Розумове виховання дітей старшого дошкільного віку засобами дидактичних ігор

Надто раннє  оволодіння логічною формою мислення може штучно загальмувати розвиток його образних форм: навчившись вирішувати завдання за допомогою логічних роздумів, дитина все менше звертатиметься до використання образів. Водночас психологи відзначають: якщо до закінчення дошкільного віку дитина не буде володіти елементарними прийомами логічного мислення, вона не зможе успішно навчатися у школі.

У розумовому розвитку дитини велику роль відіграють усі психічні процеси. Розумова діяльність нерозривно пов'язана з розвитком  уваги, яку К. Ушинський називав  дверима душі, через які проходить  усе, що є у нашій свідомості. Протягом дошкільного дитинства увага розвивається з мимовільної, незначної за обсягом, до стійкої, зосередженої. Пам'ять дає необхідний матеріал для мислення, вона є основою формування вмінь і навичок. Запам'ятовування збагачує досвід, і розширює кругозір дітей, без яких неможливим був би розвиток здібностей і діяльності дітей. Емоції надають своєрідного забарвлення сприйманню, уявленням, судженням. Пізнавальну діяльність супроводжують такі почуття, як допитливість, сумнів, упевненість, що тісно пов'язані з пізнавальними інтересами. Уява вже в переддошкільному віці тісно пов'язана із сприйманням, але ще досить обмежена за своїм змістом. Протягом дошкільного дитинства вона розвивається, стає ширшою, багатшою і сприяє розвитку мислительних процесів.

У старшому дошкільному віці всі психічні процеси стають більш цілеспрямованими, стійкими, довільними, пізнавальна діяльність набуває складніших форм. Відбувається перехід від "практичної" позиції до "пізнавальної" (Д. Ельконін), коли пізнавальне завдання виникає не лише у зв'язку з ігровою і практичною діяльністю, а з власне пізнавальною.

Одним із важливих показників є рівень розвитку розумової  активності. Діти не просто засвоюють  знання, але й активно додають  від себе у цей процес певний зміст  власного досвіду, який приводить до виникнення нових, оригінальних пропозицій, здогадок.   Дослідження М.Поддьякова, Л.Парамонової, С.Ніколаєвої, І.Фрейдкіна та ін. показали, що за належної підтримки дорослими Діти прагнуть одержати якомога більше нових знань, що має важливе значення для формування їх розумової активності.

Важливе завдання педагогічної науки, як зазначає Л. Венгер, полягає в тому, щоб знайти такі засоби виховання, які забезпечать  розвиток усіх форм розумової діяльності у тій послідовності і у  тому поєднанні, яке найповніше відповідає сучасним знанням про можливості та особливості розумового розвитку у дошкільному віці.

Розумове виховання — це систематичний  ціле-г спрямований вплив дорослих на розумовий розвиток , дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання. Воно здійснюється з метою всебічного розвитку дітей і тісно пов'язане з моральним, фізичним і естетичним вихованням.

Успіх розумової діяльності дитини значною мірою залежить від стану  її здоров'я, активна рухова діяльність сприяє розвитку швидкої реакції, кмітливості, точності орієнтування у навколишньому  середовищі. Усвідомлення дитиною значення рухів, фізичних вправ, правил гігієни сприяє успішному фізичному розвитку. Для правильного морального розвитку важливо, щоб правила, норми, стосунки з дорослими та однолітками формувалися свідомо, щоб дитина розуміла і позитивно ставилася до моральних вимог. Як зазначав В.Сухомлинський, активне життя дитячої думки — це найголовніша передумова і свідомого ставлення до навчання, і твердих, глибоких знань, і тонких інтелектуальних взаємин у колективі. Вміння дітей сприймати якості предметів удосконалюються в процесі трудового виховання. І розумове, і естетичне виховання мають одну спрямованість — пізнання дитиною навколишнього світу. Різносторонність і повнота цього процесу визначаються єдністю пізнавального і естетичного сприймання, що позитивно впливає на розвиток духовної культури дитини. "Я буду так вводити малюків до оточуючого світу, щоб вони кожен день відкривали у ньому щось нове, щоб кожен наш крок був подорожжю до витоків мислення і мови — до чудової краси природи.   Буду турбуватися про те, щоб кожен мій вихованець ріс мудрим мислителем і дослідником, щоб кожен крок пізнання облагороджував серце і загартовував волю

1.3. Вплив інтелектуальних  ігор на розумовий розвиток  дітей

Гра – діяльність свідома і  цілеспрямована. У кожній грі є значуща для дитини ціль. Одна з особливостей гри – наявність творчої основи. Вона завжди пов’язана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю, винахідливістю. У дослідженні О. Усової, Р.Жуковської відзначено, що у цьому процесі активно працює уява дитини, емоції і почуття.

Прояви ініціативи і творчості  різноманітні. В одних іграх творчість  пов’язана у виборі з побудовою  сюжету і вибором змісту, ролі, в  інших – виявляється у виборі способів дії, в їх варіативності (хованки, гри у доміно, м’яч тощо). Як зазначає В. Аванесова, значна творча робота відбувається і в інтелектуальних іграх, які мають на мету розвиток пізнавальної активності, допитливості, швидкості розумових дій, ініціативи у прийманні рішень.

Творчий елемент завжди глибоко індивідуалізований, він є носієм індивідуальності кожного гравця, тому гра є засобом розвитку творчості, формування здібностей у дітей.

Отже, у сучасній педагогіці гра  розглядається як провідний вид  діяльності дитини, в якій поєднуються риси, характерні для будь-якої соціальної активності (цілеспрямованість, усвідомленість, активна участь) та специфічні притаманні лише грі (свобода, самостійність, самореалізація дітей, наявність творчої основи, обов’язкове почуття радості й задоволення).

Питання про виховні можливості гри розглядається у роботах  Л. Виготського та вчених його школи (О. Запорожець, Д.Ельконін, О. Усова  та інших). Проблема гри як форми  організації життя дітей розроблена у дослідженнях О. Усової.

Важливий напрямок досліджень – місце гри у педагогічному процесі дитячого садка. Н. Мчедлідзе відзначає, що гра виступає у різних функціях: як засіб виховання; одна з форм організації навчання (інтелектуальна гра); форма організації виховання; метод і прийом навчання дітей.

Новий сучасний напрям досліджень – роботи, присвячені проблемі гри як діяльності та стосунків,   що складають  у ній (Н. Короткова). Даний напрямок найближче стоїть до сучасних концепцій  дошкільного виховання, що розглядають  гру як джерело формування особистості.

Виховання і навчання у дитячому дошкільному закладі здійснюється відповідно до програми – державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми, враховуючи їх вікові та індивідуальні особливості. Програма синтезує усе нове в розвитку теорії та практики дошкільного виховання, тому перебування малюків у дитячому садку, організоване відповідно до її вимог, створює сприятливі умови для пізнавальної діяльності, фізичного, морального , естетичного розвитку.

Орієнтовний зміст виховання і  навчання дітей віком від трьох  до семи років викладено у програмі “Дитина”, створений у 1992 році працівниками Київського міжрегіонального інституту  вдосконалення вчителів під керівництвом О. Проскури. Головну увагу автори приділили становленню особистості дитини через розвиток її психічних процесів.

Загальну спрямованість і зміст  кожного розділу визначають такі принципи, як гуманізація виховного  процесу; узгодження колективних, групових та індивідуальних форм і методів роботи за принципової переваги індивідуальної роботи з дітьми в усіх вікових групах, у визначенні форм організації виховного процесу – опора на здобутки психологічної науки про роль видів діяльності та їх використання в роботі з дітьми різного віку; зв’язок з традиціями народної педагогіки, фольклором, видами національного та світового мистецтва; спрямованість на створення умов формування творчої особистості; принципи інтеграції, системності, комплексності.

Програма включає використання інтелектуальних ігор; кросвордів, ребусів, анаграм, метаграм, шарад, комп’ютерних ігор в розділі “Граючись, зростаємо” зі старшими дошкільниками, які розвивають зосередженість, стійкість інтелектуальних процесів, удосконалюють основні мислительні операції – аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, виховують інтерес до розумових пошуків, уміння радіти при вдалих рішеннях, не губитись при помилках [40, 234].

Кросворд – це слово англійського походження, являє собою різновид гри на розгадування слів. Розгадати кросворд – означає дати правильну відповідь (єдино можливі) для кожного конкретного випадку   на запитання, що даються до нього, вписати їх у порожні клітинки по горизонталі і по вертикалі (акуратно, баз помилок, з дотриманням необхідної послідовності) , позначені цифрами, рідше малюнками або ж загадками.

У кросвордах можуть зустрічатись практично  будь-які слова, однак найвище  цінують тематичні кросворди (мистецтво, спорт, природа, історія, виробнича  сфера тощо). Тематичний вважається такий, у якому більша кількість слів відповідає певній темі. Інколи, щоб відгадати потрібне слово, доводиться звертатись до спеціальної літератури, до підручників, художніх творів, інших матеріалів тощо.

Можливості мозку дитини відносно фіксації і збереження інформації не мають, якихось, навіть приблизно визначених меж. Питання полягає в умілому регулюванні, розвитку яскраво виражених і прихованих розумових здібностей. І у цьому відношенні кросворди разом з деякими іншими прийомами та засобами допомагають значно розширювати кругозір, надавати наявним знанням характеру енциклопедичності. Крім того, кросворди можна розглядати і як своєрідний критерій встановлення рівня інтелектуального розвитку дитини, зручний інструмент поновлення і збагачення її знань, розширення меж їхнього діапазону.

З давніх-давен винятково важливу  роль у вихованні підростаючого  покоління відігравали загадки – як надійний і суттєвий засіб перевірки  мудрості, кмітливості і розумових  здібностей людини, її уважності при  вивченні певних явищ природи, навколишнього світу, речей і предметів щоденного побуту і спілкування. Водночас загадка, як ніщо інше, чудово розвиває гостроту й поглиблення мислення.

Якщо в сиву давнину загадки  використовувались як засіб перевірки  зрілості людини, то в наш час вони є предметом розваги, інтелектуальних ігор.

Цікава, допитлива загадка надовго  запам’ятовується дитиною. Особливо привабливі для дітей римовані загадки, які певною мірою допомагають  дітям і педагогам зняти накопичену втому, вносять позитивне пожвавлення у освітньо-виховний процес. Вони урізноманітнюють розумову діяльність дітей, підтримують їх інтерес до відповідної навчальної теми і зосереджують увагу на опанування нової, допомагають позбутися одноманітності у виконанні запланованих пізнавальних операцій.

Переважна більшість інтелектуальних  ігор   і вправ передбачає, відповідно до вікових особливостей дітей використання ігрової форми. Розгортаючи роботу зі старшими дошкільниками над розв’язанням  поставлених в умовах конкретної дидактичної гри завдань, вправ і запитань, педагог допомагає дітям не лише збагатити та доповнити наявні знання про ті або інші сфери життя, а й певною мірою активізувати пізнавальні дії, він ознайомлює й залучає дітей до джерел і витоків народної мудрості, скарбниць національних традицій і культури, розвиває пізнавальні й пошукові інтереси.

2. Використання в практиці дошкільних  навчальних закладів інтелектуальних  ігор

2.1. Зміст та методика використання  інтелектуальних ігор

Педагогічні шляхи формування інтелектуально-розвиненої особистості визначаються, виходячи з ідей інтеграції змісту освіти, розвиваючого і проблемного, особистісно-зорієнтованого навчання саморозвитку особистості і вимагають широкого використання різноманітних методів, форм і засобів, нових навчальних технологій.

Для успішної підготовки дітей до навчання в школі необхідні тільки певні знання, а також уміння послідовно і логічно мислити здогадуватись, розумово напружуватись.

В практиці роботи сучасних дошкільних закладів в напрямку реалізації завдань розумового розвитку склалась певна система використання інтелектуальних ігор: кросвордів, ребусів, анаграм, метаграм, шарад, комп'ютерних ігор тощо.

Завдання на кмітливість, головоломки, комп'ютерні ігри викликають у дітей  великий інтерес. На таких заняттях формуються важливі якості особистості дитини: самостійність, спостережливість, винахідливість, догадливість, розвиваються конструктивні вміння. Вони сприяють розвитку мислення дошкільників, їх можна включати в основну частину заняття з формування елементарних математичних уявлень чи використати в кінці, коли спостерігається зниження розумової активності дітей. Головоломки, вважають методисти, доцільні при закріпленні та зміні уявлень про геометричні фігури. Загадки, задачі-жарти можливі в процесі навчання розв'язанню арифметичних задач, дій над числами при формуванні уявлень про час. На початку заняття в старшій і підготовчій до школи групах виправдовує себе використання нескладних цікавих завдань в якості "розумової гімнастики".

Цікаві математичні ігри вихователь може використовувати і для організації самостійної діяльності дітей.

В процесі   розв'язання завдань  на кмітливість головоломок діти вчаться планувати свої дії, обдумувати їх, шукати відповідь, здогадуватись  про результат, виявляючи при  цьому творчість. Така робота активізує мислительну діяльність дитини.

В  навчання  дошкільників  елементарної  математики використовуються  інтелектуальні  ігри,  математичні  завдання  на кмітливість, які несуть в собі відповідне розумове навантаження. Розумове завдання: побудувати фігуру або змінити її вигляд, знайти шлях розв'язання, відгадати число - реалізується засобами гри в ігрових діях. Кмітливість, винахідливість, ініціатива виявляються в активній  розумовій  діяльності,  заснованій  на  безпосередньому зацікавленні. Ігрові елементи, що містяться у кожному завданні, логічній  вправі,  розвазі,  чи  то  шахи,  чи  найелементарніша головоломка,  надають  цікавості  матеріалу.  Класифікувати інтелектуальні  ігри  можна  за  різними  ознаками:  за  змістом і значенням,  за  характером  мислительних  операцій,  а  також  за спрямованістю на розвиток тих чи інших умінь.