Особливості спеціального водокористування в Україні

Збір за скид забруднюючих речовин у водні об’єкти в  межах встановлених лімітів відноситься на валові витрати, а за перевищення цих лімітів сплачується за рахунок прибутку. З цього приводу одні автори вважають, що включення цих платежів у собівартість і ціну продукції приведе до підвищення ціни на неї і в кінцевому рахунку вона не буде користуватися попитом. Підприємства ж або повністю збанкрутують, або перейдуть до технологій, які менше забруднюють середовище, внаслідок чого необхідно буде знизити собівартість і ціну продукції . Інші науковці вважають, що за скиди забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі збір слід стягувати тільки з прибутку підприємств .

Фактично збір за скид забруднюючих речовин у водні об’єкти включається у собівартість продукції, а тому за нього платить споживач.

 Для переважної більшості  підприємств промисловості та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує рівень гранично допустимого скиду. Першою з основних причин забруднення поверхневих вод є скид неочищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти через систему міської каналізації. Якісний стан підземних вод також постійно погіршується. Однією з причин цього явища є існування на Україні близько 3 тисяч фільтруючих накопичувачів стічних вод.

Тому, слід зменшувати ліміти скидів забруднюючих речовин у водні  об’єкти.

За скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у  водні об’єкти з систем, що захищають  сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об’єктів), збір не стягується, якщо таке скидання не погіршує якість води водних об’єктів в межах встановлених категорій (частина 6 статті 30 Водного кодексу України).

Водним законодавством крім збору за спеціальне водокористування (збір за використання води водних об’єктів та збір за скидання забруднюючих речовин) закріплюється також збір за використання води водних об’єктів для потреб, не пов’язаних з вилученням води з водних об’єктів. Виділяють три види таких зборів: для потреб гідроенергетики, водного транспорту та потреб рибальства. Відповідно до частини 3 статті 30 Водного кодексу України розмір збору за використання води водних об’єктів для потреб гідроенергетики визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущених через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями); для потреб водного транспорту – на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді; для потреб рибництва – на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідних для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах . Причому з вказаного положення зрозуміло, що користування водами для потреб водного транспорту не лімітується.

Певні проблеми виникають  при визначенні кола платників збору  за спеціальне водокористування. Зрозуміло, що платниками збору є всі суб’єкти підприємницької діяльності. Для великих підприємств-водокористувачів нарахування зборів, як і належить, проводиться на основі нормативів збору, фактичних обсягів використання води та встановлених лімітів використання води. В даному випадку нарахування проблем не викликає. Однак дрібні суб’єкти підприємницької діяльності часто не обліковуються, не одержують спеціальних дозволів і, відповідно, нарахування плати за спеціальне користування у цих умовах ускладнюється.

На думку В. В. Костицького, головною проблемою механізму справляння плати за спеціальне водокористування є невизначеність розрахунків вторинних водокористувачів із первинними. З одного боку, платниками є ті водокористувачі, які здійснюють забір води за допомогою відповідних споруд і пристроїв, тобто первинні водокористувачі. Проте вони, переважно, передають воду своїм абонентам, використовуючи на власні потреби незначну кількість води. З іншого боку, вторинні водокористувачі не є обов’язковими платниками, оскільки самостійно забір води вони не здійснюють і дозволи на спеціальне водокористування не одержують. За таких обставин первинний водокористувач, одержавши дозвіл і право на укладання угод із вторинним водокористувачем, розрахувавшись з бюджетом, одержує одночасно і монопольне право на формування договірної ціни на воду. При цьому встановлення жорстких вимог до укладання договорів між первинними і вторинними водокористувачами за умов нестабільної фінансової системи може призвести до катастрофічного погіршення фінансового стану останніх.

Встановлення факту припинення або права (зміни умов) спеціального водокористування, дій осіб, що призвели до припинення права (зміни умов), здійснюється державною екологічною експертизою. Визначення розміру збитків, завданих водокористувачам, здійснюється згідно з Методикою розрахунків збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов водокористування. Однак на даний час така методика не розроблена, тому слід керуватися загальними положеннями цивільного законодавства (стаття 1166 Цивільного кодексу України) і розраховувати збитки, враховуючи реальну шкоду і неодержані доходи водокористувачів. Крім того, існує можливість визначення збитків у таких випадках експертним шляхом.

Дозвільна система спеціального водокористування дає можливість визначити  гранично допустимі межі водокористування на відповідних водних об’єктах, запобігти  безлімітному, необґрунтованому використанню вод при здійсненні господарської діяльності. Однак правопорушенням, яке щорічно повторюється, є самовільне водокористування Оскільки велика кількість суб’єктів господарювання ускладнює роботу з видачі дозволів, вони практично не в змозі виконати такий обсяг роботи. Порядок справляння плати за спеціальне водокористування є складним і регулюється низкою нормативних актів, що часто викликає певні труднощі. Крім того, дрібні суб’єкти підприємницької діяльності часто не обліковуються, не одержують спеціальних дозволів і, відповідно, не здійснюють плату за спеціальне водокористування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Порядок погодження та видачі дозволу на спеціальне водокористування

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування проводиться у порядку, передбаченому Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 321 “Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459″.

Дозволи на спецводокористування видаються у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного (Державними органами охорони навколишнього  природного середовища) та місцевого  значення ( обласними радами за погодженням з Державними органами охорони навколишнього природного середовища).

З метою удосконалення системи видачі документів дозвільного характеру та забезпечення реалізації Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, згідно Постанови Кабінету міністрів України від 21 травня 2009 року № 526 “Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”, у містах та в районах області створені дозвільні центри (робочі органи відповідної міської ради та районної держадміністрації), в яких представники місцевих дозвільних органів та адміністратор проводять діяльність з видачі, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру.

Водокористувачі, яким необхідно отримати дозвіл на спецводокористування, звертаються  до представників дозвільних центрів із заявою та пакетом документів зазначених в регламенті, до якого входять:

1. Клопотання про погодження  умов та отримання дозволу  на спеціальне водокористування, завірене підписом керівника та печаткою підприємства, установи;

2. Погодження до Клопотання:

- при використанні підземних вод – ДП “Центрукргеологія” (м. Черкаси, вул. Чкалова, 13, тел. 43-21-13);

- при використанні поверхневих  вод – Черкаського регіонального  управління водних ресурсів (м. Черкаси, вул. Ільїна, 332, тел. 36-00-18);

- при заборі води та  скиді зворотних вод в системи  каналізації іншого підприємства – власників вказаних мереж (оформляється договір з власниками водопровідних та каналізаційних мереж з зазначенням обсягів свіжої та стічної води, показників скиду забруднюючих речовин);

- при використанні водних  об’єктів на умовах оренди  для потреб рибництва – Черкаського  обласного управління водних  ресурсів (м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, тел. 63-76-70, 63-77-98);

3. Нормативний розрахунок  водоспоживання та водовідведення, порахований на основі питомих  норм для окремо взятого споживача  або галузевих норм на одиницю  продукції (обґрунтування потреби  у воді), завірений підписом керівника та печаткою підприємства, установи;

4.План-схема водопостачання  та каналізації стічних вод з зазначенням місць забору і скиду стічних вод відносно найближчого пункту водокористування (схематичний план господарства з зазначенням джерел водопостачання);

5.Таблиця “Споживання  води поквартально”;

6.Звіт про використану  воду по формі 2ТП (водгосп) за IV квартал попереднього року;

7. Паспорти на свердловини;

8. Розрахунок розміру  зон санітарної охорони свердловин (згідно з робочим проектом  на будівництво свердловин);

9. Характеристика споруд  для прийому і очищення стічних вод (згідно з проектною документацією на очисні споруди, поля фільтрації (паспорт очисних споруд) із зазначенням проектної потужності);

10. Проект нормативів гранично-допустимого  скиду (ГДС) речовин в поверхневі  водні об’єкти із зворотними  водами – в разі скидання  стічних вод в поверхневі водні об’єкти;

11. Копія договору оренди  земельної ділянки та схема  розташування водних об’єктів (їх  частини) та ставків (викопійовка  з плану землеустрою) для потреб  рибництва. Копія завіряється  підписом та печаткою заявника;

12. Копія договору оренди  водних об’єктів (їх частини)  та ставків для потреб рибництва. Копія завіряється підписом та печаткою заявника;

13. Водогосподарський паспорт  водних об’єктів (їх частини)  та ставків для потреб рибництва.

Представники дозвільних центрів передають зареєстрований пакет документів для розгляду до Державного управління охорони навколишнього  природного середовища в Черкаській області. У разі відсутності зауважень  щодо наданих на розгляд матеріалів, Держуправління видає відповідний  дозвіл і направляє підписаний та завірений печаткою примірник до дозвільного центру для передачі його водокористувачу.

У разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача  термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довгострокового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Підсумовуючи результатом данного дослідження можна зробити наступні і пропозиції:

рівня і об’єму водного об’єкта, відсутність сталої вартості.

З метою з’ясування поняття водних ресурсів як об’єктів підгалузі водного права на основі думок вчених та законодавства пропонується уточнення поняття водних ресурсів як обсягів поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, які використовуються або можуть бути використані у перспективі.

З метою покращення стану  водних ресурсів в Україні, їх раціонального використання та охорони, пропонується проводити ефективну державно-правову політику у сфері вод, орієнтовану на: ефективну реалізацію водного законодавства України, збереження водного фонду України; поєднання державно-правової водної політики з іншими напрямами державної політики; оптимальне узгодження водно-екологічних та соціальних інтересів; поєднання раціонального використання і охорони водних об’єктів, що потребують особливої охорони; пріоритетність питного водопостачання  і водоохоронних заходів; реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об’єктів; орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод; забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод; формування у населення екологічного світогляду.

Право водокористування існує  як правовий інститут, правовідношення, а також як конкретне право  суб’єкта водокористування. Водокористувачем виступає фізична чи юридична особа, якій у встановленому порядку  надано право використання водних ресурсів для задоволення власних або комерційних інтересів. Пропонується доповнити статтю 2 Водного кодексу України визначенням водокористувача.

Здійснення водокористування обумовлює наявність у водокористувача  прав, обов’язків та обмежень, перелік яких є достатньо містким. Водокористувач повинен реалізовувати свої права, дотримуватись обов’язків та усвідомлювати обмеження свого права. Однак їх закріплення в нормах загального і спеціального характеру надмірно розосереджене, що значно ускладнює застосування чинного законодавства. Доцільно було б зменшити кількість підзаконних нормативно-правових актів з кожного виду водокористування.