Амортизація

Втрата від зменшення  корисності нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного року із збільшенням у балансі суми зносу нематеріальних активів, а з об'єктів, відображених в обліку за первісною вартістю, - із зменшенням вартості об'єкта нематеріальних активів.

Якщо причини зменшення корисності об'єкта нематеріальних активів перестали існувати, то збитки від зменшення корисності об’єкта за попередні періоди виключаються на відповідну суму методом “сторно” із суми витрат звітного періоду і суми зносу об'єкта нематеріальних активів, а щодо об’єктів нематеріальних активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, такі витрати включаються до складу доходів із збільшенням переоціненої вартості об'єкта нематеріальних активів.

Нематеріальний актив  списується з балансу у разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у подальшому економічних вигод від його використання.

Фінансовий результат  від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця  між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю.

Амортизація нематеріальних активів.

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати визнання (прийняття на баланс).

При визначенні підприємством  терміну корисного використання нематеріального активу слід враховувати:

- очікуваний термін  використання цього активу підприємством;

- науково-технічний  прогрес і зміну попиту на  продукцію, товари, роботи, послуги, які виробляються за допомогою цього активу;

- юридичні чи інші  обмеження на його використання.

Методи нарахування  амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з особливостей його форми  отримання очікуваних економічних вигод.

Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього  періоду або включаються до собівартості іншого активу.

Термін корисного  використання нематеріального активу підлягає перегляду, якщо в наступному періоді очікуються суттєві зміни цього терміну порівняно з його початковою оцінкою. Одночасно підлягають коригуванню суми амортизації, нараховані у звітному періоді, та ті, які мають бути нараховані протягом майбутніх періодів.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу підлягає перегляду наприкінці звітного періоду, якщо він перестає відповідати особливостям використання цього активу або очікуваній формі отримання майбутні економічних вигод.

Зміна методу нарахування  амортизації нематеріального активу відображається як зміна облікової оцінки відповідно до національного стандарту бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

1.3 Методи нарахування  амортизації основних засобів

    Порядок проведення процесу амортизації та вибір методу для амортизаційної політики підприємства

    Найбільша цінність ПБО 7 – надання підприємствам  права самостійно провадити амортизаційну  політику, що дасть змогу визначати  термін експлуатації основних засобів  і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами

    Як  було зазначено раніше, поява П(С)БО №7 “Основні засоби” остаточно  провела межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів. У цьому  розділі зупинимося на обліку амортизації  основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні принципи, що передбачені ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до П(С)БО №7, знос необоротних активів – сума амортизації об’єкту необоротних активів з початку їх корисного використання. Таб.1.3.1Класифікація основних засобів підприємства (відповідно до нарахування амортизації)

Таблиця 1.3.1

 

Амортизація – це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

    Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді  формули:

    АВ = ПВ – ЛВ,         (1.3.1)

    де  АВ – амортизуєма вартість;

    ПВ  – первинна або переоцінена вартість;

    ЛВ  – ліквідаційна вартість;

    Первинна  вартість визнається П(С)БО №7 як історична  або фактична собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його вартість після переоцінки.

    Ліквідаційна  вартість – це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які  підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів  при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов’язані з вибуттям.

    Ліквідаційна  вартість визначається у момент отримання  об’єкту основних засобів. Якщо визначити  її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють  до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об’єкту буде рівна його амортизуємої вартості.

    Отже  об’єктом амортизації є основні  засоби, крім землі.

    Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.

    При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:

• очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• очікуваний фізичний та моральний знос;
• правові або інші обмеження відносно строку використання об’єкта та інші фактори.

    Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

    Відповідно  до П(С)БО №7 амортизація основних засобів  нараховується з використанням  наступних методів:

• прямолінійного (прямолінійного списання);
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивного (суми кількості років);
• виробничого (метод суми одиниць продукції).

    Наведені  методи нарахування амортизації  можна умовно поділити на два види:

• методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);
• метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів (виробничий).

    Розглянемо  особливості  нарахування амортизації  основних засобів різними методами на умовному прикладі (і при умові  незмінності первісно визначених облікових  оцінок).

Підприємство  “АБВ” придбало виробниче обладнання:

первісна  вартість – 20 000 грн.;

ліквідаційна  вартість – 2000 грн.;

очікуваний  строк корисного використання обладнання – 5 років.

Очікуваний  обсяг виробництва продукції, що буде виготовлена з використанням  придбаного обладнання – 14 400 одиниць.

    Прямолінійний метод амортизації основних засобів.

    При використанні прямолінійного методу вартість об’єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

    Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на очікуємий  строк використання об’єкту основних засобів:

    А = АВ / Т,          (1.3.2)

    де  А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

    АВ  – амортизуєма вартість об’єкту, грн.;

    Т – очікуваний строк використання об’єкту.

    За  рік це складає (20 000 – 2000) / 5 = 3600 грн.

    Сума  нарахованої амортизації також  може бути розрахована множенням  амортизуємої вартості основних засобів  на норму амортизації.

    А = АВ х Н,          (1.3.3)

    де  Н – норма амортизації.

    Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуваному  строку корисного використання основних засобів  у відсотках:  1 / 5 х 100 % = 20 %.

    Звідси  річна сума амортизації рівна: ( 20 000 – 2000) х 20 % = 3600грн.

    Ця  сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом строку корисного  використання об’єкту, у склад витрат підприємства та відображатися у  Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно (з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та відповідно зменшуватися залишкова вартість об’єкту основних засобів, що відображаються у Балансі (табл. 1.3.1).

    Таблиця 1.3.1  Нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом, грн.

    Таблиця 1.3.1 

 

    Метод прямолінійного списання, як правило  використовується по відношенню до об’єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та на них не діє вплив інших факторів. До таких основних засобів  відносять будови, споруди, меблі та інші.

    Характеризуючи  метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його переваги у простоті розрахунків та рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті, точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації  об’єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об’єкту із року у рік.

    Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин  знову зростає. Що до морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.