку виробництва, а темпи падіння обсягу використаної води є вищими у порівнянні з темпом падіння водозабору у зв’язку із втратами води при транспортуванні. Кожен водокористувач повинен здійснювати свої права і нести обов’язки в межах, встановлених правовими приписами і не виходити за їх межі. Для узгодження водних відносин між державою та водокористувачем існує інститут обмежень права користування. Надмірне розосередження можливостей обмеження цього права в нормах загального та спеціального характеру ускладнює застосування чинного законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Право спеціального водокористування

 

Для діючої системи господарювання характерні різноманітні форми об’єднання підприємств і організацій, розвиток малого та середнього бізнесу та інші фактори. В таких умовах важливе значення має спеціальне природокористування, в тому числі водокористування.

Згідно статті 48 Водного  кодексу України спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. З визначення слідує, що цей вид водокористування здійснюється із застосуванням відповідних споруд чи технічних засобів, також при заборі води використовуються канали. Але Водним кодексом України не передбачено самого переліку споруд, технічних пристроїв і каналів, які застосовуються при спеціальному використанні водних об’єктів. Чинним водним законодавством України такого переліку не закріплено. Тому, на мою думку, слід прийняти новий підзаконний нормативно-правовий акт, в якому варто вказати чіткий перелік споруд та технічних засобів, які застосовуються при спеціальному водокористуванні, а також перелік споруд, які можуть бути використані при загальному водокористуванні.

Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду. Даний збір передбачений Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р.

В законодавстві закріплені відповідні органи, які мають право  встановлювати ліміти у дозволах на спеціальне водокористування. Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти державного значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування Міністерством екології та природних ресурсів. Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються в дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення – виконавчими органами рад.

Информация о работе Особливості спеціального водокористування в Україні