Амортизація

    Виробничий метод амортизації основних засобів.

    Для окремих видів основних засобів  нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об’єкту  за весь період його експлуатації у  відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

      Місячна сума амортизації розраховується  співвідношенням амортизуємої вартості  об’єктів основних засобів та  очікуємого об’єму продукції  (робіт, послуг) за весь рік  корисного використання такого  об’єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об’єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

    Таким чином, норму амортизації по цьому  методу можна розрахувати по формулі:

    Н = АВ / ОД,          (1.3.4)

    де  ОД – розрахунковий об’єм діяльності (виробництва).

    Нарахування амортизації за весь період експлуатації характеризується даними, що наведені у таблиці 1.3.2.

Таблиця 1.3.2  Нарахування амортизації виробничим методом, грн.

 

    У нашому прикладі очікуваний об’єм  продукції з використанням обладнання складає по рокам, од.: 1 рік – 2600; 2 рік – 3100; 3 рік – 3500; 4 рік – 3000; 5 рік – 2200; Усього 14 400.

    Виробнича норма амортизації на одиницю продукції:

    (20 000 – 2000) / 14400 = 1.25 грн./од.

    Відзначимо, що при використанні виробничого  методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова  вартість об’єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об’єму виробленої продукції (робіт, послуг).

    В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від  експлуатації відповідного нематеріального  активу у кожному звітному періоді пов’язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.

    Метод нарахування зносу пропорційно  випуску продукції також дуже простий, раціональний та систематичний. Краще за все його використовувати  тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об’єм виробленої продукції.  Його використання також доцільно, коли економічна користь того чи іншого необоротного активу зменшується у зв’язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв’язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо використання відповідного необоротного активу у різні періоди неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об’єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого необоротного активу.

    Метод зменшення залишкової вартості.

    Сутність  наданого методу  складається у визначенні річної суми амортизації об’єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об’єкту на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об’єкту основних засобів на норму річної амортизації.

    А = ЗВ х НА,          (1.3.5)

    де  ЗВ – залишкова вартість об’єкту  основних засобів.

    Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі (3.6)

     ,         (1.3.6)

    де  Н – строк корисного використання об’єкту основних засобів, років;

    ЛВ  – ліквідаційна вартість об’єкту  основних засобів, що визначається підприємством  самостійно, грн.;

    ПВ  – первісна вартість об’єкту основних засобів, грн.

    Використання  методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизуємого об’єкту основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю “замортизований” протягом одного року! Це виходить з формули розрахунку норми амортизації.

    Зазначимо, що відповідно до П(С)БО №7 базою для  нарахування амортизації при  використанні наданого методу є залишкова  вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку  нарахування амортизації. З цього  слідує, що, починаючи з дати вводу в експлуатацію об’єкту основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений такий об’єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна вартість. Іншими словами, якщо об’єкт основних засобів був введений в експлуатацію у вересні, то починаючи з жовтня по лютий (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об’єкту на норму амортизації.  Починаючи з березня наступного звітного року, сума амортизації об’єкту основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об’єкту на норму амортизації.

    При використанні наданого методу нарахування  амортизації можлива ситуація, при  якій остаточна вартість об’єкту  наприкінці запланованого строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості. Такі розходження будуть виникати у випадку, якщо об’єкт основних засобів був введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така різниця повинна була виникнути. У зв’язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об’єкту ліквідаційною вартістю.(Таб. 1.3.3)

    Таблиця 1.3.3 Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості.

 

    Метод прискореного зменшення залишкової вартості

    Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

    При такому методі річна сума амортизації  визначається виходячи з залишкової вартості об’єкту на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації  по введеним протягом року об’єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об’єкту.

    Норма амортизації у наданому випадку  розраховується аналогічно нормі амортизації  при застосуванні прямолінійного методу  нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

    При цьому норму амортизації при  використанні прямолінійного методу можна  розрахувати так:

    НА = А / АВ          (1.3.7)

    Переробивши надану формулу, отримаємо норму амортизації для наданого  методу:

    НА = 2 х (А / АВ) = 2 х ( АВ / Т) / АВ = 2 / Т    (1.3.8)

    Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розрахуванні норми  річної амортизації, не передбачає обов’язкової наявності ліквідаційної вартості об’єкту основних засобів. При цьому виконується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкту наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.(Таб.1.3.4)

    Таблиця 1.3.4. Нарахування амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості, грн.

 

    Кумулятивний  метод.

    Річна сума амортизації за цим методом  визначається як перемноження амортизуємої вартості та кумулятивного коефіцієнта.

    Кумулятивний  коефіцієнт розраховується діленням кількості  років, що залишилися до кінця очікуємого строку служби об’єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного  використання.

    Сума  чисел років – це результат  суми порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт.

    У нашому прикладі сума чисел років  корисної експлуатації обладнання рівна 15 (1+2+3+4+5).

    Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку служби ( на початок звітного періоду) та суми чисел років.

    У нашому прикладі ця норма встановить: