Особливості спеціального водокористування в Україні

Обґрунтовано доцільність виділення права водокористування проміжного характеру (неспеціального водокористування), до якого належать: пропуск води через гідровузли; подача води водокористувачами у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод; використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; користування водами для потреб повітряного транспорту, води для протипожежних потреб; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. Тобто доцільно об’єднати в загальну групу види водокористування, які не пов’язані з забором води з водних об’єктів і відведенням в них зворотних вод, а також ті види водокористування, які не належать ні до загального, ні до спеціального. Пропонується чітко визначити Водним кодексом України право особливого водокористування статтею 54 Водного кодексу України, в якій варто визначити порядок його здійснення та обмеження.

З метою чіткого поділу права водокористування на види пропонується прийняти Перелік видів спеціального водокористування, в якому необхідно закріпити їх перелік, вказати види споруд та технічних засобів, які застосовуються при спеціальному водокористуванні, а також види споруд, які можуть бути використані при загальному водокористуванні.

При з’ясуванні ознак спеціального водокористування досліджується питання дозволу на спеціальне водокористування, під яким пропонується розуміти офіційний документ, який засвідчує право юридичних та фізичних осіб здійснювати забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Дане визначення варто закріпити у статті 49 Водного кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. № 214/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –  
   № 24. – Ст.189.
2. Гетьман А. П. Екологічне право України: підруч. [для студентів юрид. вищ. навч. закладів] / Гетьман А. П., Шульга М. В., Попов В. К. та ін.; за ред.  
   А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – 382 с.
3. Гордеев В. И. О некоторых вопросах платности водопользования /  
   В. И. Гордеев // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. –  
   С. 91 – 93.
4. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254 к/96-вР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
5. Костицький В. В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / В. В. Костицький. – К.: ІЗП і ПЗ, 2003. – 772 с.
6. Основні показники використання вод в Україні за 2007 рік  
   (випуск 27) / Державний комітет України по водному господарству. Управління комплексного використання водних ресурсів. – К: Державний інститут управління та економіки водних ресурсів, 2008. – 68 с.
7. Петров В. В. Экологическое право России: учебник для вузов /  
   В. В. Петров – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
8. Природноресурсове право України: навч. посіб. / за ред. І. І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – 376 с.
9. Про основні напрями державної політики України у галузі  
   охорони довкілля, використання природних ресурсів та  
   забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від  
   5 березня 1998 р. № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – 
   № 38-39. – Ст.248.
10. Цивільний кодекс України від 1 січня 2004 р. № 345-IV // Відомості Верховної ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.