"Облік , аналіз і контроль фінансування бюджетної організації (за матеріалами Управління праці та соціального захисту населення Великон

Питанням фінансування бюджетних установ, аналізу використання коштів бюджетів та особливостей фінансових відносин на місцевому рівні в Україні присвячено низку праць вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків. Слід зазначити, що над сутністю та проблемами реформування бюджетів та бюджетного фінансування працює доволі широке коло українських вчених, зокрема С.А. Буковинський, О.Д. Василик, СЮ. Колодій, В.І. Кравченко, І.О. Луніна, К.В. Павлюк, І.В. Розпутенко, С.В. Слухай та інші.

В процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані головному розпоряднику бюджетних коштів, спрямовувалися і контролювалися з метою досягнення цілей та завдань затвердженого бюджету. Періодичні звіти повинні містити інформацію щодо рівня ефективності використання розпорядниками коштів з метою досягнення запланованих цілей, пов'язаних з виконанням програм і наданням послуг. Оскільки відхилення обсягів фактичного фінансування від запланованих показників у процесі виконання бюджету трапляється досить часто, виникає потреба внесення змін. Моніторинг видатків у процесі виконання місцевих бюджетів дозволяє дещо виправити допущені прорахунки і скоригувати плани фінансування відповідно до реалій і поточних потреб. Саме спроможність забезпечувати гнучкість у рамках контролю відрізняє успішні системи виконання бюджету від невдалих. Управління видатками потребує чітких правил і процедур, відповідних аналітичних систем і методів багаторазового застосування, періодичного надання фінансовим управлінням важливої інформації в своїх звітах. Підвищення ефективності та результативності    видатків    вимагатиме    нових    децентралізованих    до управління видатками, які передбачатимуть встановлення цілей, стандартів якості та засобів контролю за видатками замість додаткових управлінських повноважень обласної ланки щодо розподілу коштів на досягнення цих цілей.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є процеси обліку, аналізу та контролю фінансування бюджетної організації.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі фінансування бюджетної організації.

Мета роботи: розробка методичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансування видатків бюджетної організації.

Завданнями дипломної роботи є:

дослідження теоретичних і нормативно-правових основ фінансування бюджетних організацій; аналіз організації бухгалтерського обліку у бюджетній організації; з'ясування форм, методів та організації контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетної організації.

Методи дослідження, що використовувались в роботі: -   аналіз - для виявлення відхилення планового надходження й використання бюджетних коштів та фактичних показників надходження й використання коштів; -  індукція - при вивченні відхилення показників виконання окремих статей звітності; -   системний аналіз - при вивченні системи фінансово-бюджетного контролю; -    конкретизація - для дослідження економічних відносин, що виникають в процесі формування та аналізу фінансової звітності.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові документи, навчальна та наукова література, матеріали фінансової звітності бюджетної організації "Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації".

1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1.1.        Сутність і принципи бюджетного фінансування

Згідно з чинним законодавством діяльність бюджетних організацій здійснюється за рахунок коштів, що надходять з бюджету, і додаткових прибутків, отримання яких дозволене законодавством України. Бюджетні організації фінансуються безпосередньо з державного або місцевого бюджету.

Як випливає з практики застосування термінів у юриспруденції, бюджетне фінансування — безповоротний безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій та функцій місцевого самоврядування, забезпечення функціонування бюджетних установ, організацій та підприємств. Інакше кажучи, це виділення коштів з бюджету (державного або місцевого) в розпорядження керівників установ і організацій на здійснення витрат, передбачених бюджетом [8, c.10].

Основні засади побудови бюджетної системи України, її структура, правові основи функціонування визначено в Бюджетному Кодексі України [5]. Згідно зі ст. 82 Бюджетного Кодексу [5] видатки, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

1)  видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші видатки, які не можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування;

2)  видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання;

3)  видатки на реалізацію прав та обов'язків місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

Більш конкретний розподіл видатків між державним і місцевим бюджетами наведено в ст. 87 - 91 Бюджетного Кодексу [4.

Для здійснення програм і заходів, фінансування яких проводиться за рахунок бюджетних коштів, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Детальніше структуру учасників розподілу бюджетних коштів наведено на рис. 1.1.

Фінансування бюджетних організацій здійснюється з дотриманням таких основних принципів [1, c. 20-35].

1. Фінансування здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисом бюджетної установи.

Виділення коштів з бюджету на утримання бюджетних організацій здійснюється лише за наявності затвердженого кошторису доходів і витрат (далі — кошторис) бюджетної установи та плану асигнувань.

Кошторис бюджетної установи — це плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення витрат, визначає обсяг і напрям коштів для виконання ним своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Основні вимоги щодо порядку складання, розгляду, затвердження і виконання кошторисів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів бюджету, встановлено Порядком № 228 [ 40].

Здійснення витрат, не передбачених кошторисом, не допускається, оскільки затверджений кошторис бюджетної установи є граничним рівнем витрат, які може здійснювати установа за тією чи іншою статтею витрат за рахунок бюджетних коштів. При цьому здійснення витрат без затверджених в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, помісячних планів використання бюджетних коштів і планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних

Рисунок 1.1 – Поділ учасників бюджетного процесу згідно з обсягом наданих прав

днів після затвердження розписів відповідних бюджетів. Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства та фінансові органи проводять операції щодо здійснення витрат лише відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань [3, c.56].

До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків або надання кредитів з бюджету є проекти зазначених кошторисів і планів, засвідчені підписами керівника установи (централізованої бухгалтерії) та керівника її фінансового підрозділу або головного бухгалтера.

Водночас, дотримуючись цього принципу фінансування, необхідно мати на увазі, що бюджетне фінансування не можна віднести до заходів планового характеру. Фінансування бюджетних організацій здійснюється залежно від виробничої необхідності. Наприклад, навчальні заклади фінансуються виходячи з фактично існуючої та діючої мережі навчальних закладів і наявності контингенту учнів, установи охорони здоров'я — залежно від кількості лікарень, поліклінік, амбулаторій, кількості ліжок тощо.

2.  При фінансуванні слід обов'язково дотримуватися принципу цільового використання бюджетних коштів.

Згідно з цим принципом бюджетні установи мають право брати зобов'язання і використовувати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених кошторисами і планами асигнувань. Це означає, що бюджетна установа кошти, отримані, наприклад, для виплати заробітної плати, зобов'язана використовувати виключно на зазначені цілі, а не витрачати на купівлю матеріалів чи канцелярського приладдя.

3.  Бюджетне фінансування має безвідплатний характер

Згідно з цим принципом суми, що виділяються з бюджету на утримання установ, мають безвідплатний характер, тобто поверненню не підлягають. Ці суми надходять у повне розпорядження бюджетних організацій і використовуються на покриття витрат, передбачених кошторисом.

4.  Бюджетне фінансування є безоплатним.

Цей принцип має на увазі виділення з бюджету коштів без унесення будь-яких коштів як оплати. Інакше кажучи, за використання бюджетних коштів організація не виплачує будь-яких відсотків.

5.  Фінансування має забезпечувати максимальну ефективність використання.

Систематизуючи відомості про бюджетні організації, можна виділити дві характерні особливості. Перша полягає в тому, що бюджетні організації створюються з метою задоволення соціальних потреб населення. Друга полягає в неприбутковості бюджетних організацій та повному їх бюджетному фінансуванні. Отже, відповідно до зазначеного принципу бюджетне фінансування має здійснюватися так, щоб досягти максимального суспільно необхідного результату за умови мінімальних витрат. На практиці принцип максимальної ефективності використання реалізується, наприклад, у проведенні тендерів.

Крім цього, можна виділити такі принципи: додержання режиму економії (системи форм та методів мінімізації витрат грошових коштів для отримання запланованого результату, що пов'язаний із скороченням видатків, доцільного використання коштів); фінансування в міру виконання планів (кошти виділяються відповідно до виконаних робіт на підставі затверджених фінансових планів); оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел (для державних органів, підприємств, установ та організацій державної та комунальної форм власності, що мають економічну та фінансову самостійність і отримують власні прибутки); здійснення постійного контролю за використанням бюджетних коштів (з метою дотримання державної фінансової дисципліни).

Дотримання зазначених вище принципів бюджетного фінансування сприяє зміцненню фінансово-бюджетної дисципліни бюджетними організаціями, а також підвищенню ефективності використання бюджетних коштів.

1.2.           Кошторис доходів і видатків бюджетної організації

Установи та організації, що утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності й виконання покладених на них функцій складають кошторис доходів і видатків (далі — кошторис). На сьогодні основним документом, що регламентує питання складання і виконання кошторисів бюджетних організацій, є Порядок № 228 [ 40].

Кошторис бюджетної установи — основний плановий документ, що надає повноваження бюджетній організації в отриманні доходів і здійсненні витрат, визначає обсяг та напрям коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет. При цьому під бюджетним призначенням розуміється повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним Кодексом [5], законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Для бюджетної установи кошторис є основним документом, що визначає обсяг, цільове надходження і використання коштів, виділених з бюджету на утримання установи протягом року.

Невід'ємною частиною кошторису є план асигнувань: помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду. На відміну від кошторису, план асигнувань складається за скороченою формою економічної класифікації видатків: 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», 1120 «Нарахування на заробітну плату», 1132 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали», 1133 «Продукти харчування», 1160 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв», 1171 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм», 1172 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку», 1340 «Поточні трансферти населенню», 5000 «Інші видатки». Форму кошторису та плану асигнувань затверджено Наказом №57 [ 44].

Згідно з Порядком № 228 [ 40] кошториси поділяються на: індивідуальні, зведені та кошториси на централізовані заходи.

Індивідуальний кошторис складає кожна бюджетна організація і надає безпосередньо своїй організації вищого рівня. При цьому індивідуальні кошториси складають усі бюджетні установи незалежно від того, ведуть вони облік самостійно чи обслуговуються в централізованій бухгалтерії щодо кожної з виконуваних функцій. Зважаючи на цю вимогу, бюджетні установи, які ведуть облік самостійно, індивідуальні кошториси подають своїй організації вищого рівня, а установи, що обслуговуються в централізованій бухгалтерії, індивідуальні кошториси подають безпосередньо централізованій бухгалтерії.